Невтручання у приватне життя; 3 страница

18) слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень яко­
го належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового
контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному
провадженні, та у випадку, передбаченому с 247 цього Кодексу, - голова
чи за його визначенням інший суддя Апеляційного суду Автономної Респу­
бліки Крим, апеляційного суду області, міст Києва та Севастополя. Слід­
чий суддя (слідчі судді) у суді першої інстанції обирається зборами суддів зі
складу суддів цього суду;

19) сторони кримінального провадження - з боку обвинувачення:
слідчий, керівник органу досудового розслідування, прокурор, а також
потерпілий, його представник та законний представник у випадках, уста­
новлених цим Кодексом; з боку захисту: підозрюваний, обвинувачений
(підсудний), засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачаєть­
ся застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру
або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні
представники;

20) суд апеляційної інстанції - Апеляційний суд Автономної Респуб­
ліки Крим, апеляційний суд області, міст Києва та Севастополя, в межах
територіальної юрисдикції якого знаходиться суд першої інстанції, що
ухвалив оскаржуване судове рішення;

21) суд касаційної інстанції - Вищий спеціалізований суд України з
розгляду цивільних і кримінальних справ;

22) суд першої інстанції - районний, районний у місті, міський та
міськрайонний суд, який має право ухвалити вирок або постановити ухва­
лу про закриття кримінального провадження;

23) суддя - голова, заступник голови, суддя Верховного Суду України,
Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційних судів облас­
тей, міст Києва та Севастополя, районних, районних у містах, міських та
міськрайонних судів, які відповідно до Конституції України на професій­
ному рівні уповноважені здійснювати правосуддя, а також присяжний;

24) судове провадження - кримінальне провадження у суді першої
інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і
ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду
судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, Верховним Судом
України, а також за нововиявленими обставинами;

25) учасники кримінального провадження - сторони кримінального
провадження, потерпілий, його представник та законний представник, ци­
вільний позивач, його представник та законний представник, цивільний
відповідач та його представник, особа, стосовно якої розглядається питан­
ня про видачу в іноземну державу (екстрадицію), заявник, свідок та його
адвокат, понятий, заставодавець, перекладач, експерт, спеціаліст, секретар
судового засідання, судовий розпорядник;

26) учасники судового провадження - сторони кримінального про­
вадження, потерпілий, його представник та законний представник, ци­
вільний позивач, його представник та законний представник, цивільний
відповідач та його представник, а також інші особи, за клопотанням або
скаргою яких у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюється судо­
ве провадження.

2. Інші терміни, шо вживаються у цьому Кодексі, визначаються спеці­альними нормами Кодексу та іншими законами України.

У коментованій статті дається перелік термінів, які найчастіше вживають­ся укримінальному процесуальному законодавстві, насамперед у КПК, а також визначення їх значення (понять) з метою забезпечення однакового їх розуміння під час провадження у конкретних кримінальних справах, а також реалізації прав і законних інтересів суб'єктів провадження. Наведене у цій статті зна­чення термінів є обов'язковим для використання всіма органами і службовими особами під час кримінального провадження. Проте якщо в окремих нормах вжито дещо змінене значення перелічених термінів, то застосуванню підлягає значення^ яке надається у цих нормах. Адже значення перелічених у цьому Ко­дексі термінів зберігається, «якщо немає окремих вказівок». Незважаючи на те, що в коментованій статті визначено значення вжитих у Кодексі і перелічених термінів, вони вимагають роз'яснення, що обумовлюється їх зв'язком з іншими положеннями цього Кодексу.

1) У п. 1 коментованої статті дається перелік осіб, які охоплюються термі­нами «близькі родичі та члени сім'ї». Ці терміни вжиті у КПК та інших законах для врегулювання кримінальних процесуальних відносин, що виникають між

суб'єктами кримінального провадження і стосуються: залучення до провадження законного представника неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого (ч. 2 ст. 44 КПК) визнання потерпілою особу з числа близьких родичів чи членів сім'ї у випадку смерті особи внаслідок кримінального правопорушення (ч. 6 ст. 55 КПК), свідоцького імунітету допитуваної особи (ч. З ст. 18; п. З ч. 1 ст. 66 КПК), відводів від участі у кримінальному провадженні суддів, присяжних (п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 75 КПК), прокурора і слідчого (п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 77 КПК), захисника та представника (п. З ч. 2 ст. 78 КПК), спеціаліста, перекладача, експерта, секретаря судового за­сідання (ст. 79 КПК), забезпечення безпеки учасника провадження або його близь­ких родичів та членів сім'ї (п. 5 ч. 1 ст. 56 КПК), з'ясування умов життя та вихо­вання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого (п. 1 ч. 1 ст. 487 КПК), відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження (ст. 525 КПК).

