Іншої незаконної угоди щодо людини
Лекція 7
Методика розслідування торгівлі людьми або
іншої незаконної угоди щодо людини
1. Криміналістична характеристика торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини.
2. Типові версії розслідування торгівлі людьми.
3. Першочергові слідчі дії при розслідуванні торгівлі людьми
Криміналістична характеристика торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини.
Успішне розслідування і попередження торгівлі людьми значною мірою залежить від постійного вдосконалення професійної майстерності співробітників правоохоронних органів, від оволодіння ними науковими методами виявлення та розслідування злочинів. Ключове значення у вирішенні цих завдань належить розробці методики розслідування торгівлі людьми та впровадженню в слідчу практику ефективних, науково обґрунтованих рекомендацій.
Криміналістична характеристика торгівлі людьми – це система відомостей (інформації) про криміналістично значущі ознаки торгівлі людьми, яка відбиває закономірні зв’язки між ними і слугує побудові і перевірці слідчих версій в розслідуванні даних злочинів.
Практичне значення такої характеристики виявляється насамперед у використанні її інформаційного компонента, коли співробітники органів досудового розслідування, з одного боку мають у своєму розпорядженні узагальнену модель торгівлі людьми, а з іншого – криміналістично значимі ознаки, що мають місце в конкретному випадку виявлення та розслідування цієї категорії злочинів.
Криміналістична характеристика торгівлі людьми повинна включати такі елементи: а) способи вчинення торгівлі людьми; б) “слідова картина” торгівлі людьми; в) відомості про особу злочинця; г) відомості про особу потерпілого.
Торгівля людьми не визнає державних кордонів, не робить різниці між розвиненими державами та державами, що розвиваються. Вона чудово адаптована як до бідності, так і до розкоші, є актуальною для народів, що живуть в мирі та тих, що втягнуті у військові конфлікти.
Торгівля людьми означає здійснення з метою експлуатації вербування, перевезення, передача, укривання або прийом осіб шляхом погрози застосування сили чи інших форм примусу, викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою чи вразливого становища або шляхом виплати чи одержання грошей або іншого зиску, щоб отримати згоду особи, яка має контроль над іншою особою.
Торгівлею людьми в Україні сьогодні визнається продаж, інша оплатна передача людини, а так само здійснення стосовно неї будь-якої іншої незаконної угоди, пов’язаної із законним чи незаконним переміщенням за її згодою або без згоди через державний кордон України для подальшого продажу чи іншої передачі іншій особі (особам) з метою сексуальної експлуатації, використання в порнобізнесі, втягнення у злочинну діяльність, залучення у боргову кабалу, усиновлення (удочеріння) в комерційних цілях, використання у збройних конфліктах, експлуатації її праці
Аналізуючи особу злочинця в рамках криміналістичної характеристики даного виду злочину, треба відмітити деяку специфіку, зумовлену тим, що торгівля людьми здебільшого являє собою транснаціональну організовану злочинність.
За соціальним статусом торговців людьми можна розділити на дві групи: явно кримінальні елементи, члени злочинних угруповань, з одного боку, і зовні законослухняні співробітники комерційних структур, іноді високопоставлені співробітники банків, правоохоронних органів, туристичних фірм, засобів масової інформації — з іншого.
Пособниками злочину виступають безробітні, соціально неадаптовані громадяни, багатодітні й навіть психічно хворі особи, які можуть перебувати під наглядом психіатра чи невропатолога . У вчиненні торгівлі людьми часто беруть спільну участь громадяни України і іноземні громадяни або особи без громадянства. Причому продавцями, як правило, виступають громадяни України, а покупцями навпаки — іноземні громадяни.
Іноді подібні діяння вчиняють, умовно кажучи, одинаки, яких приваблює можливий високий заробіток. Але влаштувати свій бізнес одноособово практично неможливо. Наявні матеріали оперативно-розшукових та кримінальних справ свідчать, що торгівля людьми вчиняється кримінальними групами на досить високому рівні організованості. Такі групи створюються, як правило, на ґрунті особистих знайомств, здебільшого для вчинення злочинів використовуються досить розгалужені корумповані зв'язки з працівниками відповідних державних органів, установ та організацій. Злочинні угруповання, які займаються торгівлею людьми, як правило, спеціалізуються на окремих видах торгівлі людьми.
У криміналістичному розумінні, як відзначається в науковій літературі, ролі у злочинних об'єднаннях, що діють у сфері торгівлі людьми, чітко розподіляються з виділенням організаторів, вербувальників, сутенерів, диспетчерів, проституток, бойовиків-охоронців, водіїв, осіб, які надають у користування іншим учасникам приміщення та здійснюють спостереження за цими приміщеннями. Цей перелік злочинців не є вичерпним, можуть бути й інші функціональні ролі учасників, можливою є ситуація поєднання в одній особі кількох функцій. Мають місце й випадки, коли особи, що сприяють здійсненню злочинної діяльності на її окремих етапах, безпосередньо не входять до складу групи та не обізнані з кінцевою метою такої діяльності (фотографи, працівники паспортної служби,«провідники»).
