Порядок роботи командира відділення з організації дій у розвідці
Постановка завдань спостерігачу здійснюється командиром відділення на місцевості. При постановці завдання командир відділення вказує орієнтири та кодовані назви місцевих предметів; відомості про противника (де знаходиться, що робить, звідки очікується його поява); де знаходяться наші війська; місце для спостереження, порядок його обладнання; сектор (район, об’єкт) спостереження; завдання (за ким, чим спостерігати, на що звертати особливу увагу); в які строки та яким способом доповідати про результати спостереження.
Усвідомивши отримане завдання та оцінивши обстановку на проведення пошуку, командир відділення повинен встановити безперервне спостереження за об'єктом пошуку та діями противника в цьому районі, намітити маршрут висування до об'єкта, призначити групи для нападу на противника, пророблення проходів, вогневого забезпечення та підготувати підлеглих до пошуку.
У бойовому наказі командир відділення вказує:
відомості про противника;
завдання відділення;
завдання групам нападу, пророблення проходів та вогневого забезпечення;
час готовності до виконання завдання;
своє місце і заступника.
Після віддачі бойового наказу командир відділення уточнює порядок дій при нападі на об'єкт і відході, вказує порядок підтримки вогнем виділених засобів та проходження бойових порядків своїх військ, а також повідомляє сигнали оповіщення, управління і взаємодії, порядок дій за ними та пропуск.
Одержавши завдання на влаштування засідки, командир відділення скрито виводить відділення у район засідки, організує його розвідку, спостереження, вибирає позиції груп та приданим вогневим засобам, організовує систему вогню, ставить бойові завдання підлеглим, організує взаємодію та ретельне маскування позиції від наземного і повітряного спостереження противника.
У бойовому наказі командир відділення вказує:
орієнтири;
відомості про противника;
завдання відділення;
позиції груп, місця особового складу та їхні завдання;
час готовності засідки;
своє місце і заступника.
Після віддачі бойового наказу командир відділення вказує порядок відкриття вогню та захоплення (знищення) противника; порядок відходу і пункт збору після виконання завдання; уточнює сигнали оповіщення, управління і взаємодії та порядок дій за ними.
Командир дозорного відділення з отриманням завдання вивчає маршрут руху чи пункт, на який необхідно вийти, намічає порядок дій та віддає бойовий наказ.
У бойовому наказі командир дозорного відділення вказує:
відомості про противника;
завдання відділення;
завдання підлеглим (напрямок і швидкість руху, сектори спостереження), порядок дій при зустрічі із противником та доповіді про помічене;
сигнали оповіщення, управління взаємодії і порядок дій по ним;
час початку розвідки і заступника.
При постановці завдання дозорним командир відділення вказує напрям руху, що оглянути і порядок дій після виконання завдання. При необхідності вказується порядок підтримки зв'язку (сигнали) з дозорними.
Дії відділення при веденні розвідки різними способами
Спостереження
У відділенні спостереження ведеться одним спеціально підготовленим спостерігачем, обов’язки якого повинен уміти виконувати весь особовий склад відділення.
Спостерігачу для ведення розвідки противника призначається сектор (смуга), а інколи район або об’єкт. Сектор для спостереження (в обороні звичайно співпадає з сектором вогню) призначається, коли спостереження ведеться на пересіченій місцевості. Якщо місцевість дозволяє спостерігати вперед і в сторони, а також за діями своїх підрозділів, призначається смуга.
З отриманням завдання на ведення спостереження спостерігач займає визначене місце та обладнує його. Місце для спостереження добре маскується.
Робота спостерігача з ведення розвідки розпочинається з детального вивчення місцевості у вказаному йому секторі. У секторі призначаються єдині орієнтири.
Для зручності ведення спостереження та послідовного огляду місцевості сектор розбивається по глибині на зони спостереження: ближня (до 400 м), середня (400 – 800 м) та дальня (до кордонів видимості). Кордони зон визначаються по орієнтирах та місцевих предметах.
