Особливості сприйняття при конфлікті і кризі
Ця робота написана в 1997 році, коли в Росії актуальної стано-вится проблема організації переговорного процесу і посредничест-ва для ефективного врегулювання конфліктів. У своєму крайньому вираженні невідповідність сприйняття дійсності може не лише породити конфлікти, але і створити багато складнощів при їх врегулюванні. На відміну від зарубіжних робіт, в яких феномену сприйняття в конфлікті надавалося і надається одне з ключових значень, у вітчизняній науці довгий час панували пред-ставления, що абсолютизують об'єктивні чинники в політиці. Крізь їх призму зазвичай розглядався і конфлікт, в результаті че-го проблема відмінності сприйняття сторін, залучених в конфликт-ные стосунки, часто не піднімалася взагалі. Автор систематизиру-ет ряд конкретних феноменів, через призму яких відбувається вос-приятие ситуації конфлікту.
Друкується по изданию:Лебедева М. М. Політичне врегулювання конфліктів. - М., 1997.
У чому ж конкретно проявляється сприйняття в конф-ликтных і кризових ситуаціях? Цій проблемі посвя-щено немало наукових досліджень. У них показано, що в умовах конфлікту сприйняття значною мірою стереотипизировано і характеризується типовими для соціальних стереотипів явищами. Стереотипне вос-приятие включає:
- емоційний аспект (сильна емоційна окра-ска, почуття ворожості по відношенню до противо-положной сторони, недовіра, страх, подозритель-ность);
- когнітивний аспект (прагнення до спрощення ин-формации, схематизм при оцінці фактів, крайня из-бирательность сприйняття, тобто сприймається толь-ко та інформація, яка узгоджується з наявними стереотипами, уся інша ігнорується. У резуль-тате сприйняття приймає звужений характер).
У найбільш екстремальній формі стереотипи прояв-ляются на рівні масової свідомості. Значною мірою вони створюються і підтримуються засобами масової інформації. Проте від стереотипів несвобод-на і політична еліта. Активно беручи участь в створенні і формуванні стереотипів, особи, приймаючі реше-ния, часто самі опиняються в не меншій мірі под-вержены дії ними ж створених стереотипів.
Одним з прикладів стереотипизации образів в умовах конф-ликтных стосунків може служити описуваному Е. В. Егоровой-Гантман і До. В. Плешаковым сприйняття японців в час вто-рой світової війни американцями, особливо тими з них, хто жив на західному узбережжі. Воно характеризувалося тим, що японець в очах американця втрачав свої індивідуальні риси і сприймався як "японець взагалі" (прагнення купрощению інформації), тобто в кон-тексте історичних подій тих років тільки як ворог. Це спонукало американців до відповідних дій.
Стереотипизация сприйняття в умовах конфлікту служить причиною ігнорування усього того, що не укла-дывается в рамки власних представлень і бажань. Ті факти, які суперечать сформульованою по-зиции, як правило, або не помічаються, або шляхом соот-ветствующей інтерпретації підганяються під засвоєні стереотипи. При цьому звужується спектр джерел ин-формации. Як відмічає південноафриканський дослідник М. Амстей, в конфлікті і кризі сторони в більшої сте-пени схильні засновувати свої судження на інформації, отриманою розвідкою, чим на інформації, заснованій на відкритих джерелах. Це пояснюється 5 першу оче-редь тим, що в ситуації конфлікту учасники не доверя-ют один одному і, відповідно, з сумнівами відносяться до відкритих джерел інформації.
Кінець кінцем стереотипизация обмежує по-иски можливих варіантів виходу з конфлікту. Сторо-ны бачать і оцінюють лише дуже незначне коли-чество можливих альтернатив поведінки, вони діють у рамках тієї парадигми, яка описує конфлікт як гру з нульовою сумою.
Наприклад, якщо це територіальний конфлікт, то кожен з учасників спочатку претендує на усю спірну територію і навіть думки не допускає про можливі компромісні рішення. У ре-зультате пропоновані сторонами варіанти вирішення конфлікту виявляються спрямованими головним чином на посилення проти-востояния.
Одним з наслідків стереотипизации служить її схема-тизация, внаслідок якої в умовах конфлікту появ-ляется можливість легше вести пропаганду війни, ніж світу. Стереотипи війни зазвичай будуються за принципом дихотомії, типу: "перемога або смерть", "свій - чужий". Подібна дихотомія припускає найбільш прості ре-шения, націлені на знищення ворога. Мирні ж виходи з конфліктної ситуації, навпаки, вимагають складного пошуку розв'язки інтересів, що йде врозріз з схемами.
