Соціально-психологічний експеримент

Експеримент є найважливішим методом пізнання-передбачення і разом з моделюванням і обробкою великої сукупності статистичних даних слугує науковому, релігійному, художньо-образному, ін. способам пізнання. Адже експеримент встановлює причинно-наслідкову залежність між причиною «А» і її наслідком-результатом «Б» («А» має у часі передувати «Б», змінювати «Б», що вимагає виконання певних принципів експериментального дослідження).

Більш того, експеримент є засобом перевірки передбачень, прогнозів, які робить теорія (аксіоми, постулати, гіпотези, емпіричні факти, закономірності, правила логічного виведення, логіка теорії, основні теоретичні знання, ін.). Теорії (глобальні моделі), описуючи реальність, здатні передбачати явища дійсності, а точність і широта прогнозу визначають цінність самої теорії. У разі недостатності знання для пояснення якихось фактів дійсності виникають відповідні проблеми. Саме їх постановка веде до формулювання гіпотези щодо їх вирішення.

Гіпотеза (гр. припущення, що лягає в основу) – це наукове твердження, правдивість чи хибність якого невідомі, але можуть бути перевіреними у досліді емпіричним шляхом. Гіпотеза – міст, який поєднує «світ теорій» і «світ емпіричного». В залежності від виду теорії (нижній, середній, вищий рівень) визначається вид гіпотези. Так, згідно з теорією пси-поля (середній рівень) формулюється гіпотеза про «над-потреби» і «системи напружень», якими обумовлюється поведінка особистості. Приклад: сильно втомлена дівчинка, намагаючись сісти відпочити на камінь, який дуже цікавить її (і вона хоче його оглянути), крутиться дзигою навколо нього. Така поведінка спричинена зіткненням 2-х квазі потреб (одночасні бажання сісти й оглянути). У притчі віслюк, якій дуже хотів їсти, але не міг вибрати, до якої з двох однакових копиць сіна підійти, помер з голоду.

На основі теорій верхнього рівня, де поняття, маючи максимальну ступінь узагальнення, набувають статусу категорій, де не висуваються емпірично навантажені гіпотези, розробляються теорії середнього рівня й відповідні гіпотези. При створенні теорій використовують як індуктивні, так і дедуктивні методи. Індуктивний метод передбачає рух від часткового до загального, від фактів до теорії, коли загальне знання виводиться із закономірностей, які отримані в окремо взятих випадках.

Насправді ж закон, який був отриманий індуктивним методом, є лише гарною гіпотезою, яку треба перевірити великою кількістю експериментів. Щодо дедуктивного методу, то тут все навпаки, навіть, гіпотеза виступає в ролі загального твердження, яке потім підлягає емпіричній перевірці, коли спочатку формулюються певні постулати і лише потому збираються дані з метою перевірки цих гіпотез. Талановиті особистості здатні використовувати ці протилежні підходи (знизу вверх і зверху вниз) одночасно.

Отже, експериментальний метод є процесом перевірки наукових гіпотез причинно-наслідкового характеру на основі застосування певних правил (форми збору емпіричних даних, контроль, форми організації дослідження, ін.). До того ж експериментальне дослідження передбачає кілька етапів його проведення (кожен з яких має декілька послідовних кроків). Тому, існує можливість своєчасно зупинити експеримент, якій вийшов з-під контролю і попрямував у непередбаченому напрямі, аби убезпечити життя людей. Це відрізняє науковий експеримент від тих, що проводяться самотужки над самими собою і всією країною доморощеними кланами «соціонавтів».

На теоретичному етапі проведення експерименту визначається тема-ідея, передбачається попередня постановка проблеми, виявляється те, що не задовольняє і які причинно-наслідкові впливи треба встановити. Вивчається необхідна наукова література, визначаються базові поняття, досвід і висновки інших науковців з поясненням причин даних явищ, ін.

Підготовчий етап полягає у складанні самої програми експерименту, уточненні, конкретизації, ін. відповідної гіпотези, визначенні оптимальної послідовності експериментальних дій і складанні плану (логічна схема). На цьому ж етапі здійснюється розробка способів фіксації й аналізу результатів, складаються інструкції, проводяться пілотажні дослідження (особливо у разі складного, дорогого експерименту). Вивчається морально-етичний аспект експерименту (захист прав людей, поліпшення їх матеріального, соціального і духовного добробуту). Забороняється наносити будь-яку шкоду, зводяться до мінімуму фізичні і психічні ризики.

На наступному (власне експериментальному) етапі важливо здійснити висококваліфіковане інструктування і відповідну підготовку всього населення, впевнитися, що люди правильно зрозуміли даний соц.-псих. експеримент, економічні й політичні реформи. Потрібно також правильно організувати взаємодію дослідників з громадянами, що обумовить надійність і правдивість результатів, можливе відхилення від програми експерименту, ін.

Необхідно поважати вільний вибір (право людини), яка не хоче брати участь у соціальному експерименті. Періодичне проведення моніторингів з інтерпретацією, висвітленням даних підтвердження чи ні експериментальної гіпотези не тільки сприятиме довірі й взаємодії у новому громадянському суспільстві, а й розвитку соціальної свідомості людей.

Соціально-психологічні експерименти довели, що дух творчої енергії, який прискорює думку і перетворює душу і свідомість у нову якість і який оспівано в усіх культурних епохах, відчувається і сприймається як благодать Божа. Він цінується соціонавтами вище за потреби, породжені так званою «цілеспрямованою» діяльністю. Адже остання будується, в першу чергу, на мотивації матеріальної нагороди і соціального визнання, потребах кишені, влади і слави.

Цікаво:

1) Чим відрізняються творчість, праця, навчання, виховання, гра і їх наслідки?

2) Чому науковці приділяють велику увагу плануванню, організації і проведенню соціально-психологічного експерименту?

3) Навіщо укладати програму і план соціально-психологічного експерименту?

4) Хто має нести відповідальність за проведення соціально-психологічного експерименту в масштабах країни?

5) Запишіть своє питання.

Тобі дарую я ключі

Дванадцяти замків,

Зніми печаті навесні,

Коли розтануть сни,

І двері храму відчини –

Благого вість луна…