Класифікація надзвичайних ситуацій на території України 3 страница
Тобто, інвестори дадуть гроші в борг компанії для інвестування в проекти з середнім ризиком тільки у тому випадку, якщо вона сподівається заробити 12,4%, або більше на цих грошах.
Якщо загальний бета-коефіцієнт корпорації знаходиться в інтервалі між 1,1 та 1,5, то його точне значення буде залежати від розміру інвестицій у проект.
Результати розрахунків можна зобразити графічно, де на осі X - ризик (=0,5; 1,1; 1,5), а на осі У - норма прибутку (10%, 12%, 14% . відповідно до розрахунків). Якщо ймовірна норма прибутку даного проекту знаходиться вище прямої, тоді цей проект варто реалізовувати, оскільки його ймовірної норми прибутку більш, ніж достатньо для компенсації ризику, і навпаки. Отже, чим вище бета-ризик, тим більш необхідна норма прибутку для компенсації інвесторам за цей ризик.
4. Визначення точки беззбитковості. Даний показник характеризує обсяг продажу,
при якому виручка від реалізації продукції співпадає з витратами виробництва. Показник
розраховується як на основі графічного методу, так і за математичною формулою. При визначенні даного показника витрати на виробництво продукції поділяються на умовно-постійні (Вп) та змінні (Вз). Відповідно, точка беззбитковості визначається за формулою: де, О - точка беззбитковості, од.
Вп - постійні витрати (не змінюються при зміні обсягу виробництва) на всю програму проекту, грн.;
Ц - ціна одиниці продукції, грн.;
Вз - витрати змінні (змінюються прямопропорційно обсягу виробництва) на од.,
грн.
5. Дерево рішень. Для побудови «дерева рішень» аналітик визначає склад і
тривалість фаз життєвого циклу проекту; виділяє ключові події, які можуть вплинути на
подальший розвиток проекту, та можливий час їх настання; аналітик обирає всі можливі
рішення, які можуть бути прийнятими в результаті настання кожної із подій, та визначає
ймовірність кожного із них; останнім етапом аналізу даних для побудови "дерева рішень"
є встановлення вартості кожного етапу здійснення проекту (вартості робіт між ключовими
подіями) в поточних цінах. На основі даних будується «дерево рішень». Його вузли
представляють ключові події, а стрілки, що їх поєднують - перелік робіт по реалізації
проекту. Окрім того, приводиться інформація відносно часу, вартості робіт і ймовірності
розвитку того чи іншого рішення. В результаті побудови дерева рішень визначається
ймовірність кожного сценарію розвитку проекту, а також чистий приведений дохід (ЧПД)
по кожному сценарію та по проекту в цілому.
Наприклад,
0 - 1 - передінвестиційні дослідження;
1 - 2 - розробка пакета технічної та економічної документації;
2 - 3 - проведення торгів, підписання контрактів тощо;
3 - 4 - реалізація проекту;
4 - 5 - отримання прибутку від першого року реалізації проекту.
В даному прикладі подано спрощений лише один сценарій «дерева рішень», на практиці таких сценаріїв декілька, по кожному з яких визначається їх теперішня вартість, позитивний інтегральний показник якої вказує на можливий ступінь ризику.
6. Метод «Монте-Карло». Цей метод базується на використанні імітаційних
моделей, що дозволяють створити певну кількість сценаріїв, які узгоджуються із заданими
обмеженнями по конкретному проекту. На практиці даний метод можливо застосовуватше
з використанням комп'ютерних програм, що дозволяють описати прогнозні моделі і
розрахувати велику кількість можливих сценаріїв. В якості прогнозної моделі виступають
математичні залежності, отримані при розрахунку показників економічної ефективності (як правило, ЧПД). Повинні бути виявлені всі змінні, що впливають на кінцевий результат, якомога точно з описом ступеню цих залежностей.
4. Застосування у розрахунках ризику
Апарат аналізу стану небезпеки
Основні поняття про небезпеки дають змогу перейти до іншого важливого кроку -аналізу стану і розвитку небезпек. Аналіз передбачає використання окремих відповідних методів. Кожний метод дає змогу підійти до вирішення проблем аналізу з різних боків і отримати необхідні результати. Поєднання результатів під час використання сукупності методів створює більш широкі можливості в складанні повної і вірогідної картини виникнення і розвитку небезпек.
