Чи вмієте ви вести ділове обговорення?

Пропонований тест допоможе проаналізувати лінію вашої поведінки на нарадах (переговорах). Для кожного затвердження необхідно вибрати один з п'яти варіантів відповіді – "ні, так не буває"; "ні, як правило, так не буває"; "невизначена оцінка"; "так, як правило, так буває"; "так, так буває майже завжди".

1. Даю підпорядкованим доручення навіть в тому випадку, якщо є небезпека, що при їх невиконанні критикувати будуть мене.

2. У мене завжди багато ідей і планів.

3. Я прислухаюся до зауважень інших.

4. Мені в основному вдається привести логічні і правильні аргументи при обговореннях.

5. Я настроюю співробітників на те, щоб вони вирішували свої завдання самостійно.

6. Якщо мене критикують, то я захищаюся, не дивлячись ні на що.

7. Коли інші люди приводять свої доводи, я завжди прислухаюся.

8. Для того, щоб провести захід, мені доводиться будувати плани заздалегідь.

9. Свої помилки я здебільшого визнаю.

10. Я пропоную альтернативи пропозиціям інших.

11. Захищаю тих, у кого є труднощі.

12. Висловлюю свої думки з максимальною переконливістю.

13. Мій ентузіазм заразливий.

14. Я беру до уваги точку зору інших людей і прагну відобразити її в проекті рішення.

15. Зазвичай я наполягаю на своїй крапці зір і на своїх гіпотезах.

16. Я з розумінням вислуховую і агресивно висловлювані контраргументи.

17. Ясно виражаю свої думки.

18. Я завжди признаюся в тому, що чего те не знаю.

19. Енергійно захищаю свої погляди.

20. Я прагну розвивати чужі ідеї так, як ніби вони були моїми.

21. Завжди продумую те, що могли б відповісти на те або інше питання інші і шукаю аргументи.

22. Я допомагаю людям радою як організувати свою працю.

23. Захоплюючись своїми проектами, своїми планами роботи на перспективу, я зазвичай не цікавлюся планами інших людей.

24. Я прислухаюся і до тих людей, які мають точку зору, що відрізняється від моєї.

25. Якщо хто те не згоден з моїм проектом, я шукаю нові шляхи.

26. Використовую всі засоби, щоб змусити погодитися зі мною.

27. Відкрито говорю про свої надії, побоювання і особисті труднощі.

28. Я завжди знаходжу можливість організувати підтримку моїх проектів.

29. Я розумію відчуття інших людей.

30. Я більше прагну висловити свої думки, чим вислуховувати чужі.

31. Перш ніж захищатися, я уважно вислуховую критику.

32. Висловлюю свої думки системно.

33. Даю можливість іншим викласти свою точку зору.

34. Уважно стежу за суперечностями в чужих міркуваннях.

35. Міняю точку зору для того, щоб показати іншим, що стежу за перебігом їх думок.

36. Як правило, я нікого не перебиваю.

37. Не прикидаюся, що упевнений в своїй точці зору, якщо це не так.

38. Я витрачаю багато енергії на те, щоб переконати інших, як їм потрібно правильно поступити.

39. Говорю емоційно, щоб надихнути людей на роботу.

40. Прагну, щоб при підведенні підсумків були активні і ті, хто рідко просить слова.

Відповідь "немає, так не буває" оцінюється в 1 бал; "ні, як правило, так не буває" – в 2 бали; "невизначена оцінка" – в 3 бали; "так, як правило, так буває" – в 4 бали; "так, так буває завжди" – в 5 балів.

Підсумовуйте бали, поставлені вами проти тверджень 1, 3, 5, 7, 9, 11, 14, 16, 18, 20, 22, 24, 27, 29, 31, 33, 35, 36, 37 і 40, і позначте суму через А (вона знаходиться в інтервалі від 20 до 100 балів).

Для отримання суми В підрахуйте кількість балів по твердженнях 2, 4, 6, 8, 10, 12, 13, 15, 17, 19, 21, 23, 25, 26, 28, 30, 32, 34, 38 і 39 (ця величина також повинна знаходитися в інтервалі від 20 до 100).

Результати тесту показують, чи є ваша поведінка на нарадах (переговорах) дипломатичною або авторитарною.

Якщо сума А не менш ніж на 10 балів перевищує суму В, то ви – хороший дипломат.

Якщо ж сума В як мінімум на 10 балів більше суми А, те ви ведете дискусію авторитарно, владно і безцеремонно.

Якщо ж обидві суми (А і В) розрізняються менш, ніж 10 балами, то ваша поведінка не отримує однозначної оцінки в колективі. Вона може бути як позитивною, так і негативною – залежно від обставин.

Допустимо, стиль вашої поведінки визначений за допомогою цього тесту однозначно. У такому разі дипломатичний стиль означає, що у вас є прагнення врахувати думку інших і переконатися в тому, що ваші ідеї узгоджуються з ідеями інших співробітників, партнерів. При цьому неминучі компроміси, зате учасники наради (переговорів) переконуються, що є і їх внесок в ухвалення рішення, що їх співпраця вам як керівникові небайдуже.

Деякі учасники наради прагнуть «протягнути» свої проекти, діють напористо. Партнерам по нараді рідко випадає можливість висловитися. При такому авторитарному веденні наради (переговорів) керівник упевнено тримає кермо влади, подає безліч пропозицій, повідомляє нову інформацію, формулює свою думку категорично, не допускає заперечень, не добивається загальної згоди, не шукає підтримки, необхідної для його реалізації.

