Ґ/Шва 3. Судово-гюяхОявгына експертиза

даному разі підпорядкована цілеспрямованій діяльності слідчого, пов'язаній із майбутнім відшуканням прихова­ного, і тому характеризується вибірковістю. Слідчий сприймає все навколишнє з позицій його можливого ви­користання для приховування об'єкта, що підлягає роз­шуку, і якщо він знає ознаки того, що відшукується, то частину предметів обстановки відразу ж виключає з чис­ла підметів пошуку як такі, що не мають необхідних умов і властивостей для приховування. Інші ж предмети слідчий оцінює з погляду їхнього можливого викорис­тання як тайника.

Спостережливість слідчого поширюється не лише на обстановку приміщення, а й на поведінку осіб, які пере­бувають у ньому. Поведінка цих осіб цікавить слідчого не взагалі, а лише у зв'язку з їхніми конкретними реак­ціями на його дії та слова (запитання, зауваження, звер­нення). Вибірковий характер спостережливості у цьому аспекті звернений на ті реакції обшукуваних, котрі, як припускає слідчий, є результатом його дій. І тут відбу­вається не лише фіксація реакції, а й її оцінка з погляду можливого визначення місця приховування шуканого. Спостережливість слідчого має бути спрямована на ди­ференціацію реакцій обшукуваного як адекватних под­разнику або таких, що інсценують той чи інший стан об­шукуваного. Такі оцінки є складними і зазвичай випли­вають із досвіду слідчого, його життєвих і науково-пси­хологічних уявлень про характер реакції на подразник, її щирості чи фальшивості. Саме тут, як і на всіх інших етапах проведення обшуку, знання і використання зако­номірностей психологічної діяльності людини багато в чому визначають успіх обшуку і високий рівень його ор­ганізації.

•'Ні'.'

J

Глава 3. СУДОВО-ПСИХОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА

Поняття і компетенція судово-психологічної експертизи

При розслідуванні злочинів і розгляді справ у суді ви­никає потреба у використанні спеціальних психологічних знань. Кримінально-процесуальний закон установлює дві основні форми використання спеціальних знань: 1) участь спеціаліста у слідчих діях (наприклад, участь психолога при проведенні допиту неповнолітнього); 2) призначення і провадження судових експертиз. Ці форми мають певну подібність; відрізняються ж вони процесуальними особ­ливостями, повноваженнями і статусом особи, запроше­ної до участі як спеціаліст чи експерт.

Судово-психологічна експертиза — це експертне до­слідження, предметом якого є факти, що належать до психічної діяльності людини і мають значення для ор­ганів правосуддя¹. Важливими у цій галузі є досліджен­ня Л. Є. Владимирова, Я. А. Канторовича, В. А. Внукова,

L

¹ Перша відома спроба проведення судово-психологічної експертизи в Росії припадає на 1883 p., яка застосовувалась при розслідуванні кри­мінальної справи щодо обвинувачення московського нотаріуса Назарова у зґвалтуванні актриси-аматорки Черемнової. Як повідо­мила слідству Черемнова, у день злочину вона дебютувала на сцені. Виснажливе чекання спектаклю, хвилювання, пережите на сцені, викликало у Черемнової, за її словами, такий глибокий занепад фізичних і душевних сил, що, залишившись наодинці з Назаровим,

Розділ четвертий. ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Глава 3. Судово-психологічна експертиза