Торгівля людьми може вчинятися як чоловіками, так і жінками. Жінки часто є «передовими» контрабандистами, які вербують нових жертв. В Україні 70% сутенерів — жінки.
Окрім особи злочинця, в криміналістичній літературі виділяються два окремі елементи криміналістичної характеристики — предмет злочинного посягання і жертва злочину. Але якщо зробити спробу проаналізувати ці категорії у контексті торгівлі людьми, ми стикаємося з дуже цікавою ситуацією: злиття предмета злочинного посягання і жертви злочину. Здійснюючи торгівлю людьми, злочинець впливає на людину. Тіло людини, її частини згідно зі здоровим глуздом є предметом посягання, речовим базисом життя, здоров'я, а інколи честі та гідності особи.
Взагалі, розглядаючи питання характеристики жертви злочину в рамках криміналістичної характеристики торгівлі людьми, неможливо намалювати один загальний портрет. Кожному виду торгівлі відповідає своя характерна група жертв.
Жертви злочину за віковим критерієм поділяються:
на малолітніх, неповнолітніх, повнолітніх;
за соціальним станом: на безробітних, тих, хто шукає роботу, морально дезорієнтованих (повії);
за фізичним станом: на фізично здорових осіб, інвалідів.
Найбільш чисельну групу складають жертви торгівлі з метою сексуальної експлуатації та використання в порнобізнесі. Тут звичайно мова буде йти переважно про жінок. Друге місце посідають діти, а потім чоловіки. Щодо жінок, то це жінки 15-29-річного віку з середньою неповною або професійною освітою, здебільшого з невеликих міст України, безробітні, незаміжні. За підрахунками, 8 з 10 жінок, що стали жертвами торгівлі людьми, були безробітними. 60% з них залишаються безробітними й після повернення в Україну.
Трапляються випадки, коли жертви торгівлі людьми зловживають алкоголем або наркотиками. Що стосується дітей як жертв торгівлі з метою сексуальної експлуатації та використання в порнобізнесі, то вони потрапляють до рук торговців несвідомо, часто самі батьки продають їх. У подібних випадках в основному це діти з так званих неблагополучних сімей, де батьки зловживають алкоголем, наркотиками, є морально деградованими особистостями. Ще у 80-ті роки, за свідченням Інтерполу, щороку у світі викрадалося, продавалося або втягувалося у «дитячий секс» близько 1 млн дітей . Попитом на цьому ринку користуються як хлопчики, так і дівчатка в рівній мірі. Вік може бути різним. Ця категорія жертв також найбільш принадна для умовляння, тут уже мова навіть не йде про ефемерні високі заробітки та щасливе життя. Як відомо, попит викликає збільшення на ринку того чи іншого виду товарів або послуг. Отже, останнім часом жертвами торгівлі людьми з метою сексуальної експлуатації стають і чоловіки, які потрапляють до рук сутенерів добровільно або ж обманним шляхом.
Стосовно іншого виду торгівлі людьми — торгівлі з метою незаконного усиновлення/удочеріння, — жертвами його є діти різної статі та віку, переважно, фізично здорові.
Ще одним видом торгівлі людьми є торгівля для експлуатації праці та використання у збройних конфліктах. Таких людей змушують займатися жебрацтвом, працювати у сфері послуг (ресторани, готелі), швейних майстернях, сільському господарстві, займатися домашньою роботою та ін. Більшість людей, що працюють у швейних майстернях, займаються домашньою роботою, складають жінки і діти. Чоловіків в основному експлуатують на так званих «потогінних виробництвах» та для участі в збройних конфліктах. Не слід відкидати і продаж людей із метою трансплантації життєво важливих органів (за різними розрахунками, за кордоном зникає безвісти від 3 до 15% осіб, що перетинають державні кордони поза візовим контролем). Цей вид торгівлі — найбільш небезпечний вид. Він є небезпечним ще й тим, що тут не існує «типової жертви», виходячи з характеристик якої можна було б планувати розслідування. Жертвами стають представники обох статей, різного віку, походження, фізичного стану. Жертв злочинці обирають з огляду на завдання, яке стоїть перед ними.
Категорія жертв залежить від виду торгівлі за метою та конкретним завданням, що стоїть перед злочинцями. Одним із важливіших елементів криміналістичної характеристики торгівлі людьми є механізм учинення злочину, як більш широка категорія, що включає в себе спосіб вчинення злочину, який у свою чергу часто є й способом його приховування.
