Призначення судово-психологічної експертизи й організація її провадження

Призначення судово^сихологічної експертизи відне­сено на розсуд слідчого або суду, що приймають рішення, виходячи з конкретних обставин справи. Експертиза провадиться в період розслідування чи судового розгляду справи на підставі відповідного процесуального рішення: постанови слідчого (судді) чи ухвали суду. Призначення експертизи є процесуальною дією, і отже, її провадження можливе лише за порушеною кримінальною справою. Судово-психологічна експертиза призначається в тих ви-

¹ Зміст деяких тестів див. у § 3 гл. 2 розд. 1 цього підручника. 298

Глава 3. Судово-психологічна експертиза

падках, коли для вирішення певних питань необхідні спеціальні знання в галузі психології.

Розвиток інституту судово-психологічної експертизи пов'язаний з організацією досліджень у спеціалізованих експертних установах. Так, у 1997-1998 pp. в Україні здійснене упорядкування проведення судово-психо­логічних експертиз. Спочатку в Харківському науково-дослідному інституті судових експертиз імені Заслуже­ного проф. М. С. Бокаріуса (з липня 1998 р.) були ство­рені спеціалізовані підрозділи (лабораторія, сектор), що забезпечували психологічні дослідження. Надалі такі підрозділи були створені й в інших інститутах судових експертиз Міністерства юстиції України. Відповідно до наказу Міністерства юстиції України «Про експертно-кваліфікаційні комісії й атестацію судових експертів» від 15 липня 1997 р. зі змінами від 18 квітня 2000 р. до переліку судових експертиз внесені «психологічні до­слідження».

Процес призначення будь-якої судової експертизи містить основні елементи: 1) збирання необхідних ма­теріалів; 2) вибір моменту призначення експертизи; 3) визначення предмета судової експертизи; 4) формуван­ня запитань експерту; 5) вибір експертної установи чи експерта. При призначенні судово-психологічної експер­тизи зазначені елементи наповнюються певним специ­фічним змістом.

Так, важливим у призначенні судово-психологічної експертизи є вибір експертів. Йдеться про те, що така су­дова експертиза у більшості випадків має проводитися у складі експертної комісії (не менше 2-3 фахівців), що пов'язано зі складністю об'єкта дослідження — психіки людини. При виборі експерта необхідно враховувати предмет експертизи. Зокрема, при необхідності дослі­дження психіки неповнолітніх доцільним є запрошення фахівців у галузі дитячої та юнацької психології; пси­хіки людей похилого віку — фахівців геронтопсихологів

Розділ четвертий. ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Глава 3. Судово-психологічна експертиза

I

та ін. У тому разі, якщо судова експертиза провадиться за межами державної спеціалізованої експертної установи, необхідно віддавати перевагу особам, які мають базову психологічну освіту або без такої, однак тим, хто працює у галузі психології не менше 5 років і має відповідні на­укові публікації. Доцільно доручати проведення судово-психологічних експертиз особам, яким присвоєна кваліфікація судового експерта на право проведення пси­хологічних експертиз.

Істотним елементом призначення судово-психологіч­ної експертизи є формулювання запитань експерту. Ці запитання мають відповідати основним вимогам: 1) не виходити за межі спеціальних знань експерта і не мати правового характеру; 2) бути визначеними, конкретними і короткими; 3) мати логічну послідовність.

Методичну допомогу слідчому або суду може надати такий типовий перелік запитань, що вирішуються судо­во-психологічною експертизою: які індивідуально-пси­хологічні особливості має підекспертна особа, що зумови­ли характер її протиправних дій або злочину чи злочин­ної діяльності (зазначаються ті, які мають значення для суду чи слідства: підвищена агресивність, підкореність, жорстокість, нерішучість, етичні орієнтації, соціальні настанови, мотиваційна сфера тощо); які психологічні особистісні якості й провідні мотиваційні чинники по­ведінки має підекспертна особа; у якому зв'язку вони знаходяться з обставинами, що досліджуються у справі; чи могли індивідуально-психологічні особливості підекс-пертної особи суттєво вплинути на її поведінку під час вчинення нею протиправних дій (чи злочину); який індивідуально-рольовий статус має підекспертний у зло­чинній групі (лідер, підвладний тощо) і чи зумовлено це його індивідуально-психологічними властивостями та особливостями соціально-психологічної структури зло­чинної групи (злочинного угруповання); які особливості