А. Є. Брусиловського та ін. Значний внесок у розвиток вітчизняної судово-психологічної експертизи зробили та­кож М. М. Коченов, О. Р. Ратінов, А. В. Дулов, М. В. Ко-стицький, В. Т. Hop, Ю. М. Грошевий та ін. У працях цих авторів не лише дається визначення предмета і методів судово-психологічної експертизи, функцій експерта, а й розглядаються проблеми, які стосуються підстав призна­чення експертизи, кола вирішуваних нею питань, компе­тенції судового експерта, порядку й умов проведення комплексних судових експертиз і можливостей держав­них судово-експертних установ, де такі експертизи по­винні і можуть провадитися на сучасному рівні. Основна функція судово-психологічної експертизи полягає в одержанні на основі практичного застосування спеціаль­них психологічних знань і методів дослідження нових фактів, які дають змогу точно й об'єктивно оцінювати індивідуальні особливості психіки людини (індивідуаль­но-психологічних особливостей особистості, психічних станів у той чи інший момент, особливостей пізнаваль­них процесів та ін.). Слід зазначити, що судово-психо­логічна експертиза досліджує прояви людської психіки, які не виходять за межі норми (дослідження проводиться щодо психічно здорових людей). Тому необхідно відме­жовувати предмет судово-психологічної експертизи від судово-психіатричної, яка досліджує певні порушення чи психічні захворювання¹.

вона не була спроможною чинити йому опір. Бажаючи одержати об'єктивні відомості щодо впливу на психіку переживань, пов'язаних із першим виступом на сцені, слідчий вирішив допитати двох відомих актрис М. М. Єрмолову і А. Я. Гламу-Мещерську. Була здійснена спроба отримати інформацію про психологічний стан актора у день дебюту (більш детально див.: Крылов И. Ф. Судебная экспертиза в уголовном процессе. — Л., 1963.— С. 31-34).

¹ Психіатрія(від грец. fvxTJ — душа та їтрєі'а — лікування) — розділ медицини, що вивчає психічні захворювання людини, причини виникнення їх, методи запобігання й лікування.

Об'єктом дослідження судово-психологічної експер­тизи є психічні прояви людини, які не виходять за межі норми, тобто не викликають сумнівів в її психічній пов­ноцінності. Судово-психологічна експертиза спрямована на дослідження змісту і структури індивідуальної свідо­мості й поведінки людей у процесі здійснення тих чи ін­ших дій або відображення явищ навколишньої дійсності. За допомогою судово-психологічної експертизи можна отримати дані, які дозволяють зрозуміти і правильно оцінити особливості психічної діяльності й проявів лю­дей, що мають значення для висновків правового харак­теру. Зокрема, висновки експертів-психологів сприяють правильній оцінці показань свідків, потерпілих, обвину­вачених у разі, якщо вони викликають сумніви у своїй достовірності; неповнолітніх — коли передбачається, що їх показання мають фантастичні нашарування; обвину­вачених — коли їхні дії неадекватні їх станам і властиво­стям тощо. Широке коло питань, вирішення яких потре­бує наявності спеціальних психологічних знань, відно­сить призначення судово-психологічної експертизи до дій, найбільш важливих і досить поширених у практиці судово-слідчої діяльності.

Нині існують широкі можливості у проведенні судо-во-психологічної експертизи. До компетенції (основних напрямів) судово-психологічної експертизи можуть належати: 1) встановлення здатності неповнолітніх обви­нувачених, які мають ознаки не пов'язаного з психічни­ми захворюваннями відставання (тимчасової затримки) у психічному розвитку, цілком усвідомлювати значення своїх дій і визначення ступеня їх здатності керувати ци­ми діями; 2) встановлення принципової здатності пси­хічно здорових свідків і потерпілих (з урахуванням їх індивідуально-психологічних і вікових особливостей, рівня психічного розвитку) правильно сприймати обста­вини, які мають значення для справи, і давати про них

Розділ четвертий. ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ______________________