Посиленню стереотипів значною мірою способ-ствует пропаганда, націлена на формування "образу ворога". Кожна сторона прагне зробити пропаганду як можна простішою, дохідливою, виходячи з того, що чим примитивнее пропагандистський образ, тим він легше асси-милируется в систему стереотипів особи, соціальних і етнічних груп. Усе це веде до того, що в конфлікті маси починають активно підтримувати своїх политиче-ских лідерів.
Наприклад, як показали дослідження М. Дойча, в період "хо-лодной війни" американські студенти оцінювали позитивніша дії США проти СРСР. Вони частіше сприймали ці дейст-вия як правильні і законні на відміну від аналогічних дій СРСР проти США.
Для сприйняття в умовах конфлікту характерний ряд конкретних феноменів. Один з них - "приписуюче спотворення". Він полягає в тому, що будь-які вчинки протилежної сторони пояснюються її "злим умыс-лом". Цей феномен був досить образно описаний амери-канским психологом Р. Уайтом, який назвав його "дья-вольским чином ворога". Відповідно до цього чину "диявольське" завжди виявляється на протилежній стороні, а власна поведінка сприймається иск-лючительно як праведне. В результаті усі хороші по-ступки супротивника співвідносяться з його прагненням до-стичь якої-небудь мети, а власні добрі дії розцінюються як здійснювані через мирне і добро-го характеру. Що стосується своїх непристойних поступ-ков, то вони або просто не помічаються, або пояснюються обставинами або поведінкою іншої особи, яка викликала таку різку відповідь.
У конфлікті відбувається позбавлення людяності противни-ка. Ніякого співчуття до протилежної сторони не допускається. Для цього часто використовуються порівняння супротивника з темними силами (дияволом, сатаною), з жи-вотными, що викликають відразу (наприклад шакал-мі, гієнами", щурами). При найбільш гострих конфликт-ных стосунках відсутність співчуття до противополож-ной сторони поширюється навіть на випадки стихійних лих, трагедій.
Інший феномен - гипертрофированностъ сприйняття. Зазвичай ситуація конфлікту сприймається учасник-мі як щось украй важливе, що створює дуже серйозну загрозу їх головним інтересам і цінностям. При цьому не-значні події можуть розцінюватися як критиче-ские, а криза, якщо не увесь конфлікт, сприйматися як ключовий момент в стосунках. Так, тимчасовий кон-троль супротивником невеликої частини пограничної терри-тории сприймається як загроза державі і його безо-пасности в цілому, навіть якщо очевидно, що подальшої інтервенції або серйозних політичних наслідків не буде.
Проте слід мати на увазі, що буває і прямо про-тивоположная реакція на загрозу розвитку конфлікту - реакція заспокоєності. Вона полягає у відмові вірити в те, що протилежна сторона зробить які-небудь серйозні дії.
Так, в 1974 р. у зв'язку з антиурядовим переворотом на Кіпрі прем'єр-міністр Туреччини б. Эджевит виступив із заявлени-ем, в якому розцінив положення як украй серйозне. Проте його заява не була сприйнята на Кіпрі як дійсне на-мерение Туреччині зробити військове втручання в конфлікт і, відповідно, не було зроблено ніяких кроків для його запобігання. Наступного дня після заяви почалася вы-садка турецьких військ на острові.
Інший приклад - наполегливе небажання І. В. Сталіна вірити у воз-можность напади Німеччини на СРСР в червні 1941 р., не дивлячись на те, що ряд фактів свідчили про зворотний.
В ході конфлікту його учасники сприймають і оцени-вают одні і ті ж події настільки по-різному, що їх сприйняття і оцінки часто придбавають дзеркальний, т. е. діаметрально протилежний, характер з яскраво выра-женной негативною емоційною оцінкою противо-положной сторони. Цей феномен дістав назву "Зер-кальных образів". "Дзеркальні образи" неодноразово описувалися в літературі. Для того, щоб проиллюстри-ровать їх, скористаємося прикладом, приведеним До. Митчеллом відносно оцінки подій і фактів вре-мен "холодної війни" радянської і американською сторо-ной (таблиця. 1).
