Попередження емоційного виснаження консультантів

Спілкування з пацієнтами та їх близькими, повідомлення діагнозу супроводжується стресовим перевантаженням та емоційним виснаженням консультантів (емоційне “вигорання”). Для його запобігання необхідно чергувати консультування з іншими видами діяльності, опановувати навички психоемоційної саморегуляції.

Нехтування засобами перестороги емоційного виснаження може призводити до втрати працездатності, погіршення якості і ефективності консультативної роботи.

Основні причини, прояви та ознаки емоційного виснаження

ПРИЧИНИ ВИСНАЖЕННЯ	ОЗНАКИ	ПРОЯВИ
гостра або хронічна фрустрація -психологічний стан консуль-танта, пов’язаний із неможливістю долати перешкоди; труднощі у роботі, перевантаження роботою / справами тощо; гострий або хронічний психологічний стрес; міжособистісний або внутрішньоособистісний конфлікт, пов‘язаний з професійною діяльністю чи особистим життям	психічне та фізичне виснаження; перенесення власних негативних емоцій на оточуючих, підвищена конфліктність; хронічна емоційна втома, байдужість, зниження інтересу до роботи; почуття особистої безпорад-ності і неспроможності, поява незавершених справ, які весь час відкладаються; виникнення почуття неуспішності, небажання працювати; формальний підхід до виконання обов‘язків, бажання змінити роботу; сумнів у суспільній та особистій користі від власної роботи, її ефективності	підвищена агресивність, роздратованість; депресивність, байдужість до навколишніх подій; неспроможність нормально виконувати службові обов’язки

Засоби попередження та усунення емоційного виснаження консультанта:

Індивідуальні:

засвоєння техніки саморегуляції (аутогенного тренування, медитативної чи дихальної психотехніки, точкового самомасажу та ін.);

опрацювання техніки ефективного фізичного і емоційного відновлення (фізична активність, фізіотерапевтичні процедури).

Групові:

обговорення із супервізором або довіреними колегами труднощів, що виникли, аналіз проблемних та складних випадків, надання підтримки один одному за принципом „рівний-рівному” та відпрацювання конкретних шляхів подолання цих труднощів;

визначення за допомогою підготовленого консультанта/головного спостерігача ознак „виснаження”, їх причин та вирішення цієї проблеми якомога раніше та конструктивніше;

використання методів групової роботи з метою пошуку за допомогою колег нових, більш ефективних варіантів власної поведінки, емоційного реагування та стосунків з колегами, ставлення до роботи та до себе.

СИСТЕМА ВЗАЄМОДІЇ

З метою забезпечення максимального доступу населення до послуг ДКТ, в тому числі для представників груп підвищеного ризику інфікування ВІЛ, доцільне укладання угод про співпрацю між територіальним центром з профілактики та боротьби зі СНІДом, іншими державними чи комунальними закладами охорони здоров’я та ОГ, іншими установами, організаціями і закладами, що працюють у даній сфері і мають відповідних фахівців для надання послуг консультування.

Співпраця державних, комунальних ЗОЗ і організацій, ОГ, релігійних та інших об’єднань, які працюють у сфері ВІЛ-інфекції/СНІДу та їх профілактики, надають послуги людям, що живуть з ВІЛ, забезпечить раціональне використання існуючих ресурсів для надання послуг ДКТ. Необхідно забезпечити постійне інформування населення про перелік цих організацій та обсяг послуг, що ними надаються. Відповідальними за збір та розповсюдження цієї інформації є регіональні центри з профілактики та боротьби зі СНІДом.

У разі, якщо передтестове консультування проводиться в установах, закладах та організаціях, інших ніж державні та комунальні ЗОЗ, ОГ та пацієнт виявляє бажання пройти тестування,консультант направляє пацієнта на проходження тесту на ВІЛ в територіальну поліклініку, центр з профілактики та боротьби зі СНІДом або в інший державний або комунальний медичний заклад, де може бути проведене зазначене тестування.

Система взаємодії вищезазначених суб’єктів повинна забезпечити в залежності від потреб пацієнта можливість консультування з питань ВІЛ-інфекції/СНІДу, репродуктивного здоров’я, ІПСШ, обстеження на туберкульоз, інші опортуністичні інфекції, ІПСШ, отримання медичної, психологічної, соціальної, юридичної, інших видів допомоги та проходження тесту на ВІЛ.

Всі пункти, де надаються послуги з перед- та післятестового консультування, повинні мати друковані матеріали з перевіреною сучасною інформацією про можливість отримання додаткових консультацій та інших послуг.Ці матеріали необхідно надати пацієнту під час консультування з урахуванням його індивідуальних потреб, при можливості поінформувати щодо їх безоплатності або вартості таких послуг.

Консультант повинен з’ясувати можливі перешкоди при зверненні до відповідних служб.

Консультанту потрібно запросити пацієнта на повторні консультації, зокрема, для з’ясування ефективності його звернень до служб, куди він був направлений.

Для забезпечення моніторингу ефективності консультування в усіх закладах або організаціях, що надають послуги з ДКТ, зацікавленим сторонам доцільно проводити аналіз подальших звернень в ЗОЗ для обстеження на ВІЛ-інфекцію, а також в соціальні, психологічні, юридичні служби для отримання допомоги та підтримки.

Порядок обміну інформацією щодо наявних ресурсів для організації та проведення консультування різних груп населення у зв’язку з проходженням тесту на ВІЛ може бути визначений рішенням координаційної ради з питань профілактики і боротьби з ВІЛ-інфекцією/СНІДом при обласній, міській, районній державних адміністраціях.

Для моніторингу ефективності системи взаємодії необхідно вести журнал реєстрації добровільного перед- та післятестового консультування у зв’язку з тестуванням на ВІЛ-інфекцію (форма первиної облікової документації № 503/о) і відміткою про здійснені візити та їх результати.