Судово-психіатрична експертиза

Мозаїчні психопатії

Серед психопатичних особистостей зустрічаються і такі, у яких неможливо виділити переважаючий синдром, оскільки психопатична структура ніби складена з рзнорідних психопатичних проявів. Про такі мозаїчні психопатії говорили П.Б. Ганнушкін, Є.К. Краснушкін, О.В. Кербіков та інші. Зокрема, П.Б. Ганнушкін вказував, що характерною рисою цієї групи є відсутність “основної тенденції” того чи іншого типу психопатії. Для мозаїчних психопатій найбільш характерні поєднання психопатичних особливостей з кола дисоціальних, істеричних і емоційно-нестійких; рідше трапляються сполучення сензитивних та ананкастних властивостей патологічного характеру. Мозаїчність обумовлює більшу ускладненість адаптації. Складніше у цих випадках виробляються компенсаторні механізми, які бувають ускладненими, комплексними.

Лікування

Загальна схема лікування психопатій, особливо в період їх декомпесацій і загострень будується таким чином:

1. Намагаються відповідним чинном змінити середовище.

2. Підбирають індивідуальний режим праці з метою тренування і зміцнення нервових процесів.

3. Застосовують різні види психотерапії.

4. Застосовують фізіотерапію (іоногальванізація з бромом, кальцієм та ін., гальванічний комір за Щербаком, водолікування).

5. Призначають медокаментозну (переважно психофармакологічну) терапію з врахуванням типу психопат, форми погіршення стану, а також індивідуальної переносимості.

Цілі планового лікування повинні бути помірними, при цьому варто передбачати значні витрати часу для їх досягнення. У лікуванні психопатій медикаменти відіграють незначну роль. При виникненні надмірної тривоги пацієнт може одержувати короткі курси анксіолітиків або нейролептиків, але не слід призначати ці препарати для тривалого прийому, тому що їх корисна дія буде знижуватися, а анксіолітики до того ж здатні викликати залежність.

Психотерапія допомагає частіше всього молодим людям, які недостатньо впевнені у собі, відчувають труднощі при встановленні відносин і вагаються у вибор напрямку, в якому далі повинно йти їх життя. У таких людей треба формувати сильну мотивацію до роботи над вирішенням їх проблем, для чого необхідно досліджувати їх погляди і афективну сферу. Найменш ефективна психотерапія при лікуванні пацієнтів з диссоціальним розладом особистості, хоча на деяких з них справляють позитивний вплив спеціальні форми групової психотерапії.

У більшості випадків психопатій психотерапія (окрім раціональної) не показана, але приносять користь керівництво і підтримка. Ці функції часто беруть на себе лікар, психолог, хоча з багатьма хворими з таким же успіхом може працювати досвідчений соціальний працівник.

Яким би не був характер розладу, в плані лі кування передбачається внести такі зміни, які допомогли б людині рідше потрапляти у ситуації, що викликають труднощі, і надати більше можливостей для розвитку позитивних якостей його особистості. Дуже важливо створити стосунки побудовані на довірі, щоб пацієнт міг говорити про свої помилки і вчитися на них.

Безумовно, у психопатичних осіб можливі і декомпенсації, але навіть у такі моменти спеціаліст, що надає допомогу, не повинен припускатися думки, що лікування потерпіло невдачу. Часто до успіху веде ряд невеликих поступальних кроків, за допомогою яких пацієнт поступово просувається все ближче до бажаних змін. Нерідко ці кроки робляться більш активно в період декомпенсації, тому що саме тоді у людини скоріше з'являється бажання глянути в обличчя своїх реальних проблем.

Лікар повинен також допомагати пацієнту розвивати більш задовільні зв'язки з людьми, наприклад, спонукаючи його до участі у сумісному з іншими проведенні дозвілля, отримання подальшої освіти і т. ін.

Методика застосування динамічної психотерапії при розладах особистості мало чим відрізняється від тієї, яка застосовується при неврозах. Таке лікування може проводитись індивідуально або у групі.

Експертиза

Медико-соціальна

Психопатичні стани, не залежно від їх форми, лише у виключних випадках є підставою направлення на МСЕК для встановлення групи інвалідності. При декомпенсації психопатії, як правило, відмічається тимчасова втрата працездатності, що потребує оформлення лікарняного листка. Тільки при затяжній і виразній декомпенсації у рідкісних випадках хворі переводяться на інвалідність ІІІ групи з визначеними у кожному конкретному випадку трудовими рекомендаціями.

Військово-лікарська

Згідно зі статтею 7-ою наказу Міністра Оборони України хворі на декомпенсовані форми психопатії нездатні до строкової служби у лавах Збройних Сил зі зняттям їх з військового обліку. У стані нестійкої компенсації - нездатні у мирний час, але здатні до нестройової служби у воєнний час.

Судово-психіатрична експертиза

Психопатичні особи в основній своїй масі осудні, тому що у більшості випадків вони розуміють значення своїх дій і керують ними. При судово-психіатричній експертизі, як правило, основним є питання про глибину психопатичних змін особистості і ступінь їх виявлення. При цьому мають значення такі ознаки, як дисгармонійність психіки, наявність психічного інфантилізму, здатність до адаптації, можливість коригувати свою поведінку, частота і глибина динамічних зрушень на протязі життя, а також вікова динаміка (тенденція до наростання тяжкості чи компенсації).

При наявності глибокої патології особистості психопатичні особи визнаються неосудними, і до них застосовують заходи медичного характеру, тобто психопатія прирвнюється до хвороби.

По-іншому оцінюють тимчасові динамічні зрушення при психопатіях. Якщо правопорушення скоєне в період тяжкої декомпенсації або гострої патологічної психопатичної реакції, стан хворого у момент правопорушення може бути розцінений як тимчасовий розлад психічної діяльності, що зробив піддослідного неосудним.

Якщо стан декомпенсації або психопатичної реакції розвився після скоєння правопорушення, то судовий розгляд припиняється і підсудного направляють на примусове лікування до зникнення хворобливих розладів. Після цього він може постати перед судом і нести відповідальність за правопорушення, яке було скоєне в осудному стані. Особи, що страждають на психопатію з психотичними проявами (патологічні надцінні або маячні ідеї) як психічно хворі, неосудні.

Всі неосудні психопатичні особи потребують допомоги медичного характеру і направляются на примусове або загальне лікування до психіатричних лікарень чи під нагляд районного психіатра. Терміни лікування визначаються не "кримінальністю" хворого, а особливостями його психічного стану.

Ніхто не може бути застрахований від психічних порушень свого сприйняття навколишнього світу і пр. Порушення в емоційній, поведінковій або інтелектуальній сфері мають одну загальну назву «розлад особистості».

Основне визначення

Особистісним розладом називають тип психічного розладу в психіатрії та клінічної психології.

Воно характеризується стійкими порушеннями, які проявляються в діях, почуттях і думках хворого. Особистісний розлад – це негнучкий метод сприйняття оточуючих людей і реакції на події, через які відбувається нездатність особистості соціально адаптуватися.

ВИДИ РОЗЛАДІВ ОСОБИСТОСТІ

Відповідно до класифікації міжнародного статистичного посібника з психічних захворювань, особистісні розлади поділяються на три основні групи:

1. Група А. До даної групи відносять: параноїдальна, шизотипічний і шизоїдний розлад.

2. Група В. Це прикордонне, істеричне або ж театральне, антисоціальна, нарциссическое розлад.

3. Група С. обессівно-компульсивний, що уникають і залежне розлад особистості.

Дані типи розладів особистості відрізняються між собою способом своєї вираженості і причинами виникнення.