Структура, завдання, режими функціонування

Для забезпечення конституційного права громадян та захист їх здоровя і життя від наслідків НС в країні створено систему цивільного захисту, яка є частиною загальнодержавної системи безпеки і захисту населення.

Основні завдання ЄСЦЗ:

ü прогнозування й оцінка соціально-економічних наслідків НС;

ü розробка та здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню НС;

ü створення, збереження і раціональне використання матеріальних ресурсів, необхідних для запобігання НС;

ü оповіщення населення про загрозу та виникнення НС, своєчасне інформування про обстановку і вжиті заходи;

ü організація захисту населення і територій у разі виникнення НС;

ü проведення рятувальних та інших невідкладних робіт з ліквідації наслідків НС та організація життєзабезпечення постраждалого населення;

ü здійснення нагляду і контролю у сфері цивільного захисту;

ü надання оперативної допомоги населенню в разі виникнення несприятливих побутових або нестандартних ситуацій;

ü навчання населення способам захисту в разі виникнення НС та побутових нестандартних ситуацій;

ü міжнародне співробітництво у сфері цивільного захисту.

Структура ЄС ЦЗ

Єдина система цивільного захисту складається із постійно діючих підсистем: територіальних і функціональних.

Територіальні підсистеми створюються в Автономній Республіці Крим (АРК), областях, в м.м. Києві та Севастополі.

Функціональні підсистеми створюються в Міністерствах і відомствах.

Кожна підсистема має чотири рівні: загальнодержавний, регіональний,

місцевий і об'єктовий. До складу підсистеми входять:

• органи управління ЄС ЦЗ;

• сили і засоби;

• резерви матеріальних та фінансових ресурсів;

• системи зв'язку, оповіщення та інформаційного забезпечення.

Залежно від обстановки, ступеня поширення прогнозованої чи той що виникла НС техногенного і природного характеру за рішенням відповідних органів у межах конкретної території встановлюється один з режимів функціонування системи захисту населення і територій.

Зокрема, передбачаються такі режими:

1) режим повсякденного функціонування (діє за умов нормальної виробничо – промислової, радіаційної, хімічної, біологічної, сейсмічної, гідрогеологічної, метеорологічної обстановки за відсутності епідемій, епізоотій, епіфітотій тощо.

2) режим підвищеної готовності діє у разі істотного погіршення виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної, сейсмічної, гідрогеологічної і гідрометеорологічної обстановки, за наявності можливості виникнення НС техногенного і природного характеру.

3) режим надзвичайної ситуації діє у разі виникнення і під час ліквідації наслідків НС техногенного і природного характеру.

4) надзвичайного стану – вводиться відповідно до Закону України.

5) режим воєнного стану. – вводиться відповідно до Закону України.

В той час, як перші два режими регулюються ЗУ та підзаконними актами, режими НС та надзвичайного чи воєнного стану регулюються окремими законодавчими актами з огляду на масштаби та характерні особливості останніх. Таким чином незалежно від того, чи є загроза виникнення НС чи ні, ЄДСЦЗ функціонує постійно.

Кодекс цивільного захисту не передбачає суттєвих змін у відповідній сфері за винятком віднесення режиму воєнного стану до особливого періоду і таким чином, відокремлення його від решти режимів функціонування ЄДСЦЗ, що є логічним з огляду хоча б на специфічний характер останнього.

В особливий період єдина державна система цивільного захисту функціонує відповідно до цього Кодексу та з урахуванням особливостей, що визначаються згідно з вимогами законів України «Про правовий режим воєнного стану», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також інших нормативно-правових актів.

Сили цивільного захисту

До сил цивільного захисту належать:

1) Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту;

2) аварійно-рятувальні служби;

3) формування цивільного захисту;

4) спеціалізовані служби цивільного захисту;

5) пожежно-рятувальні підрозділи (частини);

6) добровільні формування цивільного захисту.

Основними завданнями сил цивільного захисту є:

1) проведення робіт та вжиття заходів щодо запобігання надзвичайним ситуаціям, захисту населення і територій від них;

2) проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт;

3) гасіння пожеж;

4) ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій в умовах екстремальних температур, задимленості, загазованості, загрози вибухів, обвалів, зсувів, затоплень, радіоактивного, хімічного забруднення та біологічного зараження, інших небезпечних проявів;

5) проведення піротехнічних робіт, пов’язаних із знешкодженням вибухонебезпечних предметів, що залишилися на території України після воєн, сучасних боєприпасів та підривних засобів (крім вибухових пристроїв, що використовуються у терористичних цілях), крім територій, які надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, військових навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань;

6) проведення вибухових робіт для запобігання виникненню надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків;

7) проведення робіт щодо життєзабезпечення постраждалих;

8) надання екстреної медичної допомоги постраждалим у районі надзвичайної ситуації і транспортування їх до закладів охорони здоров’я;

9) здійснення перевезень матеріально-технічних засобів, призначених для проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та надання гуманітарної допомоги постраждалим внаслідок таких ситуацій;

10) надання допомоги іноземним державам щодо проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

11) проведення аварійно-рятувального обслуговування суб’єктів господарювання та окремих територій, на яких існує небезпека виникнення надзвичайних ситуацій.

Сили цивільного захисту можуть залучатися до проведення відновлювальних робіт.