Засоби вербування до такої «праці» різноманітні і, в той же час, є традиційними для цієї сфери:
- оголошення, які пропонують роботу за кордоном, що не потребує високої кваліфікації (офіціантки, няні, домогосподарки);
- через друзів і знайомих, які користуються їх довірою;
- знайомство на клубах, у барі, де в приємній атмосфері пропонують посередницькі послуги в працевлаштуванні.
Потенційні жертви — це переважно дівчата з бідних сімей, у багатьох немає батьків ;
- «шлюбні агентства», іноді їх називають «наречені поштою», або міжнародні служби знайомств;
- туристичні фірми.
Інший тип випадків, що трапляються в організації торгівлі людьми, це коли особа відправляється за товаром, щоб перепродати його в Україні, і потрапляє у тенета злочинців.
Крім перелічених способів вербування жертв, існують й інші, однак менш поширені:
- киноіндустрія (пропозиція зніматися в кіно);
- торгівля на тлі релігійних поглядів (путівки по святих місцях);
-використання наркотичного або іншого токсичного або психотропного впливу);
-лікування (у подальшому торгівля людьми плюс трансплантація). Звичайно, торгівці людьми використовують ці методи, коли особа не підозрює, що є жертвою торгівлі.
Дуже поширеною на сьогодні є торгівля дітьми. Зазначений злочин може бути вчинено відкрито чи в прихованій формі батьками, іншими родичами дитини, що за винагороду чи з інших міркувань хочуть її позбутися. У завуальованій формі продавцем можуть бути не тільки родичі дитини, але й інші особи, що на законних підставах мають право розпоряджатися долею дитини і зловживають отриманими правами (наприклад, керівники дитячих установ), а також особи, що викрали дітей у батьків з метою їх подальшого продажу.
Для вчинення вказаних злочинів також характерні наявність декількох взаємопов'язаних між собою етапів злочинної діяльності та їх ретельне планування, обов'язковими елементами якого є:
- підшукування осіб, які з огляду на вік та зовнішні (фізичні) дані можуть бути використані для продажу;
- підшукування поза межами України за участю іноземних громадян «ринків збуту» для продажу потерпілих;
- вибір способів для переміщення потерпілих через державний кордон України — законних (за дійсним паспортом, іншими необхідними документами) або незаконних (за підробленими документами або нелегально, взагалі без будь- яких документів);
- налагодження корумпованих зв'язків із посадовими особами державних органів, які займаються оформленням та видачею необхідних для виїзду за кордон документів, а також здійснюють безпосередній контроль за переміщенням громадян через державний кордон України;
- вибір способу оплати поставленого таким чином «товару». Незалежно від механізму втягнення потерпілих у сферу торгівлі людьми, торгівці, як свідчить практика, намагаються контролювати процес переміщення жертви до місця призначення, при чому чим ближче потерпілий наближається до цього місця, тим пильніше стає контроль за ним. Торгівці людьми зацікавлені, щоб процес переміщення людей за кордон був максимально легальним, тому докладають чималих зусиль для оформлення відповідних документів.
Як правило, злочинцями використовується декілька способів переміщення жертв через державний кордон України:
- переміщення через кордон на законних підставах;
- незаконне переміщення через кордон за підробленими документами;
- незаконне перетинання кордону без будь-яких документів.
Певний інтерес становить те, якими транспортними засобами користуються злочинці при транспортуванні жертв. З видів транспорту найбільш популярними є автомобіль та автобус. У цілому ж підбір транспортного засобу індивідуальний і залежить від багатьох факторів, зокрема від розташування країни споживача живого товару. Так до Туреччини чи Ізраїлю найчастіше жертв доставляють повітряним чи морським транспортом. Їдуть або поодинці, або в складі груп, які роблять шоп-тури або туристичні поїздки. У першому випадку жертви діють на свій страх і ризик, у другому — групу супроводжує посередник, часто він же заручник, що одержує свою частину суми від торгової угоди між продавцем і покупцем.
Методи, які використовуються для контролю над жертвами після прибуття до країни призначення, включають:
конфіскацію документів, насильство, погрози заподіяти шкоду членам родини і боргова кабала.
Щоб змусити жертву виконувати накази її господаря, її «садять на голку», після чого вона стає слухняною. Гроші за поставлених передаються готівкою (зокрема, через кур'єрів, у тому числі й через осіб, які повертаються до України після супроводження жертв під час виїзду останніх за кордон) або перераховуються через банківські рахунки. Гроші, зароблені злочинними організаціями, не залишаються в бідних країнах, вони відмиваються через банківські рахунки злочинних босів у фінансових центрах, таких як Сполучені Штати, країни Західної Європи чи офшорні рахунки.