мають психологічні чинники сексуально-насильницької поведінки підекспертного (у справах про статеві злочи­ни); чи має підекспертна особа індивідуально-психо­логічні особливості, що суттєво вплинули на характер її показань у справі; яким чином сімейна ситуація, індиві­дуально-психологічні особливості батьків (зазначити, якщо треба, особливості одного з них чи обох), мотива­ційні чинники вплинули на емоційний стан, психічний розвиток та відчуття благополуччя дитини — виховна по­ведінка здійснюваного ними виховного процесу; чи має оцінка сімейної ситуації дитиною залежність від впливу з боку батьків та інших дорослих; чи має підекспертна особа зміни в емоційному стані, індивідуально-психо­логічних проявах, які перешкоджають активному со­ціальному функціонуванню її як особистості і виникли внаслідок впливу певних обставин (зазначити обставини: безпідставне обвинувачення, незаконне позбавлення волі, наклеп, образа, заподіяння шкоди її громадським інтересам та ін.); чи спроможна підекспертна особа, з урахуванням її вікових особливостей, емоційного стану, індивідуально-психологічних властивостей, рівня розу­мового розвитку та умов мікросоціального середовища (залежність, погроза, омана тощо), усвідомлювати реаль­ний зміст власних дій та у повній мірі свідомо управляти ними і передбачати їх наслідки; чи здатна підекспертна особа, з урахуванням її емоційного стану, індивідуально-психологічних особливостей та рівня розумового розвит­ку, правильно сприймати обставини, що мають значення у справі, і давати про них відповідні показання; чи мали суттєвий вплив індивідуально-психологічні особливості та емоційний стан підекспертної особи на її поведінку в аварійній ситуації (у справах щодо керування транс­портом чи механізмами й автоматизованими системами на виробництві тощо); чи перебувала підекспертна особа на момент вчинення протиправних дій в емоційному

Розділ четвертий. ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧО!'ДІЯЛЬНОСТІ______________________

стані й у якому саме (сильний страх, пригніченість, роз­губленість, відчай, емоційний стрес, фрустрація та ін.), що суттєво вплинув на її свідомість і поведінку (або, згідно зі справою, на діяльність, виконання професійних обов'язків); чи перебувала підекспертна особа на момент вчинення протиправних дій у стані фізіологічного афек­ту як психологічної підстави сильного душевного хвилю­вання; в якому емоційному стані перебувала підексперт­на особа у період, який передував її самогубству; чи ви­ник емоційний стан підекспертної особи в період, який передував її самогубству, внаслідок дій обвинуваченого (зазначити: насильство, дії, які кваліфікуються як по­грози, жорстоке ставлення чи систематичне приниження людської гідності тощо); чи здатна підекспертна особа, виходячи з рівня її розумового розвитку, індивідуально-психологічних особливостей і емоційного стану, пра­вильно розуміти характер та значення вчинюваних з нею дій та здійснювати опір (у справах про статеві злочини); чи здатна підекспертна особа, з урахуванням рівня її ро­зумового розвитку та індивідуально-психологічних особ­ливостей, розуміти характер та фактичний зміст власних дій, керувати ними та передбачати їх наслідки; чи має підекспертна особа відхилення у психічному розвитку, які не є виявами психічного захворювання; якщо має, то якими саме є їх ознаки; чи вплинули (і яким чином) індивідуальні властивості психічних процесів підекс­пертної особи (вказати залежно від того, що має значення у справі: пам'ять, увага, сприйняття, мислення, особли­вості емоційних реакцій) або функціонування сенсорних процесів (зір, слух, нюх тощо) на адекватність сприйнят­тя нею особливостей та змісту ситуації (зазначити наявні ознаки ситуації, що досліджується у справі), на їх відтво­рення у показаннях. Необхідно зазначити, що на вирі­шення судово-психологічної експертизи можуть бути по­ставлені й інші запитання.

Глава 3. Судово-психологічна експертиза

Організація провадження судово-психологічної екс­пертизи передбачає створення нормальних умов вико­нання експертної діяльності, належних параметрів взаємодії з підекспертною особою при її перебуванні у слідчому ізоляторі, захист безпеки судового експерта, усунення можливих «перешкод» при провадженні судо­вої експертизи, протидії з боку заінтересованих осіб. Не­обхідна також певна «стандартизація» методик дослідження, які обираються, підвищення якості вико­нання стимулюючого матеріалу, що використовується при реалізації психодіагностичних методів.

