Безпека праці під час виконання робіт на висоті в безопорному просторі з використанням верхолазного спорядження
6.14.1. Під час виконання робіт на висоті з використанням спеціальних страхувальних засобів слід керуватися інструкцією з охорони праці, яка затверджена наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці 09.10.2003 № 190. Типи, перелік необхідних засобів захисту та порядок безпечного виконання робіт на висоті визначаються типовим переліком, розпорядженням.
6.14.2. Під час виконання робіт у безопорному (опорному) просторі з використанням верхолазного спорядження пересування працівника по вертикальній, похилій і горизонтальній площинах дозволяється виконувати такими способами:
з використанням двох канатів: опорного - для спуска (підйому) і страхувального, із застосуванням вузла, що самозатягається, або затискача - для страхування;
з використанням одного опорного каната, за умови забезпечення безпеки працівника іншим членом бригади, що втримує страхувальний канат, закріплений іншим кінцем до ПЛ працівника;
з використанням стропа ПЛ працівника, закріпленого за опору й страхувального каната, утримуваного іншим працівником, - при підйомі (спуску) по елементах конструкцій, споруджень;
з використанням опорного каната й запобіжного верхолазного пристрою (автоблока) - для забезпечення безпеки працюючого (самострахування);
із закріпленням стропом ПЛ до страхувального каната, установленого в горизонтальній (вертикальній, нахиленій) площині.
6.14.3. З метою запобігання падінню працівника з висоти при виконанні робіт з використанням верхолазного спорядження на горизонтальних площинах і похилих площинах (під кутом до 300 включно до площини обрію) повинні застосовуватися страхувальні канати.
6.14.4. Горизонтальні страхувальні канати встановлюються на площині з кутом нахилу відносно обрію до 70 там, де виключена можливість сковзання працівника похилою площиною при падінні.
6.14.5. Вертикальні страхувальні канати встановлюються на робочих місцях, розташованих під кутом нахилу до обрію від 70 до 300 , а також до 70 там, де не виключена можливість сковзання працівника похилою площиною при падінні. При цьому, вертикальний страхувальний канат повинен бути закріплений по обидва боки (за верхню й нижню опори). Не дозволяється установка здвоєних вертикальних страхувальних канатів.
6.14.6. При кутах нахилу більше 300 слід встановлювати два канати: опорний і страхувальний.
6.14.7. Якщо довжина горизонтально встановленого страхувального каната перевищує 5 метрів, слід використовувати й проміжні опори. Довжина каната й кількість проміжних опор визначаються керівником.
6.14.8. Під час виконання робіт із застосуванням одинарних горизонтально встановлених страхувальних канатів із проміжними опорами, на кожній ділянці каната може перебувати тільки один працівник. При цьому для переходу через проміжні опори необхідно використовувати подвійний строп.
6.14.9. У випадку, якщо робочий майданчик має обмежену кількість опор для кріплення горизонтально встановлених страхувальних канатів, допускається установка за ту саму опору двох (здвоєних) канатів.
6.14.10. Підготовка працівника до спуску по опорному канату (у зону проведення робіт, на нульову відмітку й інші місця) повинна виконуватися на безпечному і зручному майданчику об'єкта, будівельної споруди, звідки буде виконуватися спуск.
6.14.11. При підготовці до спуску по опорному канаті необхідно:
перевірити наявність, комплектність і справність верхолазного спорядження, у тому числі аварійного, інших засобів індивідуального захисту;
перевірити стан місць закріплення (опор) опорного й страхувального канатів і відсутність на опорному канаті іншого працівника;
забезпечити самострахування, закріпившись одним кінцем подвійного стропа ПЛ за опору або страхувальний канат;
установити на страхувальному канаті вузол, що самозатягається, або затискач;
установити на опорному канаті пристрій для спуска;
закріпити інший кінець подвійного стропа ПЛ за пристрій для спуска;
зафіксувати опорний канат у пристрої для спуска;
установити вузол, що самозатягається, або затискач на опорному канаті нижче пристрою для спуска (з метою забезпечення аварійної зупинки й виключення можливості прослизання опорного каната при зупинці робітника й під час роботи);
переконатися в тому, що муфти всіх карабінів закручені, а карабіни перебувають у такому положенні, при якому опорний канат і строп під час роботи не зможуть розкрутити їх муфти;
відстібнути один кінець стропа від опори й закріпити його за карабін пристрою для спуска;
«навантажити» вагою свого тіла пристрій для спуска й опорний канат, стоячи на майданчику будівельної конструкції, звідки буде здійснений спуск;
зробити перехід за край майданчика (межі перепаду по висоті) з одночасним «відкиданням» тіла й згинанням ніг у тазостегнових суглобах;
установити, при необхідності, запобіжники на опорний і страхувальний канати в місцях можливого їхнього тертя об елементи конструкції;
почати спуск по опорному канату зі швидкістю не більше 0,25 м/с.
зав’язати вузол на опорном канаті у метрі від його кінця
6.14.12. При підготовці до спуска у важкодоступних місцях, де неможливо обладнати опори для кріплення опорних (страхувальних) канатів, необхідно використовувати допоміжні пристосування (драбини, петлі, консолі тощо), закріплені на майданчику конструкції, з якої буде виконуватися спуск, таким чином, щоб вони виходили за її край (межі перепаду по висоті).
