Неохристиянські та навколохристиянські течії

Неорелігійні течії і рухи в Україні є дуже неоднорідними за походженням, характером та формами організації й діяль­ності, але всіх їх типологічно можна об'єднати у кілька груп. Пропонується умовно розділити основні НРР на три великі групи. До першої групи належать рухи, що є рухи, догмати яких витікають з християнських (запозичуються, видозмінюються, піддаються критиці); до другої групи увійдуть орієнталістські та неязичницькі рухи; до третьої групи – менш поширені на території України НРР (містичні, езотеричні, теософські, саєнтологічні та сатанинські). Основним критерієм розподілу на такі категорії слугує поширеність у великих українських містах.

В Україні до неохристиянських рухівналежать при­внесені з-за кордону місії, новітні церкви: Богородична церква (Церква воскресаючої Богородиці), Церква «Нове покоління», Новоапостольська церква, Церква Христа, Нова церква (Церква нового Єрусалиму), Церква Христа Ісуса Христа святих останніх днів (мормони), Церква по­вного Євангелія, «Армія спасіння», Київський християнсь­кий центр «Нове життя», Церква «Хвала і поклоніння», Церква «Слово віри», Церква «Боже слово», «Церква Скелі», Церква Філадельфія, Церква «Голгофа», Зоресвітне товариство - вільна релігія «Таолоан», Церква вос-креслого Христа, Церква живого бога, Церква марийсь­кої орієнтації «Альфа і Омега» тощо.

Основним віросповідним джерелом неохристиянських церков виступає Біблія, центральною фігурою релігійних доктрин — особа Ісуса Христа. Неохристиянство від історичного християнства відрізняється своїм розумінням природи Ісуса Христа, Трійці, сутності Святого Духа, пекла й раю тощо.

Богородична церква - неохристиянське об'єднання, яке вважає себе спадкоємницею «Российского самодер­жавного православия» та його наступниці - Істинно-Пра-вославної (катакомбної) церкви Богородична церква орга­нізаційно сформувалася у 80-х роках в Росії і була зареєст­рована 1992 р. як Церква Божої Матері, що преображається. Від 1994 р. її ще називають Російською Маріанською церк­вою (РМЦ). В Україні общини Богородичної церкви з'яви­лись 1992 р. Виникнення своєї церкви її прихильники пов'я­зують з початком одкровень Богородиці (1984 р.) старцю Йоанну (Береславському), який нині в чині архієпископа є її главою.

Богородична церква проголосила себе Церквою Царства Божого, яке Божа Мати за дорученням св. Трійці повинна збудувати на Землі, підготувавши другий прихід Ісуса Христа. Своєрідно тлумачаться в Богородичній церкві православне віровчення, обряди. Так, євхаристія розумі­ється як таїнство втілення в людину Христа через Марію. Символіка храму, одягу священнослужителів у Богоро­дичній церкві відображає вшанування Діви Марії. Запро­ваджено багато нових елементів у культ і літургійні дії. Священики сповідаються перед братами й сестрами. Ве­лика увага приділяється «пластичній молитві», медитації: обов'язково три рази на день твориться розарій - вінок молитов з роздумами про важливі події земного життя Господа і Богородиці. Російську православну церкву Бого­родична церква вважає «притулком Сатани», а її патрі­арха - «червоним драконом». Визнаючи необхідність пока­яння Росії перед Всевишнім, перед всім світом за спроби утвердити «диявололюдську цивілізацію» - комунізм, вбив­ство «богородичного» імператора Миколи II, Богородична церква водночас утверджує ідею месійної ролі Росії у світі, впровадження через посередництво Пресвятої Богородиці саме на її території цивілізації, тотожної апостольському буттю. «Духовним Ізраїлем III Заповіту є свята Русь», -стверджують ідеологи цієї церкви. Згідно із вченням ос­танньої, Мати Божа є «Царицею Російською, вінчаною на престол Святої Русі». Виникнення Богородичної церкви її керівництво розглядає як вияв Божого Провидіння, а тому закликає інші християнські конфесії до здолання своїх відмінних рис і входження в лоно цього новоутворення. З екуменічною метою Богородична церква шанує святих східного і західного християнства. Вона входить до Міжна­родної Ради Общинних церков, визнається Вселенською Маріанською церквою. Богородична церква має своє гро­мадсько-просвітницьке утворення «Фонд Новой Святой Руси». В Україні існують неве­ликі громади у східних, центральних та південних регіонах, які діють під проводом двох «престолів Божої Ма­тері» - у Донецьку і Миколаєві. У Державному комітеті у справах релігій зареєстровано 2 громади (2 незареєстро-вані)⁹ цієЩеркви.

