Середні норми часу на виконання робіт з топогеодезичної прив’язки

Способи робіт	Умови виконання робіт	Норми часу, хв.
1. Визначення координат
За допомогою радіонавігаційної апаратури   Прокладання ходу довжиною 1км: за допомогою теодоліту   за допомогою бусолі     Полярний за допомогою кутовимірювальних пристроїв     Визначення координат однієї точки за допомогою автономної навігаційної апаратури (з урахуванням часу на підготовку до роботи)	Кварцовий генератор апаратури прогрітий     середня довжина сторін ходу 300 м середня довжина сторін ходу 200 м   Точка, що прив’язується, знаходиться на відстані 0,5 км від вихідної точки   Координати точки визначають з контролем за другою точкою. Довжина маршруту не перевищує 5 км	1-3
2. Визначення дирекційних кутів орієнтирних напрямків (з урахуванням розгортання пристроїв)
Гіроскопічний за допомогою гірокомпасу: 1Г11,1Г17 1Г25, (1Г25-1) 1Г40, 1Г50 1Г47	– – – у короткому режимі   у точному режимі
Астрономічний: за допомогою теодоліта   за допомогою ПАБ-2А із застосуванням заздалегідь розрахованих таблиць дирекційних кутів світила   Геодезичний, передачею дирекційного кута від пунктів геодезичних мереж кутовим ходом довжиною 1 км за допомогою бусолі чи теодоліту   Передача дирекційного кута: за допомогою гірокурсовказівника (гірокурсокреновказівника) автономної навігаційної апаратури   за допомогою магнітної стрілки бусолі	працюють 2 людини, виконуються 2 заходи   працюють 2 людини, виконуються 3 заходи     середня довжина сторін ходу 400 м   –   3 заходи (незалежні спостереження)	2-3

До ст. 22

При контролі топогеодезичної прив’язки використовують найбільш точні чи рівно точні пристрої та незалежні способи робіт. Наприклад, при топогеодезичні прив’язці визначення координат можна контролювати прив’язкою від інших контурних точок або пунктів геодезичної мережі тими ж чи іншими пристроями (автономною навігаційною апаратурою) або за допомогою радіонавігаційної апаратури.

При визначенні дирекційних кутів орієнтирних напрямків незалежними способами є: гіроскопічний та астрономічний, гіроскопічний та передача дирекційного кута від пунктів геодезичних мереж кутовим ходом, астрономічний та передача дирекційного кута від пунктів геодезичних мереж кутовим ходом. В окремих випадках для контролю дозволяється застосовувати однотипні пристрої, наприклад, два гірокомпаси для визначення дирекційного кута одного і того ж напрямку.

При обмеженому часі для виключення грубих помилок у величині, що вимірюється, дозволяється здійснювати контроль порівнянням результатів вимірювань з використанням менш точних пристроїв чи способів робіт. Наприклад, звіряють координати, отримані засобами окомірної зйомки, або звіряють дирекційний кут орієнтирного напрямку, отриманий астрономічним способом з використанням заздалегідь розрахованих таблиць дирекційних кутів світила, з дирекційним кутом того ж напрямку, визначеним за допомогою магнітної стрілки бусолі чи передачею кута за допомогою гірокурсовказівника (гірокурсокреновказівника) автономної навігаційної апаратури.

При контролі топогеодезичної прив’язки допустимі розходження можна розрахувати за формулою

Δдоп = 3 ,

де Е₀– серединна помилка, що характеризує точність способу, яким визначалася ця величина;

Е_к – серединна помилка, що характеризує точність контрольного способу визначення однієї і тієї ж величини.

Величини Е₀ та Е_к для відповідних способів робіт вибирають з табл. 4.

Якщо у процесі контролю отримані розходження у виміряних величинах не перевищують допустимих, то за кінцеве значення приймають: при рівноточних вимірюваннях – середнє арифметичне з отриманих результатів; при нерівноточних вимірюваннях – результати вимірювання більш точним способом.