"Дзеркальні образи" періоду "холодної війни"
Таблиця 1
| Події і факти | Інтерпретація подій і фактів | |
| Радянська інтерпретація | Американська інтерпретація | |
| Роль СРСР в Східній Європі | Що лідирує | Загарбницька |
| Розміщення радянських ядерних ракет на Кубі | В цілях обережності і у відповідь на численні аналогічні дії США | Агресивна; но-вый етап в "холод-ной війні" |
| Західний Берлін | Форпост ворожості, центр небезпечного шпигунства і джерело буржуазної пропа-ганды | Форпост свободи у ворожому оточенні |
Підкреслимо, що наведений приклад дан не для того, щоб оцінити, чи відповідали реальності ті або інші оцінки і судження сторін. Головне тут - пока-зать, наскільки серйозними є відмінності у воспри-ятии у учасників конфлікту.
Як наслідок "дзеркальних образів", у сторін появля-ется тенденція вважати, ніби їх інтереси і цілі не совпа-дают більшою мірою, чим насправді. Це веде до даль-нейшему розширення і поглиблення конфлікту. Причому учасники схильні посилювати наявні відмінності і иг-норировать наявність загальних моментів.
Знаходячись в стані конфліктних стосунків, уча-стники ігнорують той факт, що негативні образи однієї сторони впливають на образи інший, посилюючи їх ворожий характер. Раціональні аргументи в таких умовах діють погано. Американський дослідник Ю. Бронфенбреннер, описуючи "дзеркальні образи" в советско-аме-риканских стосунках періоду "холодної війни", пока-зал, що кожна сторона представляла розгорнуту аргу-ментацию на підтримку свого образу, і це в ще більшій мірі посилювало яскраво виражений негативний харак-тер образів протилежної сторо-ны, що вже були у неї.
Якщо між сторонами до конфлікту існували дружні стосунки, то з розгоранням конфлікту преж-ние позитивні образи один одного різко міняються на негативні.
У міру наростання напруженості у учасників кон-фликта виникає відчуття, ніби протилежна сторона має велику свободу у виборі дій. Поэто-му кожен з них сприймає власні дії як відповіді, вимушені, тоді як дії про-тивоположной сторони вважає провокаційними, більше того, ретельно і підступно спланованими. Логіка обох учасників будується за принципом: ми так поступи-ли, тому що були вимушені зробити це, для нас не було альтернативи, а у протилежної сторони був вибір, але вона пішла на загострення відносин. Сужде-ния типу : "у нас немає іншого шляху", "нам нічого іншого не залишається", "ми не можемо поступити інакше" дуже харак-терны для кризової ситуації і ситуації гострого конф-ликта.
Наявність двоїстості, неоднозначності в поведе-нии протилежної сторони часто інтерпретується як загрозливий чинник. Подаючи подвійну инфор-мацию, учасник конфліктних стосунків розраховує на те, що він залишає собі значне поле для даль-нейшего маневру. У разі дійсно агресивних на-мерений протилежної сторони він вважає, що мо-жет зустріти небезпеку підготовленим. При нормали-зации ж стосунків він виходить з того, що зробить ак-цент на іншій частині інформації і його дії предста-нут якщо не як миролюбні, то, принаймні, як цілком допустимі. Проте ніж більше напруженими яв-ляются стосунки між сторонами, тим більше ймовірно, що дії протилежної сторони будуть истолкова-ны як загроза. Двоїстість інформації, а точніше її інтерпретації, при конфліктних стосунках може стати спусковим механізмом розв'язування вооружен-ного конфлікту. Події нерідко розвиваються следую-щим чином. При загостренні відносин одна із сторін в цілях підготовки до відсічі починає військові приготов-ления. Інший учасник сприймає це як угро-зы нападу і вирішує першим завдати удару. Починається озброєний конфлікт, причому обидва учасники виходять з того, що саме протилежна сторона розв'язала його.
Слід мати на увазі, що двоїстість інформації, що подається, не завжди тлумачиться як загроза напа-дения. Тут важливо враховувати безліч різних об-стоятельств. Так, якщо подібні загрозливі дії робилися у минулому, але за ними нічого не следо-вало, то вірогідність того, що і цього разу двоїстість інформації буде інтерпретована як не представля-ющая істотної загрози, дуже велика.