На відміну від п. 11 ст. 32 КПК 1960 p., коментований пункт дає більш ши­рокий перелік осіб, які в кримінальному провадженні вважаються близькими родичами та членами сім'ї. В основу цього переліку покладені кровні (родинні) зв'язки, шлюбні або спеціально встановлені законом, а членства в сім'ї- ще й зв'язки, що виникають в результаті постійного спільного проживання, побуту, ведення спільного господарства. Близькими родичами є подружжя (чоловік і дружина), батько і мати (в тому числі прирівняні до них вітчим і мачуха), діти (син, дочка і прирівняні до них пасинок і падчерка), рідні брати і сестри (зо­крема неповнорідні), дід, баба, прадід і прабаба, внуки і правнуки. До близьких родичів прирівнюються усиновлювачі та усиновлені (діти обох статей), а також опікун чи піклувальник і особа, яка знаходиться під опікою чи піклуванням.

Родинними зв'язками пов'язані між собою й інші особи: дядьки і тітки, племінники і племінниці, двоюрідні брати і сестри, двоюрідні внуки тощо, але вони не охоплюються у кримінальному провадженні терміном «близькі родичі». За певних умов вони можуть бути віднесені до «членів сім'ї». Кон­ституційний Суд України, даючи тлумачення поняття «член сім'ї», виходить з об'єктивної відмінності його змісту залежно від галузі законодавства (сімей­ного, житлового, соціального захисту тощо), яке використовує цей термін (рі­шення Конституційного Суду України в справі від 3 червня 1999 р. № 5-рп/99).

Членами сім'ї в контексті коментованого пункту можуть бути не лише близькі родичі чи особи, пов'язані між собою подальшими родинними зв'язками, а й інші особи, які не наділені такими зв'язками. Членство в сім'ї визначається на поєднанні не лише родинних, а й інших критеріїв, зокрема: спільному прожи­ванні («під одним дахом»), спільному побуті, веденню спільного господарства. Для визначення змісту терміна «член сім'ї» у кримінальному провадженні ви­рішальне значення мають не стільки родинні чи зареєстровані шлюбні зв'язки, скільки тривалі зв'язки, що виникають зі спільного проживання та ведення спільного господарства (спільний бюджет, витрати, харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла тощо).

2) Головуючий у контексті п. 2 ст. З КПК - це професійний суддя, який ке­рує ходом судового засідання під час підготовчого судового засідання, а також

24 _______________________________________________________________

ходом судового розгляду кримінальної справи в суді першої інстанції, апеля­ційного і касаційного провадження, при перегляді судових рішень Верховним Судом України та за нововиявленими обставинами. Головуючим є не лише суд­дя, який здійснює керівництво ходом судового засідання при розгляді справи судом колегіально, а й у випадках, коли розгляд справи здійснюється ним одно­особово. Про одноособовий і колегіальний розгляди кримінальних справ див. коментар до ст. 31 КПК.

3) Державне обвинувачення - термін, яким позначається процесуальна ді­
яльність прокурора (державного обвинувача), спрямована на доведення перед
судом вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Під­
тримання державного обвинувачення прокурором та забезпечення ним дове­
дення вини обвинуваченого у всіх справах публічного обвинувачення є консти­
туційними засадами судочинства (п.п. З і 5 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

4) Дізнання - це форма досудового розслідування кримінальних про­
ступків, яке здійснюється слідчими органів досудового розслідування, а також
у встановлених законом випадках співробітниками інших підрозділів органів
внутрішніх справ, органів безпеки та органів, що здійснюють контроль за до­
держанням податкового законодавства.

5) Досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка роз­
починається органом досудового розслідування з моменту внесення відомостей
про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових роз­
слідувань (ч. 2 ст. 214 КПК). В ній вчиняються необхідні слідчі (розшукові) дії,
спрямовані на розкриття кримінальних правопорушень, встановлення осіб, які
їх вчинили, та інших обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному
провадженні. Досудове розслідування завершується прийняттям рішення про
закриття кримінального провадження або направленням до суду прокурором
обвинувального акта, клопотання про звільнення особи від кримінальної від­
повідальності чи клопотання про застосування примусових заходів медичного
або виховного характеру, чи про звільнення особи від кримінальної відпові­
дальності і закриття кримінального провадження.

6) Досудове слідство - одна з форм досудового розслідування криміналь­
них правопорушень, що здійснюється одноособово слідчим чи слідчою групою
органу досудового розслідування.

7) Закон України про кримінальну відповідальність - чинні закони Укра­
їни, які визначають діяння, віднесені до кримінальних правопорушень, та
встановлюють за їх вчинення кримінальну відповідальність. В Україні такими
законами є Кримінальний кодекс України та Закон України про кримінальні
проступки. Жодними іншими законами, крім законів про внесення змін і допо­
внень до названих законів, діяння не може бути визнане кримінальним право­
порушенням.

8) Керівник органу досудового розслідування - службова особа, яка є
начальником або його заступником відповідного слідчого підрозділу в орга­
нах досудового розслідування. Слідчі підрозділи (Головне слідче управління,

_____________ 25

слідче управління, слідчий відділ, слідче відділення) створюються в органах внутрішніх справ, органах безпеки, органах, що здійснюють контроль за до­держанням податкового законодавства, органах державного бюро розслідувань. Керівник органу досудового розслідування діє у кримінальному провадженні у межах своїх повноважень (див. коментар до ст. 39 КПК).

9) Керівник органу прокуратури - службова особа, яка очолює відповідну
прокуратуру в Україні. Такими особами є Генеральний прокурор України, проку­
рор АР Крим, прокурори областей, міст Києва і Севастополя, міжрайонні проку­
рори, прокурори міста, району, прокурори спеціалізованих прокуратур, а також
заступники прокурорів. Система, організація і порядок діяльності органів про­
куратури України визначається Законом України «Про прокуратуру». В межах
кримінального провадження керівники органів прокуратури відповідного рівня
наділяються встановленими законом повноваженнями: доручати мотивованою
постановою здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального пра­
вопорушення іншому органу досудового розслідування, скасовувати незаконні
та необгрунтовані постанови слідчих і підпорядкованих прокурорів, розглядати
й вирішувати скарги на дії слідчого чи прокурора нижчого рівня (ст. 308 КПК),
подавати апеляційні та касаційні скарги, заяви про перегляд судового рішення
Верховним Судом України незалежно від їх участі в судовому провадженні, а
також їх доповнювати, змінювати або відкликати (див. коментар до ст. 36 КПК).

10) Кримінальне провадження - процесуальна діяльність органів досудо­
вого розслідування, прокурора, слідчого судді і суду у зв'язку з вчиненням кри­
мінального правопорушення. Кримінальне провадження здійснюється стадій­
но. У ньому необхідно виділити такі стадії: 1) внесення відомостей про вчинене
кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань;
2) досудове розслідування; 3) підготовче судове засідання; 4) судовий розгляд
і ухвалення судового рішення за його результатами; 5) апеляційне проваджен­
ня; 6) касаційне провадження; 7) перегляд судових рішень Верховним Судом
України; 8) перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами; 9) ви­
конання судових рішень. Одні з цих стадій є обов'язковими для кримінального
провадження, інші мають факультативний характер (реалізуються залежно від
наявності підстав, передбачених кримінальним процесуальним законом).

11) Малолітня особа - дитина, яка не досягла віку чотирнадцяти років.
Особа, яка не досягла зазначеного віку, не може бути суб'єктом кримінально­
го правопорушення. Вчинення нею суспільно небезпечного діяння не тягне за
собою кримінальної відповідальності. У випадку вчинення малолітньою осо­
бою суспільно небезпечного діяння у віці до одинадцяти років кримінальне
провадження, якщо воно було розпочате, підлягає закриттю за відсутністю в
діянні складу кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК). Вчинен­
ня суспільно небезпечного діяння малолітнім у віці від одинадцяти років до
досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність за таке
кримінальне правопорушення, може потягти за собою кримінальне проваджен­
ня щодо застосування примусових заходів виховного характеру (ст. 498 КПК).

