Формування підліткових груп, ієрархія статусів членів учнівського колективу.

У підлітковому віці інтенсивно починають формуватися групи. Спочатку вони невеликі і складаються з представників однією статі, згодом виникає тенденція до об’єднання подібних угрупувань в більші компанії. З часом такі групи стають змішаними.

Відособлені групи однолітків в підлітковому віці стають більш стійкими, стабільними. Стосунки між ними починають підкорятися більш вимогливим правилам. Атмосфера в таких групах приваблива завдяки подібності інтересів і проблем, які хвилюють підлітків; можливістю відкрито їх обговорювати, не побоюючись бути висміяними і знаходячись в рівних стосунках з товаришами.

Типовою рисою підліткових груп є надзвичайно високий конформізм її членів. Це зумовлено тим, що розмите, дифузне «я» підлітка потребує опори з боку сильного, однозначного «ми» референтної групи однолітків.

Для підлітків важливо не лише бути разом з однолітками – вони прагнуть зайняти у їх середовищі те становище, яке б відповідало їхнім претензіям. Для одних це бажання бути лідером, для інших – користуватись авторитетом у якійсь справі, треті намагаються знайти близького друга тощо. Однак завжди це прагнення є провідним мотивом поведінки у цьому віці.

У структурі сформованих груп чітко виявляються ієрархії статусів їхніх членів.Найпопулярніші з них належать до підгрупи лідерів.

Лідер – це особистість, яка користується визнанням та авторитетом у групі й за якою група визнає право приймати рішення у значущих для неї ситуаціях. Лідер учнівського колективу може бути офіційним, коли він призначається педагогом й виконує покладені на нього функції, і неформальним, що визнається групою стихійно за його високі якості та значущість тих ролей, які він реалізує в колективі та в інтересах колективу. Для колективу оптимальним вважається варіант, коли формальний лідер водночас є неформальним. За даних умов його діяльність здійснюється максимально ефективно і найповніше виявляє психологічний потенціал групи [3,10].

Особиста увага з боку лідера особливо цінна для підлітка, який не знаходиться в центрі уваги однолітків. Такі учні нерідко прагнуть завоювати увагу і прихильність лідера, надзвичайно дорожать дружбою з ним. Не менше цікавими для підлітків стають близькі друзі, для яких вони самі можуть виступати як рівноправні партнери або лідери.

На місці лідера не може бути будь-яка людина, а лише та, чия готовність діяти відповідає моменту. Специфіка лідерства полягає в тому, що роль лідера не тільки "дають", але він бере її сам. Тобто, лідером може стати той, хто крім відповідного соціально-психологічного складу має достатню мотивацію лідерства, хоче виконувати цю роль у малій групі у певній ситуації.

Позиція підлітків зі статусом “надають перевагу” знаходяться в проміжному становищі між лідерами та знехтуваними. В одних випадках вони мають вплив на інших, в деяких — самі перебувають під чиїмось впливом.

Особливо складним є положення «знехтуваних» або «ізольованих».. Так звані «ізольовані» підлітки мають характерну особливість: на думку однолітків, у них відсутні якості «хорошого товариша», що не може бути виправдано нічим іншим. Ізольованість важкого підлітка в класі може бути не лише причиною, але і слідством того, що він є в стороні від колективу, нехтує його цілями і нормами поведінки. [4]

З ускладненням змісту спільної діяльності і структури колективу груповий статус особи більшою мірою визначається її діловими і моральними якостями, включаючи відношення до колективу, рівень соціальної відповідальності, чим товариськістю. Тому в класах з низькою згуртованістю товариськість впливає на соціометричний вибір і по «ділових» критеріях, тоді як в групі з високою згуртованістю навіть переваги у сфері особистих взаємин залежать також від відношення до колективу.

Чим би не визначався статус підлітків в колективі, він робить сильний вплив на його поведінку і самосвідомість [5].