Нарешті, назвемо ще один феномен, описаний аме-риканским дослідником Р. Джервисом. Він заключает-ся в наступному: часто сторона, що знаходиться з ким-небудь в конфлікті, сприймає ситуацію так, ніби дружест-венные нею учасники мають з нею більше за загальне, чим це є насправді. В результаті вона поводиться більше рис-кованно, може робити кроки по подальшому розвитку конфліктних стосунків сподіваючись на допомогу ззовні, а іноді і з прямим бажанням залучити в конфлікт інші сторони.
При конфлікті виникають також феномени групової ідентифікації і групової згуртованості. Це означає, що кожна з конфліктуючих сторін стає єдиною і монолітною у своїх емоційних реакціях, устремле-ниях і судженнях, а її члени сприймають себе через оцінки і норми, існуючі в групі. Усередині групи встановлюються тісні психологічні контакти. Година-то зникають або нівелюються внутрішньогрупові разли-чия: представники різних соціальних шарів, коман-диры і підлеглі виступають як би "на рівних". Со-здается відчуття "рівності" і "братерства". На индивиду-альном рівні у учасників з кожного боку виникає почуття задоволення від знаходження серед друзів; воз-растает самооцінка, вони відчувають свою значущість; формується почуття безпеки, оскільки група сприймається як захисник. При цьому бажання добре думати про свою групу (країні, етнічній групі і тому подібне) веде до ігнорування положите.у.ной інформації про інших, передусім, зрозуміло, про протилежну сто-роне. Усе це сприяє посиленню образу "ворога", рез-кому протиставленню "ми" - "вони", а на поведенче-ском рівні - мобілізує і націлює членів групи на перемогу в конфлікті.
Як наслідок групової ідентифікації і групової згуртованості, виникає відчуття принадності ризику в конфлікті, з'являється легкість в ухваленні рішень і одночасно відбувається психологічне зняття з себе відповідальності за посилення конфлікту. Відповідальність як би розділяється з групою. В результаті цих измене-ний з'являється прагнення сторін йти "до переможного кінця".
Групова ідентифікація і згуртованість стають в психологічному плані самоценностью для членів групи. Але і група прагне підтримувати і посилювати їх, ревно оберігаючи себе від дійсного або мни-мого зради з боку своїх членів.
Феномени сприйняття, а також прагнення кожної сторони до формування групової ідентифікації і групової згуртованості в умовах конфлікту украй за-трудняют його врегулювання політичними засобами. Сторони уникають будь-яких форм обговорення проблем, рез-ко скорочують контакти з протилежною стороною, включаючи наукові, культурні, сімейні. У міру зростання ворожості скорочення контактів ще більше способст-вует підтримці і навіть посиленню негативних стереоти-пов у відношенні один одного у учасників конфлікту.
Якщо все ж учасники погоджуються на обговорення, то часто воно ускладнюється тим, що із-за значної эмо-циональной забарвленості стереотипів сприйняття сто-роны виявляються схильними швидше до звинувачень один одного, чим до аргументованих обговорень.
За даними досліджень, проведених американ-ским політичним психологом Ф. Тетлоком, чим вище міра конфронтації, тим більше простими стають аргументи, які використовуються кожною стороною. Вы-яснение стосунків в таких випадках нагадує своеоб-разный "діалог глухих", в якому кожен учасник слы-шит тільки себе. Зрозуміло, що в подібних умовах эго-центризма знайти взаємоприйнятне рішення досить важко. Більше того, при "діалозі глухих" ефект часто виявляється протилежним до того, на який, в прин-ципе, розрахований діалог, тобто взаєморозумінню. Участни-ки конфлікту все жорсткіше наполягають на власній по-зиции. В результаті "пристрасті розжарюються", до орбіти конф-ликта залучаються нові дійові особи, сторони ак-тивно апелюють до громадської думки і замість раз-решения конфлікт усе більш розгорається.
Не слід думати, ніби феномени сприйняття, а також групова ідентифікація і згуртованість мають тільки негативну функцію. В умовах конфлікту і кризи, коли необхідно діяти швидко, стерео-типы сприяють "швидкому налаштуванню" саме за рахунок схематизму і спрощення. Тому при достатньої сте-пени адекватності стереотипів реальної ситуації вони дозволяють швидко знайти необхідне рішення. Проте важливо ще раз особливо підкреслити, що це відбувається то-лько у тому випадку, якщо стереотипи дійсно отра-жают реальність адекватно, але в умовах конфлікту і кризи таке буває рідко.