Як познайомитися з коханим?.

Вступ

Часом задаєш собі запитання: «Що таке кохання?», «Чи є воно насправді?», «Чому так боляче від нього?»…..і т.д. Ці запитання цікавлять і хвилюють кожного: одні це вже пережили, другі це зараз переживають, а третіх, звичайно, це все ще попереду чекає…

Що таке кохання? Це питання споконвіку хвилює людей: про кохання співають пісні, складають вірші, а зараз навіть проводять наукові дослідження. Кажуть, без любові життя нічого не варте. Та ніхто не може визначити, що то за почуття, яке захоплює людину та робить її щасливою, що руйнує долі, коли вмирає.

Любов має владу над нами…..

Як на мене, любов - це таємниця. Проте для себе я її розумію так: любов - це небайдужість. Коли ти відчуваєш тепло, радість, наповненість поруч з кимось, коли проводиш з людиною час та знаєш, що жодна хвилина не втрачена марно, коли хочеться бути поруч знов і знов, а також бажаєш людині щастя та хочеш допомогти їй - це й є любов. Також любов - це вдячність та прийняття іншого таким, який він є…. Здається, що на світі не існує людини, якій би була байдужою тема кохання. Може, це і є те найблагородніше почуття, яке робить людину людиною. Кохання робить нас добрими і лагідними, чуйними і чистими. Читаєш книгу, дивишся фільм — скрізь кохання. Здається, що саме воно є рушієм життя, бо всі безумства і всі благородні пориви звершуються людиною в пориві кохання.

А скільки написано про це велике почуття художниками слова, скільки зображено майстрами пензля! Кожний митець намагається увічнити своє кохання. І, мабуть, це правильно. Невідомо, чи існував би без кохання рід людський. Напевне, що ні. Людство перетворилося б на купку бездушних істот, не здатних на сильні почуття.

Якщо проаналізувати розвиток мистецтва, то можна переконатися, що кожного митця надихало кохання. Згадаймо, Данте і Петрарка, Міцкевич і Пушкін, Шевченко і Грабовський, увічнили своє кохання величними творіннями. А імена деяких літературних героїв стали не просто символами, а перетворилися на уособлення самого кохання: Ромео і Джульєтта, Тристан та Ізольда, Майстер і Маргарита.

Кохання - це бажання зробити кохану людину щасливою.

Кохання - це здатність жертвувати заради коханого всім, у тому числі собою.

Кохання - це вміння ставитися до коханої людини без керування нею й без використання її для своїх бажань.

Кохання - це коли тобі нічого не потрібно від коханого.

Кохання - це вміння прийняти коханого таким, як він є.

Кохання - це здатність розуміти й пробачати.

Кохання - це енергія, яка рухає життям.

Кохання - це єдине почуття, що не залежить ні від чого.

Кохання - це основа світу.

Іноді замислюєшся над тим, чи здатне наше покоління на високі почуття. Я впевнена, що кожна моя ровесниця мріє про велике кохання і високі почуття. Іноді ці мрії маскуються байдужістю, але я впевнена, що вони є. Тільки останнім часом важко знайти хлопця, який би чемно ставився до дівчат.

У часи війни нашим прапрабабусям писали чудові листи їхні кохані…Скільки в них ніжності, скільки любові. Здається, що кожний рядок випромінює ці почуття, хоча не сказано там про кохання жодного слова. Лише турбота і довіра... Уявити важко, що серед крові і вогню люди не загрубіли, душі їхні не зміліли.

Невже необхідно пережити якісь потрясіння, щоб переконатись у силі своїх почуттів? Певне, що ні. Я вірю, що все зміниться, що і моє покоління усвідомить значимість величного у житті. А цим величним неодмінно буде кохання.

Любов – не квітка. – Вирвав - і нема.
А хто ж вона? – Не відає й сама.
Вростає в серце – ніби мимохіть.
Радіє й плаче, а найбільш болить.
І як би ти не рвав і не полов,
– Не вирвати: любов – таки любов.
І тільки той її збагнути встиг,
хто виривав – і вирвати не зміг....

Чому я вирішила написати цю книжку і що вона собою представляє???

Я вирішила зачепити цю важливу тему життя не просто так…. Я переживаю це чудове, і водночас жахливе почуття - почуття кохання! Але у кожного воно різне. І тому кожен думає про нього інакше… Спочатку я не зовсім розуміла його суть і чому так боляче…. Хотіла більше дізнатися…Можливо це не кохання в мене, а симпатія…. Я почала розмовляти з більш досвідченими у цьому плані подругами, читала багато статей, творів, дивилась фільми…. І знаєте, переконалася в тому, що це не просто симпатія, прив’язаність… Ні!!! Це кохання!!! Справжнє кохання!!!

І вирішила написати цю невеличку книжечку з тими всіма розповідями, поясненнями, порадами, які мене дуже захопили, але з власним прикладом, моєю історією кохання.

Назва так званої моєї «книжечки» прийшла до мене зразу . Адже, яке в мене кохання???? Звичайно, жахливе, з сльозами на очах…І тому «Кохання крізь біль» - дуже гарна, влучна назва. Книга складається з розділів, кожен з яких має свою назву. У кожному розділі вміщено багато цікавого матеріалу, з моїм власним прикладом, тобто з детальною розповіддю моєї історії кохання.

