Особливості сприйняття як властивості особистості
Сприймає не той чи інший аналізатор або група аналізаторів, а конкретна особистість, яка характеризується індивідуально-своєрідними потребами, інтересами, прагненнями, схильностями, своїм власним ставленням до того, що сприймається. Тому сприйняття залежить не тільки від предмета, що сприймається, а й від особливостей людини, яка сприймає.
Зрозуміло, що людина, яка виявляє здібності й схильності до певної діяльності, буде більш глибоко й всебічно сприймати відповідний предмет, ніж людина, байдужа до нього, яка задовольняється найповерховішим знайомством з ним. На характер сприйняття впливають і інтереси, зокрема професійні. Художник, ботанік, агроном, гідролог будуть зовсім по-різному сприймати, наприклад, гай або поле, звертати увагу на різні особливості. Залежність сприйняття від особливостей особистості людини називається аперцепцією.
Слід чітко розрізняти поняття вибірковості сприйняття і аперцепції. Вибірковість сприйняття показує, що сприймає людина, аперцепція — як вона це сприймає.
Особливості сприйняття, зокрема, визначаються станом особистості, яка сприймає. У стані емоційного піднесення, радісного переживання в дитини сприйняття загострене. Прикрість «застилає» вуха й очі дитини — дитина нічого не чує і не бачить. Загальновідомо, що емоційна розповідь учителя, який запалює душі хлоп'ят, викликає загальне піднесення, добрий настрій, завжди набагато краще сприймається учнями. Нудний урок спричинює пригнічений стан в учнів, не сприяє кращому баченню й слуханню, учні на таких уроках пасивні.
Дуже важливо не бути байдужим в процесі сприймання. Треба навчити дітей дивитись і слухати з подивом, помічати в навколишньому незвичайне, значне й красиве.
Важливо навчити дітей глибоко і повно сприймати предмети чи явища вже при першому знайомстві з ними. Інакше при повторному сприйманні почуття знайомості може зробити сприйняття предмета внутрішньо не потрібним і діти не стануть його цілеспрямовано розглядати. Чим глибшим є перше сприйняття предмета чи явища, тим більше знатиме дитина. Спостереження показують, що кожного дня переглядаючи підряд багато телевізійних передач, учні звикають дивитись на навколишнє більш поверхово, процес .сприймання в них немовби притуплюється. Так само негативно дає на дітей надмірне відвідування кіно.
Сприймання тоді активний процес, коли в ході або в результаті його в людини виникає інтерес до пізнання, коли зайнята вся особистість, коли в людини виникає прагнення дізнатися про щось нове, думати над тим, що вона сприймає. Жага до пізнання породжує гарячу любов до предметів пізнання. Так з'являються у школі діти — пристрасні ентузіасти своєї справи — любителі природи, які завжди й повсюди цікавляться явищами природи, вивчають комах, птахів, рослини, ведуть дослідницьку роботу. Такі учні завжди ладні сприймати, помічати все, що їх цікавить.
Готовність сприйняття — найцінніший психологічний стан, вона допомагав розвитку пізнавальних, мислительних здібностей.
Помилкове сприйняття
Сприйняття не завжди дає абсолютно правильне уявлення про предмети навколишнього світу. Відомі факти помилок зорового сприйняття, так звані зорові ілюзії.
Ілюзією називається неправильне, спотворене сприйняття, Намалюнках зображено ілюзії порушення паралельності, уявного викривлення круга. Природу зорових ілюзій ще не з'ясовано остаточно. Мабуть, вона є наслідком деяких особливостей сприймання. Людська практика, діяльність дають змогу відокремити помилкове сприйняття від істинного. До того ж ілюзії — порівняно рідкісне явище. Як правило, сприйняття є правильним відображенням навколишнього світу. І все-таки вчителю важливо знати деякі характерні помилки сприйняття у першокласників.
