Мета, завдання, об’єкт, предмет, суб’єкти та типи контролю.

Завдання контролю є загальними та конкретними. Конкретні завдання поширюються тільки на якусь певну сторону діяльності об'єкта (фінанси, дотримання трудового законодавства, достовірність звітних даних), а загальні - всебічна діяльність об'єктів, що контролюються.

Основними завданнями контролю є: визначення фактичного стану об'єкта чи його частини в даний момент часу; прогнозування стану та поведінки об'єкта та його частини на визначений майбутній період часу; завчасне визначення місця та причин відхилень значень характеристик об'єкта від заданих (тих, що передбачались); збір, передача, обробка інформант про стан об'єкта; забезпечення стійкого стану об'єкта при досягненні критичних значень характеристик об'єкта.

Об'єкт контролю - це те, що (хто) контролюється. У системі управління виробництвом об'єктами контролю є народне господарство в цілому, його окремі галузі, регіони, об'єднання та підприємства.

До числа об'єктів контролю належать такі технологічні системи, як наприклад, машина, агрегат, поточна лінія; технологічний ланцюжок: потік - лінія - цех - завод - об'єднання.

Предмет контролю - це стан і поведінка об'єкта управління. Предметом контролю таких об'єктів, як об'єднання, підприємство, організація, структурний підрозділ або їх окремі частини та елементи, є їх діяльність відповідно до встановлених законів, норм, правил, рішень, доручень, тобто певний стан об'єкта контролю на конкретну дату.

Характеристики відносно часу зумовлюють наявність поперед-нього, поточного та заключного (підсумкового) контролю. Попередній контроль здійснюється з метою передбачення стану об'єкта або його окремих вузлів у майбутньому. Поточний - визначає стан об'єкта в процесі виконання операції, а заключний - після її завершення.

Характеристики, пов'язані з простором, засновані на наявності літучого та стаціонарного контролю. Літучий контроль передбачає необхідність виїзду суб'єкта контролю на територіальне віддалений об'єкт. При стаціонарному - суб'єкт та об'єкт територіальне розміщені в одному місці.

Залежно від якісних характеристик розрізняють одиничний, множинний, одно- та багатофункціональний контроль.

Види контролю.

Серед загальних видів контролю, відносно стадії виконання господарської операції, можна виділити попередній, направляючий, фільтруючий та заключний контроль.

Направляючий та фільтруючий - це дві складові поточного контролю.

За допомогою попереднього контролю визначаються необ-хідність і можливість досягнення бажаної мети шляхом виконання запланованої операції, а також якісні, кількісні та структурні характеристики оптимального варіанту операцій, які плануються, через їх моделювання у часі та просторі.

Направляючий (спрямовуючий) контроль застосовується від початку практичного здійснення господарської операції і до моменту досягнення необхідного результату. Під час такого контролю відбувається вимірювання, порівняння та оцінка стану та поведінки контрольованого об'єкта, а також розробляються та застосовуються коригуючі дії, що дозволяють у визначений строк і якісно досягти намічених результатів. При здійсненні направляючого контролю перевіряється правильність застосування таких видів управлінської діяльності, як організація та мотивація.

Фільтруючий контроль також застосовується при перевірці здійснення господарської операції. За допомогою фільтруючого контролю відокремлюють добро-якісну продукцію від бракованої. Якщо виріб не відповідає встановленим вимогам, то його відсилають на виправлення. Якщо виріб відповідає всім технічним характеристикам, то він надходить на дільницю складання, де з окремих деталей роблять вузли. Фільтруючий контроль застосовується лише кілька разів протягом виконання господарської операції, а не безперервно, на відміну від спрямовуючого. Зміст та форма наказу коригується до того часу, поки він не буде задовольняти вимоги усіх працівників, що мають відношення до його розробки та виконання.

Заключний (остаточний) контроль, чи контроль за результа-тами, проводиться після закінчення операції. Прикладом такого кон-тролю є ревізія використаних трудових ресурсів і фонду заробітної плати, фінансових результатів та рентабельності роботи підприємства за минулий місяць, квартал, рік. Всі чотири види контролю необхідні для того, щоб контролювати роботу підприємства в цілому чи якусь одну важливу операцію.

Процес контролю.

Процес контролю - це діяльність об'єднаних у визначену структуру об'єктів контролю (органів контролю, керівників, контро-лерів, аудиторів, організацій державного регулювання), спрямована на гарантію досягнення поставлених цілей управління. Найбільш ефективно та продуктивно це досягається через реалізацію визначених завдань контролю і застосування відповідних принципів, типів, методів і техніки контролю.