Метод аналізу джерела небезпек
Основою для подальшого розглядання понятійних уявлень є розуміння існування небезпеки за терміном. Весь термін можна розглядати в системі станів: 1) до появи небезпеки; 2) під час появи небезпеки; 3) існування небезпеки; 4) придушення дії небезпеки; 5) ліквідація небезпеки.
1. До появи небезпеки — стан може бути охарактеризований наявністю (чи
відсутністю) джерела небезпек. Аналіз умови існування джерела дає змогу казати — чи
може і коли почнеться дія небезпеки.
Що стримує початок стану ліквідації безпеки (чи, що стримує перехід джерела небезпеки у стан, коли воно буде генерувати ці небезпеки, чи, навпаки, що забезпечує можливість цього переходу).
Відповідними умовами впливу на незмінність стану безпеки є: запобігання появи джерела небезпек; вплив на існуюче джерело з метою недопущення утворення небезпек (неприпустимість подолання умов безпеки); вплив на умови, що породжують виникнення небезпек в його джерелі.
Для цього необхідно знати механізми утворення, існування та генерування небезпек і їх джерел. Знати кінетику (послідовність) їх розвитку, щоб вибрати оптимальне місце і час втручання в розвиток і перебіг подій.
2. Під час появи небезпеки (це стан, коли заходи за змістом пункту 1 не були
виконані) − виникає необхідність мати якомога більше інформації про місце; межі дії;
небезпечний фактор, що діє на людину, середовище; параметри (величину), що оцінює
дію; термін дії; основні характерні риси і властивості фактора; прогнозні уявлення про наслідки небезпеки.
Відповідними діями, що дадуть змогу зменшити вплив появи небезпеки, є використання прогнозів для інформування людей, забезпечення заходів з їх захисту на рівні як колективного, так і особистого; попередження про можливі зміни в умовах життєдіяльності і питаннях оперативного управління, запобігання негативного впливу і поширення небезпеки.
3. Існування небезпеки (її дія) − на цьому стані необхідно визначити епіцентр
(місце) цього існування, простір поширення і характеристику розташування небезпек
(наявність місць з максимумом чи мінімумом характеристик небезпеки), наявність періоду
подальшого розвитку, стабілізації чи зменшення небезпеки.
Відповідними діями є розробка заходів зі зменшення розповсюдження небезпеки на основі вивчення механізмів чи умов, сприятливих цьому поширенню, використання факторів, що стабілізують становище в зонах діючих небезпек і на джерела небезпек.
4. Придушення небезпеки − цей етап визначає методи, заходи і послідовність їх придушення, визначення місць початку придушення (епіцентр, периферія, комбінована дія), можливість появлення та придушення нових небезпечних факторів внаслідок перших дій; зміст запобігань і правил при придушенні нових небезпечних факторів.
5. Ліквідація небезпеки − цей етап дає змогу відновити етап безпеки, визначити на практиці найбільш ефективні засоби подолання небезпеки, механізму її дії і поновити досвід з усіх питань відновлення безпеки.
Метод побудови ступеневих моделей небезпек
Другим джерелом небезпек є людина. Небезпека з причини, що ініціює людина, може виникати в результаті її помилок, нерегламентованих дій під час знаходження в небезпечній зоні, внаслідок небезпечних дій чи порушення трудових процесів та іншого.
Метод вивчення основних і похідних логічних категорій безпеки життєдіяльності
Для розпізнання суті небезпек слід використовувати також метод відбудови взаємодій за допомогою основних і похідних логічних категорій.
Метод вивчення причин та наслідків дії небезпек
таких важливих видів небезпечних і шкідливих факторів, як сферичне опромінення, ультра- і інфразвукові коливання, рівень ультрафіолетової радіації і ряд інших.
Надзвичайно важливо, щоб було встановлено значення небезпечних і шкідливих факторів відносно рівня, який не утворює будь-яких шкідливостей (фонове значення). Нижня межа вимірювання рівня, що характеризує поріг чутливості вимірювального приладу, має дуже важливе значення, від якого істотно залежить вибір методики вимірювання, а також коштовність і складність засобу вимірювання.