Деякі першокласники на початку навчання, змальовуючи з дошки, правильно сприймають форму заданої фігури, але положення її у просторі випускають з уваги, довільно повертаючи чи перевертаючи фігуру. Наприклад, деякі діти в процесі писання замість паличок з вигином унизу пишуть їх з вигином угорі або роблять нахил не в той бік, в який треба робити. В окремих випадках неправильне сприйняття і зображення спостерігаються в пізніші періоди першого навчального року. Наприклад, деякі діти плутають зображення таких літер, як «Е» і «З», або цифр «6» і «9»; через плутанину цифр у них виходять помилки і в обчисленнях, наприклад: 5+9=11, 8+6 = 17, При поспішному читанні короткі слова іноді читають навпаки: замість «із» — «зі», замість «на» — «ан» і т. д., внаслідок чого спотворюється текст.
Все це трапляється через недостатнє диференціювання (розчленування) схожих об'єктів у процесі сприймання. Помилки сприйняття першокласників легко можуть бути усунені. Для цього необхідно привертати особливу увагу дітей до таких випадків і тренувати їх у розрізненні тих елементів сприйняття, які ще недостатньо диференціюються школярами.
Розвиток процесу сприймання у молодших школярів
В учнів І—II класів у характері сприйняття дуже багато спільного із сприйняттям старших дошкільнят. Так само, як і дошкільнята, учні І—II класів сприймають навколишнє здебільшого на основі схоплювання якихось окремих, що впадають в око, випадкових ознак, неістотних властивостей предметів та явищ. Так, розглядаючи наочний посібник — спостерігаючи жука, учні І класу звернули увагу на те, що жук сидить на корку, приклеєний, що в нього на спині шпилька, що навколо корка жовта пляма від клею і т. д., але не помітили істотних особливостей самого жука. У першокласників самостійний аналіз спостережуваного проводиться безладно, немає плановості, системності спостереження, немає спроб відділити істотне від неістотного. Створюється таке враження, що дитина весь час шукає для себе об'єкт спостережень. Почавши розглядати одне й не розглянувши його, вона переходить до розгляду іншого. Особливо виразно це видно з такого прикладу. Перед учнями І класу поставлено натуру для малювання— кольоровий глечик. Вони швидко вглядаються в форму глечика, пробують визначити її (найчастіше називають) і далі малюють, зовсім не звертаючись до натури (хоч їх до цього стимулює вчитель різними прийомами). В результаті такого малювання з натури у різних дітей були одержані різні зображення глечика різної форми, яка іноді значно відрізнялась одна від одної.
Про недостатню диференційованість сприйняття у першокласників говорять досліди з упізнаванням і класифікацією. Досліди показали, що в основному діти цього віку обмежувались лише переліком окремих ознак і робили дуже мало спроб систематично аналізувати предмети, які вони сприймали.
Учні І—II класів дуже неохоче вдаються до виправлення помилок і неточностей свого сприйняття. Звичайно діти цього віку починають розповідати зміст показаної їм картини з випадкової деталі, з першого-ліпшого предмета, що потрапив їм на очі.
Досліджуючи процес складання молодшими школярами простого механізму за його фотозображенням, психологи встановили, що першокласники починають роботу з першої-ліпшої деталі, яка потрапила їм до рук. У цих дітей можна спостерігати неорганізовані пошуки деталей, які можуть бути з'єднані. Дитину більше цікавить сам процес з'єднання деталей, ніж виконання завдання щодо складання механізму, фотозображення дитина під цим кутом зору не сприймає і не аналізує.
^Дослідження встановили, що характерною рисою сприйняття першокласників є його нестійкість. Образ, який виникає у процесі сприймання, особливо якщо сприйняття утруднено, довгий час не вдержується у свідомості дитини, вона легко від цього образу відволікається. Якщо вчитель продовжує наполягати на дальшому сприйманні представленого предмета й просить розповісти про нього, то учень переходить до переліку окремих деталей. Перелік деталей — найдоступніша для нього форма аналізу навколишнього. Наприклад, учень І класу так описує метелика: «В цього метелика є цятки кругленькі й на тулубі... Вуса є... Оченята є... Хвостик є... І ще на кінчику крилець є коричневі куточки... Біля грудочки на крильцях чорні цятки... На кінчику вусиків маленькі цятки». Детальне уточнення, пізнання об'єкта, що сприймається без допомоги вчителя ще мало доступне для дітей цього віку. Першокласники ще не оволоділи вмінням досить глибоко й чітко аналізувати навколишнє.