А чи знаєш ти, що таке кохання?
Чи знаєш ти, що справжнє почуття
Заховатися не зможе за купою страждання
І не відчуєш ти минулого життя,
І враз почуєш стогін серця,
Болючу струнку жалюгідного буття,
Твоя душа на шматочки розірветься,
Як не почуєш милого слова.
І здрогне світло сонячного сяйва,
І вийдуть з берегів велетенські ті моря.
І все тому, що стріла ти кохання.
Воно, як мариво з тобою до кінця.
Та пам'ятай, що сонце гріє тільки влітку,
Коли ти відчуваєш солодкий присмак Божого тепла,
А восени воно лиш сліпить гірко,
Та випромінює червоні іскри ілюзійного тепла.

Трапилось так, що звела разом доля.
Тебе і мене - така Божа воля.
Тремтіли, тремтять і будуть тремтіти
Мої долоні в тому польоті
Та не можу збагнути тієї правди -
Чому від кохання я маю страждати?
Для мене ти радість, тепло і життя.
та не бачу я світла навколо вогня,
Бо тримаєш в собі таємничу ти силу
Могутню, слабку, жорстоку та милу,
Коханням для нас є два різних поняття,
Твоє і моє - не запалять багаття.

Цікаве опитування)))

Мене вразило одне опитування дітей від 4 до 8 років, на яке я натрапила випадково. Питання було дуже для них, на мою думку, складне, але вони легко і з відкритим серцем відповідали на це питання. А запитання було таке "Що означає для тебе слово «кохання»?"

Отримані відповіді виявилися набагато більш глибокими, ніж хто-небудь міг припустити.

"Коли моя бабуся занедужала артритом, вона вже більше не змогла нагинатися й робити собі педикюр. Тому мій дідусь тепер завжди робить їй педикюр, навіть якщо його руки теж зводить артрит. От це і є кохання". Ребека, 8 років

"Коли хтось вас кохає, ця людина по-особливому вимовляє ваше ім'я. Ви чуєте, що в його вустах ваше ім'я в безпеці".

Біллі, 4 роки

"Кохання - це коли дівчина користується парфумами, а юнак користується одеколоном після гоління, і коли вони йдуть гуляти, вони нюхають запах один одного".

Карл, 5 років

"Кохання - це коли ви йдете кудись поїсти й віддаєте іншій людині більшу частину своєї картоплі фрі й не жадаєте, щоб вона віддала вам свій".

Крісі, 6 років

"Кохання - це те, що змушує вас посміхатися, коли ви втомилися".

Террі, 4 роки

"Кохання - це коли моя мама готовить каву для мого тата й перед тим, як дати йому кава вона її пробує, щоб переконатися, що кава смачна".

Денні, 7 років

"Кохання - це коли ви увесь час цілуєтеся. А коли ви утомилися цілуватися, вам усе ще хочеться бути разом і ви говорите один з одним ще й ще. От так і в моїх мами з татом. Вони виглядають разюче, коли цілуються".

Емілі, 8 років

"Кохання - це те, що залишається з вами в кімнаті під час Різдва, коли ви перестаєте розвертати подарунки й просто слухаєте".

Боббі, 5 років

"Якщо ви хочете навчитися краще кохати, ви повинні почати з того друга, якого ви ненавидите".

Ніка, 6 років

"Є два види кохання. Наше кохання. Кохання Бога. Але Бог створює й те і інше".

Джені, 4 роки

"Кохання - це коли ти говориш хлопцю, що тобі подобається його сорочка, і тоді він надягає її щодня".

Ноель, 7 років

"Кохання схоже на маленьку бабусю й маленького дідка, які все ще є друзями, навіть незважаючи на те, що занадто добре знають один одного".

Томмі, 6 років

"Коли мені потрібно було грати на фортепіано перед усіма, я стояла на сцені й мені було страшно. Я дивилася на всіх людей, що дивляться на мене, і тоді побачила як мій тато махає мені рукою й посміхається. Він був єдиним, хто це робив. І я вже більше не боялася".

Сінді, 8 років

"Моя мама кохає мене більше всіх. Ніхто крім неї не цілує мене ввечері перед сном".

Клер, 5 років

"Кохання - це коли тато пітний і від нього тхне, а мама однаково говорить, що він гарніше Роберта Редфорда".

Кріс, 8 років

"Кохання - це коли ваше щеня лиже вас в обличчя навіть після того як ви на цілий день залишили його одного".

Мері Енн, 4 роки

"Я знаю, що моя старша сестра кохає мене, тому що вона віддає мені всі свої старі речі і їй доводиться купувати для себе нові".

Лорен, 4 роки

"Я дозволяю своїй старшій сестрі чіплятися до мене, тому що моя мама говорить, що вона до мене чіпляється тільки тому що кохає мене. Тому я чіпляюся до своєї молодшої сестри, тому що я її кохаю".

Бетані, 4 роки

"Коли ви когось кохаєте, ваші вії піднімаються й опускаються, і з вас вилітають маленькі зірочки".