Найбільш прогресивним підходом до вимірювання параметрів небезпечних і шкідливих факторів є дозиметрія. В світовій практиці широко використовуються дозиметри не тільки для оцінки рівня іонізуючих випромінювань, але і віброакустичні, електромагнітні й інші параметри.
Комплексне уявлення про розвиток метрології дає змогу бачити на сьогодні цю науку як єдиний процес "вимірювання — оцінка — прийняття рішень". В цьому випадку кожна складова має значення:
- "вимірювання" - процедура отримання набору параметрів, необхідних і достатніх для однозначного і співвіднесеного розглядання об'єкта, що дає змогу багаторазово використовувати цей набір уявлень;
- "оцінка" - процедура аналізу і вибору альтернатив за рахунок співвідношення будь-яких ознак стану об'єктів з ознаками його розвитку, а також зі змінами навколишнього середовища;
- "прийняття рішень" - процедура затвердження альтернатив, обраних внаслідок оцінювання на основі синтезу можливих рішень.
До основних визначень належить:
- параметр - якісно-кількісна характеристика, що відображає властивості об'єкта на певному рівні знань;
- показник - значення параметрів в якісному чи кількісному вигляді, що характеризує стан об'єкта за цим параметром в розглядуваний термін часу;
- ознака - параметр (ряд параметрів), показник (ряд показників) чи поєднання їх, що необхідні для вирішення конкретного завдання.
Самостійними характеристиками параметра є одиниця і метод вимірювання, якщо вони розрізняються, то параметрів з однією назвою буде стільки, скільки є відмінностей.
Роль метрологічного забезпечення в безпеці життєдіяльності можна визначити як провідну, що дає змогу на етапі оцінки стану безпеки здійснити оцінювання і встановити, в яких умовах запроваджує свою діяльність людина.
Метрологічне забезпечення в галузі безпеки життєдіяльності здійснюється на основі положень ГОСТ 12.0.005-84 "ССБТ. Метрологическое обеспечение в областе безопасности труда. Основньїе положення" стандартів "Государственной системи обеспечения единства измерений (ГСИ)", "Системьі стандартов безопасности труда (ССБТ)", норм і вимог інших законодавчих актів.
З погляду метрології істотно важливе поняття параметру (небезпечного та шкідливого фактора), що вимірюється, і який підлягає кількісному оцінюванню. На відміну від невимірювальних параметрів (що може бути зроблено розрахунковими чи іншими методами) параметри, що вимірюються, контролюються шляхом безпосереднього вимірювання.
У сфері безпеки життєдіяльності все метрологічне забезпечення має базуватися на сукупності санітарно-гігієнічних норм, затверджених Міністерством охорони здоров'я України. Однак, це можливо тільки в умовах, коли встановлені норми задовольняють основні вимоги метрології.
Ці вимоги, насамперед, встановлюють вказівки необхідної точності вимірювань нормованих величин. Відповідно визначаються вимоги до характеристик вимірювальних приладів, методик вимірювань і т. ін. відносно їх точності. Відсутність даних про значеннях точності, що вимагається, чи недостатньо обґрунтовані значення приладів викликають серйозні економічні і соціальні наслідки.
Так, надмірність вимог до точності вимірювань тягне за собою додаткові витрати на проектування, виготовлення, купівлю, експлуатацію і ремонт коштовних, складних і менш надійних приладів підвищеного класу точності. Слід знати, що коштовність приладів з підвищенням точності їх вимірювань веде до різкого зростання ціни. Крім того, виробництво таких приладів в достатній кількості викликає великі труднощі, що заздалегідь програмує їх дефіцитність. Використання високоточних приладів визначає необхідність у кваліфікованому персоналі, а їх ремонт і перевірка також потребує додаткових витрат часу і коштів. Тому, маючи на увазі адаптивні можливості людського організму (а також високий коефіцієнт запасу, прийнятий за установленими санітарно-гігієнічними нормами), слід, за можливості, утримуватися від надлишкових вимог до точності вимірювання.
