Мотивація творчої діяльності

Відносно того, що спонукає людину до творчості, існують різні точки зору. Без сумніву, внутрішня мотивація до творчості є переважаючою порівняно із зовнішньою, коли мова йде про інтровертовані види творчості. Однак і для екстравертованих видів зовнішня мотивація є не менш важливою. В цьому підрозділі ми зупинимось саме на внутрішніх мотивах до творчості. Зовнішня мотивація, що надається організаціями, є частиною креативного середовища і буде розглянута у відповідному розділі конспекту.

Основні внутрішні мотиви до творчості:

1) Природний потяг. Сократ вважав, що поети створюють свої твори, слідуючи деякому природному інстинкту. Дійсно, багато геніїв і обдаровані люди відзначають, що спонукання до творчості виникало у них інстинктивно.

«Всі геніальні твори – говорить Вольтер в листі до Дідро, – створені інстинктивно. Філософи цілого світу разом не могли б написати байки "Мор звірів", яку Лафонтен диктував, навіть не знаючи, що з неї вийде.»

Не всі творці погоджуються з цією думкою. Так, А.П. Чехов казав: «Якби який-небудь автор похвастав мені, що він написав повість без заздалегідь обдуманого наміру, а лише по натхненню, то я назвав би його божевільним»

2) Деякі учені вирішальну роль відводять мотиву досягнення, тобто прагненню до успіху, до досягнення мети. До такого висновку прийшов Чамберс в результаті обстеженння 740 учених (400 хіміків і 340 психологів).

3)Допитливість –це головний рушійний стимул вченого,, стверджував видатний венгерский біохімік А. Сент-Дьерді.

Інтерес, цікавість. Інтерес – це пізнавальна потреба, яка спонукає людину проявляти творчість для її задоволення. Г. Мерфі описує інтерес як природжене «прагнення до відкриття, як творчий імпульс, «жваву допитливість». Інтерес – один з генетично ранніх проявів і мотиваційний чинник розвитку креативності. Різноманітність інтересів створює умови накопичення матеріалу для творчих перетворень і асоціювання.

4) Задоволення. Вальтер Скотт говорив: «Чим би там не пояснювали спонукальні мотиви письменництва, я вважаю, що єдиний стимул – це задоволення, що дарується напругою творчих сил і пошуками матеріалу. На будь-яких і інших умовах я писати відмовляюся». Стимулюючим є прагнення «до повторного переживання емоцій, що виникають, коли стають зрозумілими які-небудь складні питання або предмети» (Дарвін).

5) Причиною творчої діяльності і видатних результатів може бути честолюбне бажання виділитися із загального ряду людей, копіювання (наслідування), заздрість, висока самооцінка, високі очікування оточуючихі тому подібне.

Мотивом може бути дух суперництва або елементарна заздрість, про яку О. С. Пушкін писав: «Заздрість – сестра змагання, отже, з хорошого роду».

Приклад: у вітчизняному авіабудуванні відомі конкурентні стосунки між різними конструкторськими бюро, що привели до видатних досягнень.

6) Значущість власної особи. Часто для творчої людини характерним є прагнення до підвищення значущості власної особи. Це прагнення направляє і мобілізує людину в реалізації виконуваної нею діяльності. Зробити щось краще, якісніше ніж інші, не так, як всі. Коли прагнення до значущості охоплює людину, вона шукає місце застосування своїх сил і здібностей. Творчі люди багато що пробують робити, починають і кидають, поки не знайдуть те, де вони можуть бути максимально результативні, і тоді діяльність приносить їм величезне задоволення.

7) Зміна напряму творчої діяльності є спосіб збереження мотивації. Вона відбувається у видатних діячів досить часто і, ймовірно |, є одним з чинників збереження мотивації і творчої активності до самої старості. Характерна для діячів науки, які впродовж своєї кар'єри можуть багато разів переходити від вивчення однієї теми до іншої.

Яскравим прикладом переключень може бути біографія шведського фізика-хіміка Сванте Арреніуса, який в 28 років створив теорію електролітичної| дисоціації, у віці 46-55 років збагатив науку роботами у сфері астрономії і астрофізики (теорія сонячної корони, температура планет, формування і еволюція небесних світил), а у віці 65-68 років досліджував біологічні процеси.

Отже, творча діяльність може спонукатися різними мотивами. Варто погодитися з думкою Лу Герстнера, колишнього виконавчого директора ІВМ, який говорив: «Без сумніву, скільки людей – стільки й способів мотивації. Одних стимулюють гроші, інших – можливість кар'єрного зростання або визнання, для третіх найефективнішою мотивацією стане страх чи злість. Для когось спонукальним мотивом може бути шанс дізнатися щось нове, розширити сферу впливу, побачити конкретні результати своєї діяльності. Більшість починають діяти із страху вимирання, а надихнути їх можна, намалювавши привабливу картину майбутнього».