Новоапостольська Церква виникла в Англії 1832 р. як наслідок релігійного руху за відродження первісного вчен­ня Христа. Нині центр церкви знаходиться в Цюріхові (Швейцарія), очолюється першоапостолом, рішення яко­го з церковних питань є обов'язковими для членів цієї організації. Церковні священнослужителі - єпископ, ста­роста, пастор і провідник - чинять богослужіння додатково до своєї професійної діяльності, безкоштовно. У Церкві здійснюють три таїнства», хрещення водою, закарбування Духом Святим й причащання. Парафії Новоапостольськоі церкви країни чи регіону утворюють апостольський округ, яким керує окружний апостол. На початок 2000 р. в Україні зареєстровано 54 громади (1 незареєстрована), утворено апо­стольські округи з центрами у Києві, Харкові, Одесі, Львові, Запоріжжі під патронатом певних округів Німеччини і Швей­царії- Громади Новоапостольської церкви діють майже в усіх областях України, але найбільш активно у Києві (де побу­дована в 1995 р. і функціонує єдина в Україні культова спо­руда на Березняках) та Харкові. Видається журнал «Наша сім'я», в тому числі російською мовою.

Церква ісуса Христа святих останніх днів (мормони) заснована 1830 р. у США Йосифом Смітом[38]. За його тверд­женням, ангел Мороній, що явився йому, вказав місце, де знаходяться дошки з давніми письменами книги ізраїльського пророка Мормона. Перекладена і видана «Книга Мормона» подає життєпис двох давніх народів, які залишили Ізраїль і переселилися в Америку. Будучи стрижневою, «Книга», як і твори самого Сміта «Вчення і заповіти», «Дорогоцінна перлина», англійський переклад Біблії короля Якова включаються в мормонський канон. У статтях, де викладаються основи віри мормонів, у своєрі­дному трактуванні визнається Трійця, викупна жертва Христа, спасіння, месія. Так, хоча і визнається св. Трійця, Бог-Отець, Бог-Син і Бог-Святий Дух є окремими, відмінними одна від одної іпостасями Верховного Боже­ства. Мормони вважають себе обраними Богом людьми і сподіваються на щасливий кінець свого життя. Вони вірять у дар «іномовлення» та його тлумачення, божественне одкровення, можливість побудови «Сіону» (Нового Єруса­лиму) на Американському континенті, у райське царство саме на Землі. Церква визнає чотири основні священнодії, або таїнства: хрещення по досягненні 8-річного віку; ру-коположення для священницької посади; шлюб у двох різно­видах - земний і вічний; причащання хлібом і водою. Мор­мони визнають обряд хрещення через занурення у воду, покаяння. За вченням Церкви, гріх - здобуток лише тієї людини, яка веде неправедне життя. Себе члени Церкви сприймають не як рабів Божих, а як його дітей. Вони вва­жають, що щастя приходить до людини не через страж­дання і постійну спокуту, а через земні діяння. Родинні стосунки для них є священними. Члени громад не вжива­ють психоактивних речовин. Церква мормонів має чітку ієрархічну організацію. Очолює Церкву президент, який вважається пророком. Він керує громадами за допомогою 12 апостолів, кворуму семидесятьох, «Керуючого єписко­пату» та Патріарха Церкви. Вся влада знаходиться в руках священства мормонів, яке поділяється на Ааронове (мо­лодше) та Мелхиседекове (старше). Основний центр мор­монів - м. Солт-Лейк-Сіті, штат Юта (США). Крім того, члени Церкви Ісуса Христа святих останніх днів, яких сьогодні нараховується більше 10 млн, є в Англії, Скандина­вії, Німеччині, Швейцарії, Австрії, Австралії, деяких краї­нах Латинської Америки, Африки, Азії, колишнього СРСР, У тому числі в Україні. На кінець 2011 року нараховувалося 11 015 членів Церкви, які об’єднані в 57 церковних прихода (також діють 26 незареєстрованих). Діють три місії в Києві, Донецьку та Дніпропетровську, які підпорядковані Президентству Східної Європейської Території розташованому у Москві.

Навколохристиянські неорелігіїє модернізованим християнством, що синтетично переплітається із вчення­ми конкретних засновників нових релігій, які, в свою чергу використовують елементи буддизму, ісламу, ведичних вчень, космології, теософії. До таких релігійних новоутворень в Україні можна зарахувати Велике біле братство (ВББ), Церква останнього заповіту (Віссаріона), Церква уніфі­кації (об'єднання) Муна.