Карен, 7 років

"Ви не повинні говорити "я тебе кохаю", якщо насправді так не думаєте. Але якщо ви насправді кохаєте, ви повинні часто про це говорити. А люди забувають це робити".

Джесіка, 8 років

Кохання – явище надзвичайно складне.

Кохання може довго терпіти, кохання не заздрить, кохання не звеличується, не пишається, не бешкетує, не шукає свого, не дратується, не мислить зла, не радується неправді, а радується істині; все покриває, усьому вірить, усього сподівається, все переносить. Кохання ніколи не перестає!

Дуже легко образити людину, яка тебе любить. Дуже легко ранити. Це ніби як вбиваєш: повільно, щохвилини, з якимось особливим задоволенням..... Єдине, що відрізняє від реального вбивства – відсутність покарання. Адже за це немає кримінальної відповідальності! Хоча потрібно було б щоб була. Адже моральне вбивство воно таке ж як і фізична рана, а може і гірше....

Біль, пустота – це те, що залишається. Невже можна так легко завдавати болю людині, яку любиш чи любив? Напевно так....В моєму випадку так і сталося…. Він ніколи не ставився до мене з серйозністю…він вважав мене, навіть і не знаю ким…просто якоюсь іграшкою, якою можна гратися, коли забажаєш. Але сама цього, до останнього, я зрозуміти і вірити в це не хотіла.

Коли зрозуміла, то було вже пізно…. Відпустити його не хотілося… Але треба, бо більше так тривати не могло… Я б не витримала… І що ви думаєте я зробила?? Звичайно, відмовила йому…Один раз – після якого дуже себе проклинала….

Кохання - це одне маленьке слово, що містить дуже великий, просто величезний, великий зміст. Ніхто не може сказати точно, чи зазнавав він це почуття. Це як порив вітру, що ти почуваєш, але не бачиш і ніколи не побачиш, хоча ти можеш точно сказати що ти почуваєш саме вітер, а ні що-небудь інше, а от кохання ти не знаєш сам, не знає ніхто з оточуючих тебе людей напевно, що це саме кохання. Хто може сказати що таке кохання? Невже це тільки позитивне або негативне або всі разом? Знаєте, іноді хочеться багато писати, багато роздумувати над цим питанням, але потім приходиш у тупик, чи ні, це навіть не можна назвати тупиком, це навпаки поділ думки на багато частин, і коли розумієш, що ніколи ти не довідаєшся яка з них є правдою, хочеться просто не думати над такими питаннями, а жити й насолоджуватися життям, і тим що в тебе в житті в будь-який момент може з'явитися таке слово, таке почуття як КОХАННЯ!

Єдине, що хочеться сказати: Люди, життя і кохання - це саме прекрасне що є у світі, дорожіть тим, що є хтось, хто дав нам все це величезне щастя - ЖИТИ Й ВІДЧУВАТИ такі прекрасні речі як кохання. Постарайтеся ніколи не забувати про це, і коли ви вважаєте, що саме в цей момент до вас прийшло кохання бережіть його, якщо ви впевнені що воно вам потрібно!

На сьогоднішній день не кожна людина може повноцінно зрозуміти зміст слова "кохання". Кохання це дарунок, воно послане нам Богом, для того, щоб з'єднати серця закоханих, і ми, повинні дорожити ним, ми повинні оберігати його. Якщо кохання щире, то його у вас ніхто не відніме. Кохання - це почуття, що не знає собі рівних, у порівнянні з іншими почуттями. Кохання, не знає ні сорому, ні ганьби, воно не підлягає ніякій людській критиці, його треба поважати, у будь-яких проявах.

Коли ти кохаєш, ти розумієш, що все інше не має ніякого значення. Стоїть тобі тільки почути, голос своєї коханої людини, ти моментально забуваєш про всі проблеми й про всю життєву суєту й біжиш на зустріч до своєї коханої людини.

Тому, що на світі немає нічого більше важливого, ніж кохання, і взагалі, що може зрівнятися із цим до болю глибоким почуттям? Звичайно ж, нічого. Людство саме завдяки коханню, продовжує існувати, і буде існувати ще багато сторіч підряд. Звичайно, зараз у світі відбувається дуже багато воєн. І зараз також багато людей які ненавидять один одного. Якщо ми ще живемо, виходить, живе й кохання, чи не так. Кохання допомагає вижити людині в будь-яких ситуаціях, у будь-яких життєвих колізіях.

Якщо ж собі уявити світ без кохання? Це просто не укладається в голові, це ж повний абсурд. Зараз життя таке, що багато з людей стали дуже черствими, але все-таки в глибині кожної людини є його гарна половинка, де й живе кохання. І ті, хто не визнавав її раніше, так визнають. Згадай Базарова, який вважав все прекрасне і все романтичне, говорячи, що кохання - фізичний потяг. І як би він не пручався, а кохання все-таки опанувало ним, хоч і перед смертю.