12) Неповнолітня особа - це особа, яка не досягла віку вісімнадцяти
років. Нею є малолітня особа (дитина) та особа (дитина) у віці від чотир­
надцяти до вісімнадцяти років (ст. 6 Сімейного кодексу України). Особи,
які досягли віку від чотирнадцяти до шістнадцяти років притягаються до
кримінальної відповідальності за умисне вчинення лише окремих злочинів,
вичерпний перелік яких дає Кримінальний кодекс України (ч. 2 ст. 22 КК).
Особливості кримінального провадження щодо неповнолітніх врегульовані
главою 38 КПК (ст.ст. 484-502).

13) Відповідно до п. 12 коментованої статті обвинувачення - це термін,
яким позначається твердження про вчинення конкретною особою криміналь­
ного правопорушення (кримінального проступку чи злочину), висунуте в по­
рядку, встановленому КПК. Це твердження має містити характеристику (опис)
кримінального правопорушення, його юридичну кваліфікацію, а також кон­
кретні докази, одержані у встановленому КПК порядку.

14) Терміном «притягнення до кримінальної відповідальності» познача­
ється кримінальна процесуальна діяльність органів досудового розслідування
та прокурора, починаючи з моменту повідомлення особі прокурором або слід­
чим за погодженням з прокурором про те, що вона підозрюється у вчиненні зло­
чину (див. коментар до ст.ст. 276-279 КПК). Така особа з цього часу або з часу
затримання набуває статусу підозрюваного. З надходженням обвинувального
акта з доданими до нього матеріалами до суду підозрюваний набуває статусу
обвинуваченого.

15) В п. 15 коментованої статті дається перелік службових осіб прокура­
тур усіх рівнів, які охоплюються терміном «прокурор» та діють в межах, визна­
чених КПК.

16) Правильне й однозначне розуміння вжитого у коментованому Кодексі
терміна «розмір мінімальної заробітної плати» має важливе значення для за­
стосування такого виду заходів забезпечення кримінального провадження, як
накладення слідчим суддею чи судом грошового стягнення на його учасників за
невиконання процесуальних обов'язків (неприбуття підозрюваного, обвинува­
ченого, свідка, потерпілого, цивільних позивача і відповідача на виклик органу,
який веде провадження, без поважних причин або неповідомлення про причи­
ни свого неприбуття - ч. 1 ст. 139, ч. 2 ст. 326 КПК; невиконання поручителем
або батьками, опікунами, піклувальниками взятих на себе зобов'язань щодо
забезпечення належної поведінки підозрюваного чи обвинуваченого у разі за­
стосування до них запобіжних заходів у вигляді особистої поруки чи передання
під нагляд - ч. 4 ст. 180, ч. 5 ст. 493 КПК.

Розмір мінімальної заробітної плати не є сталою величиною. Він встанов­люється щороку Законом України «Про державний бюджет» у помісячному та потижневому розмірі станом на 1 січня календарного року і змінюється протя­гом року. Для кримінального провадження значення має розмір місячної міні­мальної заробітної плати. З 1 жовтня 2012 р. її розмір становить 1118 гривень, а з 1 жовтня 2012 р. - 1134 гривень.

__________________ 27

17) Відповідно до п. 17 коментованої статті слідчий - це службова особа органу досудового розслідування, яка уповноважена здійснювати досудове роз­слідування кримінальних правопорушень (кримінальних проступків і злочи­нів) у межах визначеної КПК підслідності. Всі процесуальні дії слідчий вчиняє самостійно за винятком тих, які вимагають погодження s прокурором та слід­чим суддею, і несе відповідальність за їх законність і своєчасність. На сьогодні посади слідчих, крім органів досудового розслідування (ст. 38 КПК), є також в органах прокуратури. Слідчі органів прокуратури на час дії Перехідних поло­жень та відповідно до Прикінцевих положень (розділи X та XI КПК) продовжу­ють досудове розслідування кримінальних правопорушень, вчинених службо­вими особами, які займають відповідальне становище згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про державну службу», особами, посади яких віднесено до 1-3 ка­тегорій посад, суддями та керівниками правоохоронних органів. Вони також продовжують досудове розслідування злочинів, передбачених ст.ст. 402—421, 423-435 Кримінального кодексу України. З утворенням і початком діяльності Державного бюро розслідувань України, яке має бути створене не пізніше п'яти років з дня набрання чинності КПК, досудове слідство в органах прокуратури ліквідується. Досудове розслідування названих кримінальних правопорушень перейде до підслідності визначених КПК органів досудового розслідування (ст. 38 КПК).