Всі результати спостереження спостерігач, визначивши положення цілі на місцевості та відстань до неї, негайно доповідає командиру відділення, наносить ціль на схему (карту) та записує в журнал спостереження.
Відділення в пошуку
Пошук організовується з дозволу командира бригади (полку). Для його проведення призначається розвідувальний або аеромобільно-десантний (парашутно-десантний) підрозділ від відділення до взводу. Для більш чіткого розподілу обов’язків в інтересах успішних дій командир відділення, призначеного для проведення пошуку, ділить його на групи: нападу, пророблення проходів (розгородження) та забезпечення.
Група нападу має завдання напасти на об’єкт пошуку, захопити полонених, документи або зразки озброєння та швидко відійти в розташування своїх підрозділів. У склад групи призначаються 3-4 найбільш сміливі, фізично сильні та спритні солдати.
Група забезпечення призначається для прикриття та підтримки (у випадку необхідності) дій групи нападу вогнем кулеметів, автоматів, гранатометів та гранат. У склад групи призначаються 2-3 солдати, навчені влучно вести вогонь та кидати гранати на велику відстань.
Група розгородження пророблює, позначає та прикриває прохід у загородженнях противника на підступах до об’єкта захоплення. Для цього використовуються придані сапери, а інколи і частина десантників. Група розгородження, крім особистої зброї, повинна мати міношукачі, щупи та інші засоби для пророблення проходів.
Підготовка відділення до проведення пошуку розпочинається після отримання бойового завдання. Спостереження за об’єктом пошуку ведеться протягом всього періоду підготовки до пошуку. Маршрут висування відділення до об’єкта пошуку вибирається найбільш коротким, добре прихованим від спостереження противника. Перед проведенням пошуку необхідно провести тренування особового складу на своїй місцевості.
До об’єкта пошуку розвідники висуваються безшумно, стрімко, приховано з дистанціями 1-2 м один від одного. Першою, як правило, висувається група забезпечення, потім група розгородження, після якої – група захоплення. З виходом до загороджень противника група забезпечення розгортається та займає позицію, зручну для вогневого прикриття групи розгородження, яка пророблює прохід у МВЗ. Група захоплення в цей час знаходиться позаду, веде спостереження за противником в готовності підтримати дії груп забезпечення та розгородження. Проробивши прохід у загородженні група розгородження пропускає через нього відділення, залишаючись на місці для охорони проходу.
Першою через прохід висувається група забезпечення, займає вигідну позицію для вогневої підтримки групи захоплення. Напад на об’єкт група захоплення здійснює як тільки наблизиться до нього на відстань, яка дозволяє подолати його одним коротким кидком. Напад на об’єкт пошуку здійснюється з однієї-двох сторін, як правило, з тилу або флангів. Група захоплення повинна діяти швидко, щоб захопити полоненого в короткий термін та не дати можливості противнику надати допомогу об’єкту, на який здійснюється напад.
Після виконання завдання відділення відходить у розташування своїх військ. Першою відходить група захоплення, потім група забезпечення та останньою під прикриттям вогнем групи забезпечення – група розгородження.
Відділення у засідці
Засідка застосовується в усіх видах бою, в будь-який час доби та пору року, при будь-яких погодних умовах, перед фронтом, на флангах та в тилу противника.
Засідка організовується в місцях, що утруднюють противнику швидке розгортання та вихід з-під вогню. Позиція засідки повинна забезпечувати скритне розташування відділення і мати хороші умови для спостереження, ведення вогню та відходу. Вона вибирається, як правило, біля закритих ділянок доріг, стежок, мостів, переправ, проходів у загородженнях, перешкодах і інших місцях, де вірогідна поява противника.
Відділення, призначене у засідку, розбивається на групи нападу, вогневого забезпечення та спостерігачів.
Група нападу складається з 2 – 4 солдат, очолюється командиром відділення, раптово та стрімко нападає за сигналом командира відділення на противника, захоплює полонених, документи, зразки озброєння та бойової техніки.