6.14.13. Фіксація працівника в зоні провадження робіт повинна здійснюватися блокуванням пристрою для спуска петлями опорного каната або іншими способами, залежно від конструкції пристрою для спуска.
6.14.14. Переміщення працівника робочою площиною «зиґзаґом» допускається різними методами з використанням:
двох опорних канатів і двох пристроїв для спуска;
одного пристрою для спуска, за умови забезпечення безпеки працівника (самострахування) за страхувальний канат, закріплений за незалежну, окрему опору.
6.14.15. При виконанні робіт під час спуску, працівник забезпечує власну безпеку (самострахування) страхувальним канатом з використанням вузла, що самозатягається, або затискача. При зупинці під час виконання роботи вузол (затискач) повинні бути зафіксовані на страхувальному канаті й завжди перебувати вище рівня плечей працівника.
6.14.16. Якщо страхування працівника при спуску здійснюється вузлом, що самозатягається, триматися за нього рукою не дозволяється. Рука працівника завжди має бути розташована вище вузла, який під час спуску слід зрушувати униз. Працівник повинен утримувати захоплюючий вузол двома- трьома пальцами, щоб уникнути його обхват рукою під час зриву. Після зняття фіксації із пристрою для спуску, швидкість спуску не повинна перевищувати 0,25 м/сек.
6.14.17. Підйом працівника до місця проведення робіт у безопорному (опорному) просторі із застосуванням верхолазного спорядження, здійснюється одним із трьох способів з використанням:
технологічних елементів конструкції, спорудження (сходи, трапи тощо);
техніки пересування по елементах конструкції будівельного об'єкта;
опорного каната, застосовуючи один за способів: "нога-нога" за допомогою рук, "коліно-стопа", "нога-груди".
6.14.18. При підйомі працівника з використанням технологічних елементів конструкції будівельного об'єкта, забезпечення його безпеки повинне здійснюватися за допомогою одного із засобів страховки:
подвійного стропа;
страхувального каната, утримуваного іншим працівником;
стаціонарних систем забезпечення безпеки, установлених на об'єкті;
страхувального каната, закріпленого за елементи конструкції.
Вимоги до стаціонарних систем забезпечення безпеки працюючих на висоті (страхувальні шини тощо) і порядок експлуатації їх визначаються нормативно - технічною документацією підприємства-виготовлювача на конкретний тип системи.
6.14.19. Методи забезпечення безпеки працівника під час виконання робіт у безопорному просторі та на конструкціях різного типу із застосуванням верхолазного спорядження і страхувальних засобів:
забезпечення безпеки за допомогою іншого працівника;
для забезпечення безпеки працівника, що підіймається (спускається) іншим працівником (страхуючим), повинна бути обладнана незалежна опора, до якої кріпиться гальмова система (спусковий пристрій, вузол «UIAA», «карабінне гальмо»);
страхувальний канат заправляється в гальмову систему. Один кінець страхувального канату кріпиться за допомогою карабіна до страхувального вузла зачепленняПЛ працівника, а інший кінець страхувального канату закріплюється за опору (опори) і втримується страхуючим;
якщо як гальмова система використовується карабін, закріплений за опору, кут перегину страхувального канату через карабін повинен бути не більше 900;
при забезпеченні страхування через карабін страхуючий повинен постійно контролювати натяг страхувального канату під час роботи, а також підйому (спуску) працівника та забезпечувати постійне втримання працівника без провисання (послаблення) страхувального канату;
при підйомі з використанням елементів спорудження, коли забезпечення безпеки страхуючим здійснюється знизу, працівник, що піднімається, повинен через кожні 2 - 3 метри встановлювати на елементах спорудження петлі з карабінами й пропускати через них страхувальний канат. При цьому канат повинен вільно проходити через карабіни з петлями. Як страхувальний канат слід застосовувати динамічні шнури;
для забезпечення поступового (плавного) гасіння динамічного навантаження, що виникає на працівнику у випадку його падіння (ривка), страхуючий повинен спочатку «протравити» канат шляхом вільного пропускання канату через гальмову систему приблизно на довжину, рівну половині висоти падіння працівника, а потім уже забезпечити зупинку падіння й втримання працівника.
6.14.20. Під час забезпечення безпеки працівника, що підіймається (спускається), страхуючий повинен утримувати страхувальний канат двома руками в рукавицях, забезпечувати при цьому власну безпеку й бути уважним, реально оцінюючи ступінь ризику працюючого:
не дозволяється втримання працівника, що підіймається (спускається),шляхом пропущення страхувального канату через плече, поперек страхуючого, а також використовувати при страхуванні будь-які технічні пристосування, закріплені до запобіжного пояса страхуючого;
запобіжний верхолазний пристрій (ЗВП) застосовується як страхувальний засіб в умовах, коли забезпечення безпеки (страхування) здійснюється самостійно працівником без участі інших членів бригади;
для закріплення корпуса ЗВП повинні використовуватися опори, що витримують навантаження не менше 15 кН (1500 кГс);
кріплення страхувального канату ЗВП до працівника, як правило, здійснюється за страхувальний вузол зачепленняПЛ, розташований на спині. Це дозволяє виключити можливість відкріплення (розчіплювання) страхувального канату самим працівником і забезпечує зручність при виконанні роботи;
при роботі на висоті не допускається відхилення працівника більше, ніж на 300 від вертикальної осі, що проходить через точку закріплення (опору) ЗВП. Опора має бути вище рівня голови працівника.