Управління - як мистецтво - здатність ефективно застосовувати знання науки управління в конкретній ситуації.

Розглянемо сутність управління як процесу по відношенню до соціальних організацій.

Сутність–сенс(зміст) даної речі, те чим вона є сама по собі [22].

Якщо в самому загальному вигляді охарактеризувати сутність управлінської діяльності, то вона полягає у впливі на об’єкт (процес) через прийняття управлінських рішень та їх реалізацію. Управління являє собою усвідомлену цілеспрямовану діяльність людини, за допомогою якої вона упорядковує і підкоряє своїм інтересам елементи зовнішнього середовища суспільства, техніки і живої природи. Управління є складним динамічним процесом. Складовими частинами управління є визначення мети, збір, обробка й оцінка інформації про об'єкт управління та обстановку, динамічне планування (планування з періодичним (за необхідністю) введенням корективів до раніше розробленого плану) впливів на об'єкт управління, контроль виконання (оцінка результату впливу). Ці елементи циклічно повторюються.

Управління – це особливий вид діяльності, що спрямований на упорядкування, погодження колективних дій людей щодо досягнення мети, яка стоїть перед ними. Об’єктивна необхідність виникнення та розвитку управління в соціальній сфері обумовлена суспільним характером праці. Управління є об’єктивно необхідним різновидом праці, який забезпечує погодженість та упорядкованість сумісної праці людей для досягнення суспільно значущих цілей і вирішення завдань, які при цьому виникають. Управління засноване на притаманних тільки людині здатностях ставити перед собою цілі і знаходити адекватні засоби їх досягнення, передбачати результати впливу.

Процес управління на прикладі діяльності підрозділів ДСНС України містить: безпосереднє добування, збір, вивчення і аналіз даних про обстановку; прийняття рішень, доведення завдань до підлеглих; планування дій; організацію та підтримання взаємодії; підготовку до проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, безпосереднє керівництво ними; організацію і проведення заходів з всіх видів забезпечення; організацію контролю й допомоги підлеглим.

Управлінська праця - вид трудової діяльності по виконанню функцій управління в організації. Призначенням управлінської праці є забезпечення цілеспрямованої і скоординованої діяльності колективу по вирішенню завдань, що стоять перед ним. Основне завдання управління - організувати роботу інших людей, при цьому вищою формою управління є така його дія, коли в об'єкта управління створюється відчуття, що ні хто ним не керує.

Управління складає сутність діяльності керівного складу та органів управління. Воно спрямоване на підтримку готовності сил і засобів до виконання завдань за призначенням, управління ними при виконанні поставлених завдань.

В процесі управління виникають відносини управління - відносини між людьми, що відображають організаційні зв'язки між суб'єктом і об'єктом управління. За своїм змістом відносини управління можуть бути організаційними, економічними, соціальними тощо. Розрізняють також формальні і неформальні відносини управління.

Персонал управління (службовці) - персонал організації, що здійснює безпосереднє керівництво об'єктом управління, вироблення необхідних рішень і підготовку інформації. Персонал управління створює організаційно-технічні та соціально-економічні передумови й умови для ефективної праці членів колективу, безпосередньо зайнятих виконанням виробничих операцій.

Розглянемозміступравління.

Як відомо [18], поняття „зміст”розкриваєєдність усіх основних елементів цілого, його властивостей та зв’язків. Для управління, незалежно від сфери діяльності, по відношенню до якої воно розглядається, притаманні загальні елементи та властивості, які відображаються категоріями, представленими на рис. 1.

Рис.1. Основні категорії управління

Незалежно від сфери діяльності управління передбачає наявність об’єкту та суб’єкту управління. В самому загальному вигляді об’єкт управління можна визначити як об’єкт (процес), яким управляють. Суб’єкт управління – як особу (орган), що управляє. В залежності від прикладної сфери об’єкт та суб’єкт управління набувають конкретного змісту.

Ми будемо розглядати управління по відношенню до органів та підрозділів ДСНС України. Їх прийнято називати органи та підрозділи цивільного захисту. За своєю сутністю даний об’єкт управління є складною ієрархічною організацією, яка складається з великої кількості відносно самостійних структурних підрозділів. Функціонування кожного з них неможливе без управління. Тоді, в якості об’єкту управління виступають структурні підрозділи ДСНС України, на які спрямовується управлінський вплив. Суб’єктами управління являються особи або органи, що здійснюють управлінські дії.