Сприйняття деталі цілого може заступати собою це ціле, про ціле дитина може навіть зовсім забути. Особливо яскраво це видно іноді в процесі малювання: захопившись зображенням окремої деталі, дитина забуває про ціле, і в результаті малюнок не вміщується на аркуші паперу або різко порушується пропорційність частин зображуваного.
Спостереження учнів І—ІІ класів може бути значно поліпшено, якщо воно відбуватиметься під керівництвом і з допомогою дорослих. Якщо дітям дати розчленоване завдання — спостерігати не весь об'єкт у цілому, а по частинах, вони успішно справляються з таким завданням.
Розвиток спостереження в школярів І—II класів пов'язаний з їх загальним розвитком удосконаленням їхньої мислительної діяльності. Основне спрямування розвитку спостереження — від пасивного споглядання до активного сприймання.
Приблизно в III класі в розвитку сприйняття настає різке зрушення у бік більшої розчленованості, вміння підмічати істотні деталі й використовувати аналіз та міркування. Поліпшується взаємозв'язок аналізу й синтезу в самому процесі сприймання. Дитину дедалі більше починає цікавити у сприйнятті сутність самого предмета, складність його зовнішньої форми, внутрішньої будови й змісту, принцип його дії. В зв'язку з цим школяр учиться спостерігати й вивчати об'єкти, що його цікавлять. Цю особливість в розвитку сприйняття у молодших школярів треба широко використовувати в процесі їх навчання у школі.
(Учні III класу можуть добре усвідомити мету й характер спостереження, можуть виразити результати спостереження в слові й застосувати здобуті дані на практиці.
Діти цього віку можуть спостерігати за кількома, взаємно пов'язаними об'єктами. В процесі спостереження зростає активність мислительних операцій. З'являється прагнення знаходити причинні пояснення.
У процесі поступового переходу від примітивного сприйняття до більш поглибленого сприйняття спостерігається велика нерівномірність, цей перехід не стає відразу універсальним в усіх випадках. В учнів III класу сприйняття одних об'єктів може перебувати на більш високому рівні аналізу, а сприйняття інших — залишатися ще на зовсім низькому рівні/ Звичайно діти досягають більш високого рівня сприйняття тих об'єктів, які зв'язані з активною навчальною діяльністю.
/Слід відзначити, що результати сприйняття, спостереження звичайно бувають кращі в тих випадках, коли учні виявляють емоційну заінтересованість. Така заінтересованість виникає там, де об'єкт спостереження подається не в абстрактному вигляді, а як шматочок реального життя. У цих випадках швидше й багатогранніше формуються образи спостережуваних об'єктів. Ці образи ширше пов'язані із знаннями учнів, з їхньою практичною діяльністю.
Запитання для повторення
1. Дайте характеристику процесу сприймання. 2. Як визначав сприйняття І.М. Сєченов? 3. У чому полягає зв'язок процесу сприймання з особистістю людини? 4. Розкажіть про розвиток процесу сприймання у молодшого школяра. 5. Що повинен робити вчитель, щоб розвивати здатність до спостереження в молодшого школяра?
Практичні завдання
1. Дайте учням завдання на класифікацію одноманітного (схожого) матеріалу й постарайтеся точно описати помилки, яких можуть припустити діти. Матеріалом для класифікації може
служити листя різних дерев: учні повинні відібрати однакові листки, а різні (не схожі) виділити й пояснити, чим перші схожі один з одним, а другі не схожі на перші.
2. Візьміть зошити учнів І класу за першу чверть навчального року, проаналізуйте помилки графіч-ного зображення букв і по думайте, як запобігти таким помилкам.
3. З'ясуйте відмінність об'єкта спостереження учнями живих і тих самих неживих об'єктів, нап-
риклад у спостереженні хруща з колекції і спостереженні живого хруща та ін.