Засоби і заходи захисту від небезпечних шкідливих факторів.

Для того, щоб запобігти впливу або зменшити його дію на робітника,

необхідно вжити таких заходів:

Заходи від нещасних випадків і травм:

- Дотримання правил експлуатації оргтехніки;

- Колючі рослини ставити на таке місце, де через них не можна поранитися.

Засоби захисту від інфекційних хвороб. Необхідно ретельно стежити за чистотою в приміщеннях, де перебувають діти, контролювати температуру, як можна частіше провітрюючи приміщення. Найоптимальнішою температурою для дітей є 18-20 ° C, а духота і сухе повітря лише сприяють розмноженню вірусів.

Для профілактики захворювань шлунково-кишкового тракту не рекомендується використовувати сиру воду з під крану, краще подбати про наявність у будинку кип’яченої або покупної води, яка буде зберігатися в надійно закритому посуді. Овочі та фрукти перед вживанням необхідно ретельно мити, а краще навіть облити окропом.

Заходи від професійних захворювань:

- Провітрювання приміщення;

- Вологе прибирання.

В переліку небезпечних факторів слід особливу увагу звернути на

антропотоксини. Соціальна організація – це місце, в якому дуже частим явищем є накопичення людей. За повний робочий день коридори приміщень наповнюються великою кількістю продуктів дихання (вуглекислий газ та інші кислоти). Це в свою чергу викликає небезпеку захворювання серед працівників.

Щоб вберегтися від цього, необхідно:

- Провітрювання приміщення;

- Вологе прибирання.

Крім того слід зауважити, що одним із найбільш небезпечних факторів, що можуть викликати професійне захворювання є психічне вигорання. Згідно сучасних даних, під терміном «психічне вигорання» розуміється стан фізичного, емоційного та розумового виснаження, що виявляється в професіях соціальної сфери. В.В. Бойко розглядає «вигорання» як вироблений особистістю механізм психологічного захисту в формі повного чи часткового виключення емоцій у відповідь на вибрані психотравмуючі впливи, набутий стереотип емоційної, частіше за все професійної поведінки. Вигорання почасти функціональний стереотип, оскільки дозволяє людині дозувати та економно витрачати енергетичні ресурси. В той самий час можуть виникати його дисфункціональні наслідки, коли «вигорання» негативно позначається на виконанні професійної діяльності.

В.В. Бойко описує різні симптоми «вигорання»: емоційний дефіцит, деперсоналізація або особистісна відстороненість, психосоматичні та психовегетативні порушення.[ 30]

С. Маслач та інші вважають, що цей синдром включає в себе три основні складові: емоційне виснаження, деперсоналізація (цинізм) та редукцію професійних досягнень.

Під емоційним виснаженням розуміють відчуття емоційного спустошення та втоми, що викликане власною роботою.

Деперсоналізація допускає цинічне ставлення до праці та об’єктів своєї праці. Зокрема, в соціальній сфері деперсоналізація допускає бездушне, негуманне ставлення до клієнтів, що приходять для лікування, консультації, отримання освіти та інших соціальних послуг. Клієнти сприймаються не як живі люди, а всі їх проблеми та нещастя, з якими вони приходять до професіонала, з його точки зору, є благо для них.

Редукція професійних досягнень – виникнення в робітників відчуття некомпетентності в своїй професійній сфері, усвідомлення неуспіху в ній.

Тому необхідно виконувати певний перелік рекомендацій для того щоб попередити емоційне вигорання.

Перший крок до подолання вигорання – розібратися в собі: не тільки зрозуміти свої цілі та уявити образ майбутнього, а відповісти собі на питання, в чому сенс того, що ви зараз робите, для чого ви це робите.

Найбільш розповсюджений спосіб впоратися з ситуацією – спробувати піднятися над нею, змінити свою точку зору, подивитися на своє становище й роботу з більш глобальної точки зору.

Другий спосіб – відхід у сусідню, коли попередні знання, вміння, навички знаходять нове застосування. Людина робить так звану горизонтальну кар’єру.

Третій спосіб – не залишаючи виконання обов’язків, зробити їх інструментом для досягнення більш глобальних цілей.

Четвертий спосіб полягає в тому, що людина, залишаючись в тій самій ситуації, починає робити акценти не на тому, що вона вже добре знає, вміє та засвоїла, а на тому, що є для неї проблемою. Так набувається новий зміст у старій професії, а її перетворення в інструмент саморозвитку стає профілактикою вигорання.