Відповідальність у менеджменті: сутність та види.
Лауреат Нобелівської премії Мілтон Фрідман підкреслював, що роль бізнесу у суспільстві полягає у використанні енергії підприємців, менеджерів, інших працівників, а також ресурсів у діяльності, яка спрямована на збільшення прибутку при умові виконання правил гри (законодавчих актів, чесного слова тощо) та участі у відкритій конкурентній боротьбі без обману і шахрайства. Крім здійснення безпосередньої виробничо-господарської діяльності, перед підприємцями та менеджерами постають проблеми відповідальності перед суспільством та соціальної етики. Кожна організація використовує у своїй діяльності матеріальні, фінансові та трудові ресурси держави і тому несе відповідальність перед суспільством.
У менеджменті виділяють два види відповідальності — юридичну та соціальну.
Юридична відповідальність — це виконання конкретних державних законодавчих актів, інструкцій, норм та т.п., які визначають, що організація може робити, а що ні.
Соціальна відповідальність — це добровільна реакція на соціальні проблеми суспільства з боку організації. Визнання підприємцями та менеджерами соціальної відповідальності і відповідне їх реагування має свої переваги і недоліки.
Соціальна відповідальність створює такі переваги:
- забезпечує довгострокові перспективи;
- змінює потреби суспільства;
- допомагає розв'язувати соціальні проблеми, в тому числі і своїх працівників;
- формує норми моралі в самій організації;
- створює доброзичливі відносини між підприємцями (менеджерами) та іншими членами суспільства тощо.
Недоліками визнання соціальної відповідальності є:
- порушення принципу максимізації прибутку;
- зростання собівартості за рахунок збільшення витрат на соціальні потреби;
- неможливість забезпечення високого рівня підзвітності суспільству;
- невміле задоволення соціальних потреб;
- застосування соціальної відповідальності тільки для рекламних цілей.
Підприємці та менеджери повинні вибирати такий варіант соціальної відповідальності, який забезпечує переваги і сприяє усуненню чи послабленню недоліків.
Соціальна відповідальність є похідною тих особистих цінностей, які витікають із етики менеджерів та підлеглих їм працівників. Суспільство, будь-яка організація чи група працівників визначає свою етику поведінки.
Етика у менеджменті.
Етика – це норми поведінки, сукупність загальноприйнятих юридичних та моральних правил, вимоги, які людина ставить перед собою, або які вимагає суспільство у певному середовищі та соціальній групі:
Під етичною поведінкою слід розуміти сукупність вчинків та дій людей, які відповідають тим нормам моралі, свідомості чи порядку, що склались у суспільстві або до яких воно прямує. У процесі підприємницької та управлінської діяльності зустрічаються випадки більшого чи меншого відхилення від суспільних норм, що власне і є неетичною поведінкою.
Причинами неетичної діяльності можуть бути:
- конкурентна боротьба;
- бажання мати великі прибутки;
- невміле стимулювання керівників за етичну поведінку;
- зменшення значення етики у суспільстві;
- бажання досягнути цілі та виконати місію організації будь-якою ціною;
- неетична поведінка партнерів;
- виникнення конфліктних, стресових та інших подібних явищ в організації;
- невдалий підбір та невміле застосування стилів керівництва;
- занадто складна система розробки та прийняття рішень в організації тощо.
На сьогодні більшість вітчизняних та іноземних фірм розуміють, що від дотримання їхніми працівниками етичних норм залежить ділова репутація компаній. Досить часто перед організаціями постає дилема: діяти етично, але недоотримати потенційні прибутки, чи досягати установлених цілей, незважаючи на засоби, тобто працювати за принципом Маккіавеллі “Мета виправдовує засоби”. Дослідження показали, що якщо фірма планує здійснювати свою діяльність у короткостроковому періоді, не орієнтуючись на перспективний розвиток, то другий варіант поведінки для неї є цілком виправданий. Якщо ж компанія прагне завоювати стабільне становище на ринку, встановити взаємовигідні та чесні стосунки зі своїми партнерами, забезпечити успішне та прибуткове ведення бізнесу у довгостроковому періоді, то усі дії та вчинки її працівників повинні базуватись на неухильному дотриманні етичних норм, ділового етикету. Стратегія етичної поведінки інколи змушує підприємства відмовлятись від досить привабливих пропозицій, але твердість і принциповість у таких питаннях створюють організації репутацію надійного ділового партнера, тобто інвестиції в етику окуповуються. Нерідко з метою етичного виховання працівників в організаціях розробляються етичні кодекси, які визначають моральні та соціальні цінності компанії, принципи ділового етикету, правила поведінки працівників; створюються спеціальні структурні підрозділи (наприклад, комітет з етики) чи спеціальні посади (наприклад, уповноважений з етичних питань).
Отже, сучасний менеджмент пропонує такі заходи для забезпечення етичної поведінки:
- запровадження етичних норм, які відображають систему загальних цінностей, суспільних уподобань та правил етики працівників організації;
- введення комітетів з етики;
- проведення соціальних ревізій, призначення яких оцінювати вплив соціальних факторів на організацію;
- організація навчання етичній поведінці керівників і підлеглих;
- постійне інформування працівників про випадки високоетичної поведінки через пресу, радіо, телебачення тощо;
- проведення нарад, конференцій, симпозіумів тощо з проблем етичної поведінки тощо.
Взаємозв’язок відповідальності й етики та їх роль у здійсненні процесу управління організацією можна проілюструвати з допомогою графічної моделі (рис. 15.1).
| Юридична відповідальність |
| Соціальна відповідальність |
| Етична поведінка |
| Реалізація функцій менеджменту |
| Формування методів менеджменту |
| Вироблення управлінських рішень |
| Реакція на соціальні потреби суспільства |
Рис. 15.1. Вплив відповідальності та етики на процес менеджменту
З рис. 15.1 видно, що юридична відповідальність разом з соціальною відповідальністю врешті-решт формують етичну поведінку. Остання впливає на виконання функцій та якість методів менеджменту і, як результат, на управлінські рішення. Таким чином виникає конкретна реакція системи менеджменту на соціальні потреби суспільства. Вона може проявлятись в наданні соціальної допомоги, підтримці певних соціальних програм, виконанні норм моралі тощо.