Характеристика темпераменту

Таблиця 11.

СТРУКТУРА ДІЯЛЬНОСТІ

І	П	Ш	ІУ
Процесуальна структура	“Утворюючі” діяльності відповідно до регулюючої функції психічного	Структура відповідно до необхідних умов здійснення	Сторони діяльності
- Процеси - Дії   операції   способи дій   навички вміння - Рухи	- Мотив - Мета - Планування діяльності - Переробка інформації - Оперативний образ - Прийняття рішення - Дії - Перевірка та корекція результатів	Суб’єкт Потреба, мотив Предмет Умови Знаряддя Процес Результат	Мотиваційна Змістова Операційна Організаційна

РИСИ ХАРАКТЕРУ ПЕРВИННІ

В основі – психічні процеси: Вольові Емоційні Інтелектуальні

Моральні

РИСИ ХАРАКТЕРУ ВТОРИННІ

В основі – ставлення: до навколишнього світу до діяльності до інших людей до себе до речей

В основі – сторони діяльності: мотиваційні інструментальні

Рис. 32. Характер особистості

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Психологія – наука, що вивчає психічні явища як відображення навколишньої дійсності завдяки діяльності головного мозку з метою регуляції власної діяльності, спілкування, поведінки.

Лонгітюдний метод психологічного дослідження – організаційний метод, що передбачає вивчення певного психічного явища впродовж певного відрізку життя людини.

Метод зрізів (або порівняльний) - організаційний метод, що передбачає вивчення психічного явища на певному етапі розвитку людини. Як правило, таке вивчення здійснюється неодноразово, а його результати порівнюються.

Спостереження – один із основних емпіричних методів психологічного дослідження, що полягає у цілеспрямованому, систематичному вивченні психічного явища на основі сприймання поведінки людини в різних умовах.

Експеримент – один із основних емпіричних методів психологічного дослідження, що полягає у зборі фактів у спеціально створених умовах для активного прояву психічного явища, що вивчається.

Бесіда – допоміжний метод психологічного дослідження, який полягає в отриманні інформації про психічне явище на основі вербального спілкування.

Анкетування – допоміжний метод психологічного дослідження, який полягає в отриманні інформації про психічне явище на основі писемного звіту досліджуваного за спеціально розробленою програмою-анкетою. Анкета – опитувальник з системою запитань, кожне з яких спрямоване на вивчення предмета дослідження.

Тестування – метод психологічного дослідження, який полягає в отриманні інформації про психічне явище за допомогою стандартизованих інструментів-тестів. Тест – метод психологічного виміру, що включає завдання, спрямовані на діагностику індивідуальної вираженості психічного явища в людини.

Філогенез (у психології) – 1) процес виникнення та історичного розвитку психіки у тваринному світі; 2) процес виникнення та еволюції психіки впродовж історії людства.

Онтогенез – розвиток психіки у людини впродовж індивідуального життя (від народження до смерті).

Розвиток (у психології) – закономірна зміна психіки у часі, виражена в кількісних, якісних та структурних перетвореннях.

Відчуття – відображення окремих властивостей предметів та явищ при їх безпосередній дії на органи чуття.

Сприймання – відображення предметів та явищ в сукупності їх властивостей при безпосередній дії на органи чуття.

Пам'ять – психічний процес, що полягає у запам’ятовуванні, збереженні (чи забуванні), відтворенні минулого досвіду.

Уявлення – відображення предметів та явищ, що в даний момент не діють на органи чуття. Уявлення (як результат відображення) – це вторинний образ предмета чи явища, що виник на основі відчуття, сприймання та збережений у пам’яті.

Мислення – опосередковане та узагальнене відображення наочно не даних властивостей, відношень та залежностей предметів та явищ навколишньої дійсності.

Уява – створення в процесі мислення нових образів на основі минулого досвіду, отриманого завдяки відчуттям, сприйманню, пам’яті, уявленню.

Мова та мовлення.Мова – система знаків, що слугує засобом спілкування, мислення, означення предметів і явищ навколишньої дійсності. Мовлення – це процес застосування мови у спілкуванні, мисленні, при означенні предметів і явищ навколишньої дійсності.

Увага – спрямованість та зосередженість психічної діяльності на певних об’єктах; це необхідна внутрішня умова психічної діяльності.

Воля – це свідоме регулювання людиною своїх дій та вчинків, яке вимагає подолання внутрішніх та зовнішніх перешкод.

Емоції – психічний процес, який відображає особисту значущість та оцінку внутрішніх та зовнішніх ситуацій для життєдіяльності людини у формі безпосередніх переживань.

Особистість – соціально-психологічна сутність людини, яка формується в результаті засвоєння нею суспільного досвіду людства (соціалізації) та становлення самосвідомості. Особистість – це саморегульоване системне утворення, що складається з соціально значущих психічних властивостей, які забезпечують вибірковість відношень та регуляцію поведінки людини як поведінки суб’єкта активності.

