Заходи щодо забезпечення безпеки техносфери

Державна стандартизація

Стандартизація становить основу проведення державної політики по встановленню єдиних норм, правил, приватних характеристик і вимог, спрямованих на забезпечення:

- високої якості продукції та послуг відповідно до рівня розвитку науки, техніки і технологій;

- безпеки продукції, робіт і послуг;

- єдності вимірів;

- безпеки ОГД із урахуванням ризику витримування встановлених припустимих (прийнятних ризиків) техногенних і природних НС.

Стандартизація - це діяльність, що складається у встановленні положень для загального і багаторазового застосування, щодо наявних або можливих завдань із метою досягнення оптимального ступеня впорядкування в певній сфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції, процесів і послуг їхньому функціональному призначенню, усуненню бар'єрів у торгівлі та підтримці науково-технічного співробітництва.

Об'єктами стандартизації є продукція, процеси і послуги, зокрема: матеріали, складові частини, устаткування, системи і їхня сумісність, правила, процедури, функції, методи і діяльність.

Метою стандартизації в Україні є:

- забезпечення безпеки для життя і здоров'я людини, тварин і рослин;

- забезпечення безпеки майна і охорони навколишнього середовища;

- створення умов для раціонального використання всіх видів національних ресурсів;

- визначення відповідності об'єктів стандартизації своєму призначенню.

Діяльність державних органів різних рівнів обумовлена статтею 13 Закону, у якій говоряться: "Технічні регламенти й інші нормативно-правові акти встановлюють обов'язкові вимоги по:

- захисту життя, здоров'я й майна людини;

- захисту тварин і рослин;

- охороні навколишнього середовища;

- безпеки продукції, процесів або послуг;

- запобіганню введення в оману щодо призначення й безпеки продукції".

Таким чином, стандартизація є одним з важливих напрямків діяльності держави по забезпеченню техногенної безпеки і зниженню ризику виникнення НС.

Державна експертиза

Державна експертиза проектів і рішень об'єктів виробничого і соціального призначення та процесів, здатних викликати НС і вплинути на стан захисту населення і територій організується і проводиться відповідно до законодавства спеціально уповноваженими центральними і місцевими органами виконавчої влади.

Якщо буде потреба зазначена експертиза може проводитися об'єднаннями громадян, незалежними експертами і фахівцями міжнародних експертних організацій, у порядку, установленому законодавством України.

Державний нагляд і контроль

Нагляд і контроль полягає в забезпеченні:

- безаварійного функціонування об'єктів економіки і зменшення масштабів можливих збитків при виникненні НС техногенного і природного характеру;

- готовності технічних засобів і споруд інженерного захисту населення і територій від пожеж і небезпечних гідрологічних явищ.

Ліцензування певних видів діяльності

Ліцензування окремих видів діяльності здійснюється з метою проведення єдиної державної політики по об'єднанню життєво важливих інтересів громадян, суспільства і держави. Основними принципами в сфері ліцензування діяльності техносфери є:

- забезпечення рівності прав і законних інтересів суб'єктів господарювання;

- захист прав, законних інтересів, життя і здоров'я громадян.

Ліцензуванню підлягає досить широке коло різних видів господарської діяльності, у тому числі ті їхні види, які пов'язані з ризиком виникнення ситуацій небезпечних для життя і здоров'я громадян, життєдіяльності територій. До них ставляться:

- виробництво вибухових речовин і матеріалів;

- виробництво особливо небезпечних хімічних речовин;

- виробництво пестицидів і агрохімікатів;

- виробництво спеціальних засобів, заряджених речовинами сльозоточивої та подразнюючої дії, засобів індивідуального захисту і активної оборони;

- транспортування нафти, нафтопродуктів, транспортування природного і нафтового газу, його розподіл і зберігання;

- централізоване водопостачання і водовідвід;

- перевезення пасажирів і вантажів повітряним, залізничним, річковим, морським, автомобільним транспортом;

- операції в сфері обороту з небезпечними відходами і ін.

Декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки

Декларування безпеки передбачає:

- оцінку ризику виникнення на промислових об'єктах НС із урахуванням визначення джерел загрози, умов розвитку і можливих наслідків аварій, катастроф, у тому числі викидів шкідливих речовин у навколишнє середовище;

- оцінку готовності до експлуатації об'єктів підвищеної небезпеки відповідно до вимог техногенної безпеки;

- аналіз достатності та ефективності мер по попередженню, локалізації і ліквідації аварійних ситуацій на промислових об'єктах.

Сертифікація продукції

Сертифікація організується і здійснюється з метою підтвердження відповідності продукції, що випускається, установленим вимогам, якості безпеки для життя і здоров'я людей, навколишнього середовища і майна.

