Тема 2.4. інфекційні хвороби дітей і підлітків

Основні поняття та терміни: інфекційні хвороби, імунітет, щеплення, інкубаційний період, дитячі інфекції.

Зміст навчального матеріалу теми 2.4.

Загальна характеристика інфекційних хвороб. Інфекційні хвороби крові. Протиепідемічний режим у дитячих колективах, де перебувають ВІЛ-інфіковані діти. Інфекційні хвороби органів дихання. Інфекційні хвороби, що передаються статевим шляхом. Профілактика інфекційних хвороб. Імунітет. Щеплення.

Рекомендована література:

1. Апанасенко Г.Л., Попова Л.А. Медична валеологія. – К.: Здоров’я, 1998. – 248 с.

2. Булич Е.Г., Муравов І.В. Валеологія. Теоретичні основи валеології. – К.: ІЗМН, 1997. – 224с.

3. Вазманова Ж.Т. Инфекционные и паразитарные болезни. – К.: Здоров’я, 2000 . – 342 с.

4. Валеологія. Навч. посібник у 2 ч. / Бобрицька В.І., Гриньова М.В. та ін. – Полтава:Скайтек, 2000. – 306 с.

5. Грипп / Под редакцией Г.И.Карпухина. – М.: Медицина, 1986. – 340 с.

6. Люди и ВИЧ. – К.: Международный Альянс по ВИЧ/СПИД в Украине, 2001. – 350 с.

7. Мавров И.И. Половые болезни. Энциклопедический справочник. – Киев-Москва, 1994. – 480 с.

8. Медико-біологічні основи валеології. Навч. посібник / За редакцією

9. П.Д. Плахтія – Кам'янець-Подільский держпедуніверситет, 2000. – 408 с.

10. Петрик О.І. Медико-біологічні та психолого-педагогічні основи здорового способу життя. – Львів: Світ, 1993. – 120 с.

11. Фещенко Ю.І., Мельник О.В., Кобелянська А.В. Хіміорезистентний туберкульоз. – К., 2003. – 134 с.

12. Формування здорового способу життя молоді: проблеми і перспективи. О.Яременко, О.Балакірєва, О.Вакуленко та ін. – К.: Український інститут соціальних досліджень, 2000.

Інформаційний матеріал

Людину все її життя оточує велика кількість різних мікроорганізмів, таких як віруси, бактерії, одноклітинні, гриби тощо. Багато з них є патогенними, тобто здатними викликати певні захворювання. Наприклад, віруси викликають понад 200 інфекційних хвороб у людини (віспу, поліомієліт, енцефаліт, кір, СНІД, злоякісні новоутворення, гепатит, тропічну лихоманку тощо), що супроводжуються високою летальністю.

Всі мікроорганізми можна поділити на три групи – сапрофіти, умовнопатогенні та патогенні. Сапрофіти – це мікроорганізмиякі не спричиняють заразних хвороб.Умовнопатогенні мікроорганізми в організмі є завжди, але спричиняють хворобу лише за певних умов (переохолодженні, порушеннісанітарно-гігієнічного режиму, зниженні захисних механізмів тощо).Патогенні мікроорганізми здатні викликати інфекційну хворобу,

патогенність – їх властивість спричиняти захворювання та виділяти особливі отруйні речовини – токсини.

Процес вторгнення патогенних мікроорганізмів в організм людини та їх розмноження з наступним розвитком хвороби називається інфікуванням. Наслідком інфікування є інфекційна хвороба – взаємодія патогенного мікроорганізму з організмом людини, що супроводжується відповідною реакцією останнього. Взаємодія мікро– і макроорганізму зовні може не проявлятись. У таких випадках протікає безсимптомний інфекційний процес, що супроводжується певною імунною відповіддю. Людина в такому випадку є бактеріо– або вірусоносієм. Інфекційні хвороби мають особливість швидко розповсюджуватись серед людей. Якщо інфекційним захворюванням охоплюються великі групи людей, пов'язані між собою ланкою зараження, говорять про епідемії.

Розповсюдження інфекційних захворювань на цілі континенти, або на всю земну кулю – характеризується терміном пандемія. Поодинокі захворювання, що з’являються від випадку до випадку, називають спорадичними.

