Завдання і форми організації виробничого навчання

Динамізм економіки України, інтеграція її у світогосподарські зв'язки великою мірою залежать від професійно-технічної освіти, підготовки, підвищення кваліфікації і перепідготовки робочої сили. Професійно-технічна освіта є основним джерелом поповнення робіт­ничими кадрами виробництва і сфери послуг.

Завданнями професійно-технічної освіти на сучасному етапі є:

• забезпечення громадянам можливості реалізації конституцій­ного права на отримання професійної кваліфікації відповідно до їх покликань і здібностей;

• задоволення потреб економіки у кваліфікованих та конкурен­тоспроможних робітниках і службовцях;

• сприяння зайнятості населення в ринкових умовах. Професійно-технічна освіта здійснюється в професійно-технічних закладах і безпосередньо на виробництві за різними типами кваліфі­кації і складності професій, що визначає ступеневість у навчанні. Кож­ний ступінь навчання в професійно-технічному закладі має теоретич­ну і практичну завершеність. У відповідності з набутими знаннями, уміннями і навичками випускникам присвоюються робітничі професії певної кваліфікації. Вищі професійні училища на завершальному сту­пені навчання присвоюють високий рівень робітничої кваліфікації та освітньокваліфікаційний рівень — молодший спеціаліст.

Професія — це рід трудової діяльності, який є джерелом засобів існування і вимагає певних знань, навичок і умінь, набутих у відпо­відних за профілем навчальних закладах.

Спеціальність — це конкретний вид трудової діяльності, який систематично виконується спеціалістом в руслі певної професії і дає йому засоби до існування.

Кожний ступінь підготовки робітників відповідає певним психо­фізіологічним характеристикам професії. Так, перший ступінь підго­товки орієнтований на професії, в яких основна роль належить сен-сомоторним діям і які не вимагають високої кваліфікації робітника.

Другий ступінь — аналітико-синтетичний. Йому відповідають добре сформовані вміння працювати за інструкціями, технологіч­ними картами.

Третій ступінь — алгоритмічний (інтелектуально-моторний). Професіоналізм робітника базується на системно сформованих ал­горитмах розумової діяльності.

В системі профтехосвіти існує три види навчання: початкова під­готовка робітників, перепідготовка і підвищення кваліфікації.

Початкова підготовка — це професійно-технічна освіта осіб, які раніше не мали робітничої професії. На цьому рівні формується професійна кваліфікація, яка забезпечує продуктивну професійну діяльність і можливості для подальшої освіти та набуття професій­ного досвіду.

Перепідготовка робітників у системі професійно-технічної осві­ти спрямована на здобуття ними іншої професії.

Підвищення кваліфікації робітників спрямоване на розширення і поглиблення раніше отриманих професійних знань і навичок відпо­відно до вимог виробництва і сфери послуг.

Професійно-технічна освіта здійснюється на базі повної загаль­ної середньої освіти або базової (неповної) загальної середньої осві­ти з наданням можливості здобути повну загальну середню освіту.

Система професійно-технічної освіти представлена навчальними закладами різної відомчої приналежності та форм власності, в яких готують робітників з 800 робітничих професій. Для сучасної профе­сійно-технічної освіти характерним є вузька галузева спрямованість, що обмежує можливості випускників в отриманні більш високих рівнів освіти та ускладнює професійне перепрофілювання. Тому си­стема підготовки вузьких спеціалістів повинна бути замінена на ступеневу підготовку професіоналів широкого профілю в межах пе­вної професії або суміжних спеціальностей.

Реформування професійно-технічної освіти в Україні пов'язане з її фундаменталізацією, гнучкістю, багатопрофільністю і стандарти­зацією. Це дозволить, з одного боку, краще поєднати особисті ін­тереси учнів з інтересами майбутніх роботодавців і змінами в роз­витку економіки, забезпечить гарантований мінімум знань і трудо­вих навичок відповідно до вимог виробництва, а з другого боку, сприятиме оперативному оновленню структури професій та змісту навчання відповідно до вимог ринку праці. Фундаментальна профе­сійна освіта дасть можливість працювати як по основній професії (спеціальності), так і в інформаційній та соціальній сфері, полег­шить працевлаштування молоді після закінчення навчання, поси­лить професійну мобільність, а при повторному працевлаштуванні забезпечить доступ до вакантних робочих місць.