Якщо розходження перевищують допустимі, то спочатку перевіряють правильність записів польових вимірювань та обчислення, а потім польові вимірювання. Якщо помилка не виявлена, то роботу виконують знову, використовуючи, як правило, інші вихідні топогеодезичні дані та способи робіт.

До ст. 23

Топогеодезична прив’язка вогневих позицій та командно-спостережних (спостережних) пунктів з використанням напрямної гармати (міномета) є різновидом прив’язки у місцевій (умовній) системі координат. Під місцевою (умовною) системою координат розуміють систему, що базується на наближених (умовних) значеннях координат початкової точки, відносно якої здійснюється прив’язка елементів бойового порядку дивізіону. Цей спосіб прив’язки рекомендується застосовувати у тих випадках, коли час на визначення координат та висоти ВП, КСП (СП) обмежено, а умови місцевості не дозволяють з використанням інших способів у відведений на прив’язку час визначити координати та висоту елементів бойового порядку дивізіону (пункти геодезичних мереж відсутні чи знаходяться на значній відстані один від одного, топографічні карти масштабів
1:25000, 1:50000, 1:100000 та вимірювальні фотодокументи відсутні), радіонавігаційна апаратура не працює. Варто мати на увазі, що прив’язка у місцевій системі координат забезпечує стрільбу по цілях, що спостерігаються, та координати та висоти яких визначені за допомогою пристроїв відносно командно-спостережних (спостережних) пунктів. Тому для забезпечення стрільби по цілях, що не спостерігаються, необхідно перейти від координат, визначених у місцевій системі координат, до державної системи координат за формулами, що знаходяться у додатку 1 Правил стрільби (див. приклад).

Приклад. В умовах прикладу додатку 1 Правил стрільби при топогеодезичній прив’язці з використанням напрямної гармати отримані координати:

КСП 1-ї батареї: x = 44520, y = 09190, h = 104 м;

КСП 3-Ї батареї: x = 45730, y = 09565, h = 94 м;

ВП 1-ї батареї: x = 43900, y = 12140, h = 88 м;

ВП 3-ї батареї: x = 45060, y = 12410, h = 69 м;

Умовні координати КСП дивізіону: x_п = 45000, y_п = 10000, h_в = 100 м; вогневої позиції напрямної гармати: x = 44300, y = 12640, h = 81 м.

В результаті топогеодезичної прив’язки топогеодезичним підрозділом отримані координати КСП дивізіону (початкової точки):
x_вт = 45680, y_пт = 09635, h_пт = 105м.

Командир дивізіону розрахував поправки у значеннях x, h та y за формулами:

П_x = x_пт – x_п = 45680 – 45000 = 680;

П_y = y_пт – y_п = 09635 – 10000 = –365;

П_h = h_пт – h_п = 105 – 100 = 5 м.

Після чого передав їх значення в штаб дивізіону та командирам 1-ї та 3-ї батарей.

Командири батарей додають (зі своїм знаком) отримані поправки до відповідних значень координат та висот елементів бойового порядку та отримують значення координат та висот КСП та ВП у державній системі координат.

Для першої батареї:

КСП 1-ї батареї: x = 44520 + 680 = 45200;

y = 09190 + (–365) = 08825;

h = 104 м + 5 м = 109 м.

ВП 1-ї батареї: x = 43900 + 680 = 44580;

y = 12140 + (–365) = 11775;

h = 88 м + 5 м = 93 м.

Аналогічно для третьої батареї:

КСП 3-ї батареї: x = 46410, y = 09200, h = 99 м;

ВП 3-ї батареї: x = 45740, y = 12045, h =74 м.

Для ВП 2-ї батареї: x = 44300 + 680 = 44980;

y = 12640 + (–365) = 12275 м;

h = 81 м + 5 м = 86 м.