Характерною особливістю гострих інфекційних захворювань є циклічний перебіг. Виділяють чотири періоди циклу: інкубаційний,продромальний, період розвитку хвороби, реконвалесценсії.

Інкубаційний (прихований) період – це час від проникнення збудника в організм до появи перших ознак хвороби. Він триває від кількох годин до кількох діб, або навіть років. У цей період відбувається активне розмноження збудника і накопичення в організмі людини продуктів його життєдіяльності.

Продромальний період, або період передвісників характеризується появою перших ознак хвороби загального характеру (нездужання, загальна слабкість, головний біль, погіршення апетиту тощо). Його тривалість – 1-4 доби. У період розвитку хвороби стають помітними типові для неї ознаки, які з’являються у певній послідовності. Протягом реконвалесценсії спостерігається зменшення інтоксикації, виразності та прояву специфічних ознак. Організм звільняється від мікробів, видужує. Проте можливі й рецидиви – перехід у хронічну форму, а також летальний кінець. Складовими компонентами епідемічного процесу є джерело інфекції, механізм розповсюдження інфекції і сприйнятливе до данного захворювання населення.

Джерелом тієї чи іншої заразної хвороби можуть бути хворі люди або тварини з клінічно-вираженою, стертою або атиповою формою хвороби та носії збудника. Заразні хвороби, джерелом інфекції яких є людина, називаються антропонозами. Хвороби, джерелом інфекції яких є тварини – зоонозами. Деякі заразні хвороби (черевний тиф) можуть передаватися не тільки через хворих осіб, а й через тих, які видужали, але в їхньому організмі ще залишились хвороботворні мікроби. Джерелом розповсюдження таких інфекцій як чума, туляремія, кліщовий енцефаліт тощо є гризуни.

Існують такі основні шляхи передачі інфекції: контактний, повітряно-крапельний, фекально-оральний, трансмісивний. Шляхом прямого контакту передаються венеричні захворювання, СНІД, короста, деякі грибкові захворювання шкіри, лептоспіроз, ящур і т. ін.

Досить часто збудник передається через руки хворої людини, яка, торкаючись різних предметів, залишає на них мікроби. Найчастіше таким контактно-побутовим шляхом передаються кишкові інфекції. Повітряно-крапельним шляхом передаються збудники грипу, вітрянки, віспи, кашлюка, туберкульозу; фекально-оральним – дизентерії, черевного тифу, паратифів. Трансмісивний спосіб передачі збудника забезпечують членистоногі.

Сприйнятливість організму людини до збудника інфекції є третьою ланкою епідемічного ланцюга. При цьому важлива не стільки сприятливість окремої людини, скільки загальна сприйнятливість населення до даної інфекції. Так, до деяких інфекційних хвороб (наприклад, грип) існує загальна висока сприйнятливість, до інших – низька.

Залежно від шляхів проникнення збудника в організм і його виділення та місця локалізації інфекційного процесу в організмі розрізняють чотири види інфекцій: інфекції дихальних шляхів, кишкові інфекції, інфекції зовнішніх покривів і кров’яні інфекції.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 9

Тема:Профілактика дитячих інфекційних захворювань.

Мета: Вивчити основні інфекційні захворювання дітей та підлітків та методи їх профілактики.

Знати:

- у чому виявляються особливості інфекційних захворювань сучасної людини;

- які можуть бути наслідки інфекційних захворювань, перенесених людиною в дитячому віці, для її здоров 'я в майбутньому;

- основні прояви інфекційних захворювань дітей та підлітків;

- методи профілактики інфекційних захворювань;

Вміти:

- за основними ознаками діагностувати дитячі інфекції;

- проводити профілактичну роботу з метою попередження поширення інфекційних захворювань.

Обладнання: таблиці, малюнки, плакати.

Завдання № 1. Розгляньте малюнки та заповніть таблицю.

Номер малюнка	Назва хвороби	Основні ознаки хвороби

мал. 30 мал. 31

мал. 32 мал. 33

мал. 34

Завдання № 2.Скласти календар профілактичних щеплень на період від народження до 20 років, взявши за дату народження дитини свою власну дату народження. Заповнити таблицю.

Дата народження(число, місяць, рік):
№ п/п	Дата проведення щеплення (число, місяць, рік)	Щеплення проти
1.
2.

Хід роботи