Калейдоскоп учнівських сердець - побажань

Хід заходу

Ведучий: Вишита колоссям і калиною,

Вигойдана співом солов’я,

Зветься величаво – Україною,

Моя найкраща в світі сторона.

Ведуча: Чарівна, неповторна, Україно!

Для мене в цілім світі ти — одна.

І рідна, й мила, дорога, єдина.

Земле зачарована моя.

Ведучий: Ми — патріоти, дочки і сини,

Для твого блага все в житті здолаєм!

Бо ти найкращий, краю мій ясний,

Вітчизну й матір ми не вибираєм.

Ведуча: А просто любимо, бо ця земля свята,

Вона нас народила і зростила.

Вітчизною зовемо неспроста,

Бо нам вона дала і душу, й крила.

Звучить гімн України.

Учень: Протягом багатьох століть ми, українці, мріяли про незалежну державу. У середині 1980-х років XX століття знову розпочалась боротьба українського народу за незалежність. 24 серпня 1991 року Верховна Рада України прийняла Акт проголошення незалежності України.

Учениця: Цей документ припинив існування Української Радянської Соціалістичної Республіки і проголосив створення незалежної держави — України. День прийняття цього Акту є національним святом. З того часу на території України мають чинність виключно Конституція і закони України.

Учитель: Щоб упевнитись у підтримці населення, Верховна Рада України закликала всіх громадян підтвердити своє рішення голосуванням — 1 грудня 1991 року під час референдуму за незалежність України. Проголошення незалежності України відкрило нову сторінку в її історії. За п’ять років після здобуття незалежності 28 червня 1996 року Верховна Рада України утвердила Конституцію України. Столиця України – місто Київ.

Учень: А зараз вашій увазі пропонуємо переглянути Фотолітопис незалежності України 1991-2015 років. (www.youtube.com/watch?v=lQ9XGTrA0A4)

Ведучий : Зараз наша держава переживає тяжкі часи і кожен намагається допомогти, внести своє щось у майбутнє. Ми пам’ятаємо наших героїв, які боролися проти несправедливості, стояли на смерть за незалежність нашої держави. «Небесна сотня» називають їх, низький їм уклін.

Ведуча: Ми серцем і душею з тими, хто й ці дні боронить нашу свободу на сході України, пам’ятаємо тих, хто віддав своє життя задля нашого щасливого майбутнього. Давайте з вами переглянемо, як це було. (https://www.youtube.com/watch?v=QuG9W5sM5hA). Пропоную хвилиною мовчання вшанувати пам’ять небесної сотні…

Учитель: Сьогодні до нас на урочистий захід завітали гості. Давайте познайомимось: Перегинець Максим Васильович, підполковник, командир батальйонної частини 3033, учасник бойових дій, сектор «М» під Маріуполем, волонтер Анастасія, практичний психолог при військовому шпиталі, Штепко Богдан Іванович , командир батальйонної частини 5594, учасник бойових дій під Маріуполем. До слова запрошується: Максим Васильович.

Учениця: Свідомість українців постійно змінюється. Майдан та Революція Гідності потрясли не тільки Україну, а й увесь світ. Зігріта палкими серцями мільйонів національно свідомих українців з усіх регіонів, незалежна демократична держава Україна продемонструвала Європі і всьому світові, що українці – міцна духом волелюбна нація, яка навчилася поважати себе і яка зуміла відстояти свій демократичний вибір.

Ведуча: Мені хочеться згадати слова нашого Пророка, Кобзаря, який сказав про наш народ: «Ми – такі. Про нас ще заговорять». Це була відповідь недругам і ворогам, які намагалися довести, що українська нація є недержавною, приреченою на другорядні історичні ролі. І щоб зробити нас слабшими, недруги намагаються нас розсварити.

Ведучий: Вороги зазіхають на територіальну цілісність нашої держави. На Сході точаться криваві бої. Там вирішується доля і майбутнє України. Ми знаємо, що ми – єдині, що перемога буде за нами. Єдина Україна – іншого шляху у нас немає.Саме за це зараз в АТО воюють сини-герої. На полі битви – захисники, воїни. Вони мужні, сміливі, хоробрі. Не шкодуючи власного життя, захищають неньку Україну.