Кохання моїми очима……

Що стосується особисто мого кохання, то він постійно живе в моєму серці, у моїх мріях і навіть у снах, як це не смішно. Хто б знав, які почуття я відчуваю до нього, не знає ніхто. Не кохав, так і не довідається. Хто б знав, як мені без нього. Ти знаєш, як важко кохати когось, хто не відповідає тобі взаємністю…це дійсно дуже тяжкий вантаж на твоєму серці. І згодом серце виснажується й людина, або вмирає, або божеволіє…. І все-таки, які б щиросердечні роздирання мене не охоплювали, йому буде однаково, тому що він мене не кохає, за це не ображаються, отут уже нічого не поробиш, але це не важливо.

Я можу бачити його…. Я не можу знати, чим він займається по суті, я про нього толком нічого й не знаю. І мені однаково, на те хто він або який, я кохаю його такого, який він є й мені іншого не треба. Можливо, і треба, але не вдається його забути… Я багато разів пробувала, але це все без ніяких результатів…

Розділ I «Знайомство»

Коротко про нас:….

Він і вона! Він привабливий, увічливий! Вона красива, розумна, амбіційна! Він грає з дівочими серцями й не вірить у кохання! Вона не розмінюється на дрібні захоплення й думає, що кохання все-таки існує! Він зустрічає її! Він уражений її красою! Він хоче бути з нею! Вона неприступна! Вона обережна! Вона ... закохана! Він і вона - казка про взаємне кохання! Страх, біль, образа, сльози - він з іншою! Казка тривала не довго! Вона сильна! Вона посміхається йому в обличчя! Вона знає, що все пройде, треба тільки потерпіти зовсім трохи! Біль пройшов, образа забута, сльози не потрібні! Вона щаслива, але не з ним! Вона кохана, але не кохає! Він домагався її знову, вона не змогла його пробачити й повірити йому! Він..... Вона...... Кохання в їхньому житті більше немає! Залишилися лише спогади й біль на серці від того, що не повернути їх ніколи! Кохання коштує того, щоб за нього боротися!

Знайомство з коханою людиною у кожного незвичайно прекрасне….

Кожен пам’ятає знайомство з своєю коханою людиною, і в кожного воно своє - цікаве, незвичайне, оригінальне. Інколи, ми задумуємось над тим, як та чи інша людина могла стати для нас сенсом нашого життя???

Я хочу навести вам декілька таких прикладів:

1) Ми з нею навчались у Львові, але у різних вузах. Так от, за всі 5 років, вона до мене ні разу не приходила у гості у Львові. Я вже будучи одруженою, вирішила її витягти до себе. Якраз було свято Валентина і я її впросила, щоб вона прийшла. Тим більше, що ми святкували компанією. А вона була без хлопця, то я думаю, щоб вона не скучала, то хай святкує з нами. Хлопці готували на стіл, а я пішла зустрічати свою куму. Вона запізнилася, почала казати, що змучена і не хоче нікуди йти, але я настояла на своєму і от ми вже біля гуртожитку. Зайшли до кімнати, нам хлопці подарували квіточку і ми сіли святкувати. Кумі було трохи ніяково, адже вперше у нашій компанії. І от, на кінець святкування несподівано у кімнату заходить одногрупник мого чоловіка і ясно діло сідає з нами до столу. Я помітила, що він очей не відводив від нашої кума. І так коло неї, і сяк, а вона чомусь важко йшла на контакт. І нарешті він випросив у неї номер її мобільного. Далі пішло все як по маслу, ми стали все частіше їх бачити разом, і кума стала частіше зявлятися у нашому гуртожитку. Вони зустрічалися. Через рік на день св.валентина у них були заручени, через 4 міс весілля, а через рік народився синочок.

2) У нас теж цікава історія. Це було на День незалежності України (5-та річниця). Ще тоді на проспекті Шевченка був грандіозний концерт. І народу весь проспект битком. Я домовилась зустрітись з коліжанкою (теперішньою кумою) на місці де тепер стоїть пам"яткик Грушевському, але ми не знали, що на тому місці поставлять сцену. Відповідно на місце зустрічі попасти було неможливо. Я знайшла інших друзів і залишилась в їх колі. Невдовзі підходять троє молодих людей... серед них був і мій чоловік майбутній. Саме цікаво що на той час він вчився в військовому інституті і тоді втік в самоволку (пірший і останній раз). Відтоді ми і почали зустрічатись. А через пів року ми побрались. Тепер кума любить говорити, що якби не вона, то ми б не зустрілись.

3)Сьогодні рівно 3 роки, як ми познайомилися з чоловіком! Тому і хочеться розповісти, як це сталося.
У багатьох і з вас знайомство відбулося в інтернеті. У нас також. Натрапила я якось на його анкету на сайті знайомств, переглянула і відразу щось відчула, щось таке близьке і рідне, вимрішила йому написати. На наступний день ми вже спілкувались в асьці, а ще через день він мені подзвонив і ми домовилися про зустріч. Одразу скажу, що мене просто зачарував його голос...
Зустрілися ми 15 травня 2005 року. Ніколи не забуду ті конвалії, що він мені тоді подарував. Єдине, що мене тоді лякало - це те, що він такий ідеальний, такий, про якого я завжди мріяла, всі якості в одному флаконі, так би мовити. Ми дуже гарно провели час. А вже на наступному побаченні я твердо знала, що ми будемо разом. Перший поцілунок... і відчуття щастя, яке мене не покидає до сих пір.