Сертифікація може носити обов'язковий і добровільний характер і здійснюється спеціально вповноваженими структурами органів державної, виконавчої влади і місцевого самоврядування.

6.2 Заходи щодо поліпшення екологічної обстановки і

раціональному природокористуванню

Раціональне розміщення потенційно небезпечних виробництв

Шляхи дозволу цієї складної проблеми представляються наступними:

- удосконалювання законодавчої і нормативної бази по зміні об'єктів підвищеної небезпеки убік жорсткіших вимог по безпеці;

- закриття і реконструкція підприємств із застарілою технологією і виробленими строками експлуатації;

- введення в містобудівні норми і правила твердих вимог функціонування промислових зон в міській границі та за її межами.

Системи екологічної експертизи

Екологічній експертизі повинні підкоряти всі проекти законодавчих і нормативно-технічних документів, пов'язаних з розвитком техносфери і експлуатацією навколишнього середовища. Екологічну експертизу повинні проходити всі види діяльності від стадії планування до реалізації діючих об'єктів і комплексів, а також всі населені пункти.

Розробка цільових природно-охоронних програм

Метою таких програм є створення безпечних умов життя людини і відновлення якості природного середовища. Реалізація цієї мети повинна дати можливість довести зміст шкідливих речовин у гідросфері, атмосфері та ґрунті до гранично допустимих показників, забезпечити збереження в відновлення ландшафтів і біорізноманіття.

Пріоритетними напрямками цільових програм є:

- керування природоохоронною діяльністю і станом природного середовища;

- охорона природи;

- зниження техногенного навантаження на природне середовище і середовище перебування людини;

- ресурсозбереження;

- екологічна освіта і виховання.

Створення національної і регіональної систем моніторингу

Навколишнього середовища

Державна система моніторингу навколишнього середовища - це система спостереження, збору, обробки, передачі, зберігання і аналізу інформації про стан навколишнього середовища, прогнозування його зміни і розробки науково обгрунтованих рекомендацій для прийняття рішень по попередженню негативних змін стану навколишнього середовища і дотримання вимог екологічної безпеки. Система моніторингу є частиною національної системи інформаційної інфраструктури, зв'язаної по завданням і цілям з аналогічними системами інших держав.

Система моніторингу спрямована на:

- підвищення рівня інформації про екологічний стан навколишнього середовища;

- підвищення оперативності і якості інформаційного обслуговування всіх зацікавлених фізичних і юридичних осіб;

- сприяння розвитку міжнародного співробітництва в сфері охорони навколишнього середовища, раціонального використання природних ресурсів і екологічної безпеки.

Основними завданнями суб'єктів моніторингу є:

- довгострокове систематичне спостереження за станом навколишнього середовища;

- аналіз екологічного стану навколишнього середовища;

- інформаційно-аналітична підтримка ухвалених рішень у сфері охорони навколишнього середовища;

- інформаційне обслуговування органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також забезпечення екологічною інформацією населення країни і міжнародних організацій;

- розробка науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень.

Нормування діяльності об'єктів підвищеної небезпеки

Нормування діяльності об'єктів підвищеної небезпеки визначає кількісні і якісні показники функціонування небезпечних технологій і процесів з погляду безпеки для персоналу, населення, навколишнього середовища.

Нормування, при рішенні питань безпеки, може вироблятися як по відповідності параметрів процесів і кінцевої продукції необхідним нормам, так і по кількісних і тимчасових рамках функціонування таких виробництв.

ЛІТЕРАТУРА

1. Желібо Є.П., Чмир А.І., Троян В.С., Савінов Є.О. Безпека життєдіяльності: Курс лекцій. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. – 356 с.

2. Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності. – К.: Каравелла; Львів: Новий світ, 2000. – 320 с.

3. Авсеенко В.Ф. Дозиметрические и радиометрические приборы и измерения – Киев, «Урожай», 1990, 144 с

4. Гринин А.С., Новиков В.Н.Экологическая безопасность. Защита территорий и населения при чрезвычайных ситуациях. Учебное пособие. – М.:ФАИР-ПРЕСС,2000 – 336 с.

5. Экология и безопасность жизнедеятельности. Учебное пособие для вузов /Под редакцией Л.А.Муравья. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. – 447 с

6. Закон України “Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя” №4004-ХІІ ВР від 24.02.94.

7. Закон України “Про статус і соціальний захист громадянин, що постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи ” від 28 лютого 1991 р.

8. Закон України “Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань” від 14 січня 1998 р.

9. Первая доврачебная помощь. Учеб.пособие /под редакцией В.М.Величенко – М.: Медицина, 1990. -272 с.