правильні показання; 3) встановлення, чи перебував об­винувачений у момент вчинення злочину в стані фізіоло­гічного афекту; 4) встановлення, чи перебував обвинува­чений у період, який передував вчиненню злочину, або в момент вчинення злочину, в емоційному стані, який іс­тотно впливає на здатність правильно усвідомлювати явища дійсності, зміст конкретної ситуації і на здатність довільно регулювати свою поведінку (емоційні стани ти­пу великого нервово-психічного напруження); 5) вста­новлення здатності психічно здорових потерпілих у спра­вах про зґвалтування (передусім неповнолітніх) розуміти характер і значення дій, які застосовані до них, і чинити опір; 6) установлення принципової можливості виник­нення у суб'єкта в конкретній ситуації різноманітних психічних станів, які роблять неможливим або істотно утруднюють виконання професійних функцій у галузі управління сучасною технікою; визначення, чи перебу­вав суб'єкт у такому психічному стані в момент вчинення конкретних дій; встановлення у суб'єкта індивідуально-психологічних особливостей, які не дають змоги викону­вати професійні функції на досить високому рівні у разі виникнення несподіваних перешкод у його діяльності, ускладнення ситуації і у зв'язку з цим — підвищення ви­мог до психологічних можливостей людини; 7) встанов­лення у суб'єкта індивідуально-психологічних особливо­стей, здатних істотно впливати на зміст і спрямованість дій у конкретній ситуації; 8) встановлення, чи перебував померлий у період, який передував смерті, у психічному стані, що схилив до самогубства, і, якщо перебував у цьо­му стані, чим він міг бути викликаний.

Наведений перелік не вичерпує всього кола питань, що можуть виникнути в процесі судочинства. Обставини, з'ясування яких може мати значення для розслідування і судового розгляду, різноманітні й нерідко диктуються конкретною ситуацією.

Глава 3. Судово-психологічна експертиза

Так, досить часто призначається судово-психологічна експертиза для визначення наявності чи відсутності фі­зіологічного афекту в момент вчинення злочину. У кри­мінальному праві використовується термін «сильне ду­шевне хвилювання», яке викликане неправомірними або аморальними діями потерпілого і вважається обстави­ною, що пом'якшує покарання (ст. 66 КК України). Сильне душевне хвилювання вживається як синонім пси­хологічного поняття фізіологічного афекту.

У психології та психіатрії розрізняють фізіологічні й патологічні афекти. Патологічний афект визначається як емоційний вибух, при якому людина не може управляти своїми діями і усвідомлювати власні вчинки. Свідомістю людини опановує одна емоційно-конкретна ідея (непо­правне горе, нестерпна образа). Патологічний афект уста­новлює комплексна психолого-психіатрична експертиза.

Фізіологічний афект — стан, що знижує здатність особи розуміти значення своїх дій і управляти ними. Та­кий афект розглядається як емоційний стан, що не вихо­дить за межі норми і досліджується у межах психології.

Афект — це відносно короткочасні й сильні емоційні пе­реживання (яскрава короткочасна емоційна реакція). Ви­никнення афекту — це критична точка переживання. У літературних джерелах зазначається, що афект — це над­звичайно сильне, бурхливе переживання (гнів, що перехо­дить у лють, страх, що доходить до жаху, туга, що пере­творюється на розпач, тощо)¹. Для фізіологічного афекту характерне істотне уповільнення інтелектуальних і вольо­вих процесів, порушення цілісного сприйняття навколиш­нього. Розрізняють три стадії в розвитку афекту: 1) підго­товча; 2) афективний вибух; 3) післяемоційний період.

¹ Сидоров Б. В. Аффект, его уголовно-правовое и криминалис­тическое значение (социально-психологическое и правовое ис­следование). — Казань: Изд-во Казан, ун-та, 1978. — 160 с.

Розділ четвертий. ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ______________________

Складність установлення стану фізіологічного афек­ту пов'язана з тим, що його не можна відтворити вдруге. У процесі судово-експертного дослідження проводиться ретроспективний аналіз, психологічний аналіз резуль­татів діяльності людини. Так, у кримінальній справі що­до Т., обвинуваченого у вчиненні вбивства, була призна­чена судово-психологічна експертиза з метою визначен­ня, чи перебував обвинувачений у момент вчинення зло­чину в стані фізіологічного афекту. З матеріалів кримі­нальної справи було відомо, що 7 січня 1998 р. близько 4 год. ЗО хв. біля ресторану «Ювілейний» у м. Харкові під час сварки, яка виникла на ґрунті особистих неприяз­них стосунків, що згодом переросла в бійку між Т. і П., з одного боку, і Б., В. — з іншого, Т., вважаючи Л. одним із нападників на нього і на його брата (П.), завдав останньо­му удару в груди кухонним ножем, що був у нього, від якого Л. через незначний проміжок часу помер.