Доволі своєрідною є обстановка, в якій здійснюється торгівля людьми. Ця обстановка є складною системою, структура якої трохи відрізняється від структури обстановки інших видів злочинної діяльності. Певну особливість такої категорії, як місце вчинення злочину щодо торгівлі людьми, зумовлює транснаціональний характер даного злочину. Ми не можемо говорити про місце вчинення торгівлі людьми.
Вбачається більш доцільним говорити про місце вчинення окремих етапів злочинних дій, з яких складається цей злочин і про які йшлася мова вище.
Перший етап злочинного діяння — підшукування та вербування жертв — має місце в Україні. З огляду на фактори, які сприяють учиненню злочину, можна сказати, що переважно ці дії відбуваються в регіонах зі складним економічним становищем, високим рівнем безробіття. Конкретне місце, де злочинці вербують своїх жертв, залежить від способу вчинення цих дій. З огляду на шляхи потрапляння жертв у тенета торгівців, треба зазначити, що вести мову про місце можна лише у випадку особистого контакту вербувальника із жертвою.
У випадку викрадення жертви, а це здебільшого можна віднести до дітей, місцем учинення злочинних дій переважно є вулиця, можливо недалеко від шкіл та інших місць, де діти переважно проводять час, залишаючись поза наглядом дорослих. Злочинці обирають місця не дуже людяні на випадок опору з боку жертви. Якщо викрадаються дорослі особи, то місцем викрадення обирається двір житлового будинку, вулиця, територія поблизу місця роботи жертви. Дуже часто викрадення здійснюються на вокзалах, в аеропортах.
Конкретними місцями, де утримуються викрадені особи до перевезення їх за кордон і подальшого продажу, є: - міська квартира, дім, дача злочинців — 30%; - квартира, яку знімають злочинці, — 28%;- гараж, сарай, підвал будинку — 13%; - приміщення комерційних фірм (що під прикриттям займаються торгівлею людьми) — 9%; - готель, пансіонат, будинок відпочинку — 8%; - конспіративна квартира — 6%; - гуртожитки — 3%; - інші приміщення (будівлі, що ремонтуються або будинки, призначені для зносу, технологічні бункери, колодязі тощо) — 3% .
Часто викрадені особи перевозяться з місця на місце, щоб ускладнити їх пошук. Треба зауважити, що перелічені вище місця можуть слугувати не тільки для утримання викрадених осіб, а й тих осіб, які обманним шляхом опинилися в руках злочинців і очікують відправлення за кордон для подальшого «працевлаштування». Як правило, сам продаж людини має місце вже після перетину державного кордону України. Найбільш популярними країнами призначення для громадян з України є: Туреччина, Греція, Кіпр, Італія, Іспанія, Югославія, Боснія і Герцеговина, Угорщина, Чехія, Хорватія, Німеччина, Об'єднані Арабські Емірати, Сирія, Китай, Голландія, Канада і Японія.
Конкретне місце утримування жертв залежить від того, з якою метою їх було вивезено: осіб, вивезених для подальшої сексуальної експлуатації, розміщують у будинках розпусти, перед тим протримавши деякий час на конспіративних квартирах для подолання опору, «дешеву робочу силу» відправляють на ферми, до підпільних цехів, майстерень. Людей, яких вивезли з метою подальшої трансплантації органів, може бути поміщено у приватних лікарнях. Доволі складно вести мову й про час учинення торгівлі людьми, навіть якщо піти тим же шляхом, як це було зроблено при розгляді місця вчинення, і зосереджувати увагу на окремих етапах злочинної діяльності.
Будь-якої часової визначеності у цього злочину майже не існує. Винятки можуть становити лише випадки, коли переміщення людей через кордон пов'язане з розкладом руху транспорту. Але говорити про це, робити певні висновки можна лише вже маючи певну інформацію про конкретний злочин. Окрім того, якщо жертва потрапляє у тенета злочинців шляхом викрадення, то може бути доречним знання часу, коли найчастіше злочинці здійснюють злочинні посягання на особисту свободу особи. Здебільшого для викрадення обираються робочі дні. Найбільш криміногенними виявились понеділок, вівторок та п'ятниця, на суботу та неділю припадає лише 9% випадків.
Отже, криміналістична характеристика торгівлі людьми є багатоплановим і складним явищем, яке втілює в собі всі специфічні особливості даного виду злочинів. Уже з моменту надходження початкових відомостей про подію, що має ознаки злочину, передбаченого ст. 149 КК України, уся наступна діяльність по перевірці інформації, що надійшла, вирішенню питання про порушення кримінальної справи і вибору найбільш правильної програми розслідування повинна будуватися з урахуванням криміналістичної характеристики торгівлі людьми.