Хід і результати судово-психологічної експертизи відображаються у висновку експерта. Цей процесуаль­ний документ складається з трьох частин: вступної, до­слідницької, заключної (ст. 200 КПК України).

У вступній частині вказується: найменування екс­пертизи; дата і місце складання висновку; дата постано­ви (ухвали) про призначення експертизи і хто її виніс; особу, яка підлягає експертному обстеженню, її процесу­альний статус; запитання, поставлені перед експертом, відомості про нього; прізвища і процесуальне положення осіб, які брали участь в експертизі.

У дослідницькій частині висновку викладається весь процес експертного дослідження, описуються психодіаг-ностичні методи і методики, що були використані.

У заключній частині містяться висновки експерта, тобто відповіді на поставлені запитання. Якщо однознач­на відповідь неможлива, він може бути і ймовірнісним.

Розділ четвертий. ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ______________________

і Запитання для самоконтролю

1. Які психологічні особливості особи слідчого Вам відомі?

2. Які психологічні закономірності притаманні особі обвинуваченого?

3. У чому полягає сутність захисної домінанти?

4. Яке значення має віктимність у поведінці потер­пілого?

5. Які розумові завдання вирішує слідчий під час огляду місця події?

6. Чи існує взаємозв'язок особи злочинця і відобра­жень місця події?

7. З якою метою здійснюється діагностика особи допитуваного?

8. Які існують стадії формування показань?

9. Які чинники впливають на повноту і правильність сприйняття?

10. За допомогою яких прийомів встановлюють пси­хологічний контакт?

11. Чи існують психологічні закономірності сприй­няття зовнішності людини?

12. Що таке рефлексивне мислення і рефлексивне управління?

13. У чому полягає сутність прийому «словесна розвідка»?

14. Чи існують особливості призначення судово-пси­хологічної експертизи?

15. Які методи застосовують під час судово-психоло­гічних досліджень?

16. Які основні напрями судово-психологічної експер­тизи?

Глава 3. Судово-психологЫна:<екепертиза

Рекомендована література

НГ"

1. Богинский В. Е. Рефлексивное управление при допросе: Учеб. пособие. — X., 1983. — 40 с.

2. Васильев В. Л. Юридическая психология: Учеб. для вузов. — 5-е изд., перераб. и доп. — СПб.: Питер, 2003. — 656 с.

3. Закатов А. А. Психологические особенности так­тики производства следственных действий с участием несовершеннолетних: Учеб. пособие. — Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1979. — 96 с.

4. Зорин Г. А Психологический контакт при производстве допроса: Учеб. пособие. — Гродно: Гродн. ун-т, 1986. — 71 с.

5. Комарков В. С. Психологические основы очной став­ки: Текст лекций. — X., 1976. — 28 с.

6. Коновалова В. Е. Допрос: Тактика и психология: Учеб. пособие. — X.: Консум, 1999. — 157 с.

7. Коновалова В. Е. Правовая психология: Учеб. по­собие. — X.: Основа, 1990. — 198 с.

8. Коченов М. М. Судебно-психологическая эксперти­за. — М., 1977.— 180 с.

9. Ларин А. М. Я — следователь. — М.: Юрид. лит., 1991. —192 с.

10. Лукьянчиков Е. Д., Кузмичев В. С. Тактические основы расследования преступлений: Учеб. пособие. — К.: КВШ МВД СССР, 1989. — 48 с.

11. Митрохина 3. И. Использование данных психоло­гии при производстве допроса: Учеб. пособие. — К.: УМК ВО, 1990. — 52 с.

12. Нагаев В. В. Основы судебно-психологической экспертизы: Учеб. пособие для вузов. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. — 333 с.

13. Нор В. Т., Костицкий М. В. Судебно-психологи­ческая экспертиза в уголовном процессе. — К.: Вища шк., 1985. — 56 с.

L

20 4-460

Розділ четвертий. ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ______________________

14. Порубов Н. И. Научные основы допроса на предва­рительном следствии. — Минск: Вышэйшая шк., 1978. — 176 с.

15. Ратинов А. Р., Ефимова Н. И. Психология допроса обвиняемого: Метод, пособие. — М., 1988. — 114 с.

16. Шепітько В. Ю. Допит: Наук.-практ. посіб. — X.: КримАрт, 1998.

17. Ямполъский А. Е. Психология допроса подозревае­мого: Учеб. пособие. — Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1978.— 55 с.

Розділ п'ятий