Т. народився 11 червня 1974 р. першим із двох дітей у родині (має молодшого брата П., 1979 року народження). У дитинстві розвивався без особливостей. У 1981 р. пішов до школи, в 1989 р. закінчив 8 класів середньої школи. У цьому ж році вступив до машинобудівного технікуму, де провчився півроку, далі вступив до МПТУ-11, яке та­кож не закінчив. У 1991 р. вступив до вечірньої школи, де провчився півроку і не закінчив освіту. Пізніше працював реалізатором. Т. раніше притягувався до кримінальної відповідальності за крадіжку і хуліганство.

Відповідно до висновку судово-психіатричної експер­тизи Т. ознак психозу, недоумства, інших психічних роз­ладів не виявляє, може усвідомлювати власні дії й керу­вати ними.

Випробуваний Т. під час бесіди контактний, мету дослідження розуміє правильно, тримається вільно, на запитання відповідає адекватно. У бесіді оцінює свою осо­бистість як конфліктну, що претендує на лідерство.

Глава 3. Судово-психологічна експертиза

Встановлення психічного стану Т. у момент вчинення злочину передбачає здійснення ретроспективного психо­логічного аналізу протиправної поведінки за матеріала­ми справи.

Т. прибув до ресторану «Ювілейний», де проводилася дискотека, о 00 год. ЗО хв. 7 січня 1998 р. для того, щоб відвідати брата, — П. Т. разом із присутніми розпивав спиртні напої. З показань Т.: «...Я випив близько 100 г коньяку». Сварка сталася між П. і Б., у ході якої ос­танній порізав шию П. З показань Т.: «...я підійшов до них і сказав, щоб вони припинили сварку, на що незнайо­мий відповів мені в грубій формі, щоб я йшов подалі».

Ситуація, що призвела до вчинення протиправних дій, повністю контролювалася й усвідомлювалася з боку Т. Так, у цей час Т. заявив, що «...сьогодні свято і ніякі конфлікти ні з чиєї сторони створювати не потрібно...». Крім того, ситуація контролювалася й іншими людьми. З показань Т.: «...мого брата і незнайомця розборонив охоронець». Після сварки, що сталася, Т., П., Л. та інші «продовжили сидіти за столом, розпивати спиртні напої, танцювати».

Посилання на реальність погрози з боку Б. і його ком­панії є непереконливими. Тому що Т. безперешкодно за­лишив дискотеку, пішов додому за рушницею і ножем і повернувся назад. Дії Т. мали цілеспрямований характер. З показань Т.: «Вони пригрозили нам розправою... Після цього я пішов, узяв рушницю і кухонний ніж... підійшов до кінотеатру, де сховав рушницю і ніж на спортмайдан­чику біля паркану».

Аналіз ситуації показує, що сварка між Б. і Р. не містила безпосередньої погрози Т. З показань Т.: «...Я пішов додому і хотів там залишитися, однак подумавши, що на дискотеці мій брат, я взяв рушницю мого батька, а також кухонний ніж великих розмірів і повернувся на­зад». Характер конфліктної ситуації показує відсутність

Розділ четвертий. ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

суб'єктивної неможливості знайти вихід з неї в даний мо­мент. Дана ситуація не була афективною, вона не містила насильства чи образи на адресу Т. Афектогенною є ситуа­ція, що характеризується тим, що людина, яка перебуває в ній, повинна обов'язково діяти і відчувати майже нездо­ланну потребу, однак придатних способів дії не знаходить.