Повноваженнями слідчого користуються також співробітники оператив­них підрозділів (див. коментар до ст. 41 КПК) під час виконання за письмовим дорученням слідчого чи прокурора окремих слідчих (розшукових) дій та не­гласних (розшукових) дій у кримінальному провадженні. Проте вийти за межі цих доручень вони не вправі.

18) Слідчий суддя - учасник досудового провадження, якого вперше вве­дено до вітчизняного кримінального провадження КПК з метою здійснення у встановленому законом порядку судового контролю за дотриманням прав, свобод та законних інтересів суб'єктів провадження органами досудового роз­слідування і прокурором при застосуванні ними заходів забезпечення кримі­нального провадження, в тому числі затримання особи та вжиття запобіжних заходів на досудовому розслідуванні. Слідчий суддя дає дозволи (шляхом ви­несення ухвали) для проведення слідчих (розшукових) дій, які обмежують кон­ституційні права громадян на недоторканність житла чи іншого володіння осо­би (обшук, їх огляд), недоторканність особи (відібрання біологічних зразків у разі відмови особи добровільно їх надати), для проведення окремих негласних (розшукових) дій; розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування.

Слідчі судді місцевих загальних судів обираються в кожному суді на за­гальних зборах суддів цього суду. Функції слідчого судді щодо розгляду клопо­тань слідчого, погодженого з прокурором чи прокурора про проведення неглас­них слідчих (розшукових) дій в апеляційних судах здійснює його голова або за його призначенням інший суддя цього суду.

19) Сторонами кримінального провадження є його учасники, які на основі змагальності виконують кримінальні процесуальні функції обвинувачення і за­хисту від обвинувачення. КПК виконання функції обвинувачення покладає на орган досудового розслідування та прокурора. У випадку відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді функція обвинувачення, яка набуває приватного характеру, може здійснюватися потерпілим (див. коментар до ст. 340 КПК), його представником (адвокатом) чи законним представником неповнолітнього потерпілого (близьким родичем або членом сім'ї, опікуном чи піклувальником).

На відміну від КПК 1960 р. (ст.ст. 161 і 261), коментований Кодекс і його п. 19 ст. З не відносить до сторін кримінального провадження цивільного по­зивача і цивільного відповідача. Проте, незважаючи на ту обставину, що участь цих учасників провадження має факультативний характер, оскільки залежить від пред'явлення у ньому цивільного позову, а наявність цивільного відпові­дача ще й від того, хто несе відповідальність за заподіяну кримінальним пра­вопорушенням матеріальну і моральну шкоду, цивільний позивач і цивільний відповідач як учасники провадження ще на стадії досудового провадження на­діляються процесуальними правами відповідно потерпілого і підозрюваного та обвинуваченого в частині, що стосується цивільного позову. Ці права од­нозначно визначаються їх учасниками на стороні обвинувачення (цивільний позивач) чи захисту (цивільний відповідач). Невіднесення п. 19 коментованої статті цивільного позивача і цивільного відповідача відповідно до сторони об­винувачення чи захисту зумовило його суперечність з п. 26 коментованої статті. 20, 21, 22) У п.п. 20, 21, 22 коментованої статті дається вичерпний перелік судів загальної юрисдикції, які відповідно до ст. 125 Конституції та ст.ст. 26 і 31 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є судами першої, апеляційної та касаційної інстанції. Суд першої інстанції (районні, районні в місті, міські та міськрайонні суди) розглядає по суті і вирішує справи, що надійшли до нього з обвинувальним актом прокурора, його клопотанням про застосування приму­сових заходів медичного або виховного характеру до неповнолітніх, звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження. При цьому він з'ясовує всі обставини справи, досліджує докази і на їх підставі ухвалює своє рішення (вирок, ухвалу).