Вибір способу поведінки залежить від поставлених цілей, а також від конкретної ситуації, в якій ви проводитимете те або іншу нараду або бесіду, переговори. Дипломатія в спілкуванні доречна в наступних випадках:

– достатньо часу, щоб обговорити всі доводи;

– рішення буде успішно реалізовано тільки тоді, коли його визнають всі учасники обговорення;

– учасники наради (переговорів) розуміють проблему і знають варіанти її дозволу;

– виникли великі розбіжності, і необхідно переконати незгодних в правильності ухвалюваного рішення.

Авторитарна поведінка допустима якщо не можна звернутися до допомоги партнерів ні при творчому обговоренні, розгляді даного питання, ні при подальшому його рішенні. Це буває в тому випадку, якщо необхідно щонайшвидше ухвалити рішення.

Психологи, що працюють в крупних фірмах і на підприємствах, стверджують, що обидва стилі поведінки – дипломатичний і авторитарний – можуть приводити до успіху. Проте авторитарне ведення наради слід віднести до небажаних виключень, особливо якщо з його учасниками доведеться працювати і далі. Інакше, надалі вам не допоможе ніяка дипломатія.

Ділова гра. Побудова виступу за методом « 5 речень»

За допомогою цього методу можна чітко і структуровано побудувати свій виступ перед аудиторією. Фраза « 5 речень»тут розуміється в переносному значенні, тобто які функції виконує кожна частина виступу.

У першому реченні роз’яснюється привід та предмет зацікавленості. Промовця, презентується тема доповіді.

Друге речення покликане розкрити суть справи (виклад значущих, вирішальних фактів чи аргументів, уточнення підстав, конкретних прикладів).

Третє речення – висновки з попереднього викладу, формулювання мети промови.

У четвертому реченні викладаються пошуки шляхів, які ведуть до реалізації мети, зауважуються всі «за» і «проти».

У п’ятому реченні формулюється те, чого хоче досягти промовець, робиться звернення, заклик до дії чи завершується промова.

Варіант методу « 5 речень»

1. «Останнім часом активно обговорюється проблема… існують два підходи до її розв’язання».

2. «Прихильники одного підходу …».

3. «Прихильники другого підходу …».

4. «Порівняння обох підходів наштовхує на висновок…».

5. «Виходячи з цього пропоную…».

Опрацювавши метод « 5 речень», підготувати доповідь за темою заняття.

Завдання для самоперевірки та повторення

1. Територія спілкування.

2. Типи дистанцій.

3. Назвіть загальні правила спілкування.

4. Назвіть стилі управління.

5. Мовленнєва культура співрозмовника.

Індивідуальна робота (реферат)з дисципліни

«Психологія ділового спілкування»

Вимоги до виконання індивідуальної роботи (реферату).

Метою індивідуальної роботи є розвиток і закріплення навичок самостійного вивчення теоретичного матеріалу, вміння поєднувати його із практичним застосуванням.

Підготовка до виконання індивідуальної роботи повинна розпочинатися на початковому етапі навчання – в період проведення установчих лекцій.

При виборі теми індивідуальної роботи рекомендується користуватися тематикою індивідуальних робіт, розробленою кафедрою державного управління, педагогіки та психології, або клопотати перед кафедрою про затвердження іншої теми роботи, яка відповідає тематиці дисципліни.

У структуру індивідуальної роботи входять: титульний листок, зміст, відповіді на поставлене питання, висновки, перелік використаної літератури, додатки. Робота може бути виконана в рукописному або друкованому вигляді.

Виконання роботи вимагає творчого підходу, передбачає не дублювання тексту підручника, а аналіз позицій вчених-дослідників, наведених у декількох підручниках, монографіях, періодичних виданнях. Важливим елементом написання роботи є вміння студента пов`язувати теоретичний матеріал із практикою, здійсненням професійної діяльності, а також власними самоспостереженнями у ході виконання діагностичних (тестових) процедур.

Оцінювання індивідуальної роботи проходить за чотирьохбальною шкалою:

- оцінка “відмінно” ставиться за роботу, автор якої чітко виклав відповіді на поставлені питання; критично підійшов до вивчення матеріалу; зумів підкріпити теоретичний матеріал практичним застосуванням або ж власними спостереженнями; вивчив додаткову літературу за питаннями, що розглядалися.

- оцінка “добре” ставиться за роботу, автор якої: чітко виклав відповіді на поставлені питання; широко підійшов до вивченого матеріалу, але не зміг підкріпити теоретичний матеріал практичним досвідом.

- оцінка “задовільно” ставиться за роботу, автор якої: виклав відповіді на поставлені питання; у викладеному матеріалі допустив помилки; обсяг вивченої літератури звів до одного – двох джерел.

- оцінка “незадовільно” ставиться за роботу, автор якої: не зробив спроб самостійного і критичного осмислення проблем курсу; не знає суті поставлених питань; виклав матеріал одного підручника.

Написання індивідуальної роботи (реферату), як одного із видів самостійної роботи студента, є обов`язковим, його написання повинно відповідати наступним вимогам:

1. Зміст повинен відповідати назві обраної теми.

2. Необхідне відображення та узагальнення різних підходів до даної проблематики.

3. Обов`язковим є висновки.

4. Не допускається варіант із “Інтернету” у готовому вигляді.

5. Кількість аркушів – 15-20 у друкованому вигляді, шр. 12, інт. 1,5.