Аналіз поведінки Т. показує певну підготовку до вчи­нення злочину. Він пішов додому, узяв рушницю і кухон­ний ніж, сховав їх на вулиці. З показань Т.: «.. .Прийшов­ши до ресторану «Ювілейний», я сховав рушницю і ніж на вулиці, а сам пішов на дискотеку. Зайшовши туди, я сів за стіл, за яким сидів раніше... Ніж я взяв, щоб наля­кати незнайомців».

Т. через брата запропонував Б. вийти розібратися і привів його до місця, де зберігалася рушниця і ніж. З по­казань Т.: «...На вулицю хлопця невисокого зросту вивів мій брат. Про це його попросив я. Для того, щоб розібра­тися, а саме, щоб побити». З показань Б.: «...Старший Т. про щось поговорив з молодшим і вони разом попрямува­ли в мій бік. Старший пройшов мимо до виходу, нічого не говорячи, а молодший, підійшовши до мене, сказав: «Підемо, поговоримо».

Т., вийшовши на вулицю, повів їх до місця, де збері­галася рушниця. З показань Б.: «...Старший Т. йшов по­переду приблизно за 15 м від нас з молодшим П., ми йшли слідом за ним... Озирнувшись, я побачив, що за на­ми йдуть В., К. і Д., а також ще хтось...». З показань Т.: «...Я попрямував у бік кінотеатру, а інші за мною...»

Аналіз ситуації показує відсутність підготовчої (1-ї) стадії афекту в Т., тобто дії при розгортанні в часі були цілеспрямованими, послідовними. Стадія афективного вибуху (2-га стадія) також була відсутня, тому що Л. участі в бійці не брав і не становив загрози для Т. З пока­зань Т.: «Л. я знав як однокласника мого брата, ми з ним ніколи не сварилися». Тому Л. не міг виступати афекто-

Глава 3. Судово-психологічна експертиза

генним подразником. Т. добре пам'ятає послідовність своїх дій і механізм завдання ударів. Аналіз поведінки Т. у момент завдання ударів ножем Л. і В. показує від­сутність суб'єктивної раптовості виникнення емоційного напруження, характерних для афективного збудження.

Поведінка Т. не є типовою для фізіологічного афекту в 3-й стадії (післяемоційний період). Після вчинення зло­чину Т. виконує послідовні і доцільні дії. З показань Т.: «...Я забрав у нього рушницю і поклав її в чохол, що був зі мною. Після цього я пішов додому й у підвалі сховав її». Після вчинення діяння Т. і його брат П. їдуть до тітки в село. У цей період відсутні ознаки емоційного, інтелек­туального або фізіологічного виснаження, характерного для глибокого фізіологічного афекту. Післякримінальна поведінка свідчить про здатність контролювати свої дії, про їхню доцільність і спрямованість.

Одним із напрямів судово-психологічної експертизи є встановлення у суб'єкта індивідуально-психологічних особливостей, здатних істотно впливати на зміст і спрямо­ваність дій у конкретній ситуації. Так, уночі 18 жовтня 1997 p. M., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, з автостоянки, де він працював охоронцем-контролером, вчинив викрадення автомобіля ВАЗ-21093, що належав гр. ПІ. У процесі викрадення на окружній дорозі М. не справився з керуванням автомобілем, внаслідок чого відбулася дорожньо-транспортна подія. У зв'язку з ДТП М. були отримані ушкодження, садна м'яких тканин го­лови. М. пояснює свою поведінку у такий спосіб: «Вирішив під час чергування помити автомобіль, а що бу­ло далі, не пам'ятаю». М. скаржиться на головний біль і погану пам'ять і як причину цього пояснює, що у віці 5 років упав і вдарився головою об землю. Указує на «про­вал» пам'яті з моменту виїзду з автостоянки. З огляду на це була призначена судово-психологічна експертиза з ме­тою визначення особливостей пам'яті випробовуваного і

19 4-460

Розділ четвертий. ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ______________________

наявності або відсутності порушень пам'яті на події, що становили інтерес.

