Поява і розвиток форм психічного відображення.
ПРЕДМЕТ ПСИХОЛОГІЇ ЯК НАУКИ
1. Визначення предмету психології. Сутність психіки.
2. Поява і розвиток форм психічного відображення.
3. Еволюція психіки в тваринному світі.
4. Відмінність психіки людини від психіки тварин.
5. Свідомість як вищій рівень розвитку психіки.
6. Вищі психічні функції та їх походження.
7. Неусвідомлювані процеси.
Поява і розвиток форм психічного відображення.
Для того, щоб зрозуміти природу психіки взагалі або специфіку психіки людини, необхідно відповісти на питання: коли і чому у ході біологічної еволюції виникла психіка? – або: як набувала розвитку та ускладнювалася психіка?
Можна виділити кілька підходів до розв’язання проблеми виникнення психіки:
1) «анторпопсихізм», в основі якого лежить думка, яка йде ще від Р. Декарта і підтримується деякими вченими і сьогодні, про те, що психіка властива лише людини;
2) «панпсихізм» Ж.Б. Робіне, Г. Фехнера та ін., які вважали психіку властивістю усієї природи, наділяючи «душею» навіть каміння;
3) «біопсихізм» – визнання психіки як властивості, яка притаманна лише живій матерії;
4) концепція «нейропсихізму», висунута Ч. Дарвіном і Г. Спенсером, яка набула найбільшого поширення як у сучасній фізіології, так і психології. За нею психіка властива не будь-якій взагалі матерії і не тільки живій, а лише організмам, що мають нервову систему.
Усі ці теорії приписують психіку якій-небудь істоті не тому, що вона виявляє певні властивості поведінки, а тому, що вона належить до певного класу предметів. Очевидно, що при обговоренні психіки тварин неможливо користуватися суб’єктивним критерієм: ми не знаємо і ніколи не дізнаємося, що відчуває мурашка або метелик. Тим більш немислимо ставити таке питання стосовно якихось істот, які існували у далекому біологічному минулому. Ми підійдемо до розв’язання цієї проблеми з іншого боку, а саме, спробуємо виокремити об’єктивні показники (тобто показники, які можна спостерігати та реєструвати ззовні) наявності у матерії психічних здібностей, властивостей.
З появою життя на Землі жива матерія набуває особливих властивостей. Загальною властивістю всіх живих організмів є подразливість – здатність живого організму реагувати на зовнішні впливи середовища, які входять у процес обміну речовин, біологічними процесами. Наприклад, коріння рослини подразливе відносно поживних речовин, які є у ґрунті: при зіткненні з розчином цих речовин воно починає їх всмоктувати. Подразливість є необхідною умовою обміну речовин між організмом та середовищем. Це біологічна форма відображення, яка характеризує життя рослинного світу. Організми даного (допсихічного) рівня реагують лише на безпосередні впливи, на біотичні подразники, причому їх реагування реактивно, тобто організм виявляє свою активність тільки після прямого впливу фактора зовнішнього середовища. Таксиси (тропізми) – елементарні безпосередні контактні рухові реакції найпростіших організмів. Завдяки тропізмам організм реагує залежно від контакту з середовищем. Існують наступні види тропізмів: фототропізм як форма рухової реакції на безпосередню дію світла, хемотропізм – рухова реакція на дію хімічних елементів середовища, топотропізм – рухова реакція на механічну дію середовища, термотропізм – рухова реакція на безпосередню дію температури. Так, якщо організм потрапляє у середовище з несприятливим параметрами, наприклад, дуже високою чи низькою температурою, то він, перегріваючись або переохолоджуючись, намагається відійти у безпечніше місце. Навпаки, потрапляючи в середовище з оптимальним температурним режимом, він залишається там і шукає таке місце, яке б сприяло кращому перебігу обмінних процесів (термотропізм). Подразливість є основою появи більш високого рівня відображення – психічного відображення.
У процесі еволюції виникає інша форма відображення, яка надає організмам переваг у виживанні та розвитку. Вона пов’язана з переходом від реакції на безпосередній вплив біотичних подразників до опосередкування цього впливу за допомогою сигналів. З’являється чутливість - здатність живих організмів реагувати на біологічно нейтральні впливи. Саме чутливість Олексій Миколайович Леонтьєв пропонує розглядати як об’єктивний критерій існування психіки. Біологічно нейтральні (абіотичні) впливи – це види енергії або властивості предметів, які безпосередньо не беруть участь у процесі обміну речовин. Самі по собі ці впливи не шкодливі і не корисні. Чому ж тоді стає корисним їх відображувати, реагувати на них? Тому що вони знаходяться у постійному, стійкому зв’язку з біологічно значущими об’єктами, являються їх потенційними сигналами.
Розглянемо приклад. Звуком не живиться жодна тварина, від звука звичайної інтенсивності тварини також не гинуть. Але звуки у природі – найважливіші сигнали живої їжі та небезпеки. Почути їх – означає мати можливість вижити.
Таким чином, виникнення у тварин здатності розрізняти окремі подразники, що відіграють сигнальну роль у пристосуванні її до зовнішнього середовища, є початком розвитку психіки тварин.