В ході аналізу санітарно-гігієнічних норм встановлено, що більшість з них взагалі не мають вимог до точності вимірювань. Так, в "Нормах радіаційної небезпеки" НРБ-76/87 та інших не міститься ніяких вказівок про те, з якою точністю мають вимірюватись рівні всіх видів іонізуючих випромінювань. Не доведена необхідна точність вимірювань для
Фактично в цьому випадку можна визначити причини, виходячи з розглядання подій у двох напрямах (перебіг небезпечних подій і порушення відносно функціонування системи управління охороною праці):
- що було першопричиною нещасного випадку;
- що сприяло появі першопричини;
- що дало можливість перетворення першопричини в нещасний випадок;
- що сприяло появі можливості перетворення першопричини в нещасний випадок;
- яке порушення правил і функціонування системи управління охороною праці підприємств стало причиною нещасного випадку"
Рис. 6.2 "Дерево причин" (подій) під час нещасного випадку в умовах некерованого руху трактора: XI - агрегатування ускладнено; Х2 - тракторист приходить на допомогу; ХЗ - здійснення агрегатування утруднено; Х4 - тракторист стає між трактором і КТУ-10; Х5 - в тракторі не ввімкнені ручні гальма; Х6 - наявність вібрації від працюючого двигуна; Х7 - машинний двір має уклін; Х8 - трактор наближається до КТУ-10; Х9 -тракторист притиснений до КТУ-10; N - нещасний випадок (травма) (Х7 - фактор, що має постійний характер, інші - випадкові)
Метрологічне забезпечення безпеки життєдіяльності
Метрологічне забезпечення безпеки життєдіяльності − це система заходів із розробки і використання наукових і організаційних основ проведення вимірювань; нормативно-технічної документації; методів вимірювань, засобів вимірювань і обробки даних з метою досягнення єдності і необхідної точності вимірювань і контролю параметрів небезпечних і шкідливих факторів.
Заходи з метрологічного забезпечення скеровані насамперед на поліпшення контролю умов життєдіяльності, визначення показників безпеки виробничого обладнання і технологічних процесів, методів вимірювання показників засобів індивідуального захисту.
Звичайно за цим методом побудову розвитку подій починають з останньої стадії, тобто, з факту наслідку дії небезпечного фактора. Доцільно побудувати орієнтований графік - "дерево причин".
"Дерево причин" − це відповіді на послідовно поставлені питання:
- якою попередньою подією X була безпосередньо викликана наступна подія У;
- коли ні, то які ще були події (XI, Х2, ХЗ... Хп), що викликали подію У?
Зміст базових інформаційних елементів, що будують основу аналізу і перебігу небезпечних подій подано в табл. 2.1.
Таблиця 2.1. Зміст базових інформаційних елементів, що складають основу аналізу і перебігу небезпечних подій
Під час складання "дерева причин" має контролюватися логічна узгодженість подій шляхом простеження ланцюга попередніх подій.
Розлянемо конкретний випадок. У машинному дворі сільськогосподарського підприємства трактор необхідно агрегатувати з КТУ-10. Тракторист за рахунок заднього ходу наблизився трактором до КТУ-10. Коли тракторист вийшов з кабіни щоб приєднати причеп, трактор з працюючим двигуном почав здавати "назад" з причини наявності уклону і притиснув тракториста до КТУ-10.
ТЕМА З
Природні загрози та характер їхніх проявів і дії на людей, тварин, рослин, об'єкти економіки
1. Характеристика небезпечних геологічних процесів і явищ;
2. Небезпечні гідрологічні явища. Вражаючі фактори, що ними формуються, характер їхніх проявів та наслідки;
3. Пожежі у природних екосистемах. Вражаючі фактори природних пожеж, характер їхніх проявів та наслідки;
4. Біологічні небезпеки, їх вражаючі фактори;
5. Небезпечні метеорологічні явища, їх негативний вплив на життєдіяльність людей та функціонування об'єктів економіки.
1. Характеристика небезпечних геологічних процесів і явищ
В Україні щороку виникає від 100 до 300 надзвичайних ситуацій природного походження.
