Розвиток психічного відображення у тварин

Навчально-методична карта лекційного заняття №3

Тема:Розвиток психіки і свідомості

Кількість годин:2

Вид заняття:лекція

Мета заняття:

-навчальна: ознайомити студентів із механізмами відображувальної діяльності на різних стадіях розвитку психіки, відмінностями психіки у тварин та людей, свідомістю та її структурою;

-виховна: виховувати інтерес до вивчення психіки людини та тварини;

-розвивальна: розвивати мислення, пам'ять, увагу, уміння аналізувати та конкретизувати інформацію.

Міжпредметні зв’язки:зоологія, філософія.

Матеріально-технічне забезпечення заняття:

схеми та таблиці до теми, мультимедійне обладнання, презентація.

Організація заняття:вітання, перевірка явки студентів і готовність

аудиторії до заняття.

Мотивація:обґрунтувати необхідність вивчення загальної психології для кращого пізнання себе, оточуючих людей та майбутніх учнів.

План

1. Розвиток психічного відображення у тварин.

2. Механізми відображувальної діяльності на різних стадіях розвитку психіки.

3. Відмінності психіки людей і тварин.

4. Свідомість та її структура. Свідоме й несвідоме в психічній діяльності людини.

Активізація розумових здібностей:бесіда про відмінності

психіки людей та тварин.

Самостійна робота:складання психологічного словника.

Домашнє завдання:Опрацювати літературу та визначити основні складові самосвідомості людини.

Література:

1. Варій М. Й.Загальна психологія : підручник /для студ. психол. і педагог. спец. - 2-ге вид., випр. і доп. / М. Й. Варій. – К. : ЦУЛ, 2007. – 968 с.

2. Максименко С. Д. Загальна психологія: Навч. посіб.- 2-е вид., стереотип. / С. Д. Максименко. – К. : МАУП, 2001. – 256 с.

3. М'ясоїд П. А. Загальна психологія: Навч. посіб. - 5-те вид., стер. / П. А. М'ясоїд. – К. : Вища школа, 2006. – 487 с.

4. М'ясоїд П. А. Загальна психологія: Навч.посібник.- 3-є вид., випр. / П. А. М'ясоїд. – К. : Вища шк., 2004. – 487 с.

Викладач:Максимчук Г. М.

ЗМІСТ ЛЕКЦІЇ

Розвиток психічного відображення у тварин

Розвиток - це рух від простих форм і структур до вищих, більш складних.

Розвиток живої природи, розвиток психіки йде від елементарних, найпростіших форм відображення до вищих проявів у людини логічного мислення, свідомості.

Усім видам матерії, починаючи від неживої, неорганічної і закінчуючи найвищою складною матерією - людським мозком, властива якість відображення, тобто здатність реагувати на впливи.

Відображення – загальна властивість матерії, яка полягає в здатності об’єктів відтворювати, з різним ступенем адекватності, ознаки, структурні характеристики та відношення інших об’єктів.

Відображення проявляється в здатності реагувати на зовнішні впливи відповідно до характеру впливу та форми існування матерії. Вищою формою відображення є психічне відображення, а вищою формою психічного відображення - свідомість.

У психології існувало кілька підходів до розв'язання проблеми виникнення психіки:

1) "антропопсихізм", в основі якого лежить думка про те, що психіка властива лише людині (Р.Декарт);

2) "панпсихізм" Ж. Робіне, Г. Фехнера та ін., які вважали психіку властивістю будь-якої матерії;

3) "біопсихізм" - визнання психіки як властивості лише живої матерії (Т. Гоббс, В. Вундт, Е. Геккель та ін.);

4) концепція "нейропсихізму", висунута Ч. Дарвіном і Г. Спенсером, яка набула найбільшого поширення як у сучасній фізіології, так і в психології. За нею психіка властива не будь-якій взагалі матерїї і не тільки живій, а лише організмам, що мають нервову систему.

У неживій природі відображення може проявитися як механічна, фізична чи хімічна взаємодія тіл або речовин (хвиля і камінь, сонячний промінь і поверхня води, озон після грози тощо).

З появою життя на землі жива матерія набуває особливих властивостей. Загальною властивістю усіх живих організмів є подразливість - здатність живого організму реагувати на зовнішні впливи середовища певними біологічними процесами.

Тварина відповідає активністю (зовнішньою і внутрішньою) на прямі впливи, які самі по собі позитивно чи негативно впливають на організм. Так, наприклад, дотик стороннього тіла до оболонки амеби викликає процес захоплення (незалежно від властивостей цього тіла).

Таким чином, у неживій природі об'єкт залишається пасивним щодо впливів, а у живій природі істоти проявляють активність, вони вибірковореагують на впливи внаслідок здатності до саморегуляції.

Рослинам властиві складні форми реагування на зовнішні впливи. Елементарні рухи, здійснювані рослинами, називаються тропізмами (соняшник повертається за сонцем; мімоза згортається від дотику тощо).

Подразливість є основою появи більш високого рівня відображення -психічного.

Психічне відображення виникає на певному етапі розвитку тваринного світу у формі здатності відчувати.

Психікає властивістю мозку відображати довкілля й регулювати поведінку та діяльність людини.

Здатність відчувати - чутливість - проявляєтьсяв реагуванні на такі впливи середовища, від яких безпосередньо життя організму не залежить, але які сигналізують про біологічно значущі впливи середовища. Наприклад, вібрація павутини, викликана потраплянням у неї комахи, не має прямого відношення до потреб павука, проте вона є для нього сигналом наявності поблизу їжі.

Виникнення у тварини здатності розрізняти окремі подразники, що відіграють сигнальну роль у пристосуванні її до зовнішнього середовища, є початком розвитку психіки.

Отже, психіка виконує сигнальну функцію в пристосуванні тварин до зовнішнього середовища.

Поява і розвиток чутливості - нового рівня відображувальної діяльності - нерозривно пов'язані з ускладненням способу життя тварин і розвитком у них нервової системи, органів чуття та органів руху.

Увесь тривалий процес психічного розвитку складається з двох якісно відмінних періодів:

o розвиток психіки у тварин, який підлягає законам спадковості, мінливості та природного добору;

o розвиток психіки - свідомості у людини, який визначається суспільно-історичними закономірностями.

У процесі біологічної еволюції тварин виділяють (О.М. Леонтьєв) три якісно відмінні стадії розвитку психіки:

o стадія елементарної чутливості - сенсорна;

o стадія предметного сприймання - перцептивна;

o стадія найпростішої інтелектуальної поведінки (див. Схема 1.).

Схема 1.