Порядок розміщення підрозділів у районі розташування та вимоги до нього

Батальйон, рота, взвод на місці може розташовуватися в районі зосередження, вихідному районі, районі очікування, районі відпочінку та інших районах. Район розташування призначається, як правило, на місцевості, яка має природне укриття і забезпечує захист підрозділів від зброї масового ураження та високоточної зброї. Він повинен забезпечувати розосередження та потайне їх розміщення, швидкій збір і проведення маневру в потрібному напрямку, зручність розміщення та відпочинку особового складу, а також сприятливі умови в санітарно-епідемічному відношенні. Потрібно уникати розташування підрозділів поблизу важливих об`єктів, населених пунктів, по яким противник може нанести масовані вогневі, ядерні та хімічні удари.

Розмір району для розташування батальйону на місці може бути до 10 км².

Рота в указаному їй районі розташовується, як правило, вздовж маршруту висування, використовуючи захисні та маскувальні властивості місцевості. Відстань між машинами – 25-50 м, а на відкритій місцевості між танками, бойовими машинами піхоти (бронетранспортерами) повинна бути 100-150 м, а між взводами 300-400 м показано на рис. 7.2.12 а,б, в.

а

Рис.7.2.12 а) Схема розташування мр (тр) на місцевості (варіант)

б

в

Рис 7.2.12 б) Розташування мр на місцевості

Рис 7.2.12 в) Розташування тр на місцевості

Мінометна (артилерійська) батарея батальйону розташовуються в повному складі або повзводно на загрозливих напрямках, знаходячись у постійній готовності до відкриття вогню.

Гранатометний та протитанковий підрозділи батальйону розташовуються, як правило, з механізованими ротами.

Зенітний підрозділ займає стартові (вогневі) позиції в місцях, які забезпечують можливість ведення вогню по літаках, вертольотах противника та інших повітряних цілях.

Розвідувальний взвод розташовується поблизу командно-спостережного пункту.

Підрозділи технічного забезпечення і тилу батальону розміщуються з урахуванням зручності забезпечення підрозділів. Порядок розташування підрозділів батальйону показано на рис. 7.2.13.

Рис.7.2.13. Схема розташування мб на місцевості (варіант)

Розташування підрозділів під лініями електромережі, поблизу газо- та нафтопроводів не допускається.

Забороняється робити написи або виставляти покажчики з найменуванням та нумерацією підрозділів та прізвищами їхніх командирів.

Під час розташування підрозділу в районі, звільненому від противника, командир підрозділу заздалегідь організовує ретельну розвідку й очищення району від дрібних груп противника та його розвідувально-сигналізаційних приладів, які залишилися. Виявлені мінні поля, заміновані об`єкти та заражені ділянки місцевості позначаються й охороняються. При необхідності на шляху руху проробляються проходи або позначаються об`їзди. При наявності часу проводиться суцільна очистка району від мін. Для позначення пунктів і місць, несприятливих в санітарно-епідемічному відношенні, виставляються відповідні знаки.

Зупинка колон підрозділів на дорогах в очікуванні розташування у відведеному районі не допускається.

Війська під час розташування на місці охороняються безпосередньо, а при загрозі нападу противника і сторожовою охороною, яка виставляється бригадами, полками (батальйонами) на вказаних їм рубежах (в смугах (на позиціях)). Сторожова охорона повинна бути круговою і перехоплювати всі основні дороги і підступи до району розташування.

У батальйоні (роті) організовуються охорона, дротовий зв`язок між командно-спостережними пунктами, попередження про безпосередню загрозу та початок застосування противником зброї масового ураження та високоточної зброї, оповіщення про повітряного та наземного противника, радіоактивне, хімічне, біологічне зараження, застосування запалювальної зброї, обмежується пересуванням особового складу та техніки, а також проводяться заходи щодо маскування.

Сторожова охорона батальйону здійснюється сторожовими постами у складі відділення (танка), які виставляються при необхідності на загрозливі напрямки на відділенні до 1500 м., на прихованих підступах – секретами у складі 2-3 чоловік, які виставляються на віддаленні до 400 м. від району розташування батальйону, а в межах району розташування – безпосередньою охороною, яка включає парні патрулі та постійне чергування спостерігачів на командно-спостережному пункті батальйону, крім того, в батальйоні призначається черговий підрозділ, як правило, у складі взводу. У роті організовується безпосередня охорона, що здійснюється патрульними, які несуть службу шляхом обходу розташування роти, і постійним чергуванням спостерігачів на командно-спостережному пункті роти. Крім того, для охорони особового складу, озброєння і техніки призначається добовий наряд.