Якщо відносно психічно здорових свідків, потерпі­лих, обвинувачених у слідчого чи судді виникає сумнів у їхній здатності через індивідуально-психологічні особ­ливості давати правильні показання, може бути призна­чена судово-психологічна експертиза. Зазвичай така судова експертиза призначається щодо неповнолітніх. Приводами до її призначення можуть бути неадекват­ність поведінки неповнолітніх щодо їх вікових характе­ристик, примхливість мотивації вчинених ними вчинків, неправильна, незвична інтерпретація звичайних обста­вин і фактів, схильність до фантазування за відсутності для цього яких-небудь реальних передумов, «дитячість» поведінки при досить високому інтелектуальному роз­витку й ін. На особливу увагу заслуговують підлітки віком 14-16 років, тобто у віці, коли настає кримінальна відповідальність за вчинений злочин.

Найраціональнішим у цьому відношенні є призначен­ня комплексної психолого-психіатричної експертизи, яка покликана вирішувати суміжні питання, що стосуються характеристики здорової психіки і психіки, яка викликає сумнів щодо повноцінності. Дослідження, наприклад, ступеня інтелектуального розвитку у неповнолітніх, які страждають на олігофренію в ступені дебільності, спе­цифіки їхньої пізнавальної діяльності, здатності правиль­но сприймати й оцінювати явища й обставини навколиш­ньої дійсності дає змогу дійти висновків, що нерідко спри­чиняють й певні юридичні наслідки. Такими можуть бути звільнення від кримінальної відповідальності, встанов­лення обмови або самообмови, виявлення того, що харак­тер тих чи інших проявів зумовлений фантастичними на­шаруваннями або схильністю до навіювання.

У таких випадках на вирішення судово-психологіч­ної експертизи можуть бути поставлені різні питання, у

Глава 3. Судово-психологічна експертиза

тому числі питання про те, чи відповідає інтелектуаль­ний розвиток особи, яку випробовують, віку, з якого на­стає кримінальна відповідальність.

Так, судом розглядалася кримінальна справа за обви­нуваченням 16-літнього С. та інших осіб у тому, що вони за попередньою змовою, зламавши вітрину магазину, вилу­чили дорогу радіотехніку. Обвинувачений на слідстві й у суді свою вину визнав і пояснив, що викрадене він мав намір продати і на виручені гроші купити собі автомаши­ну «Волга». Про свій намір він розповідав товаришам і раніше, до вчинення крадіжки. Судово-психіатрична екс­пертиза дійшла висновку, що у С. спостерігається знижен­ня рівня інтелектуального розвитку у формі олігофренії в стадії слабко вираженої дебільності. Суд призначив судо­во-психологічну експертизу, оскільки був установлений знижений рівень інтелектуального розвитку С. Напри­клад, вислів «золота голова», використовуване обвинува­ченим, розумілося ним буквально, як голова, зроблена з золота, тощо. На вирішення судово-психологічної експер­тизи серед інших було поставлене запитання про те, чи адекватний інтелектуальний розвиток С. його віку. Судо­во-психологічна експертиза дійшла висновку, що у С. відсутні загальні поняття, є примітивні уявлення про все і його інтелектуальний розвиток відповідає 13-літньому віку. У процесі судового розгляду з'ясувалося, що підсуд­ний хотів купити собі іграшку «Волга» з дистанційним уп­равлінням. Дані судово-психологічної експертизи стали підставою для закриття кримінальної справи щодо С.

