Окомірне перенесення вогню
До ст. 71 та 72
Якщо є пристріляна ціль, то вирахувані установки для стрільби по новій цілі доцільно визначати з використанням пристріляних установок (поправок), що вже є у наявності, по заздалегідь пристріляній цілі. У цьому випадку зменшується помилка у визначенні вирахуваних установок по новій цілі за рахунок врахування пристріляних поправок на відхилення умов стрільби від табличних та виключення систематичної помилки визначення координат вогневої позиції.
Зважаючи на те, що точнісні характеристики пристріляних поправок, визначених при стрільбі по старій цілі, змінюються з часом (коли з моменту закінчення пристрілювання пройшло багато часу) та з відстанню (при значному віддаленні нової цілі від пристріляної), точність способу, що розглядається, суттєво знижується.
Розрахунки показують, що для середніх умов, що характеризуються дальністю стрільби 5-6 км, ПЗ від
2-00 до 3-00, Кв = 0,3-0,5, віддаленням нової цілі від пристріляної за дальністю до 600 м та за напрямком до 1-00 та часом, що пройшов після пристрілювання старої цілі, у межах від 3 до 8 год., спосіб визначення установок, що розглядається, буде характеризуватися значеннями серединних помилок: за дальністю – 4-6 %Д 
, за напрямком – 0-10...0-20.
До глави IV
ПРИСТРІЛЮВАННЯ ЦІЛІ
До ст. 73
Пристрілювання цілі є найбільш точним способом визначення стрільбою установок для ураження цілі. Воно полягає в тому, що центр розсіювання снарядів наближають до цілі (центру групової цілі), вводячи коректури дальності та напрямку, що визначаються за результатами вимірювання чи оцінки відхилень розривів (центру групи розривів) від цілі. При стрільбі снарядами з дистанційним підривником (трубкою), крім того, пристрілюється перевищення розривів над ціллю.
Точність пристрілювання залежить від дальності спостереження (засічки), дальності стрільби, розсіювання снарядів, способу визначення відхилень розривів від цілі, кількості засічених розривів та багатьох інших факторів. Помилки пристрілювання викликають відповідні відхилення центру розсіювання снарядів (ЦРС) від цілі. Ці відхилення підпорядковуються нормальному закону розподілення та характеризуються серединними помилками за дальністю Rд, напрямком Rн та висотою Rв.
Ураження окремої цілі може бути досягнуто лише за умови, що відхилення ЦРС від цілі не перевищують 4 Вд за дальністю та 4 Вб за напрямком, тобто коли ціль накривається будь-якою частиною повного еліпсу розсіювання снарядів. Ця умова виконується, коли серединні помилки пристрілювання за дальністю та напрямком не перевищують відповідно величини 1Вд та 1Вб.
Отримання такої точності пристріляних установок сполучається зі значним часом на проведення пристрілювання та збільшення витрати снарядів. Значна тривалість пристрілювання може знизити ефективність стрільби на ураження таких цілей, жива сила яких за час пристрілювання може підвищити ступінь своєї захищеності. Тривале пристрілювання створює також більш сприятливі умови противнику для розвідки та нанесення ураження нашим гарматам (батареям), що стріляють. Тому у сучасних умовах виникає необхідність ведення пристрілювання цілі обмеженою кількістю гармат та при обмеженій кількості пострілів з розрахунком закінчення пристрілювання за короткий час. Межа зниження точності пристрілювання, що при цьому допускається, може бути встановлена такою, при якій не менше, ніж у половині усіх стрільб забезпечується знаходження центру розсіювання снарядів у межах, що не перевищують величини ±2,5 Вд відносно цілі. Цій умові відповідає серединна помилка пристрілювання, що не перевищує величини 2,5 Вд. Імовірність знаходження центру розсіювання снарядів у межах ±2,5 Вд відносно центра цілі при різній точності пристрілювання Rд наведена у табл. 13.
Таблиця 13