Кожен військовий керівник повинен знати, що від його дій, поведінки та діяльності значною мірою залежить психічне здоров'я підлеглого особового складу

Для збереження здоров'я підлеглих військовому керівнику потрібні знання, уміння, навички, переконання, а також бажання і здатність застосовувати їх в різних ситуаціях управлінської діяльності.

Зважаючи на сказане, військовий керівник, перш за все, повинен бути сильною та урівноваженою особистістю здостатньо високим рівнем самоусвідомлення та здатністю володіти власним емоційним станом і поведінкою. Іншими словами він має бути відкоригованою особистістю, яка здатна розв'язати свої особисті проблеми, позбутися стабілізованої внутрішньої суперечливості й набути врівноваженості. Як суб'єкту збереження психічного здоров'я підлеглого особового складу йому потрібно позбавлятись таких рис як; імпульсивність, роздратованість, нестриманість, агресивність, прагнення до авторитарності, зорієнтованість лише на інтереси власного "Я" тощо. Поряд з цим, він повинен виявляти: внутрішній спокій, рішучість, постійну ввічливість, відсутність метушливості, тверезість розуму й послідовність поведінки.

Розглядаючи військового керівника як суб'єкта збереження психічного здоров'я своїх підлеглих, потрібно окремо розглянути питання про характерні для нього стилі керівництва, які відображають стійку сукупність особистісних та соціально-психологічних характеристик керівника, за допомогою яких реалізуються ті чи інші методи впливу на військовий колектив. Тут, значний інтерес викликає питання про те, який стиль управління військового керівника здатний максимально сприяти збереженню душевного благополуччя військовослужбовців. З цього приводу заслуговує на увагу думка М.Н. Корнєва та А.Б. Коваленко [5, с. 215], які зазначають, .що пошук нових критеріїв ефективності діяльності управлінців приводить до появи двовимірної моделі стилю керівництва. При цьому науковці, наводить результати роботи Р. Лайкерта та його колег, які відмінність у продуктивності праці в різних організаціях пояснювали різними стилями керівництва, і виокремили два континууми, що перебувають у межах двох крайностей: зосередження на роботі та зосередження на людині. Керівник, який зосереджений на роботі, орієнтований на завдання, турбується про його проектування і розробку системи винагород із метою підвищення продуктивності праці. Що стосується керівника, який зосереджений на людині, то він, насамперед турбується про людей, концентруючи увагу на підвищенні продуктивності праці шляхом удосконалення людських стосунків, робить наголос на взаємодопомозі, уважно враховує потреби підлеглих, допомагає розв'язувати їхні проблеми, заохочує професійне зростання. На нашу думку, саме зосередження військового керівника на підлеглих, а не на військовій службі, буде максимально сприяти з6ереженню,їх психічного здоров'я. Такий керівник повинен намагатися не тиснути на підлеглих, а вести їх за собою для вирішення загальна для військового колективу завдань. Як свідчить аналіз науково-психологічної літератури це є найбільш характерним для керівника-лідера, якого характеризують: здатність сприймати загальні потреби та проблеми підлеглих і приймати на себе відповідальність за їх вирішення; здатність бути організатором колективної діяльності; чуткість, проникливість і довіра до людей; представницькі здібності; емоційно-психологічний вплив; оптимізм. Проте, коли ми ведемо мову про військового керівника, потрібно обов'язково враховувати суттєвий вплив на стиль його діяльності специфіки військової служби та правил і вимог, які визначаються порядок міжособистісних стосунків у військовому колективі. Адже, формальні стосунки у військовому колективі детермінуються спільною соціальне значимою метою діяльності всіх членів колективу, регулюються схваленими суспільством юрмами, правилами і вимагають певної субординації та суворого їх дотримання. Внаслідок цього, як свідчить військова практика, більшість військових керівників, особливо з невеликим досвідом управлінської діяльності, надають перевагу авторитарним стилям керівництва, які підвищують загальну тривожність підлеглого особового складу, що супроводжується сильними! переживаннями, Ці переживання можуть набувати широкого діапазону, зокрема: пригніченість, смуток, невпевненість у собі, образа і переляк, Цілком очевидно, що це не сприяє збереженню психічного здоров'я військовослужбовців. Звідси виникає необхідність розглянути вимоги до військового керівника, дотримання яких сприяє збереженню психічного здоров'я підлеглого особового складу (див. Таблиця 2.1.).

Таблиця 2.1

Перелік вимог до військового керівника,