Свідомість – вища, притаманна лише людині, форма доцільного ідеального відображення дійсності, її об’єктивних сталих властивостей, що виконує регулятивну функцію щодо поведінки, діяльності, спілкування. У психічному плані свідомість виступає для людини як процес усвідомлення – розуміння та вербалізації суті усвідомлюваного.

Самосвідомість – усвідомлення себе як усталеної, більш-менш визначеної одиниці, яка зберігається незалежно від змінних умов (усвідомлення своєї ідентичності). Суть самосвідомості розкривається через поняття: “Я-концепція”, самооцінка, рівень домагань.

Спрямованість особистості – системоутворююча психічна властивість особистості, яка визначає її психічний склад; це система спонук, яка визначає вибірковість відношень та активності людини. Суть спрямованості розкривається через поняття: потреба, мотив, потяг, бажання, установка, життєві цілі та плани, інтерес, ідеал, світогляд, переконання, ціннісні орієнтації.

Здібності – психічна властивість особистості, яка забезпечує відносну легкість та високу якість оволодіння діяльністю та її виконання. Суть здібностей розкривається за допомогою понять: задатки, схильність (нахили), обдарованість, талант, геніальність.

Темперамент – психічна властивість особистості, яка характеризується динамікою протікання психічної діяльності.

Характер – психічна властивість особистості, яку складає сукупність відносно сталих її рис, у яких відображається ставлення до навколишнього світу та які визначають стиль її поведінки з людьми в типових умовах.

Соціалізація – процес формування особистості за умови засвоєння людиною соціального досвіду, в ході якого вона перетворює соціальний досвід у власні цінності та орієнтації, вибірково залучає до своєї системи поведінки ті норми і шаблони, які прийняті в суспільстві.

Діяльність – специфічно людська форма активності людини, що регулюється усвідомленою метою перетворення навколишньої дійсності. Категорія діяльності охоплює відношення “суб’єкт-об’єкт”.

Спілкування – форма активності людини, результатом якої є не перетворена навколишня дійсність – матеріальний чи ідеальний предмет (як у діяльності), а відношення (стосунки), взаємодія з іншою людиною чи людьми. Категорія спілкування охоплює відношення “суб’єкт-суб’єкт”.

* Квадратними дужками тут (і далі) позначена назва фрагменту праці, яка визначена редколегією відповідно до його змісту.

^[1] Рубинштейн С.Л. Вопросы психологической теории //Вопросы психологии. - 1955. - № 1. – С. 16—17.

^[2] Рубинштейн С.Л. Теоретические вопросы психологии и проблемы личности. //Вопросы психологии. - 1957. - № 3. – С. 36.

^[3] Леонтьев А.Н. Природа и формирование психических свойств и процессов человека // Вопросы психологии. - 1955. - № 1. – С.32.

^[4] Ананьев Б.Г. Психология чувственного познания. - М.: Изд-во АПН РСФСР, 1960, С.30.

^[5] Перов А.К. Развитие черт характера из психических процессов, и временных состояний человека //Материалы совещания по психологии. – М.: Изд-во. АПН РСФСР, 1957. – С.79—89.

^[6] Распопов П.П. К вопросу о «картине поведения» и типе нервной системы //Вопросы психологии. – 1959. - № 6. – С.63.

^[7] Пуни А. Ц. Психология спорта. - М. – 1959. С.205—206.

^[8] Левитов Н.Д. О психических состояниях человека. - М.: Просвещение, 1964.–С. 27.

[9] Ухтомский А.А. Собр. Соч.. Т 1. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1960. – С.288.

[10] Watson I. В. Behaviorism. N. Y., 1930. Р. 104.

^[11] Гамезо М. В. Атлас по психологии / М. В. Гамезо, И. А. Домашенко. — М.,1998.-С. 28-29.

^[12] Философский энциклопедический словарь / Под ред. Л. Ф. Ильичева идр.-М„ 1983.-С. 364.

^[13] Ананьев Б. Г.О проблемах современного человекознания. — М., 1996. - С. 296-298.

^[14] Психология: Словарь / Под ред. А. В. Петровского, М. Г. Ярошевского.-М., 1990.-С. 227.

[15] Турусов О. В. Практикум по экспериментальной психологии. — Сама­ра, 1997. - С. 54.

^[16] Дружинин В. Н.Экспериментальная психология. — СПб., 2000. — С. 310.

^[17] Дружинин В. Н. Экспериментальная психология. — СПб., 2000. — С. 309.

[18] Социальное авторами рассматривается в узком (широко распространенном) понимании как отношения в конкретном социуме, общение (Ред.).

[19] В экспериментальной и контрольной группах было по 17 испытуемых.

[20] Дальнейшее изложение направлено на принципиальную критику приемов исследования умственного развития ребенка с помощью тестов, распростра­ненных и сейчас в зарубежных странах. Основные положения этой критики, остаются актуальными и в наше время. (Прим. ред.)

[21] При обычном обучении даже в старших классах школы действие распознавания оказывается не сформированным у большинства учащихся (исследование М. Б Воловича).