Наше знайомство…

Звичайно, кожна з цих історій цікава і незвичайна по - своєму. Моя історія знайомства така:

Я звичайна дівчина, маленького зросту… І тому ніколи б не подумала, що він, красень з карими очима, буде зі мною зустрічатися. Ми з подругами любили ходити на дискотеку в сусіднє село і саме там я зустріла його…. Своє перше, справжнє кохання. Сестра на той час зустрічалася з хлопцем з того самого села, звідки був мій коханий. Ми троє сиділи за столиком. І тут до нас, вірніше до мене, підсідає хлопець. Ну такий собі – я так подумала. Нічого такого в ньому не було. Звичайно, красивий, високий, чорнявий і видно, що спортивний… Такі мені хлопці дуже подобаються…. Але він був випивший і тому навіть симпатії такої до себе не викликав. Він до мене почав залицятися, а я ці залицяння серйозно не сприймала. Ми поїхали додому.

На наступний день я додала його в друзі в соціальній мережі Вконтакті. Навіть до тепер не розумію навіщо, якщо він мені не сподобався. Звичайно, він приняв заявку. Ми почали переписуватися, а потім і здвонювалися. Я ще й до тепер пам’ятаю, як він мені подзвонив… Я почула його голос… і ніби все всередині перевернулося… Я чекала з нетерпіння наступної розмови, мені було так приємно з ним розмовляти.

Ми знову пішли на дискотеку. Це стало місцем наших зустрічей. Пам’ятаю, як він взяв мене за руку… це було так приємно. Поцілував у щічку… мурашки…. І так пролетів цілий місяць. Потім ми зустрілися в іншому місці. Ми посварилися….Я думала, що він мені більш не подзвонить ніколи… Але подзвонив. Ми розмовляли, як звичайно. Але, я відчула, що між нами вже відбувається, щось не те… Він міг не телефонувати цілими днями, не передзвонити вечорами. Звичайно, я хвилювалася… мені це не подобалося, але я терпіла. Він ставився до мене як…, навіть не можу передати це словами, але точно не так як до коханої…. Час проходив….Ми посварились знову…. Але вже надовго……

От така історія нашого знайомства… Звичайно, нічого незвичайно… Але для мене вона незвичайна….

Отже, коли людина знайомиться з «коханням» своїм, вона ніколи не підозрює, що це саме та людина… без якої не захочеться жити…

Цікаві поради)))

Як познайомитися з коханим?.

Ти випробувала всі відомі тобі способи знайомства, але так і не зустріла свою другу половинку? Можливо, п'ять простих і ефективних способів, описаних у нашій статті, ще не приходили тобі в голову.

1. Соціальні мережі не призначені для знайомства, проте їх можна використовувати для цієї мети.

Плюс цього способу полягає в тому, що ти знайомишся побічно, просто заводячи нових друзів для спілкування. Наприклад, на таких сайтах можна побачити не тільки фотографію та особисті дані, але і дізнатися, чим людина цікавиться, яку музику любить, з ким дружить і т.д. Ти зможеш розширити коло знайомих, а серед них обов'язково будуть чоловіки.

Напиши в п'ятницю, що в суботу вдень ти запрошуєш друзів посидіти в своєму улюбленому кафе. Скажи їм, що кожен може привести з собою приятеля, якого ти не знаєш. Ти познайомишся з новими людьми, кожен з яких потенційно може стати твоїм хлопцем.

2. На вечірках або в гостях звертай увагу не лише на чоловіків, а й на симпатичних, товариських жінок.

Знайомство і дружба з соціально активної дівчиною, у якої багато друзів обох статей, може виявитися дуже корисним
Швидше за все, вона часто буває на різних цікавих заходах, і в неї багато знайомих, серед яких може виявитися твоя друга половинка.

3. Проведи більше часу одна в місцях, де можна зустріти нових людей.

Можливо, ти відчуваєш себе ніяково, сидячи одна в барі, але це не єдине місце. Сходи на виставку чи концерт, прогуляйся вдень по парку або посидь у кафе на відкритому повітрі за чашкою кави. Чоловікові набагато простіше підійти до жінки, яка із задоволенням проводить час одна, ніж коли вона знаходиться в компанії подруг.

4. Не відмовляйся від побачень.

Навіть якщо тебе запрошує чоловік, який не схожий на принца з твоїх фантазій. Часто трапляється, що після другого і третього побачення між людьми спалахує симпатія, про яку не йшлося при першому знайомстві. Якщо ти бачиш, що чоловік приємний у спілкуванні, веселий і привітний, але не зовсім в твоєму смаку, дай йому шанс

Розділ II «Іскорка справжнього кохання»

Кохання з …… погляду

До найбільших семи чудес світу я додала б ще одне, але поставила його не на восьмому, а на першому місці – це кохання. Адже це таке велике і сильне почуття, звісно, якщо воно справжнє. Як на мене, існує кілька періодів розвитку справжнього кохання. Перший період – симпатія, коли все лише розпочинається – квіти, вірші, перше, але ще не осмислене «Я тебе кохаю!».