При прив’язці з використанням напрямної гармати (міномета) установки для стрільби визначають способом повної чи скороченої підготовки. Для підвищення точності визначення установок необхідно: репер створювати на мінімальній з можливих дальностей стрільби; для створення репера обирати заряд, що забезпечить найменшу висоту траєкторії; орієнтування гармат та пристроїв в основному напрямку здійснювати гіроскопічним, астрономічним способом або за допомогою магнітної стрілки бусолі з використанням поправки контрольної бусолі дивізіону.

Метеорологічна підготовка

До ст. 24 та 25

Метеорологічні умови суттєво впливають на політ снарядів. Неврахування цього впливу може призвести до відхилень розривів снарядів від точки прицілювання до 2 км та, як наслідок цього, – до невиконання вогневого завдання.

Вплив метеорологічних умов на політ снарядів враховують шляхом введення поправок у дальність, напрямок та установку підривника (трубки) на відхилення наземного тиску атмосфери, балістичне відхилення температури повітря, подовжню та бокову складові балістичного вітру. Для активно-реактивних мін (АРМ), крім цього, вводять поправки на подовжню та бокову складові балістичного вітру у межах активної ділянки траєкторії (АДТ) польоту мін.

Метеорологічні дані представляють та доводять до вогневих підрозділів у вигляді метеорологічних бюлетенів.

Основним бюлетенем є бюлетень «Метеосередній». До дивізіону (батареї) бюлетень «Метеосередній» за звичайними каналами зв’язку доводять у вигляді повідомлення «Метео 11…».

Точність бюлетеня «Метеосередній» не є незмінною. Вона знижується із збільшенням часу від закінчення зондування атмосфери до використання бюлетеня і з віддаленням вогневих позицій від метеорологічної станції. При цьому помилки бюлетеня, що виникають внаслідок мінливості метеорологічних величин з плином часу та з відстанню, превалюють над помилками усіх інших джерел (помилок вимірювань, обробки результатів вимірювань тощо). Тому при визначенні установок для стрільби способами повної та скороченої підготовки бюлетень «Метеосередній» може використовуватися до визначення строку (давності бюлетеня, що вираховується з моменту закінчення температурно-повітряного зондування), у межах якого його точність буде повністю відповідати вимогам відповідного способу.

Розрахунки показують, що в умовах рівнинної місцевості придатними, тобто що відповідають вимогам точності визначення установок для стрільби способом повної підготовки, є бюлетені «Метеосередній» з давністю не більше 3 годин. При цьому мається на увазі, що метеостанція віддалена від вогневих позицій на відстань не більше 25 км.

За відсутності придатних бюлетенів «Метеосередній» метеопост дивізіону проводить вимірювання наземних значень метеовеличин та складає наближені бюлетені «Метеосередній».

Наближений бюлетень «Метеосередній» доводять тільки до підрозділів свого дивізіону. Звичайними каналами зв’язку його передають у вигляді повідомлення «Метео 11 – наближений…». Давність наближеного бюлетеня «Метеосередній» не повинна перевищувати 1 години.

Наближений бюлетень «Метеосередній» може використовуватися для визначення установок способом повної підготовки тільки при висотах входу у бюлетень, що не перевищують 800 м. При великих висотах входу у бюлетень помилки визначення та врахування метеорологічних умов стрільби перевищують допустимі значення та підготовка установок для стрільби вважається скороченою.

Точність метеорологічних бюлетенів характеризується серединними помилками визначення наземного тиску атмосфери , середнього відхилення температури повітря Е_Δτ та складових (подовжньої та бокової) середнього вітру Е_Wx(z), що наведені у табл. 7.

Дані про вітер у межах АДТ АРМ визначають за даними бюлетеня «Метеосередній».

За наявності у дивізіоні ЕОМ урахування даних про вітер у межах АДТ здійснюється автоматично (у процесі розрахунку установок) після введення до ЕОМ бюлетеня «Метеосередній». За відсутності ЕОМ для урахування даних про вітер у межах АДТ розраховують дані про балістичний вітер (швидкість та дирекційний кут напрямку, звідки дме вітер), які використовують при визначенні вирахуваних установок для стрільби.

Таблиця 7