Існує два підходи у виділенні стадій процесу контролю.

Перший передбачає три етапи:

1) встановлення стандартів (норм функціонування), тобто кон-кретних цілей, що підлягають виміру та визначенню у часі. Для управління необхідні стандарти у формі показників результативності виробництва для всіх його основних галузей (продуктивність, собівартість, рентабельність, фондо- та матеріалоємність), що встановлюються при плануванні діяльності;

2) оцінка виконання встановлених норм. При цьому досягнуті результати порівнюються з визначеними стандартами на основі обраного масштабу допустимих відхилень. Система контролю повинна реагувати лише не істотні критичні відхилення від заданих меж функціонування, в іншому випадку вона стає нестабільною та неекономічною;

3) коригування відхилень від встановлених норм і планів.

Згідно з другим підходом процедура контролю по кожній системній характеристиці передбачає чотири основні стадії:

1) встановлення стандарту або початкової стадії контролю (для кожної характеристики повинні бути встановлені базисні специфікації);

2) власне процедура виміру;

3) контрольні механізми;

4) оцінка ефективності контролю.

Етапи контролю.

Процес контролю поділяється на кілька послідовних 5 етапів:

 визначення бажаного результату (стандарту);

 вимірювання фактичного результату виконання;

 оцінка результатів виконання;

 коригуючі дії.

А) встановлення бажаного результату (стандарту)

Контрольна діяльність, як і вся управлінська праця, розпочи-нається з встановлення мети. Коли мета відома, необхідно відобразити . бажаний результат у вимірюваних величинах, якщо це можливо.

Під час здійснення процесу контролю мета конкретизується, уточнюється, перетворюючись на норми функціонування - критерії, за якими оцінюється дія системи управління або хід виконання виробничого процесу.

Основні види норм і нормативів: норми витрат живої праці; норми витрат предметів праці; нормативи використання засобів праці (виробничих потужностей, машин, обладнання та устаткування); норми і нормативи функціонування організації, виробництва (тривалість виробничого циклу, обсяг незавершеного виробництва).

Під нормами розуміють максимально допустиму величину аб-солютних витрат сировини, матеріалів, пального, енергії для виготовлення одиниці продукції .

Параметри контролю - це рівні досягнення норм функ-ціонування, відображені у величинах, що підлягають виміру.

Б) вимірювання фактичного результату виконання

Процедура виміру фактичного результату виконання - це засіб отримання необхідної інформації для суб'єкта управління та контро-лю. Цю процедуру можна визначити як зіставлення фактичної величини з еталоном.

До основних типів виміру в процесі виробництва належать фізичний та динамічний виміри. Фізичний вимір відображає форму, розмір, зовнішній вигляд об'єкта контролю. Динамічний вимір характеризує рівень використання тих чи інших ресурсів за відповідною якістю чи властивістю, наприклад, інтенсивність, темп, питома вага, повторюваність.

В) оцінка результатів виконання

Стадія порівняння та оцінки фактичного та очікуваного резуль-татів безпосередньо стосується ходу виконання господарської операції. При цьому відбувається не тільки оцінка контрольної ситуації, а й вироблення альтернативних рішень для застосування коригуючих дій.

Завдання даної фази процесу контролю: визначення адресата тієї чи іншої інформації (кому призначається?); отримання інформації, що відповідає таким характеристикам швидкість її передачі чи надходження, точність, достатність, надлишковість, регулярність, корисність та ін.; адекватне відображення отримання інформації у звітності (звітах, доповідях, довідках).

Г) коригуючі дії

Контрольні звіти є індикаторами відхилень від плану. За результатами цих звітів досліджуються причини проблем, розробляються варіанти їх подолання і виправляється стан справ застосуванням коригуючих дій.

Існує два типи коригуючих дій:

1) за рахунок внутрішніх зусиль і резервів, без зміни показників затвердженого плану, виконання виробничої програми досягається в повному обсязі;

2) змінюються плани, їх обсяги, номенклатура продукції.

Корекція може бути негайною чи відстроченою.

Якщо при порівнянні та оцінці результатів фактичний показник тільки порівнюється з нормою функціонування і знаходиться величина будь-якого відхилення, тобто контроль здійснюється автоматично, то Встановлення значущості відхилень для діяльності підприємства - найважливіше завдання для особи, що здійснює контроль.