Протокол складаєтьсяз трьох основних частин: вступної, описовоїта заключної.

У вступній частиніпротоколу зазначається: час і місце складання протоколу, посада, класний чин або звання та прізвище посадової особи, яка проводить слідчу дію, дані про учасників слідчої дії та відмітка про роз'яснення їм їх прав та обов'язків, мета проведення експерименту (у випадку перевірки будь-чиїх показань необхідно стисло вказати зміст показань, з посиланням на аркуші кримінальної справи), відмітка про попередження учасників слідчої дії про кримінальну відповідальність за ст.ст. 178, 179 КК України.

В описовій частинізазначаються: точне місце проведення слідчої дії; яким саме чином здійснювався слідчий експеримент; які саме обставини перевірялися або відтворювалися; у яких метеорологічних та інших умовах здійснювалася перевірка або експеримент; зміст, послідовність дослідних дій, хто саме їх виконував, за яких умов; результати експерименту; звідки саме починався маршрут до місця перевірки, як він проходив; які свідчення давав підозрюваний, обвинувачений, потерпілий або свідок, які саме дії він виконував на місці події, які предмети та сліди були виявлені на місці події у ході здійснення перевірки; які питання ставилися особам, свідчення яких перевірялися та які вони надали на них відповіді.

У заключній частинівідображаються: заяви та зауваження учасників відтворення обстановки та обставин події, посилання на плани, схеми складені під час проведення слідчої дії; відмітки про ознайомлення учасників слідчої дії з протоколом, які також засвідчують факт відповідності змісту протоколу фактично проведеним діям. Протокол складається та підписується особою, яка проводила слідчу дію.

Додатковими засобамифіксації результатів відтворення обстановки і обставин події є вимірювання, складання планів і схем, використання фото-, кіно-, відеозйомки, звукозапису. Перевірка показань на місці є динамічною дією і тому її фіксацію доцільно доповнювати кінозйомкою, відеозаписом та звукозаписом, відповідними прийомами використання цих засобів. Починається фіксація з підготовки, коли група зібрана та знаходиться у вихідній точці - фіксується час та місце знаходження. Пізніше відображається маршрут руху до місця події. У зв'язку з цим потрібно вибирати точки зйомки так, щоб можна було на екрані (фотознімку) упізнати місцевість. Якщо перевіряються показання кількох осіб на одному місці, то обов'язкова зйомка з одних і тих самих точок. Останні помічаються на плані місця події. У разі використання фотозйомки фіксуються послідовно окремі стадії (фази руху) перевірочних дій. До протоколу додається серія фотознімків, відеофільм чи кінофільм.

Дані про застосування додаткових засобів фіксації відображаються у протоколі слідчої дії.

Тема 14

1.Поняття і завдання обшуку і виїмки, їх види та учасники

Обшук - слідча дія, що полягає в примусовому обстеженні приміщень, місцевості, транспортних засобів, окремих громадян з метою відшукання і вилучення об'єктів, які мають значення для встановлення істини у справі, а також виявлення розшукуваних осіб.

Обшук за своєю природою має примусовий характер, у зв'язку з чим займає особливе місце в системі слідчих дій. Обшук проводиться за ініціативою слідчого, як правило, раптово для обшукуваних осіб та неминуче пов'язаний із реальним чи потенціальним примусом по відношенню не тільки до обшукуваних, але й до інших осіб (наприклад, які мешкають разом з обшукуваним або ж випадково потрапили туди). Примусовість під час проведення обшуку також полягає в тому, що обстеження приміщень, споруд або інших об'єктів може бути здійснено без згоди особи, у володінні або розпорядженні якої знаходяться ці об'єкти. КПК закріплює, що перед обшуком слідчий пред'являє постанову про проведення обшуку особам, що займають приміщення, або представникові підприємства, установи чи організації, де проводиться обшук, і пропонує їм видати зазначені в постанові предмети або документи, а також вказати місце, де переховується злочинець. У разі відмови виконати його вимоги слідчий проводить обшук у примусовому порядку. Проводячи обшук, слідчий має право розкривати замкнені приміщення і сховища, якщо власник відмовляється їх відкрити.

Виїмка - це слідча дія, яка полягає у вилученні певних предметів або документів, що знаходяться у відомому (певному) місці на підприємстві, в організації, установі чи в громадян та мають значення у справі.

Завдання обшуку:

o відшукання і вилучення предметів, що мають значення у справі;

o виявлення розшукуваної особи або виявлення, встановлення документів, що свідчать про місце знаходження цієї особи, що забезпечує розшук цієї особи;

o виявлення майна, що забезпечує відшкодування шкоди або конфіскація майна;

o вилучення предметів, що зберігаються без належного спеціального дозволу.