Землетруси − це сейсмічні явища, які виникають у результаті раптових зміщень і розривів у корі й більш глибоких шарах землі або внаслідок вулканічних і обвальних явищ, коли на великі відстані передаються пружні хвилі. Ділянка землі, з якої виходять хвилі землетрусу, називається осередком (гіпоцентром) землетрусу, точка на поверхні землі, розміщена над центром осередку землетрусу, називається епіцентром землетрусу.
Осередки землетрусів знаходяться на глибині майже 60 км, а інколи на глибині до 700 км.
Залежно від причин і місця виникнення землетруси поділяються на тектонічні, вулканічні, обвальні й моретруси.
Землетруси захоплюють великі території і характеризуються: руйнуванням
будівель і споруд, під уламки яких потрапляють люди; виникненням масових пожеж і
виробничих аварій; затопленням населених пунктів і цілих районів; отруєнням газами при
вулканічних виверженнях; ураженням людей і руйнуванням будівель уламками
вулканічних гірських порід; ураженням людей і загоранням населених пунктів від
вогнево-рідкої лави; провалом населених пунктів при обвальних землетрусах;
руйнуванням і змиванням населених пунктів хвилями цунамі; негативною психологічною
дією. щ
Багато землетрусів супроводжуються великим людськими жертвами.
Землетрус в Японії 1 вересня 1923 р. − загинуло та зникло безвісті 142 807 осіб, поранено та обпечено −103 733 особи.
7 грудня 1988 р. − землетрус у Вірменії: загинуло 25 тис. осіб, поранено − 32 500.
17 серпня 1999 р. землетрус у Туреччині − 7,8 бала, тривав 45 с, загинуло 2400 осіб, зникли безвісти 20 000, поранено 45 000 осіб.
26 січня 2001 р. землетрус силою 7,9 бала в Індії − загинуло 5000 осіб. Кількість постраждапих залежить від раптовості виникнення стихійного лиха, сили, площі ураження, ступеня руйнування, завалів, зсувів, провалів, затоплення населених пунктів, густоти населення на цій території.
Основними параметрами, які характеризують силу і характер землетрусу, є інтенсивність енергії на поверхні землі, магнітуда і глибина осередку.
Магнітуда − величина зміщення грунту. Зміщення гунту і амплітуда сейсмічних хвиль − це одне й те саме. І чим сильніший розмах хвилі, тим більша магнітуда землетрусу.
Шкала магнітуд (шкала Ріхтера) використовується лише для порівняння землетрусів між собою за їх величиною.
Для оцінювання наслідків землетрусу застосовується шкала оцінювання інтенсивності землетрусу.
Інтенсивність (сила) землетрусу − це ступінь збитків і руйнувань у певному місці на поверхні Землі, спричинених даним землетрусом.
Інтенсивність визначається ступенем руйнування будівель, характером зміни земної поверхні і даними про відчуття, які зазнали люди. Вимірюється інтенсивність землетрусу в балах. Шкала інтенсивності землетрусів укладена на основі узагальнення багаторічних спостережень за наслідками багатьох землетрусів у різних місцях.
Остання шкала застосовується в Україні. При побудові автори шкали виходили з того, що всі землетруси за своєю силою поділяються на 12 балів. Умовно землетруси цієї шкали поділяються на слабкі (І—III бали), помірні (IV бали), досить сильні (V балів), сильні (VI балів), дуже сильні (VII балів), руйнівні (VIII балів), спустошливі (IX балів), нищівні (X балів), катастрофічні (XI балів), сильно катастрофічні (XII балів). Для кожного балу MSK-64 встановлені свої ознаки для визначення сили землетрусів (табл. 1).
Таблиця 3.1.