Державний стандарт професійно-технічної освіти — це міні­мум освітнього і професійного рівня, який гарантований і забезпе­чений державою в усіх навчальних закладах системи профтехосвіти. Нині такі стандарти розробляються Міністерством освіти Украї­ни. Відповідно до Міжнародної стандартної класифікації професій 1988 року (І5СО-88) в Україні затверджено і введено в дію наказом Держкомстандарту № 257 від 27 липня 1995 року Класифікатор про­фесій.

Крім професійно-технічних навчальних закладів, функціонує роз­галужена мережа навчально-курсових комбінатів та інших типів навчальних закладів, в яких здійснюється початкова професійна підготовка і підвищення кваліфікації робітників. Розвиваються нав­чальні заклади приватної і колективної форм власності, а також навчальні заклади нового типу - вищі професійні училища, коледжі, ліцеї, які є більш гнучкими.

Для набуття професійних знань, навичок і умінь у профтехучи­лищах створено 11 000 кабінетів, 2 750 лабораторій, 6 840 нав­чально-виробничих майстерень. На підприємствах налічується 1 100 навчальних дільниць. Серед випускників профтехучилищ зростає питома вага тих, що отримали 2 і більше споріднених або суміще­них спеціальностей.

Професійно-технічні заклади, крім підготовки молоді, здійсню­ють також професійне навчання, перепідготовку і підвищення ква­ліфікації незайнятого населення та безробітних.

Позитивною тенденцією в розвитку професійно-технічної освіти є підготовка робітників з професій ринкового напрямку, а також навчання підприємництва, менеджмента, що сприяє самозайнятості населення, розвитку малого і середнього бізнесу.

Професійне навчання — це процес управління діяльністю люди­ни з оволодіння знаннями, трудовими навичками і вміннями, розвитку професійних здібностей і особистості кваліфікованого робітника.

Навчання — це планомірний процес сприймання, осмислення і узагальнення матеріалу, зв'язків та ознак між явищами і предмета­ми, запам'ятовування матеріалу і застосування знань при вирішенні теоретичних і практичних завдань.

Професійне навчання повинно сприяти формуванню пізнаваль­них інтересів, розвитку професійної схильності і задатків людини, готовності до самоосвіти.

Самоосвіта передбачає постійний потяг до розширення знань, вміння самостійно набувати знання і застосовувати їх у практичній діяльності.

Знання — це сукупність сприйнятої і засвоєної людиною інфор­мації у вигляді понять, уявлень, суджень, яка зберігається в довго­тривалій пам'яті і може бути відтворена в процесі діяльності.

Професійно-технічна освіта поєднує теоретичне і виробниче навчання.

Теоретичне навчання спрямоване на засвоєння учнями системи знань у галузі гуманітарних, загальнотехнічних і спеціальних дис­циплін, необхідних для свідомого і ефективного виконання робіт, передбачених для певної професії і кваліфікації.

Виробниче навчання на основі теоретичних знань формує у лю­дини трудові навички і вміння, необхідні для виконання роботи з конкретної робітничої професії на рівні відповідної кваліфікації з належною продуктивністю праці. Оволодіти робітничою профе­сією — значить навчитися виконувати всі типові для неї роботи з необхідною точністю та у встановлені норми часу.

Основними завданнями виробничого навчання є:

• формування і вдосконалення трудових навичок і умінь;

• розвиток здібностей до перебудови сформованих навичок;

• оволодіння професійною майстерністю.

Трудові навички — це сформовані в процесі навчання способи виконання трудових операцій, робіт.

Трудові вміння — це сформована в особистому досвіді, на основі знань і навичок здібність людини виконувати певну роботу.

Сформовані трудові навички і вміння дозволяють працівникові виконувати складні трудові операції з необхідною точністю, швид­кістю і з мінімальними затратами енергії.

Професійна майстерність передбачає творче використання ро­бітником навичок і умінь.

Професійні знання, навички, вміння і майстерність не тільки ви­значають якість трудової діяльності, а й стають якостями особисто­сті, якісними характеристиками робочої сили.