Одним із важливих питань, що вирішуються судово-психологічною експертизою, є питання про здатність не­повнолітніх обвинувачених, які страждають на розумову відсталість, не пов'язану з психічними захворюваннями, цілком усвідомлювати значення своїх дій і керувати ни­ми. Нерідко такі питання ставляться судовому експерту при розслідуванні зґвалтування. Поведінка потерпілих у

19*4-460

І

Розділ четвертий. ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ______________________

такій ситуації, відсутність адекватних емоційних ре­акцій у зв'язку з подією злочину або навпаки, прагнення його інтерпретувати неправдиво є приводами для призна­чення судово-психологічної експертизи.

При розгляді кримінальної справи за обвинувачен­ням Т. й інших у груповому зґвалтуванні 15-літньої К. і задоволенні статевої пристрасті в розбещеній формі ніхто з підсудних себе винним не визнав, пояснюючи по­казання потерпілої обмовою. Потерпіла, за висновком су­дово-медичної експертизи, досягла статевої зрілості і вже жила статевим життям. Під час судового розгляду було встановлено, що останні два роки К. втікала з дому, бро­дяжила. У школі, де вона навчалася, її вважали брехли­вою і хитрою, вольовою і впертою. Жодні заходи на К. по­зитивно не впливали. У бесідах з нею був помічений низь­кий інтелектуальний рівень. На вирішення судово-пси­хологічної експертизи було поставлене питання про відповідність інтелекту К. її віку, стан емоційної сфери, схильність до фантазування і неправди. Експерт у своєму висновку зазначив, що емоційна сфера К. порушена, вона є шизоїдною особистістю, стурбованою своєю відгород-женістю від колективу, не здатною правильно оцінювати значення власних дій і організовувати контакти, цент­ричною, сварливою, брехливою. Розгляд усіх матеріалів у суді, їх ретельний аналіз і оцінка дали змогу зробити висновок про обмову підсудних і закрити кримінальну справу.

Досить складним напрямом судово-психологічної екс­пертизи є встановлення наявності чи відсутності в період, що передував смерті, психічного стану, що призводить до самогубства. Необхідно зазначити, що відповідно до чин­ного кримінального законодавства передбачено відпові­дальність за доведення до самогубства (ст. 120 КК Укра­їни). Самогубство (суїцид) — надзвичайний, винятковий акт людської поведінки, який свідчить про те, що психо-

Глава 3. Судово-психологічна експертиза

генні чинники виявилися сильніші за інстинкт самозбе­реження, інстинкт життя. У психології суїцид визнача­ється як акт позбавлення життя під впливом гострих психотравмуючих ситуацій. Існують різні причини суї-циду. Психологічні стани у людини в період, що передує самогубству, характеризуються афективною реакцією, глибокою фрустрацією чи депресією. Судово-психоло­гічна експертиза (посмертна) призначається з приводу поведінки психічно здорових людей. Складність її прове­дення полягає в тому, що немає особи, яку слід випро­бувати, дослідження здійснюється за результатами ді­яльності, поведінки, даних, що зафіксовані в різних дже­релах. Немає можливості досліджувати психіку людини «безпосередньо» (наприклад, за допомогою тестових ме­тодик або проведення бесіди), її вивчення у таких випад­ках завжди передбачає опосередкований характер.

До питань, що вирішуються судово-психологічною експертизою, належить і питання про можливість виник­нення різних психічних явищ, які перешкоджають нор­мальному здійсненню професійних функцій (в авіації, автомобільному, залізничному і морському транспорті, у роботі оператора автоматизованих систем на вироб­ництві).

Широкий розвиток техніки, її повсюдне впроваджен­ня у виробництво значно впливають на психологічну ха­рактеристику трудових процесів у позиції «людина — машина», де окремі стани людини, яка здійснює певні професійні функції, можуть бути пов'язані із ситуація­ми, що призводять до протиправних дій. Рівень психіки індивіда не завжди відповідає напруженню і складності розумових процесів, які необхідно виконати у зв'язку з виробничими або професійними діями. Характер вироб­ництва, однотипність розв'язуваних завдань або си­туацій можуть зумовити позамежне гальмування, про­яви якого викликають найнесприятливіші наслідки. У