У районі розташування батальйону (роти, взводу, відділення), поблизу машин особовий склад обладнує відкриті або перекриті щілини, а при наявності часу влаштовує бліндажі та сховища. Для озброєння і техніки, зенітних та чергових вогневих засобів, підрозділів на позиціях охорони, а також для ракет, боєприпасів, пального та інших матеріальних засобів обладнуються окопи та укриття. Місця розташування підрозділів, озброєння та техніки, позиції охорони та чергових вогневих засобів, сліди від машин ретельно маскуються.

У населених пунктах підрозділи розташовуються ближче до околиць. Як укриття використовуються підвальні приміщення будівель, місцеві сховища та інші міцні спорудження.

У горах батальйон (рота) розташовується в місцях, які забезпечують швидкий вихід на дорогу або розгортання для відбиття нападу противника. Не допускається розташування в районах, де можливі обвали, снігові лавини, повені та селеві потоки. Для укриття особового складу, озброєння і техніки використовується складки місцевості, тунелі, гірські виробки, печери.

У лісі батальйон, рота, взвод розташовується вздовж доріг та просік. У випадку виникнення лісової пожежі підготовляються шляхи виходу в запасні райони. Рятувальні роботи та гасіння пожежі здійснюється черговим підрозділом, а при необхідності і додатково виділеним особовим складом.

Зимою для розташування батальйону роти, взводу вибираються райони, які захищені від вітру. Особливу увагу приділяють підтримуванню у проїжджому стані доріг для виходу підрозділів із району розташування. Для обігріву особового складу обладнуються утеплені опалювальні та прості, польового типу укриття. Двигуни машин при необхідності періодично прогріваються. При цьому вживають заходи для запобігання отруєння особового складу відпрацьованими газами, переохолодження та обмороження.

У бойовому наказі командир взводу вказує:

- відомості про противника;

- завдання взводу;

- місця розташування сусідів;

- завдання відділенням (танкам), місця їх розташування, місця обладнання відкритих або перекритих щілин, а при необхідності і місця улаштування бліндажів для особового складу, окопів та укриття для озброєння і техніки, порядок спостереження за наземним і повітряним противником, а також за сигналами командира роти;

- порядок дій відділень(танків) під час нападу противника;

- сигнали оповіщення, управління та взаємодії і порядок дій за ними;

- час заняття району розташування та термін його інженерного обладнання;

- своє місце та заступника.

Сторожовому загону (заставі) вказуються рубіж оборони та смугу охорони і ведення розвідки. Смуга охорони по фронту може досягати: для батальйону – 10 км., для роти – 5 км., для взводу – 2 км.

Віддалення сторожової охорони від частин (підрозділів), які охороняються, повинно забезпечувати проведення ними маневру, організований втуп у бій і залежно від складу охорони може бути 5-15 км.

З одержанням даних про появу противника або застосування ним високоточної зброї, систем дистанційного мінування командир батальйону (роти) доповідає про це командиру, який вислав охорону, та інформує сусідів.

Дрібні групи противника, які намагаються проникнути до підрозділів, що охороняються, сторожовий загін (застава) захоплює в полон або знищує. Під час наступу переважаючих сил противника батальйон (рота), взвод стійко утримує рубіж, який займає, забезпечує розгортання та вступу у бій військ, які охороняє.

У випадку висадки в смузі охорони повітряного десанту противника командир батальйону (роти), взводу доповідає командиру, який вислав охорону, та вживає заходів щодо знищення десанту.

Питання для самоконтролю

1. Вимоги до побудови похідного порядку підрозділу для здійснення маршу в різних умовах.

2. Що таке похідний порядок, похідна колона, та що в себе включає похідний порядок механізованої роти призначеної в головну похідну заставу.

3. Порядок шикування екіпажів БМП, БТР, танку і десанту для посадки у машини для здійснення маршу.

4. Порядок побудови похідного порядку механізованого відділення, взводу, роти для здійснення маршу в пішому порядку і на бойових машинах.

5. Види бойового забезпечення підрозділу на марші. Задача і мета розвідки та охорони на марші.

6. Мета і заходи, які проводяться у підрозділі, щодо захисту від ЗМУ і ВТЗ на марші.

7. Мета і задачі тактичного маскування та інженерного забезпечення, РЕБ, РХБЗ при підготовці і в ході маршу.

8. Мета, задачі технічного і тилового забезпечення при підготовці і в ході маршу.

9. Високоточна зброя її види. Заходи що забезпечують живучість військ в умовах її застосування.

10. Порядок дій військ в умовах застосування противником високоточної зброї.

11. Вимоги до району розташування. Порядок розміщення особового складу та бойової техніки в районі.

12. Зміст бойового наказу командира взводу на розташування взводу.

13. Особливості розташування підрозділу у населених пунктах, у горах, у лісі, зимою.

14. Порядок організації охорони району розташування підрозділу.