Розглянемо характерні ознаки творчого мислення

Проблемний характер підходу до явищ, що вивчаються, — якість творчого мислення, що проявляється в умінні поставити питання, яке необхідно з’ясувати, дослідити; знайти в розслідуваній справі проблемну ситуацію. Проблемний характер мислення юрист використовує у реконструктивній і пошуковій діяльності, точніше — на їх межі.

Оперативність мислення — вміння знаходити під час розшукових операцій найважливіші речові докази та юридичні факти. До оперативності мислення належить вміння швидко визначати методи і засоби, за допомогою яких справу буде вирішено швидко і якісно. У пошуковій діяльності юриста оперативність мислення забезпечує оптимальне поєднання спостережливості, уяви та інтуїції.

Динамічність мислення — вміння швидко орієнтуватись у конкретній справі, виявляти творчий підхід до справи, вміння швидко визначати головне і другорядне.

Широта мислення. Проявляється у продуктивності творчої роботи при розв’язанні багатьох проблем.

Глибина мислення. Виражається у виявленні основних якостей, зв’язків і відносин між предметами і явищами. Глибина мислення тісно пов’язана з відбірковістю, це й зрозуміло: що вужча проблема, явище, то більше якостей, деталей можна розглянути при її вивченні.

40.Культура як історичне явище означає сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених і створюваних людством, а також сукупність усіх видів перетворювальної діяльності, за допомогою якої формуються ці цінності. Розвиток культури залежить від змін соціально-економічних формацій і характеризується рівнем оволодіння людством силами природи, а також рівнем розвитку кожної окремої людини і людства загалом. Разом з тим культура має певну самостійність щодо змін своєї матеріальної основи. Така самостійність виявляється у спадкоємності та взаємодії культур різних народів.

Термін “культура” означає не тільки сукупність людських досягнень у підкоренні природи, у розвитку техніки, науки, освіти, моральних устоїв, а й досягнутий рівень культури, ступінь досконалості в оволодінні будь-якою галуззю знання і діяльності. У такому значенні використовують термін “культурність”. Розуміння культури саме як культурності в сучасній науковій літературі відображене в термінах “культура праці”, “культура управління”, “культура судового процесу”, “професійна культура юриста” та ін.

41. Політична культура — це система знань про політику, вміння реалізовувати ці знання, а також реально втілювати їх у життя.

Охарактеризуємо складові цієї системи.

Ідея — це сукупність думок про напрямок вирішення якої-небудь проблеми. Ідеї реалізуються за допомогою дій соціальних суб’єктів. У процесі діяльності соціальні суб’єкти вступають у політичні відносини.Зазначені ідеї, дії, відносини спрямовані на формування, формулювання і реалізацію інтересів соціальних суб’єктів. Формування — це розвиток, виховання інтересів. Формулювання — зовнішнє відображення інтересів у вигляді програм, декларацій, інших документів і вимог. Реалізація — це задоволення інтересів.

42.Політика спрямована на задоволення економічних, національних та інших життєво важливих інтересів великих соціальних груп (класів, націй, професійних угруповань тощо).

Отже, враховуючи викладене, юрист повинен знати такі основні складові політики.

1. Життєво важливі інтереси політичних суб’єктів.

2. Політичні ідеї, спрямовані на реалізацію цих інтересів.

3. Зміст і призначення політики на сучасному етапі.

4. Можливі шляхи реалізації цих ідей.

5. Характер відносин між суб’єктами політики.

Політична культура юриста проявляються у реалізації здобутих знань:

• розумінні закономірностей виникнення конкретних політичних явищ;

• розумінні суті та призначення цих явищ;

• умінні прогнозувати політичні явища.

Реальне втілення політичних знань і вміння проявляються в тому, що юрист у своїй діяльності враховує такі дані:

• держава і право, як і інші політичні інститути, існують для того, щоб забезпечувати нормальне життя індивіда;

• загальнолюдські цінності та інтереси мають пріоритет перед груповими;

• громадський обов’язок повинен бути важливішим за особисті інтереси;

• ідеологічні погляди не повинні впливати на професійний обов’язок юриста;

• дотримання ідей демократії і правової держави.

43.Правова культура юриста — це знання юридичних теорій, чинного законодавства, вміння і навички його реалізовувати, а також дотримання цього законодавства.

Ознаки правової культури юриста.

1. Глибокі та міцні знання юридичної теорії — основних юридичних понять, категорій, термінів та закономірностей функціонування державно-правових явищ.

2. Знання чинного законодавства — досконале орієнтування у змісті основних законів (Конституція, інші конституційні закони) і глибоке знання юридичних норм з метою реалізації у професійній діяльності.

3. Навички щодо реалізації законодавства — вміння тлумачити закони, тобто розуміти їх зміст, застосовувати юридичні норми в конкретних життєвих ситуаціях.

4. Повага і дотримання чинного законодавства.

Складовою правової культури є правосвідомість юриста.

Правосвідомість — це знання права, а також психічні почуття,емоції про існуюче чи бажане право. Тому у правосвідомості виокремлюють ідеологічний (знання права) і психологічний елементи (почуття, емоції про право).