Апеляційні суди (Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Се­вастополя) - суди другої (апеляційної) інстанції- справ про кримінальні право­порушення по суті не розглядають і не вирішують. Вони переглядають судові рішення судів першої інстанції під кутом зору їх законності, обгрунтованості та вмотивованості. У випадку встановлення порушення цих вимог апеляцій­ний суд може змінити чи скасувати ухвалене судом першої інстанції рішення повністю або частково і а) ухвалити своє рішення; б) закрити кримінальне про­вадження; в) призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Суд касаційної інстанції - Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ - за наявності обгрунтованої касаційної скарги

________________________ 29

перевіряє лише правильність застосування судами першої та апеляційної інстан­цій норм матеріального (кримінального) та процесуального права і надану ними правову оцінку обставин. Він вправі за результатами розгляду залишити оскар­жене рішення без змін, змінити його, скасувати судове рішення і закрити про­вадження або призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції. Верховний Суд України за чинним законодавством не є судом першої, апе­ляційної чи касаційної інстанції. Він переглядає судові рішення у справах про кримінальні правопорушення лише з підстав, передбачених ст. 445 КПК (див. коментар до неї).

23) У п. 23 коментованої статті дається перелік суддів всіх судових інстан­
цій, які на професійному рівні вирішують кримінальні справи, переглядають
їх рішення в апеляційному та касаційному порядках, а також у Верховному
Суді України. Суддею в Україні є її громадянин, який у визначеному законом
порядку призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в
будь-якому суді України (голова суду, його заступник, суддя) і на професійній
основі здійснює правосуддя у справах про кримінальні правопорушення. Під
час здійснення правосуддя у кримінальних справах у судах першої інстанції за
участі присяжних (див. коментар до ст. 383 КПК) суддею є також присяжний.

Не є суддею в значенні коментованого пункту суддя у відставці, хоча за ним зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для суд­дів (ч. 5 ст. 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

24) Пункт 24 коментованої статті визначає термін «судове провадження»,
під яким слід розуміти провадження у справах про кримінальні правопорушен­
ня у суді першої інстанції після надходження до нього обвинувального акта,
клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного
характеру, клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної від­
повідальності з відповідними матеріалами. Судове провадження охоплює під­
готовче судове засідання (ст. 314 КПК), судовий розгляд і вирішення справи
про кримінальне правопорушення в суді першої інстанції, включаючи особливі
порядки провадження щодо кримінальних проступків та провадження за участі
присяжних (гл. 30 КПК), провадження в суді апеляційної і касаційної інстан­
цій та у Верховному Суді України, а також при перегляді судових рішень щодо
кримінальних правопорушень за нововиявленими обставинами. Крім того, тер­
міном «судове провадження» охоплюється діяльність суду, пов'язана з віднов­
ленням втрачених матеріалів кримінального провадження (ст.ст. 529-531 КПК)
та виконанням судових рішень - зверненням судових рішень до виконання
(ст. 535 КПК), вирішенням питань, що виникають під час виконання вироків
(ст. 537 КПК).

Терміном «судове провадження» не охоплюється діяльність слідчого суд­ді, пов'язана з виконанням покладених на нього функцій на досудовому роз­слідуванні кримінальних правопорушень.

25) У п. 25 коментованої статті дається визначення терміна «учасник кри­мінального провадження». Цим терміном коментований КПК охоплює сторони

30 __________________________

кримінального провадження (з боку обвинувачення - орган досудового розслі­дування і прокурор; з боку захисту - підозрюваний, обвинувачений, їх закон­ний представник (у випадку їх неповноліття) і захисник (адвокат), виправданий і засуджений та їх захисник у контрольних стадіях провадження), потерпілого і його представника чи законного представника, цивільного позивача і цивільно­го відповідача та їх представників і законного представника цивільного пози­вача, особу, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), заявника, який звернувся до уповноваженого органу державної влади з заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення, свід­ка та його адвоката, понятого, заставодавця (у випадку внесення застави не підозрюваним чи обвинуваченим), перекладача, експерта, спеціаліста, секрета­ря судового засідання та судового розпорядника.

Наведений у п. 25 перелік учасників кримінального провадження не є ви­черпним. До нього необхідно додати представника адміністрації дитячої уста­нови, якій передано під нагляд неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваче­ного як запобіжний захід (ст. 493 КПК), представників служби в справах дітей та кримінальної міліції в справах дітей, які беруть участь у судовому розгляді кримінальних справ про обвинувачення неповнолітніх (ст. 496 КПК), особис­того поручителя, який бере участь у кримінальному провадженні у випадку за­стосування до підозрюваного чи обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді особистої поруки (ст. 180 КПК). Перелічені особи наділяються відповідним процесуальним статусом і є учасниками кримінального провадження.