Згодом, йде другий період розвитку кохання. Мені здається, що це найважчий період – квіти лише по святах, безглузді ревнощі, підозри, відчай: «А, можливо, це не моє?». Якщо, пройшовши все це, закохані не розчарувалися, підтримували один одного, разом раділи перемогам і сумували через втрати, якщо у них не погасла та іскорка закоханості, то я впевнена, що саме тоді починає зароджуватися справжнє кохання, іскорка перетворюється у вогонь – вогонь, що дає тепло, посмішку, радість, робить людей щасливими.

Я не вірю у кохання з першого погляду. Це може бути лише симпатія, і лише у деяких випадках вона може перерости в кохання. Хтось із великих писав: «Рано ми вмієм любить, пізно – любов шанувати». На жаль, це часто так буває. Саме через це ми втрачаємо своє кохання. Через свої принципи, через свою гордість і впертість ми можемо втратити найдорожче і найкрасивіше, що є в житті

Наші мами і бабусі не раз говорили, що любов-це почуття, яке має бути перевірено часом. Цей вислів цілком справедливий, але тільки в тому випадку, коли любов уже є, коли двоє - чоловік і жінка закохані один в одного і готові йти разом рука об руку. Природно, відстань цього «походу» може бути різним, від декількох діб до декількох десятків років, і звичайно в цьому випадку, саме час і дає відповідь на запитання: «А що це було - любов чи просто захоплення?». А як же бути в тому випадку, коли любові ще немає, а є взаємна симпатія, дружба, чи просто добрі стосунки. Відомо не мало випадків, коли люди були знайомі роками . І лише потім між ними виникло почуття.

Зараз, я хочу навести декілька прикладів про кохання з так званих «різних » поглядів:

1. Хлопець Сергій і дівчина Катя, навчалися разом з першого по п'ятий курс, в одній групі, і, закінчивши інститут, раптом, раптово зрозуміли, що кохають одне одного. І через два місяці після отримання диплома вони зіграли весілля (до речі, у них зараз двоє дітей і вони все ще разом).

2. Дівчина Оля і хлопець Андрій зустрілися випадково. Оля побачила Андрія, Андрій Олю і з цієї хвилини вони зрозуміли, що не можуть жити один без одного. Причому дівчина Оля була одружена, і мала дитину. Але обопільне почуття було настільки сильним, що Оля пішла від чоловіка і вони з Андрієм почали жити разом. А через півроку «любов з першого погляду»кудись пішла, пропала, зникла, наче її й не було зовсім. Андрій зібрав свої дрібнички і змився, побажавши Ользі величезного щастя в особистому житті.

3. Дмитро і Марина зустрілися у друзів на вечірці, вони подивилися один на одного, взялися за руки і більше ніколи не розлучалися. Ніколи - протягом двох років, за час яких вони встигли зіграти весілля і народити сина. А потім з'ясувалося, що крім любові з першого погляду між хлопцями немає нічого спільного. Діма пізно засинав і прокидався пізно, а Марина рано лягала і рано вставала. Діма любив кавун, а Марина свинячий хрящик. Діма слухав гучну музику, а Марина обожнювала тишу. У результаті, вони розійшлися.

«Кохання з першого погляду» - це емоції чистої води, це оголені почуття і душа, яка рветься з тіла. Шалена пристрасть, безсонні ночі, вірші і квіти, визнання і сльози-все це саме від такої любові, кохання з першого погляду, яка з'являється абсолютно зненацька й забирає всю волю.
«Любов з другого погляду» - це обдуманий вчинок, коли на чільне місце ставляться не емоції і почуття, а саме здоровий підхід до життя, обдумані дії і серйозне ставлення до життя.

Кохання з першого погляду - це звичайно дуже романтично й красиво, це шквал емоцій і ... є що згадати, після розставання! А любов з погляду другого-це надійність, тил і ... рутина? Виходить, що любов буває і з першого погляду, і з другого, і навіть з десятого, просто вона різна.... Хоча буває, що і любов з першого погляду триває роками, а «правильний розрахунок» виявляється не вірним і люди розлучаються.

Стосовно мене, я, ніколи не вірила і, мабуть, ніколи не повірю в кохання з першого погляду. А чому? Зараз я вам розповім…

Після того як ми ростались пройшов тривалий час…. І знаєте саме тоді я зрозуміла, що він не проста для мене людина, що він дійсно щось значить для мене. Я дуже переживала нашу розлуку, плакала по ночам….