Характеристика сили землетрусу за дванадциінба.тьною системою
| Бал | Сила землетрусу | Коротка характеристика |
| І | Непомітни й струс фунту | Відмічається тільки сейсмічними приладами |
| II | Дуже слабкі поштовхи | Відмічається сейсмічними приладами Відчувають тільки окремі пюди, які перебувають у повному спокої |
| III | Слабкий | Відчуває лише невелика кількість населення |
| IV | Помірний | Розпізнається за легким дрижанням віконних-шибок, скрипом дверей.НЕЇНТ |
| V | Досить сильний | Під відкритим небом відчувають багато людей, у середині будинків всі Загальний струс будівлі, коливання меблів Маятники годинників часю зупиняються Тріщини віконного скла і штукатурки. Поосипаються ті. хто спав |
| VI | Сильний | Відчувають всі Картини падають зі стін Окремі щматки штукатурки відколюються |
| VII | Дуже сильний | Пошкодження (тріщини) у стінах кам'яних будинків. Антисейсмічні, і також дерев'яні будівлі не цошкоджуються |
| VIII | Руйнівний | Тріщини на схилах і на сухому грунті Пам'ятники зміщуються 3 місць або падають. Будинки сильно пошкоджуються |
| IX | Спустошли вий | Сильне пошкодження і руйнування кам'яних будинків. Старі дерев'яні будинки перекошуються |
| X | Нищівний | Тріщини у фунті, інколи до метра шириною Зсуви, обвали зі схилів Руйнування кам'яних будівель |
| XI | Катастрофі чний | Широкі тріщини в поверхневих шарах je.vi.ii Численні зсуви і обвали Кам'яні будинки майже повністю руйнуються. Сильне викривлення илізничних рейок |
| XII | Сильно катастрофіч ний | Зміни у гунті досягають великих розмірів. Численні тріщини, збвали, зсуви. Виникнення водоспадів, відхилення течії річок, затопення загат на річках лісах |
У світі щороку відбувається понад 100 тис. землетрусів, з них силою VIII балів у середньому − 2 на рік; VII балів − 70; VI балів − 100; V балів − 1,500 тис; IV бали − З тис; III бали − більше 100 тис; II−III бали − близько 1 тис щодня; І−II бали − близько 8 тис. щодня.
У сейсмонебезпечних районах України загальною площею 290 тис км2, з можливою інтенсивністю коливань грунту на поверхні Землі від VI до IX балів (за 12-бальною шкалою), проживає майже 15 млн. населення.
У сейсмічних районах знаходиться майже 300 хімічних і пожежонебезпечних об'єктів та густа мережа газо-, нафто- і продуктопроводів.
В Україні сейсмоактивні зони на південному заході й півдні: Закарпатська, Вранча, Кримсько-Чорноморська та Південно-Азовська. Найбільш небезпечними сейсмічними областями є Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька, Одеська та Автономна Республіка Крим. 290 тис. кв. км території нашої країни з населенням 15 млн. осіб знаходяться у зонах можливих землетрусів.
До дуже небезпечних сейсмічних районів належить Кримсько-Чорноморський район, де за останні два століття було близько 200 землетрусів від IV до VII балів. Епіцентри землетрусів з інтенсивністю VIII−IX балів виникають на відстані 20−40 км від узбережжя на глибині від 10 до 40 км. На Кримському півострові зафіксовано більше ЗО землетрусів, у тому числі в 1927 р. катастрофічний − інтенсивністю VIII балів.
Зсув − зміщення гірських мас вниз по схилу під дією сили ваги. Зсуви утворюються в різних породах внаслідок порушення їхньої рівноваги або послаблення міцності. Вони спричиняються як природними, так і штучними (антропогенними) чинниками. До природних чинників відносять збільшення кута нахилів схилів, підмивання їхніх основ річковими водами, сейсмічні поштовхи та інші. Штучними чинниками є руйнування схилів дорожніми роботами, надлишковий вивіз грунту, вирубка лісу тощо. Згідно із сучасними уявленнями, до 80% зсувів пов'язані з антропогенним фактором. їхня кількість постійно зростає.
Сель −бурхливий болотно-кам'яний потік, який раптово виникає в руслах гірських річок внаслідок інтенсивних злив, танення снігу та льоду, землетрусів, вулканічних вибухів тощо.
За основу класифікації цього явища беруться причини його виникнення: дощовий,
сніговий, льодовиковий, вулканогенний, сейсмогенний, антропогенний. *
Обвал − відрив від падіння великих мас гірських порід. У 80% випадків сучасні обвали пов'язані з антропогенними факторами. Вони виникають в основному при будівництві та в гірських розробках.
