Емоційно-вольова сфера людини. до чогось. Кохання є інтенсивним, напруженим і відносно стійким почуттям однієї людини до іншої, пов'язане з фізіологічним потя­гом і глибокою духовною

до чогось. Кохання є інтенсивним, напруженим і відносно стійким почуттям однієї людини до іншої, пов'язане з фізіологічним потя­гом і глибокою духовною прихильністю до іншої людини. Триком­понентна теорія кохання Р. Стернберга включає інтимність, пристрасть та рішення/обов'язок.

Емоційний стан — це така психологічна характеристика особи­стості, що відображає її порівняно тривалі душевні переживання. Найпоширенішими з них є емоційний тон відчуттів, настрій, при­страсть, екстаз, афект, натхнення, тривога, апатія, фрустрація, емоційне вигорання, емпатія та стрес. Емоційний тон відчуттів — це емоційне забарвлення наших відчуттів та сприймань. Наст­рій — це загальний відносно стійкий емоційний стан людини, що ха­рактеризує її життєвий тонус упродовж певного часу. Прист­расть — це стійкий, глибокий і тривалий емоційний стан людини, пов'язаний з її стійким прагненням до певного об'єкта. Екстаз — стан захоплення й замилування, що поєднується зі скованістю рухів. Афект — це відносно короткотривалий емоційний стан, який відображає сильні і бурхливі емоції людини. Натхнення — це стан піднесеності творчого потенціалу людини. Тривога — це емоційний стан гострого внутрішнього беззмістовного неспокою, який пов'язаний з прогнозуванням невдачі, небезпеки або з очікуванням чогось важливого для людини в умовах невизначеності. Індивідуаль­но-психологічну особливість, яка виявляється у схильності людини до частого та інтенсивного переживання тривоги, називають три­вожністю. Апатія є емоційним станом, при якому виявляється байдужість, відсутність інтересу до навколишнього. Фруст­рація — це психічний стан зростаючого незадоволення, що виникає в конфліктних ситуаціях, які перешкоджають досягненню мети чи задоволенню потреб і бажань, загрожують людині або її престижу, людській гідності. Стан фрустрації може викликати такі типові реакції: агресію, депресію, стереотипну поведінку, регресію або переоцінку цілей і бажань. Агресія являє собою деструктивну по­ведінку людини з прагненням заподіяти іншому травму. Депресія — це почуття пригніченості, песимізму, занепаду духовних сил. Стереотипна поведінка виявляється у повторенні фіксованої поведінки; регресія — у поверненні зразків поведінки, які були притаманні у більш ранньому віці або у примітивізації поведінки,

зниженні її конструктивності і якості. Емоційне вигорання — це емоційний стан людини, яка інтенсивно і тісно спілкується з інши­ми в емоційно насиченій атмосфері при виконанні професійних обов'язків. Здатність людини увійти в емоційний стан іншої люди­ни, співпереживаючи і співчуваючи їй, називають емпатією.

З фізіологічної точки зору, стрес — це сукупність адаптаційно-захисних неспецифічних реакцій організму на будь-який вплив, який являє собою загрозу для організму; з психологічної — емоційний стан психічного напруження, який виникає в людини у процесі її діяльності у найбільш складних і важких умовах яку повсякденному житті, так і за особливих обставинах. Стрес поділяють на фізіологічний (біологічний), психологічний та соціальний. Дистрес — це повна дез­організація діяльності, втрата самоконтролю. Основним критерієм стерсостійкості людини є рівень її спроможності до пристосування у мінливому світі і здатність контролювати ситуацію.

Люди між собою відрізняються за багатьма параметрами емоцій: емоційною збудливістю, чутливістю, ригідністю, лабіль­ністю, стійкістю та експресивністю. Експресивність — це здатність назовні виражати свої переживання. Контроль експресії виявляється у трьох формах: придушенні, маскуванні і симуляції. Емоційний інтелект включає такі здібності людини, як розпізна­вання власних емоцій, опанування емоціями, розуміння емоцій інших людей.

Список літератури

1. Василюк Ф. Е. Психология переживания: Анализ преодоления кри-

тических ситуаций. — М., Изд-во Моск. ун-та, 1984. — С. 33-42.

2. Вильяме К. Тренинг по управлению стрессом. — М.: Эксмо, 2002.

3. Гозман Л. Я. Психология эмоциональных отношений. — М.: Изд-во

Моск. ун-та, 1987. — 174 с.

4. Додонов Б. И. В мире эмоций. — К.: Политиздат Украины, 1987. —

139 с.

5. Изард К. Эмоции человека. — М., 1980. — 439 с.

6. Kumaee-Смык Л. А. Психология стресса. — М., 1983. — 368 с.

7. Колошин В. Ф. Як долати стрес у педагогічній діяльності //

Практична психологія та соціальна робота. — 2004. — № 8. — С. 58-67. - 2004. - № 9. - С. 60-66.

Розділ V

Емоційно-вольова сфера людини

8. Курпатов А. В. Как избавиться от тревоги, депрессии и раздражи-

тельности. - СПб.: Нева, 2003. - 218 с.

9. Лобанов И. Д. Управление стрессом. - М., 1989. - 141 с.

10. Селъе Г. Стресс без дистресса. - М., 1982. - 124 с.

11. Фромм Э. Искусство любить: Исследование природы любви. - М.

Педагогика, 1990. - 157 с.