Мої подруги хотіли мене трішки розвіяти… І ми пішли на дискотеку…Там був він… і мені стало ще сильніше погано. Я не могла на нього дивитися. Хоча… я була дуже рада, що побачила його… його очі, в які я саме тоді і закохалася по- справжньому. Можливо, саме ця розлука дала мені можливість: зрозуміти, що таке «кохати», а також загорітися «іскорці справжнього кохання»… Ми танцювали, але мій погляд постійно шукав його. А коли наші погляди зходилися… було просто жахливо. Я тікала, щоб він не побачив, що я плачу, переживаю через нього. Я тримала себе в руках, стримувала свої емоції. Але не довго я зуміла це витрамати. Я вважаю себе дуже слабохарактерною і взагалі дуже слабкою…

Я розплакалась просто за столиком. Це видовище він не бачив, але досить багато людей це побачило. Наші друзі з села святкували день народження. І запросили нас приєднатися до святкування. Я навіть не могла спокійно сидіти, святкувати. Сиділа, і задумалась, чому я його люблю?!?… адже він мене не любить, хоча до цього звичайно говорив що любить, але я навіть в собі, до цього моменту, не було впевнена у правильності і щирості свого «люблю», яке я говорила йому і тому я зрозуміла, що він можливо теж мене тоді не любив по- справжньому…

І ми зібралися їхати додому. Я сиділа за столиком, бо уже не було сили дивитися на нього. І тут… він піднявся вверх. І став прямо перед нашим столиком. Я могла на нього дивитися на невеликій відстані… Це було ще болючіше. Він стояв, розмовляв з своїми друзями. Я сиділа і, звичайно, не плакала, не показувала свій біль, хоча було дуже важко.. Мені так хотілося просто розплакатися. Подруги з сестрою піднялися наверх. Їм дуже подобалося дивитися на танспол зверху і пішли туди. А я вже не мала сили дивитися на його байдужий погляд. І тому хотіла піти сказати подругам, щоб ми вже їхали додому. Проходити треба було біля нього. Я довго не наважувалась. Але все таки пішла. Я сказала дівчатам, щоб ми вже їхали додому, але вони не захотіли. І я повернулася за столик.Повертаючись, я проходила біля нього… І не повірите, він схватив мене за руку і прижав до себе. Я плакала від щастя, обіймаючи його. Мені було дуже добре.

Ми помирилися… Тоді я і помітила своє кохання до нього, яке було, дійсно, справжнє……

Отже, кохання змушує літати без крил, посміхатись без причини, радіти кожній хвилині, бачити життя у кольорових відтінках.

Я впевнена, що до кожного в житті приходить це почуття. Потрібно лише вчасно помітити і зловити цю мить…..

Чи можна одразу кохати двох……???????

Один раз до мене прийшла думка… Як і чи можна кохати одразу двох??? На це мене наштовхнула одногрупниця.

Я довго спостерігала за її любовними перепетіями. Кохання нападало на неї зненацька і часто. Щоразу це було по справжньому і назавжди. Ні, я не жартую зараз)) Вона щиро в це вірила, навіть коли ми, знаючи цю її пікантну особливість - талант закохуватись, пророкували скору загибель нових стосунків.
Іноді вже кохання приходило нове, а старе не поспішало вмирати. Тоді вона щиро і назавжди кохала двох. Спочатку деякий час її дещо тривожили думки про неправильність таких почуттів, а потім вона здалася на милість своєї вдачі і почувалася досить гармонійно)) кожному своє, як кажуть)

Якось мені важко в це віриться. Думаю, людина все-таки любить когось одного, а другого просто тримає біля себе - про всяк випадок, бо так приємно мати біля себе когось, хто за тебе переживає і т.д. У моїх подруг не раз виникали такі ситуації, коли їм здавалося, що вони люблять двох, але оскільки в кінцевому результаті треба було вибирати, то виявлялося, що когось одного вони таки люблять більше) .

Так сталося одного разу і з моєю сестричкою. Вона зустрічалася з хлопцем з нашого села, але потім розійшлися. Зустрічалися вони досить довго. Але, щось не склалося у них…. Вона довгий час ні з ким не зустрічалася. І тут познайомилась з хлопцем, якого вона знала тривалий час. Вони почали зустрічатися, але потім він поїхав закордон і вона його ніби покинула. Знову повернулась до бившого…. Але не надовго…. Доки не зрозуміла, що кого, вона насправді любить…. І це виявився не той хлопець з яким вона зустрічалася довгий час, а той інший. Вони зустрічаються і зараз, хоча і сваряться часто, але люблять один одного дуже сильно. Коли вони почали зустрічатися все було дуже добре, але…. Сестричці в голову знову прийшла думка, а може я люблю іншого?? І пішла з ним назустріч… Але через деякий час зрозуміла, що любить лише одного єдиного….

Хочу навести ще один приклад:

Коли у тебе є людина, твоя кохана, а тут випадково і зовсім непрохано з"являється інша, яка усупереч здоровому глузду, бажанням непомітно входить в твоє життя, то стосункам кінець...до попереднього ставитись так як раніше ти вже не можеш і лишити нема сил, і нове ніби кохання теж тебе не відпускає...якби там у кого не було, але розрив - неминучий!!!з обома!!!! і біль!!!! але помножений на двоє……

І що я хочу довести цим сказаним?! Що у кожного може виникнути сумніви, стосовно кохання. Але пам’ятайте: кохати двох не можна!!! Хлопець може тобі подобатися, цікавити тебе, але кохати, якщо це звісно кохання, ти будеш одного, єдиного…

Справжнє кохання…

Кохання - це насамперед, коли ви повністю розумієте партнера, його потреби, бажання, прислухаєтеся до його думки, намагаєтеся придушити в собі своє "Я", адже у відносинах головне розуміти, що тепер існує не ваше "Я", а "ВИ" тобто одне ціле.