Для організаційних об’єктів, які мають ієрархічну побудову, один і той же структурний підрозділ може бути і об’єктом і суб’єктом управління одночасно. Наприклад, Головне Управління (ГУ) ДСНС України в області є об’єктом управління для центрального апарату міністерства. В свою чергу ГУ ДСНС України в області, виступаючи в якості суб’єкта управління, керує міськими та районними відділами, які йому підпорядковані.

Якщо суб'єкт управління керує власними діями, тобто суб'єкт і об'єкт поєднуються в одній особі, то такий частковий випадок управління називають самоуправлінням. (по відношенню до організаційних об’єктів - самоврядуванням).

Об’єкти та суб’єкти управління ДСНС України, будучи нерозривно пов’язаними між собою, розрізняються за рядом ознак.

1. За рівнем вирішуваних завдань – загальнодержавного, регіонального, місцевого, об’єктового, внутрішньоорганізаційного рівня.

2. За видами діяльності – наглядово-профілактичної діяльності, реагування на надзвичайні ситуації, кадрової роботи, виховної роботи та ін.

3. За адресатом впливу – Департаменти, управління та відділи центрального апарату ДСНС України, територіальні Головні управління, міські, районні управління та відділи, органи та підрозділи ДСНС України, окремі співробітники.

Розглядаючи взаємодію суб'єкта та об'єкта управління часто вважають, що між ними встановлені односторонньо спрямовані ієрархічні відносини. Суб'єкт вважається джерелом активності, генератором управлінського впливу, який однозначно та беззаперечно сприймається об'єктом управління. Разом з тим на практиці не завжди така логіка відносин реалізується. Суб'єкт майже завжди зіштовхується із зустрічним впливом з боку об'єкта управління. Більш того, може виникнути ситуація, коли суб'єкт відчуває з боку об'єкта більш сильний управлінський вплив, ніж той, що реалізує сам. В таких випадках поділ на суб'єкт управління й об'єкт управління набуває формального характеру, а орган управління повинен враховувати вплив з боку суб’єкта управління, який є зворотнім зв’язком.

У поняття „суб'єкт управління” і „об'єкт управління” не повинна вкладатися ідеологічна або емоційна складова. Мова повинна вестись, перш за все, про об'єктивно існуючий режим взаємодії, а не про оцінку статусу кожної із сторін.

В організаціях воєнізованого типу об’єктивно існуючий режим взаємодії між суб’єктом та об’єктом управління визначаються статутами, які поділяють весь особовий склад на начальників та підлеглих і встановлюють відповідні норми взаємовідносин між ними.

Невід'ємною властивістю суб'єкта управління є здатність до реалізації управлінських впливів на основі прийнятих рішень. Управлінським впливом називають таку поведінку людини, яка викликає зміну в поведінці іншої людини або групи людей (колективу). Причому взаємодія спрямовується у визначеному напрямку. Для реалізації управлінського впливу керівник або відповідний орган управління повинен бути наділений владою, тобто йому повинне бути надане право здійснювати вплив на інших людей: визначати завдання, вимагати їх виконання, здійснювати контроль, приймати міри в разі невиконання завдань.

Для реалізації всього комплексу дій, пов’язаних з управлінням організацією, створюється система управління.

Система – це цілісне утворення, яке складається з взаємозв’язаних та взаємодіючих компонентів (елементів, підсистем) та володіє інтегративними властивостями, які не зводяться до суми властивостей компонентів, при розгляданні їх окремо [9].

Виходячи з загальної теорії, визначимо систему управлінняДСНС України як упорядковану сукупність взаємозалежних і взаємодіючих органів і пунктів управління, систем зв’язку та автоматизації процесів управління, що призначена для вирішення завдань управління підпорядкованими силами при підготовці їх до використання за призначенням, в ході реагування на надзвичайні ситуації і в повсякденній діяльності, з метою виконання поставлених завдань. Система управління МНС повинна забезпечувати ефективну діяльність за всіма напрямками роботи. При цьому до самої системи управління висуваються ряд вимог: надійність, життєздатність, точність, оптимальність структури.