Велике біле братство (ВББ) розпочало свою діяльність у м. Києві 1990 р. Засновник течії - фахівець у галузі кібер­нетики Юрій Кривоногов. ВББ має ще одну назву - «ЮСМАЛОС»: ЮС - Юоан Свамі (сам Юрій Кривоногов), МА -Марія Деві (Марина Цвигун), ЛОС - Логос (Ісус Христос). Під аналогічною назвою Біле братство друкувало газету (вийшло кілька номерів). Нова течія проголосила себе «надрелігією», «епохальною релігією прийдешнього».

ВББ є класичним прикладом новітніх релігійних рухів з усіма притаманними для нього ознаками: есхатологізмом, харизматичністю лідерів, доведеною до кеносистизму, однозначною вірою у правоту вчення та непогрішимість провідника, відповідною системою залучення неофітів, чітким організаційним устроєм тощо. Характерні риси юс-малоської релігії: намагання синтезувати елементи тради­ційних релігій і східних філософій; визначальний вплив теософських ідей; метафізичні концепції, що передбача­ють можливість існування інопланетних цивілізацій, спілку­вання з «піднесеними вчителями»; біоенергетичні теорії; окультні доктрини, серед яких превалюють уявлення про всезагальні зв'язки між елементами Всесвіту, між смис­лом слова та його начертаннями в Каббалі; використання в релігійній практиці психо-технічних прийомів східних культів і різноманітних технік сучасної психотерапії.

Сьогодні колишній лідер “Білого братства» Марина Цвігун проповідує в Москві.

«Біле Братство» стало прикладом, як за короткий час завдяки психотропним практикам та модернізованим релігійним доктринам послідовними діями можна закодувати увесь народ, цілу державу до стану різкої безсвідомості та порожнечі, стану позбавленого власних думок виконавця чужої волі.

Асоціація Святого Духа для об'єднання світового хри­стиянства відома також під назвою Церква об'єднання або Церква уніфікації, що заснована 1954 р. південнокорейсь-ким євангелістом Сан Мьюнг Муном.

Базова ідея вчення Муна полягає в тому, що Бог є Батько, а люди - його діти. Внаслідок відсторонення дітей від Батька вони взаємно переповнені стражданнями. Поз­бавитися страждань, досягти загального примирення і гармонії можна лише через подолання трьох головних пе­решкод: морального егоцентризму, роз'єднання світових релігій, панування у світі безбожної ідеології. Врятувати людство, за вченням Муна, може лише досконала люди­на, котра створить ідеальну сім'ю. Для спасіння був по­сланий Ісус, якого не зрозуміли сучасники і розіп'яли. 1960 р. Мун взяв у шлюб з «досконалою жінкою» Хак Джа Хан Мун. З цього моменту почався порятунок людства, а Корея стала центром Всесвіту.

Основною культовою дією в Церкві є очищення «крові світу», її звільнення від сатанинського начала за допомо­гою обряду «осолення» приміщень, а також причащання «особливим вином», до якого разом з іншими 20 компо­нентами входить кров преподобного Муна. У Церкві прий­няті обряди посвячення дитини Богові (на 8-й день після народження) і шлюбна церемонія. Особливо почесними Днями є День Бога (в Новий рік), День батьків (березень-квітень), День дітей (листопад), День усього сущого (чер­вень). Молитовні збори складаються із співів релігійних ^гШнів, читання Біблії і текстів преподобного Муна, про­повіді відбуваються щонеділі. Членами Церкви є окремі особи та подружні пари.

Головна мета Церкви - об'єднання людей перед Бо­гом незалежно від расової та національної належності й віросповідання. Тому найважливішого значення надаєть­ся активній соціальній дії, спрямованій на консолідацію людей на засадах Добра і Любові.

У Церкві об'єднання сувора регламентація взаємин, чітке підпорядкування її членів керівництву. Велика ува­га приділяється роботі з кадрами. На так званих семіна­рах з лідерства проводиться кваліфікована підготовка лек­торів, проповідників з використанням досягнень сучасної науки і техніки. Для вчених, діячів культури церква орган­ізовує симпозіуми, конференції, фестивалі. Церква підтри­мує понад 200 різних наукових, соціальних, навчальних, гуманітарних та інших проектів. Ця релігійна течія швид­ко зростає, її прихильники нині є у 160 країнах світу, в тому числі в Росії, країнах Балтії, Україні, де рух виник ще у 70-х роках, але як масова організація відомий з 1991 р. Є громади в Києві, Харкові, Донецьку та ін. містах.