[22] Испытуемые прежде не изучали биологии.

[23] Но переходные формы имели место в контрольной группе, где формирование по­нятий проводилось методикой Выготского — Сахарова.

^[24] Розглядається становлення вміння визначати раціональний спосіб діяль­ності в межах етапу планування, який в інтелектуальному компоненті праці є інтег­руючим попередні і який найтісніше пов'язаний з практичним компонентом. Умін­ня визначати раціональний спосіб діяльності — це вміння визначити технологічний процес виготовлення виробу. Аналогічно розглядається спосіб виконання всіх ін­ших етапів розв'язання завдання (аналіз, організація, контроль).

[25] За термінологією теорії учбової діяльності В.В.Давидова та ін.

[26] Етапи, що становлять інтелектуальний компонент праці, ше називають загальнотрудовими вміннями інтелектуального характеру.

^[27] И. П. Павлов.Поли. собр. соч., т. IV. М.—Л., 1951, стр. 428.

[28] Такой ход его мысли точно соответствует современным тенденциям развития биологических наук, среди которых возникают такие пограничные с психологией новые дисциплины, как молекулярная когнитивная психология и т. п.

^[29] К. Маркс и Ф. Энгельс.Соч., т. 3, стр. 3.

^[30] См. К- К. Платонов. О человеке как предмете познания. — «Вопросы психологии», 1970, № 3, стр. 144—147.

^[31] С. Л. Рубинштейн. Бытие и сознание, стр. 309.

^{Е.В.Шорохова} Принцип детерминизма в психологи. – «Методологические и теоретические проблемі психологи», стр.30.

^[33] Термин «социализация» употребляется нами в двояком понимании. Во-первых, социализация только как процесс освоения (присвоения) и реализации растущим человеком социального (норм, отношений, различных проявлений духовности и пр.), которая противостоит, хотя одновременно и взаимосвязана с индивидуализацией, т. е. в том плане, в каком он обычно используется в психологической литературе. Во-вторых, как реальное содержание взросления ребенка, реализуемое в двуедином процессе социализации — индивидуализации, где проис­ходит формирование собственно социального как главного результата социального созревания, в котором и осуществляется становление значимого в своей индивидуальности субъекта активного творческого действия. Здесь социализация и индивидуализация уже не противосто­ят друг другу.

^[34] От латинского «возношу» — переход в другое состояние; процесс при­обретения и переключения энергии аффективных влечений на цели социальной деятельности и культурного творчества (см.: Советский энциклопедический словарь. — М., 1984. — С. 1278.)

[35] Пік зростання самосвідомості як основи самовиховання в нормі припадає вже на підлітковий вік.

[36] У вітчизняній психології найбільш використовуваними у теорії та практиці психології та педагогіки є структури особистості за А.Г.Ковальовим, К.К.Платоновим, В.В.Рибалкою, С.Д.Максименком.

[37] Розділ написано спільно з М.М.Наконечною

^[38] Общая психология / Под ред. А. В. Петровского. — М., 1986. —С. 425.

^[39]ЛичкоА. Е. Психопатии и акцентуации у подростков. — Л., 1983. — С. 9.

^[40] Леонгард К. Акцентуированные личности. — Киев, 1981. — С. 15.

^[41]Личко А. Е. Акцентуации характера у подростков / А. Е. Личко, И. Ю. Лавкай. // Психол. журнал — 1987. — № 2. — С. 113.

[42] Розглядаючи питання у плані вирішення проблеми розвитку розумової сфери у процесі трудового наймання, ми маємо на увазі індивідуальний стиль роз в'язання трудового завдання, і передусім здійснення його інтелектуального компо­нента як умови ефективності практичного виконання завдання.

^[43] Пропонується аналогічно до методики, що використовувалася у дослідженні Н.Л.Коломенського (Коломенский Н.Л. Развитие личности учащихся вспомогательной школьї. - К.: Радянська школа, 1978. - 87 с.) та в експериментальній та практичній психо­логії (більш детально див. Методики вивчення самооцінки, представлені в практикумах з психології).

^[44] С. Л. Рубинштейн. Бытие и сознание, стр. 256—257.

^[45] «Психология». Под ред. А. Г. Ковалева и др. М., 1966, стр. 426.

^[46] Там же, стр. 425.

^[47] П. А. Р^дик. Психология. М., 1964, стр. 409.

⁸ А. Н. Леонтьев. Проблемы развития психики. М.. 1959, стр. 415.

^[49] Философский словарь, М., 1968, стр. 96.

^[50] М. И. Смирнов. Еще раз о психологии личности. — «Воп­росы психологии», 1969, № 6, стр. 128.

[51] Хохліна О.П. Загальна психологія: Методичні рекомендації з підготовки до державноготекзамену для студентів 4 курсу факультету правового забезпечення підприємницької діяльності та психології з підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» галузі знань 0301 «Соціальні науки» напряму підготовки 6.030102 «Психологія». – К.: НАВС, 2011. – С.68-75.