Нормування як засiб регламентування трудовоi дiяльностi

Нормування працi — це вид дiяльностi з управлiння виробництвом, пов'язаний з визначенням необхiдних затрат працi i п результатiв, контролем за мiрою працi.

Нормування працi — складова органiзацii працi i виробництва. Воно e важливою ланкою технологiчноi й органiзацiйноi пiдготов­ки виробництва, оперативного управлiння ним, невiд'eмною части­ною менеджменту i соцiально-трудових вiдносин.

Норми працi e основою системи планування роботи пiдприeм­ства та його пiдроздiлiв, органiзацii оплати працi персоналу, облiку затрат на продукцiю, управлiння соцiально-трудовими вiдносинами тощо.

Органiзовуючи працю, слiд визначити, яка ii кiлькiсть потрiбна для виконання кожноi конкретноi роботи i якою маe бути ii якiсть. Норми працi e основою для визначення пропорцiй розвитку галузей економiки, складання балансу використання трудових ресурсiв, виз­начення виробничих потужностей.

На кожному пiдприeмствi норми працi використовуються пiд час здiйснення планово-органiзацiйних розрахункiв, внутрiшньозаводського й цехового оперативного планування. За допомогою норм складаються бiзнес-плани пiдприeмств, плануються обсяги виробництва цехiв i дiльниць, розраховуeться завантаження устаткування й робочих мiсць. На основi норм працi встановлюють завдання з пiдвищення продук­тивностi працi, визначають потребу в кадрах, розробляють календар­но-плановi нормативи тощо.

Класифiкацiя втрат робочого часу

Затрати робочого часу подiляються на нормованi i ненормованi. До нормованих належать необхiднi для даних конкретних умов затрати основного i допомiжного часу, часу обслуговування робочого мiсця, на вiдпочинок та особистi потреби, регламентованi перерви з органiзацiйно-технiчних причин, пiдготовчо-завершальний час. Сумарна величина цих затрат часу на одиницю продукцii e штучно-калькуляцiйним часом.

Визначення фактичних затрат часу на виконання елементiв операцiй потрiбне для розроблення нормативiв часу, вибору найрацiональнiших методiв працi, аналiзу якостi норм i нормативiв тощо.

Найпоширенiшими на пiдприeмствах методами дослiдження трудових процесiв e: хронометраж, фотографiя робочого часу, фотохронометраж. При цьому фактичнi затрати часу вимiрюються за допомогою секундомiрiв, хронометрiв, годинникiв, хронографiв.

Методи нормування працi.

Розрiзняють такi методи нормування: сумарний дослiдно-статистичний, розрахунково-аналiтичний, укрупнений, мiкроелементний.

Суть сумарного дослiдно-статистичного методу полягаe в установленнi норми загалом на операцiю без розчленування ii на складовi елементи. За розрахунково-аналiтичного методу операцiю попередньо розчленовують на елементи. Норму часу в цьому разi розраховують на кожний елемент операцii.В умовах iндивiдуального i дрiбносерiйного виробництва, коли операцiя повторюeться кiлька разiв або й зовсiм не повторюeться, застосування трудомiсткого аналiтичного методу розрахунку норми часу економiчно себе не виправдовуe. Суть укрупненого методу полягаe у визначеннi норми на основi попередньо розроблених укрупнених розрахункових величин затрат робочого часу на типовi операцii, деталi або види робiт. За цим методом найдоцiльнiше розраховувати норми на пiдприeмствах з iндивiдуальним i дрiбносерiйним типом виробництва.

Велике значення маe мiкроелементний метод нормування працi (для нормування ручних i деяких машинно-ручних процесiв). За допомогою цього методу видiляють i вивчають найпростiшi елементи, так званi мiкроелементи, з яких складаються складнi i рiзноманiтнi за своiм характером трудовi операцii. Цi мiкроелементи визначають норми затрат часу залежно вiд найважливiших чинникiв, якi впливають на iхню структуру.

Види норм працi.

На пiдприeмствах застосовують рiзнi види норм працi. Найпоши­ренiшi з них такi:

а) норми часу, якi визначають кiлькiсть робочого часу, потрiбно­го для виготовлення одиницi продукцii або для виконання певного обсягу робiт;

б) норми виробiтку, якi визначають кiлькiсть продукцii або обсяг роботи, якi мають бути виконанi за одиницю робочого часу. Норми виробiтку вимiрюються в натуральних одиницях (штуках, метрах тощо) i виражають необхiдний результат дiяльностi працiвникiв;

в) нормоване завдання, що визначаe необхiдний асортимент i об­сяг робiт, що мають бути виконанi одним працiвником або групою (бригадою, ланкою) за даний вiдрiзок часу (змiну, добу, мiсяць). Нормоване завдання, як i норма виробiтку, визначаe необхiдний ре­зультат дiяльностi працiвникiв. Проте нормоване завдання можна установлювати не тiльки в натуральних одиницях, а й у нормо-годинах, нормо-гривнях;

г) норми обслуговування, якi визначають кiлькiсть одиниць ус­таткування, робочих мiсць, квадратних метрiв площi тощо, якi об­слуговуються одним робiтником або бригадою;

д) норми чисельностi робiтникiв, за якими встановлюють кiлькiсть робiтникiв тiei чи iншоi категорii, потрiбну для виконання певного обсягу робiт;

е) норми керованостi (кiлькостi пiдлеглих) визначають кiлькiсть працiвникiв, яка маe бути безпосередньо пiдпорядкованою одному керiвниковi.