Основними ушкоджуючи ми факторами зсувів, селів, обвалів є удари рухомої маси гірських порід, а також завал вільного простору. Внаслідок цього виникають руйнування споруд, об'єктів народного господарства і навіть цілих населених пунктів, загибель людей і тварин.
2. Небезпечні гідрологічні явища. Вражаючі фактори, що ними формуються, характер їхніх проявів та наслідки
До гідрологічних небезпечних явиш, шо бувають в Україні, належать: повені (басейни річок), селі (в горах Криму і Карпат), маловоддя (річки України), підйоми та спади рівня Чорного і Азовського морів. Через останній фактор постійно знижується біологічна продуктивність моря, щорічно гине близько 100 га прибережних територій, з яких значна доля − сільськогосподарські угіддя, створюється складна екологічна та містобудівна обстановка на таких узбережжях. У цих берегових зонах під постійною загрозою перебувають виробничі будівлі, житлові будинки, курортні комплекси, інженерні комунікації, сільськогосподарські поля. Від впливу на узбережжя Чорного і
Азовського морів сильних штормів (у 1969, 1971, 1983, 1992 pp.) одноразові матеріальні збитки становили до 600 млн. гривень.
Причинами руйнування морських берегів є природні фактори, пов'язані з зануреннями Північного ГТриазов'я, а також антропогенні: забруднення водних басейнів і зниження їх продуктивності, зарегульованість твердого стоку рік, безсистемна забудова берегової смуги та кіс, використання малоефективних, інколи шкідливих берегоукріплювальних заходів і конструкцій при «самозабудовах», будівництво берегозахисних споруд, які не відповідають характеру наявних гідродинамічних процесів, відступи від проектних рішень, порушення протизсувного режиму при забудові терас, безконтрольний вивіз піску з кіс і берегів, інші шкідливі наслідки "господарської"" діяльності на узбережжі.
Затоплення, повінь − це тимчасове затоплення значних територій внаслідок зливи, повеней великих річок, швидкого танення снігу (льоду в горах), руйнування греблі, дамби, великих морських припливів. При затопленні, повені гинуть посіви сільськогосподарських культур, можлива загибель людей, тварин, матеріальних цінностей, руйнування ліній зв'язку і енергозабезпечення, пошкодження житлових будинків і виробничих споруд. 23 % території України знаходяться в зоні природного й техногенного підтоплення. Вірогідними зонами можливих повеней на території України є: − у північних регіонах − басейни річок Прип'ять, Десна та їхні притоки. Лише в басейні р. Прип'ять плоша повені може бути 600−800 −тис. га;
− у західних регіонах − басейни Верхнього Дністра (площа може досягти 100− 130 тис. га), річок Західний Буг, Прут, Тиса та їхніх приток (площа можливих затоплень 20−25 тис. га);
− у східних регіонах − басейни р. Сіверський Донець, з притоками річок Ворскла, Сула, Псел та інші притоки Дніпра;
− у південному і південно-західному регіонах − басейни приток нижнього Дунаю, р. Південний Буг та її притоки.
Річки Карпат і Криму в середньому дають 6−7 повеней на рік у будь- який сезон
року, що часто мають катастрофічні наслідки із загибеллю людей і масовими
руйнуваннями. Небезпечним є й те, що повені на гірських річках формуються дуже
швидко, від кількох годин до 2−3 діб. У таких ситуаціях ставляться високі вимоги до
оперативності прогнозування та оповіщення. ,
Катастрофічні повені в Криму і Карпатах у період з 1960 по 2003 р. були 14 разів. За післявоєнний час на Закарпатті сталося багато високих паволків, які завдали значних збитків господарству. Це паводки 1947, 1957, 1970, 1980, 1992 (два), 1993, 1995 (два), 1997 pp. і катастрофічний дощовий паводок 4—8 листопада 1998 p., коли рівні води в річках на 1,8—2,6 м перевищили передліаводкові показники. Під час цього паводку загинуло 17 чоловік, зруйновано або стали непридатними 2695 житлових будинків, 2877 потребували ремонту.
Тривалість таких повеней (затоплень) може бути від 7 до 20 діб і більше. Можливе затоплення до 70 % сільськогосподарських угідь, великої кількості техногеннонебезпечних об'єктів.