Група забезпечення призначається для нанесення в необхідних випадках ураження противнику вогнем, з метою не дати йому можливості відійти, а також для прикриття дій групи нападу.
Спостерігачі призначаються для спостереження за підступами до місця засідки та вірогідними шляхами висування противника, з метою своєчасного попередження про його наближення.
Місце для влаштування засідки повинно забезпечувати маскування, мати скриті підступи, забезпечувати раптовість дій та вільний відхід.
Група нападу розташовується в центрі засідки. Група забезпечення розташовується на флангах, в місцях, зручних для ведення вогню. Спостерігачі розташовуються в місцях, які дозволяють завчасно виявити противника з будь-якої сторони до місця засідки.
Розташоване в засідці відділення до підходу противника не повинно нічим себе виявити. З підходом до місця влаштування засідки піших одиночних солдат необхідно підпустити до центру розташування відділення, а потім раптово, як правило, не відкриваючи вогню, безшумно напасти на них та захопити в полон. Більшу групу противника та окремі машини противника відділення підпускає на близьку відстань, раптово відкриває по них вогонь та здійснює напад.
Документи, виявлені при огляді машин, по можливості забираються, знаки (емблеми) на техніці противника запам'ятовуються або замальовуються, нові зразки озброєння забираються.
Захопивши полоненого, група захоплення швидко відходить у пункт збору. Її дії і відхід прикриває вогнем решта особового складу відділення, який відходить за сигналом командира відділення після виконання завдання групою захоплення.
Дозорне відділення
Дозорне відділення висилається від підрозділів, що діють в розвідці, бойовій рухомій та похідній охороні, або виконують завдання у відриві від головних сил для своєчасного виявлення противника та розвідки місцевості. Віддалення дозорного відділення зазвичай визначається можливістю спостереження за його діями та підтримки вогнем. Зв'язок із дозорним відділенням підтримується по радіо або сигналами.
Розвідувальні завдання дозорне відділення виконує спостереженням на ходу та з коротких зупинок, послідовно займаючи зручні для спостереження пункти. Відділення діє на бойовій машині (БТР) або в пішому порядку, а взимку і на лижах.
Дозорне відділення просувається від одного зручного для спостереження пункту до іншого з підвищеною швидкістю, не затримуючи руху підрозділу, від якого воно вислано. На шляху руху ретельно оглядаються місцевість і місцеві предмети, особливо місця, де можливо скрите розташування противника та його раптовий напад із засідок.
Якщо розвідка якого-небудь об'єкта з машини утруднена, командир відділення висилає дозорців. Машина при цьому розташовується в укритті. Особистий склад, що залишився, веде спостереження за навколишньою місцевістю і діями дозорців у готовності підтримати їх вогнем.
Огляд населеного пункту починається при підході до нього. Особлива увага звертається на приховані підступи, окремі будівлі, посадки і ті місця, звідки противник може вести спостереження, та де може розташовуватися його охорона.
При підході до лісу насамперед оглядається опушка, а при русі в лісі входи в яри і лощини, виходи з них, мости та інші місця, де можливі засідки противника.
Вночі та в інших умовах обмеженої видимості для спостереження використовуються прилади нічного бачення. Дозорне відділення (дозорці) періодично зупиняються, щоб встановити наявність противника шляхом підслуховування.
Якщо при огляді місцевості і місцевих предметів противник не виявлений, командир дозорного відділення (старший дозорець) доповідає про це по радіо (подає сигнал "Шлях вільний") та продовжує виконувати завдання. Знайшовши противника, він негайно доповідає про нього та, діючи скрито, продовжує спостереження. При раптовій зустрічі із противником дозорне відділення (дозорці) відкриває по ньому вогонь, обходить його та продовжує виконувати поставлене завдання. Знайшовши невелику групу противника (одиночну машину), дозорне відділення за вказівкою командира взводу може влаштувати засідку.