Всі ці об'єкти іменуються об'єктами пошуку (на відміну від місць обшуку або об'єктів обшуку). Об'єкти обшуку - об'єкти, які піддаються обшуку, тобто те, що ми відшукуємо. А об'єкти пошуку - це те, що ми розшукуємо.

Завдання виїмки - вилучення документів, предметів, що мають значення для розкриття злочину.

Із завдань обшуку і виїмки випливає значення результатів обшуку і виїмки для розкриття і розкриття злочинів. Виявляється інформація, яка має значення (є підставою) для висування версій, планування розслідування, визначення місця знаходження розшукуваних осіб, пошуку інших доказів; отримуються докази (знаряддя злочину, викрадені речі), які використовуються для встановлення всіх обставин у справі.

У криміналістичній літературі розглядаються різні види обшуку. Найбільш традиційною в криміналістиці є класифікація, що проводиться за такими підставами: за об'єктом, за послідовністю, за формою організації.

1. За об'єктом можна виділити такі види обшуку:

а) обшук у приміщенні (на дачі, у будинку, квартирі, службовому кабінеті, у підсобних та інших приміщеннях);

б) обшук в іншому місці (обшук на садових і присадибних ділянках, в автомобілі, підвалах та інших місцях, які приміщеннями в буквальному значенні цього слова не являються);

в) особистий обшук (обшук особи).

2. За послідовністю розрізняють такі види обшуку:

а) початковий;

б) повторний обшук, що проводиться, як правило, або при виникненні сумнівів у повноті і ретельності раніше проведеного обшуку, або при отриманні даних про місце перебування шуканих предметів, не виявлених при початковому обшуку, або про відносимість до справи того або іншого предмета, який був виявлений, але не вилучений при початковому обшуку; також повторний обшук доцільно проводити під час розслідування певних видів злочинів, а також з урахуванням психологічних особливостей осіб, підозрюваних або обвинувачених у скоєнні конкретного злочину, і характеру шуканих предметів.

3. За формою організації розрізняють обшук:

а) одиничний - обшук у однієї особи, в одному приміщенні або одному іншому місці;

б) груповий - одночасне проведення обшуку у всіх або декількох осіб, причетних до скоєння злочину, одночасно в декількох приміщеннях або інших місцях (природно, при наявності фактичних і процесуальних підстав для кожного обшуку). Існує думка, що традиційна класифікація на сьогоднішній день є неповною, потребуючою уточнення і доповнення. Крім названих підстав для класифікації (і, відповідно, видів обшуку, які виділяються за цими підставами) називають такі види обшуків: у залежності від виду злочину (обшук при розслідуванні вбивств, обшук при розслідуванні крадіжок та ін.); у залежності від етапу розслідування (обшук на початковому етапі розслідування; обшук на наступному етапі розслідування); у залежності від обсягу обстеження об'єктів обшуку (основний і додатковий обшуки); у залежності від характеру об'єктів пошуку (обшук, спрямований на виявлення предметів, що можуть служити речовими (або письмовими) доказами) тощо.

Учасники обшуку. Його проводить слідчий або особа, у провадженні якої знаходиться кримі­нальна справа, а обшук також може здійснюватися органом дізнання в порядку виконання окремого письмового доручення слідчого.

Кримінально-процесуальне законодавство визначає осіб, в присутності яких проводиться обшук:

1) обшук провадиться в присутності не менше двох понятих. Понятими не можуть бути працівники органів досудового слідства і дізнання, а також інші зацікавлені у результатах справи особи;

2) обшук провадиться в присутності особи, яка займає це приміщення (у разі неможливості забезпечити її участь — у присутності кого-небудь із повнолітніх членів її сім’ї, а у разі неможливості участі таких — у присутності представника житлово-експлуатаційної організації або органу місцевого самоврядування). Обшук у приміщеннях, що їх за­ймають підприємства, установи та організації, провадиться в присут­ності їх представників;

3) у разі проведення обшуку в приміщеннях, що займають дипломатичні представництва, а також у приміщеннях, де проживають члени дипломатичних представництв та їх сім’ ї, обов’язково потрібна присутність прокурора і представника Міністер­ства закордонних справ. Провадження обшуку за відсутності зазна­чених осіб законом не допускається.

Для проведення обшуку можуть залучатися різні спеціалісти, опе­ративні працівники органів внутрішніх справ, представники громад­ськості.