I

Розділ четвертий. ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧО'! ДІЯЛЬНОСТІ______________________

цьому відношенні технізація високого рівня викликає чи може викликати негативні прояви, у тому числі такі психічні стани, які перешкоджають виконанню певних функцій. У таких ситуаціях призначається судово-пси­хологічна експертиза, яка може визначити можливості людини (психічні і фізичні) у складних (екстремальних) ситуаціях, особливості, що характеризують рівень її сприйняття, мислення, темперамент, тип вищої нервової діяльності, стан емоційної напруженості та ін. Зокрема, на вирішення судово-психологічної експертизи можуть бути поставлені питання про те, який вплив могли чи­нити психологічні особливості особистості на її дії в не­звичайній обстановці, яка створилася, чи могла особа в результаті перевтоми виконувати свої професійні функ­ції тощо.

Судовій практиці відомий випадок, коли за допомо­гою судово-психологічної експертизи потрібно було досліджувати питання про можливий стан інтелектуаль­ної перевтоми людини в момент вчинення інкримінова­ного їй діяння. У Ленінграді притягувався до криміналь­ної відповідальності капітан суховантажного теплохода С. за обвинуваченням у тому, що він допустив порушення правил техніки безпеки й експлуатації транспорту, які спричинили шкідливі наслідки. Теплохід, приписаний до Ленінградського порту, йшов із Кронштадта до юго­славського порту Дубровник. Підійшовши до Гібралтару, теплохід повинен був пройти через цю протоку і вийти в Середземне море. Капітан С. не користувався послу­гами лоцманської служби, оскільки плавав у цьому районі більше 20 років. При підході до протоки капітан перебував на містку, і коли штурман вчасно подав сиг­нал: «Капітан, протока!», команди «Ліво стерна» чомусь не надійшло. Штурман подав сигнал удруге, однак капітан не відреагував на нього. Теплохід продовжував рухатися тим самим курсом, наближаючись до високих і

Глава 3. Судово-психологічна експертиза

І

гострих рифів при вході в протоку. Нарешті, через 1 хв. і 14 с після першого сигналу штурмана капітан дав коман­ду про входження в протоку, але було вже пізно. Теп­лохід сів на мілину, утворилася пробоїна, і дорогий ван­таж затонув. Своєї вини капітан С. не заперечував, ствер­джуючи, що був у звичайному нормальному психічному і фізичному стані. Єдине, про що він згадав, — це про по­чуття перевтоми (він давно не відпочивав від тривалих морських рейсів). Запитом до науково-дослідного інсти­туту морського флоту було встановлено, що для капітанів морських і океанських судів граничним безперервним часом перебування в плаванні є термін у 4 місяці, після чого необхідний відпочинок на суші. У противному разі можлива уповільнена реакція психіки людини на явища і події навколишнього середовища. Капітан С. перебував безупинно в рейсах протягом 11 місяців. Суд призначив судово-психологічну експертизу, яка дійшла висновку, що в результаті сильної перевтоми можлива значна за-гальмованість реакцій капітана С. в обставинах, зазначе­них у справі. Ленінградський міський суд виправдав С. через відсутність у його діях складу злочину.

Розвиток судово-психологічної експертизи пов'яза­ний із появою її нових напрямів (видів). Так, до нових на­прямів може належати судово-психологічна експертиза злочинного угруповання, судово-психологічна експерти­за фонограм і відеозапису, судово-психологічна експер­тиза визначення морального збитку тощо. Викликають інтерес і сучасні комплексні дослідження (наприклад, інженерно-психологічна (техніко-психологічна експер­тиза), психолінгвістична, патопсихологічна та ін.).

Важливим у сучасних умовах є те, що судово-психо­логічна експертиза виходить за межі кримінального про­цесу. Усе більш широким стає використання судово-пси­хологічної експертизи у цивільному й адміністративному процесах.

Розділ четвертий. ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Глава 3. Судово-психологічна експертиза