Але кожен вважає по- своєму. Одні вважають, що справжнє кохання буває тільки раз, другі – думають, що кохати можна багатьох, хоча і не одразу, а треті- взагалі не вірять в справжнє кохання.

Зараз, я вам наведу декілька таких прикладів:

1. Можна кохати не раз, і кожен раз - щиро. Перше і останнє кохання рідко співпадають, як показує людський досвід. Головне, щоб останнє кохання було на все життя!

2. Мені здається,що,коли людина кохала,то вона може покохати щиро ще раз,бо вона знає,що це таке і наскільки класно бути поруч з коханим,головне не закриватись в собі,а дозволяти достукуватись до свого серця.

3. Я вважаю, що можна кохати одну людину все життя,адже справжнє кохання є вічним,і його неможливо забути)

4. Можна кохати і без взаємності.Я наприклад знаю одну дівчину,яка закохалася в хлопця,але він про це не знає.І вона ніяк не може наважитися підійти до нього і поговорити з ним,хоча бачуться вони дуже часто.І це вже триває 2роки.Всі її розмови тільки про нього.І щоби вона не робила,де б і з ким не була,та все одно її думки про нього.

5. Я впевнена, що справжнє кохання буває тільки раз в житті, але воно має бути взаємним.

Не знаю з якою думкою погоджуєтесь ви, але власне моя думка така: я впевнена, що кохання справжнє буває тільки раз. А якшо в тебе справжнє кохання було першим, і воно вмерло - то в людини уже небуде того справжнього кохання з іншою людиною? Чи просто воно буде тоді справжнім коли ти зустрінеш саме ту людину? Можливо… Я дуже хочу, щоб справжнє кохання було... і у мене, і у кожної людини…

КОХАННЯ - дати чітке визначення ніхто не може. Треба тільки закохатися й прожити в цим почуттям хоча б день. І кожний опише по-різному свої відчуття. Це яскраве сонце, це потік позитивної енергії, цей спокій і впевненість, це величезна сила, це радість, це легкість, це поле душі й це страшна залежність від іншої людини, щоб його більше бачити, його більше чути й з ним бути!

Кохання воно або є або його немає. І будь яка людина яка говорить на початку я кохаю, а потім кохання пройшло він брехун. Він не кохав ніколи. І така людина просто любитель обгорток. Він дивиться на форму й закоханий у тіло, але коли форма змінюється й обгортка стає не такою яркою й втрачає свій блиск, він говорить "Кохання пройшло". І шукає іншу Обгортку. Але в остаточному підсумку одружуються (виходять заміж) на тілах, а жити доводиться з душею.

Кохання -що це? Кохати можна всіх і всі навколо себе, головне щоб серце було для цього готове, тобто чисте й від душі. Але кохати здатний не кожний. Адже серце може бути холодним і сухим. Кожний кохає по-різному: хтось кохає із самого народження, хтось коли стає дорослим, хтось у підлітковому і юнацькому віці, а комусь кохання приходить зненацька, коли його зовсім не чекаєш. Тоді людина сама не своя, відчуття легкого запаморочення, думки про одну й ту саму людину.

Кохати можна багато чого, але я розповім про кохання між хлопцем і дівчиною, між чоловіком і жінкою. Про дітей я не говорю, тому що це дитинство, у якому ще нічого не розумієш. У дозрілих літах більшість пар - у шлюбі. З роками почуття кохання перетворилося у звичку, у поважне відношення один до одного, як до самої рідної у світі людини.

Самі яскраві періоди в житті: отроцтво і юність. Людина ще не зіпсована, віра й надія існують у її серці, є мета, вона прагне до нового. Коли дві людини з різних світів знаходять один одного й закохуються, то вони - половинки одного цілого. Навколо нічого й нікого не існує, будь-які перешкоди для них - дріб'язки. У душі - весна, хочеться посміхатися й довіряти, тому що будується все на довірі - це як фундамент у взаєминах.

Найстрашніше - це розставання на довгий час. Якщо кохання міцне і справжня, то пережити це можна, зміцнивши цим відносини. Але кохання часом буває миттєвим спалахом, що при такій перешкоді потихеньку вгасає. Тоді наслідки - біль, сльози, розчарування, недовіра й небажання продовжувати жити або щось міняти. Ну все-таки найдеться та людина, що поверне тебе до життя, сам не підозрюючи цього, завдяки їй можна зрозуміти, що ти чогось заслуговуєш. Не обов'язково, щоб ця людина була новою, а просто іншою, приятелем, може більше ніж другом. Але, звичайно, є випадки, коли кохання живе й не вгасає, а тільки розгоряється з новою силою.

Кохайте і будьте коханими!!!

Не треба в любові шукати
Ні легкості, ні простоти.
Не бійтесь себе витрачати,
Не бійтесь палити мости.

Не треба вперед вимагати
Від тих, кого любите, те,
Що потім не здатні віддати,
Хоч навіть і дуже просте.

Не варто боятися вчинка,
Не варто боятись життя.
Як в муках народжує жінка
І віддано любить дитя,

Так само і справжнє кохання
Приходить крізь біль і крізь кров.
Не бійтесь віддати останнє –
Міцнішою стане любов.