2.Підготовка до обшуку і виїмки. Психологічні аспекти обшуку.

Результативність проведення обшуку або виїмки значною мірою залежить від підготовки до проведення зазначених слідчих дій. Тому після прийняття рішення про проведення обшуку слідчий виконує певні підготовчі дії, які залежать від конкретної ситуації.

До підготовки входять: по-перше, отримання необхідної додаткової орієнтуючої інформації; по-друге, розробка певного тактичного плану обшуку. Ця підготовка здійснюється в ході проведення слідчих дій і оперативно-розшукових заходів і обов'язково в умовах прихованої (негласної) діяльності, що в подальшому забезпечить елемент раптовості, який відіграє виключно важливу роль при проведенні цієї слідчої дії. Інколи слідчий вимушений проводити обшук за мінімальної інформації про особу, у якої проводиться обшук, про місце проведення обшуку та об'єкти обшуку через відсутність часу на підготовку.

Для проведення обшуку треба знати про групові, а за можливості - і про індивідуальні ознаки предметів, які треба відшукати та вилучити під час обшуку: їх найменування, призначення, кількість, розмір, форму, матеріал, з якого виготовлені, індивідуальні особливості тощо.

Стосовно людини, у якої буде проводитися обшук, звичайно слідчому треба знати таке: її анкетні дані, фізичний стан і психічні особливості, місце та режим роботи, професія, навички (це може дати інформацію про ймовірні місця приховування предметів, які необхідно відшукати), дані про особу, на підставі яких можна дійти попереднього висновку про можливість прояву агресивності, активної протидії слідству під час проведення цієї слідчої дії та створення конфліктних ситуацій, про осіб, які проживають разом з нею і можуть перебувати під час обшуку в тому ж самому приміщенні (склад сім'ї та взаємовідносини в ній), наявність автотранспортного засобу (дані про марку, номерні знаки тощо), наявність гаража, дачі (адреси зазначених об'єктів, які потенційно, залежно від обставин події, що розслідується, та ситуації, що склалася, також можуть підлягати обшуку) тощо.

Далі треба отримати повну інформацію про приміщення, де буде проводитися обшук (точна адреса квартири, дому, установи, господарської будівлі тощо): план за поверхами (отримується переважно в бюро технічної інвентаризації), номер під'їзду; поверх, на якому розташовано приміщення; наявність балкону; схеми розташування приміщень у квартирі, домі, офісу тощо, які складаються за участю осіб, які були у цих місцях. Про місцевість, де планується проведення обшуку, зокрема, необхідно заздалегідь отримати інформацію про її характерні особливості, межі, орієнтири, шляхи підходу, наявність під'їзних шляхів та інших комунікацій тощо.

Уже на підставі оцінки та аналізу отриманої інформації слідчий складає тактичний план обшуку. В ньому, зокрема, має бути визначено таке: точна дата проведення обшуку; склад і кількість учасників обшуку з врахуванням відповідних умов проведення слідчої дії та з розподілом обов'язків між ними. Визначається необхідність участі у проведенні обшуку оперативних працівників правоохоронних органів (їх знаходження, наприклад, у місцях, куди особа, позбавляючись від компрометуючих її предметів, викидає їх із квартири при спробі слідчого увійти до квартири - під вікном); спеціалістів, які потрібні для застосування техніко-криміналістичних засобів; осіб, за допомогою яких можна провести роботи, пов'язані з переміщенням предметів (вантажники), розкопками. Визначаються також: засоби забезпечення раптовості, попередження та подолання можливого збройного опору (протидії) з боку осіб, у яких проводиться обшук; послідовність і тактика пошукових дій на місці обшуку; питання оперативної взаємодії з органами внутрішніх справ.

Дата проведення обшуку, зокрема, визначається такими факторами: невідкладність проведення цієї слідчої дії; час, необхідний для проведення обшуку; наявність достатніх сил і засобів, потрібних для проведення обшуку в конкретній ситуації; ступінь підготовленості до проведення обшуку в умовах тактичного ризику; доцільність присутності на місці обшуку конкретних осіб (підозрюваних, членів сім'ї) та ін.

Склад учасників обшуку формується з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, особливостей місця обшуку, території, яка підлягає дослідженню (наявність інформації про тайники), особливостей особи, у якої проводиться обшук, наявності зброї, характеру об'єктів, які мають бути вилучені, тощо. Виходячи з наведеного визначається необхідність у залученні до проведення обшуку спеціалістів, працівників міліції (наприклад дільничного інспектора органів внутрішніх справ), технічних працівників. Вирішується також питання щодо понятих.

