Основні структурні компоненти теоретичних знань до практичного заняття 2. 1. Поняття методології науки

1. Поняття методології науки. Види і функції методології.

2. Структура методологічного знання. Предмет, об'єкт і пізнавальна ситуація дослідження.

3. Теорія аргументації і концептуалізація.

4. Правила коректної аргументації, наукового опонування і критики. Особливості наукової суперечки, дискусії.

5. Методологія та освітній процес. Етапи теоретичної роботи. Розробка пояснювальних гіпотез як етап теоретичної роботи.

6. Структура наукової роботи (диплом, стаття, монографія, дисертація). Вимоги до наукової роботи (від змісту до оформлення, стилю і інтонації тексту).

7. Проблема пошуку істини, критеріїв істини і проблема розуміння. Поняття наукової мови.

Питання для самоконтролю і роботи на практичному занятті:

1. Що робить роботу науковою?

2. Які критерії науковості?

3. Що наукова робота містить обов'язково?

4. Що наукова робота не містить ніколи?

5. Яка систематика психологічної науки?

6. Які характеристики внутрішньої структури психології?

7. Які характеристики зовнішньої психології?

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ 2

Методологія науки розробляє проблеми прийомів, способів і методів пізнавальної діяльності (Зінченко 1983). Методологія, як правило, розуміється як наука про метод. Останній може трактуватися двояко: як шлях пізнання, що спирається на сукупність раніше отриманих знань; як спосіб наукового пізнання або практичної діяльності.

Різноманітність трактування поняття метод обумовлює багатомаштабне розуміння категорії «методологія». Відповідно до більш широким розумінням категорії метод методологія розуміється як система філософсько-світоглядних основ пізнання. Друге розуміння методології, що спирається на більш вузьку трактування методу, обмежує її складу сукупністю засобів, прийомів і процедур дослідження. Дане протиріччя знімається М.В.Мостепаненко шляхом перетворення типів методології в її рівні. Отже, під методологією наукового пізнання будемо розуміти розділ науки, предметом якого є принципи і методи отримання знання.

Види методології (Юдін 1978): дискриптивні (сукупність знань про структуру наукового знання, закономірності наукового пізнання, його підставах і передумови появи, історії еволюції дослідницьких підходів) і нормативна методологія (сукупність організаційних та етичних правил, що конституюють здійснення наукового пізнання).

Функції методології. Центральної функцією методології є рефлексивна функція.

Виділяють наступні функції дескриптивної методології:

• стимулювання процесу наукового пізнання;

• формування творчої особистості вченого;

• інтеграція та організація наукового знання;

• вироблення стратегії розвитку науки;

• світоглядна інтерпретація результатів (з позицій певної картини світу).

Функції нормативної методології:

• Побудова приписів і норм, дотримання яких забезпечує правильність постановки проблеми;

• Сприяння визначенню засобів для вирішення вже поставлених завдань;

• Покращення організаційної сторони дослідження.

Структура методологічного знання:

1. Рівень філософської методології (включає в себе той обсяг філософських знань, який дозволяє опосредовать процес наукового пізнання, тобто створює філософсько-світоглядні умови для його рефлексії);

2. Рівень загальнонаукової методології (включає концепції і концептуальні системи, що опосередковують логічнуорганізацію і формалізацію наукового пізнання. Історично його виникнення прийнято відносити до періодів 20-го століття);

3. Рівень конкретно-наукової методології (актуальний тільки для тих ситуацій, які знаходяться в фокусі уваги певної науки. В ідеалі тут передбачається переломлення філософських принципів на рівні загальнонаукових методологічних принципів і концепцій. Однак в реальності можлива і безпосередня проекція філософського рівня на конкретно наукові підстави дослідження);

4. Процедури і техніки дослідження (визначаються конкретними особливостями об'єкта, предмета дослідження, а також специфікою дослідницьких завдань) (Зінченко, 1983, Садовський 1980, Юдін 1978, Стьопін).

Предмет, об'єкт і пізнавальна ситуація дослідження. Пізнавальна ситуація включає в себе протиріччя між науковою проблемою і існуючими на момент фіксації цієї проблеми засобами її вирішення, а також соціальними вимогами по відношенню до відповідного знання, предмет дослідження, а також кошти організації наукового дослідження.

Об'єкт дослідження визначається пізнавальної завданням. Об'єктом стає деяка частина предметної дійсності в тому випадку, якщо досліднику вдалося зафіксувати її стійкі і закономірні, відображені на мові науки і включені в систему її наукових абстракцій зовнішні і внутрішні зв'язки.

Предмет дослідження відображає об'єкт вивчення, дослідницьке завдання, систему методологічних засобів і послідовність їх застосування (Зінченко, Смирнов, 1983). Таке розуміння більшою мірою характерно для некласичної науки. У класичній науці предмет дослідження найчастіше розглядається лише як сторона об'єкта, його аспект, безпосередньо виокремлювати крізь призму проблеми.