Дії механізованого відділення підчас супроводження коло та вантажів на БМП.
Вступ
Колони є одним з головних об'єктів нападу незаконних збройних формувань, який здійснюється, як правило, шляхом організації засідок. Засідки влаштовуються в ущелинах, звуженнях доріг із широким застосуванням мінно-вибухових засобів.
Головна мета супроводження колони полягає в тому, щоб забезпечити безпеку перевезень людей і вантажів через території та населені пункти, де проживає населення однієї із ворогуючих сторін в зоні відповідальності. Під час здійснення супровідних дій необхідно: дотримуватись правил прихованості та секретності під час планування і видання наказів та розпоряджень; суворо дотримуватися дисципліни маршу під час пересувань; змінювати шляхи і часовий розклад перевезень; організовувати і відряджати підрозділи охорони з метою надійного і ефективного забезпечення супроводження під час пересувань і зупинок; мати постійний зв'язок із повітряною і вогневою підтримкою на випадок засідки.
На небезпечні ділянки маршрутів завчасно висилаються підрозділи для організації їх охорони. У всіх випадках до складу колони входять сапери. Рух колон здійснюється лише у світлий час доби. Нічний відпочинок організовується на спеціально підготовлених стоянках біля диспетчерських пунктів і сторожових застав (блокпостів), де організовується їх охорона та оборона.
У випадку та частина підрозділу, яка потрапила в зону ураження, залягає, ставить димову завісу гранатами і відповідає вогнем у напрямку засади. Друга частина цього підрозділу атакує засаду з флангу. Відділення у складі вогневих груп діє на фронті до 120 м, взвод – до 400м, тому вважається, що частина підрозділу, яка не потрапила в зону ураження, спроможна і зобов'язана атакувати позиції засади з флангу або з тилу, використовуючи вогонь і маневр. Якщо весь підрозділ потрапив у засаду, він повинен атакувати її, прикриваючись димовими гранатами.
Дії механізованого відділення підчас супроводження коло та вантажів на БМП.
Командир відділення визначає порядок спостереження за місцевістю, сигналами командира взводу та машинами, які рухаються попереду і позаду. Він веде спостереження в круговому секторі, стежить за сигналами командира взводу, приймає доповіді про обстановку і, в разі необхідності, уточнює завдання підлеглим.
Для зручності сектор спостереження розбивається на ближню (до 100 – 150 м) і дальню (до 300 – 350 м) зони.
Як правило, противник, який знаходиться у засаді, відкриває вогонь з відстані до 100 метрів, тому спостереження у ближній зоні дозволяє ефективно виявляти противника, який знаходиться у засаді, а в дальній – інші цілі на дальності ефективного вогню зі стрілецької зброї.
Про виявлені вогневі засоби особовий склад негайно доповідає командиру.
Команди командирів повинні бути чіткими і зрозумілими. Для управління підрозділами доцільно встановлювати додаткові сигнали управління, як за допомогою сигнальних прапорців, так і з використанням озброєння, свистків, сигнальних ракет чи жестів рук.
Механік-водій (водій) уважно спостерігає за обстановкою на маршруті (до 50 м), діями машини, що рухається попереду, а також за сигналами управління. Решта особового складу веде спостереження у зазначених секторах: один – праворуч і вперед до 100 – 150 м, другий – у цьому ж напрямку до 300 – 350 м, третій – праворуч і в тил до 100 – 150 м, четвертий – у тому ж напрямку до 300 - 350 м. (додатки Б.2 – Б.3).
Аналогічно ведеться спостереження і з лівого борту. Один зі стрільців спостерігає за машиною, яка рухається позаду, і за сигналами управління.
Навідник-оператор спостерігає у зазначеному секторі, знаходиться в постійній готовності до відкриття вогню з урахуванням того, що на броні знаходиться особовий склад.
Відкриті ділянки місцевості особовий склад оглядає швидше, а закриті та підозрілі вивчає більш старанно.
Особлива увага звертається на кущі, дерева, окремі будівлі, глибокі канави, яри, околиці населених пунктів, дахи, горища і вікна будинків.
При нападі на колону десант спішується, у складі бойових груп займає кругову оборону та, прикриваючись бронею бойової техніки, відбиває напад. Перш за все необхідно визначити – звідки ведеться вогонь, і виявити вогневі засоби противника. На наявність вогневої точки можуть вказувати хитання гілок чагарнику, пил і спалахи пострілів.
Командир підрозділу (групи), визначивши місце, звідки ведеться найбільш інтенсивна стрільба, зосереджує по ньому вогонь усіх засобів. Навідники-оператори (кулеметники КПВТ), кулеметники та гранатометники роблять пролом вогнем у бойовому порядку противника.
На привалі бойові групи висилаються від колони, яка охороняється, на відстань зорового зв'язку і підтримки вогнем. З метою недопущення раптового проникнення противника до колони займається кругова оборона.
Перед початком руху бойові групи, ведучи спостереження, а в разі необхідності і підтримуючи одна одну вогнем, послідовно відходять до колони і займають місця на техніці.