Учень: Серед наших батьків – є теж воїни АТО, які щоденно ризикують своїм життям заради нашого з вами миру. Це батьки наших ліцеїсток Дрозд Олени та Сур Катерини. (Перегляд відеоряду з передової, власний архів воїнів.)

Учениця: А зараз до слова запрошується Штепко Богдан Іванович , командир батальйонної частини 5594, учасник бойових дій під Маріуполем.

Ведучий: Ми хочемо сказати сьогодні «Спасибі »людям з великим серцем, величезним почуттям обов’язку і самопожертви, які кожен день допомагають боротися за нашу країну Це волонтери. Вони сьогодні допомагають пораненим українським бійцям, у них немає слова “Ні”, і немає меж відповідальності. Такої ж віддачі вони хотіли б і від українців, і особливо від тих, хто приймає рішення. До слова запрошується практичний психолог, волонтер Анастасія.

Ведуча: Молитва і віра допомагали і допомагають нашим воїнам боротися з ворогом, перемагаючи страх смерті. Тож давайте зараз помолимось за здоров’я живих та за спокій померлих.

(Учні запалюють свічки і повторюють слова молитви)

Учень: О Боже єдиний, здійсни мою мрію,

Не діли нашу землю на Захід і Схід,

Бо всі ми єдині, усі ми сім’я ,

В усіх нас одна Батьківщина, одна,

Одна і єдина, як вічна любов.

За неї ще пращури лили свою кров.

Учениця: Не дай, Боже, не дай розірвати,

Не дай, щоби брат йшов війною на брата.

Прожени той туман, що укутав усіх,

Щоб жити народ наш у спокої міг,

Щоби Україна завжди була вільна,

Завжди залишалась одна, неподільна.

Перегляд відео «Хочу жити без війни» (www.youtube.com/watch?v=NjnqyXBwoMo)

Ведуча: Отче! Зглянься з високості!

Отче! Порятуй наш край!

Під ногами смолище плюскоте,

Пахне пеклом шлях,

Що слався в рай.

Ведуча: Ні спасіння, ні жаркого трунку.

Нам не треба, Господи, прости.

Ниспошли нам право порятунку,

Дай самим здобутися мети.

Учень: Вибач, Боже, може, ми без тями,

Діти тьми, рушаєм знов до тьми.

Ситі небесами і кремлями, певні: наш рятунок – тільки ми!

Закипають смертію долини, власть імущі, гірші від смертей.

Дай нам право іменем Людини жити гідно імені людей!

Учитель: Упевнена , що наша перемога можлива тільки тоді, якщо ми всі, хто вважає себе українцем, об'єднаємось і спільними зусиллями, кожний на своєму місці, буде робити те, що тільки зможе – не дивлячись на свої особисті скрути допомагати фронту, допомагати хлопцям, які готові віддати найдорожче – своє життя заради нашого спільного майбуття!

Учень: Шановні воїни прийміть на згадку про нашу зустріч це поле сердець, панно з малюнками і хай вони Вас зігрівають у скрутну хвилину (вручає воїнам поле і панно). На цьому наша зустріч закінчена, дякуємо усім за увагу, а гостям за цікаву розповідь.

Використані джерела

1. Бех І.Д. Виховання особистості: [підручник] / І.Д. Бех. – К.: Либідь, 2008. – 848 с.

2. 2. Третяк О.П. Виховання ціннісного ставлення до людини у школярів. Частина І / О.П. Третяк. – Х : Вид група «Основа», 2013. – 159 [1] с. – (Б-ка журн. « Навчання та виховання; Вип. 9 (117)).

3. 3. Шевчук В. Козацька держава. Етюди до історії українського державотворення / В. Шевчук. – К.: АБРИС, 1995.

4. Україна – єдина країна. Розробки уроків і позакласних заходів для
проведення Першого уроку у 2014/2015 навчальному році: [методичний посібник] / укладачі: Ю.В. Міцай, С.М. Пляка, О.П. Третяк, О.В. Ревнивцева. – Кіровоград: ФО-П Александрова М.В., 2014. – 172 с.

5. Поетичний Олімп. Збірка віршів. - К.: Либідь, 2013. – 248 с.

Калейдоскоп учнівських сердець - побажань

Панно «Єдина країна»

Інформує газета "Суббота"