Психологічним змістом діяльності слідчого при проведенні обшуку є організація пошукових дій стосовно прихованих матеріальних об'єктів, що викривають злочинця. При виконанні обшуку кожна з сторін намагається одержати максимальну інформацію щодо стратегії поведінки сторони-антагоніста та уникнути самій будь-яких демаскуючих фактів.

Обшук слід віднести до слідчих дій із значним потенціалом конфліктності. Його конфліктний характер визначається, з одного боку, протиріччями цілей сторін, а з іншого - примусовістю та публічністю стосовно обшукуваного. Основне, що обшукуваний має на меті і що визначає спосіб його мислення й поведінки, - це пошуки максимально надійної схованки для вкрадених цінностей, знарядь, інших предметів, що мають характер доказів. Метою діяльності працівників правоохоронних органів, які проводять обшук, є відшукування прихованих об'єктів та повернення їм реальної суспільної цінності.

Іншими словами, у психологічному аспекті протиріччя цілей діяльності тут є своєрідним інтелектуальним конфліктом. Примусовий характер обшуку породжує, як правило, конфлікт емоційний, оскільки його проведення означає втручання сторонніх осіб у інтимно-особистісну сферу обшукуваного, у світ сімейно-побутових взаємин, подекуди ретельно приховуваних. Окрім того, суспільне оточення обшукуваного (сусіди, близькі, знайомі), сприймаючи пошукові дії працівників правоохоронних органів, мимоволі пов'язують їх із безперечною винністю обшукуваного. Вказане породжує у останнього та членів його сім'ї негативні емоційні стани хвилювання, агресивності та ворожості, спрямовані на осіб, які проводять обшук. Тому досить часто працівники мають справу з образами, провокуванням скандалу, а також спробами підкупу тощо.

Успішність проведення обшуку залежить від значної кількості вимог та обставин, які умовно можна поєднати в дві групи чинників. По-перше, це чинники, що сприяють ефективності пошукових дій:

- підготовка до проведення обшуку;

- кваліфікована реалізація пошукових дій;

- спостереження за поведінкою обшукуваного та членів його родини;

- особисті якості слідчого та інших членів слідчо-оперативної групи.

Другу групу чинників становлять ті, що утруднюють проведення обшуку, негативно впливають на його ефективність:

- конфліктність ситуації;

- відсутність постійного позитивного контакту з обшукуваним та його оточенням.

Досить часто на ефективність обшуку негативно впливають зовнішні перешкоди, такі як:

недостатність кубатури простору пошуку (тісні приміщення, захаращені меблями, іншими предметами; підвальні приміщення, горища, льохи);

дефекти температури та вологості (дуже спекотлива або волога атмосфера, занадто холодне приміщення);

дефекти освітлення;

неприємні, подразнюючі та задушливі запахи;

атмосферні опади при обшуку на відкритій місцевості;

тривалість та інтенсивність роботи, що призводить до втоми та притуплення психічних процесів і чутливості.

Підготовка до обшуку полягає у створенні найбільш наближеної його моделі, що допомагає з'ясувати такі питання:

- основні характеристики розшукуваних предметів;

- особливості місця обшуку, можливі схованки;

- характеристики особистості обшукуваного та його оточення, можливі варіанти, типи їх поведінки під час обшуку;

- загальна тактика проведення обшуку;

- склад слідчої групи, розподіл функцій між її учасниками;

- технічні засоби, що будуть використані.

Для найбільшої ефективності обшуку потрібно додержуватися деяких загальних правил:

1) при можливості усувати всі відволікаючі чинники (нефункціональні переміщення, метушня, сторонні розмови);

2) не поспішати і не розпочинати огляд нового об'єкта до повного обстеження попереднього;

3) не допускати як загострення конфлікту, так і занадто інтенсивного розвитку довірливих взаємин із обшукуваним та його оточенням.

У проведенні обшуку беруть участь багато осіб (слідчі, оперативні працівники, поняті), тому Його успіх багато в чому залежить від взаєморозуміння. Важливою умовою взаєморозуміння є безперервний інформаційний обмін, здійснюваний у мовній формі та супроводжуваний мовою тіла (погляди, міміка, рухи тіла, незакінчені дії - кивання, вказування). Виходячи з тактичних міркувань, мовна передача Інформації не завжди є бажаною, у таких випадках домінуючого значення набуває невербальна комунікація. Тому доцільним слід вважати попереднє опрацювання слідчо-оперативною групою умовних слів та жестів.