Расові та культурні відмінності

Раса – це біологічне поняття, що відноситься до організмів одного виду або підвиду. Воно відповідає таким класифікаціям, як порода, плем’я або лінія у тварин. Людські раси утворюються тоді, коли група людей стає відносно ізольованою завдяки дії географічних або соціальних бар’єрів, унаслідок чого спаровування усередині групи стає частішим явищем, ніж спаровування членів групи з “чужаками”. Повинно змінитися багато поколінь, перш ніж процес, що розпочався таким чином, приведе до утворення популяцій, які розрізняються відносною частотою певних генів. Проте оскільки ці відмінності відносні, а не абсолютні, будь-яка расова група виявляє деяку варіацію в спадкових расових характеристиках і частково перетинається з іншими популяціями за такими характеристиками. З цієї причини поняття раси, в строгому сенсі слова, застосовне до популяцій і не застосовне до окремих людей.

Коли людей класифікують за такими категоріями, як соціоекономічний рівень, національність, або етнічна ідентичність, часто виявляються значущі групові відмінності в практиках виховання дітей, сексуальній поведінці, емоційних реакціях, інтересах і атитюдах, а також у виконанні багатьох тестів здібностей. У всіх таких порівняннях напрям і ступінь відмінності між групами залежить від конкретної риси, що цікавить дослідників. Оскільки кожна культура (або субкультура) заохочує розвиток свого власного типового патерну здібностей і рис особистості, порівняння на основі таких глобальних заходів, як IQ або загальна емоційна адаптація, практично позбавлені сенсу.

Ізоляція груп призводить як до культурної, так і до расової диференціації. Звідси, важко роздільно оцінити внесок біологічних і культурних чинників в расові відмінності за психологічними рисами. В пошуках відповіді на це питання тестують “напівкровок”, дітей від змішаних шлюбів. Уважалося, що якщо через генетичні чинники одна раса більш інтелектуальна, ніж інша, інтелектуальні здібності “напівкровки” повинні бути проміжними. Проте, на загальну думку, ця гіпотеза вельми сумнівна, оскільки припускає абсолютний зв’язок між генами, що визначають колір шкіри (або інші расові ознаки), і генами, що визначають інтелект. При неповному зв’язку кореляція між расовими ознаками й інтелектом зникне через декілька поколінь, якщо продовжуватимуться змішані шлюби. Інтерпретація результатів ще більш ускладнюється тією обставиною, що змішування рас зазвичай є вибірковим в рамках однієї або обох рас, а також тим, що “напівкровки” мають тенденцію до асиміляції в тій культурі, до якої належать більшість населення. У групах, які є досить однорідними за своєї асиміляцією культурою більшості, і в яких люди відносилися до певних рас скоріше за документами, складеними зі слів їх батьків, ніж за їх зовнішністю, кореляція між тестовими показниками і ступенем расового змішування була дуже мала.

Інший підхід представлений вивченням змін, що відбуваються з віком, у порівняльному виконанні тестів расовими групами. Наприклад, у США вивчення чорношкірих немовлят і дітей дошкільного віку або зовсім не виявило у них відставання в розумовому розвитку, або виявило лише незначне відставання від норм для дітей білого населення. Проте тестування школярів, проведене в тих же регіонах і в той же самий час, виявило помітну різницю в середніх показниках, краї з роками збільшувалася. Ці результати аналогічні даним, які були отримані і для інших груп дітей, що росли в обмеженому освітньому і культурному середовищі. В даному випадку вікове зниження інтелекту було приписане кумулятивним ефектам обмежень досвіду дітей і невідповідності збідненого середовища, що посилювалося, інтелектуальним потребам підростаючої дитини. Розглядаючи цю проблему з ширшого погляду, можна сказати, що таке вікове зниження показників щодо тестових норм відбувається в тих випадках, коли тест оцінює когнітивні функції, розвиток яких не стимулюється в конкретній культурі або субкультурі.

Третій підхід полягає в порівнянні вибірок представників однієї і тієї ж раси, що виросли в різних умовах. Як правило, подібні дослідження виявляють великі відмінності у виконанні тесту між підгрупами однієї і тієї ж раси, що живуть в різних умовах, чим між різними расовими групами, що живуть у більш подібних умовах. Те, що регіональні відмінності, виявлені в межах однієї і тієї ж расової популяції, пов’язані скоріше з культурними особливостями цих регіонів, ніж з вибірковою міграцією, було доведено в декількох дослідженнях.

Дослідження так званих урівнених груп (equated groups) різних рас зазвичай показують істотне скорочення відмінностей середніх значень IQ, хоча деяка різниця все ж таки залишається. Проведення подібних досліджень пов’язане з рядом труднощів методологічного характеру. Одна з них полягає в статистичній регресії до середнього, яка виявляється всякий раз, коли експериментальний план з попарним зрівнюванням вибірок (matched-sample experimental design) застосовується в дослідженні популяцій, що розрізняються за урівненою змінною (equating variable), наприклад за соціоекономічним рівнем. У результаті цього виявлені при порівнянні підібраних вибірок відмінності середніх показників, наприклад IQ, є всього лише статистичним артефактом процедури відбору. Інша трудність зв’язана з використанням дуже широких категорій для класифікації таких змінних, як соціоекономічний або освітній рівні. Коли маєш справу з такими крупними категоріями, завжди є вірогідність того, що індивіди з однієї популяції згрупуються на нижньому рівні усередині кожної категорії, а індивіди з інших популяцій – на верхньому рівні тієї ж категорії, навіть якщо відбір проводився таким чином, щоб сумарна кількість індивідів у всіх категоріях була однаковою.

Аналогічна трудність виникає і при використанні таких традиційних урівнюючих змінних, як професія й освіта батьків, бо зв’язок цих змінних з психологічним розвитком дитини може бути вельми непрямим і віддаленим. Все більш помітною стає тенденція до створення шкал домашнього середовища (home environment scales), які більш деталізовані і мають більш безпосереднє відношення до розвитку надійно визначуваних властивостей, таких як здібність до навчання. Використання подібних шкал для порівняльного вивчення чорношкірих і білих дошкільників і учнів середніх шкіл виявилося плідним: були отримані докази залежності групових відмінностей в інтелектуальному розвитку від релевантних характеристик домашнього середовища.

Спираючись на накопичені до теперішнього часу знання, з упевненістю можна зробити лише декілька висновків.

По-перше, біологічна основа будь-яких спостережуваних психологічних расових відмінностей до цих пір не встановлена.

По-друге, отримано немало доказів – як з порівняльного вивчення рас, так і з інших досліджень в галузі диференціальної психології – того, що роль культурних чинників у формуванні поведінкових відмінностей переважно виявляється при вивченні різних расових груп.

Нарешті, відносно всіх психологічних рис і якостей, діапазон індивідуальних відмінностей усередині кожної раси значно перевищує відмінність середніх показників між расами.

Що ж до групових відмінностей взагалі, можна сказати, що емпірично встановлені групові відмінностіперетворюються на груповістереотипи, якщо:

1) відмінності групових середніх приписуються всім без винятку членам групи;

2) спостережувані відмінності сприймаються як жорстко закріплені, непіддатливі зміні й передаються по спадку.