Соцiально-психологiчна характеристика злочинної поведiнки неповнолiтнiх

Емоцiйний комфорт, що втрачається пiддiтками в результатi сiмейного неблагополуччя та шкільних невдач, має потребу в компенсацiї, тому що нiхто “не може жити в суспiльствi пiд гнiтом постiйної неприхильностi й дурної думки своїх близьких i тих, з ким вiн спiлкується. Цей тягар занадго важкий для людського терпiння”. Компенсацiя емоцiйної незадоволеностi відбувається в пiдлiткiв за рахунок самоствердження в товариських групах. Такі групи вiдiграють велику роль у соцiалiзацiї неповнолiтнiх. Ще бiльш значима їхня роль у кримiналiзацii особистостi пiдлiтка, який втратив мiцнi контакти з родиною, школою. Звичано ж, пiддiтки збираються в групи зовсiм не заради злочинiв. Вони прагнуть до спiлкувапня, дружби, а випадковi зустрiчi використовують для спiльнiх розваг. Небезпека виникає в тому випадку, коли підлiтки пiдладають пiд вплив дурного початку, коли провiдну роль у групi одержує цінiчний, агресивний, найчастiше старший за вiком, парубок. Цей ватажок може бути пiдлiтком, але, як правило, ним виявляється бiльш доросла, досить деморалiзоваяа людина, яка вселяє, що чоловiча поведінка складається з лихослiв’я, вживання спиртних напоiв, що якщо немає грошей, то їх можна здобути злочинним шляхом [4].

Спочатку пiдлiтки гуртуються на основi однакових можливостей i однаковоi безконтролъностi в проведевнi вiлъного часу. Вони прагнуть задоволънити потребу в такому спiлкуваннi, яке дасть можливiсть уникнути негативних емоцiй, повязаних з їхнiм статусом “iзольованих’. Бiльше того, у процесi такого спiлкування задовольняється їхнє бажання бути зрозумiлими. Зазначенi пiдстави (мiжособистiсний статус) зближають тих, хто перебуває в приблизно однакових умовах. Серед собi подiбних підлiтки зустрiчають спiвчутгя, можуть вiдверто говорити про свої невдачi й переживання, сiмейнi конфлікти, неприємностi у школi й тм., оскільки їх слухачами тут виявляються особи з подiбними переживаннями, з такими ж невдачами в школi, сімейними неприємностями. Iх спiвчутлива щира реакцiя iмпонує пiдлітковi. Законослухняні ж однокласники, знайомi, сусiди часто не в змозі зрозуміти стан таких пiдлiткiв, яким не завжди зручно, та й не дуже-то хочеться негативно відгукуватися про своїх батькiв [1].

Почуваючи себе цiлком комфортно в такiй групi (досуговiй), пiдлiтки в бiльшостi випадкiв не вiдчувають потреби пiти з неї. Вони закрiплюються в нiй i “закривають” очi на очевидно аморалъну й навiть протиправну поведiвку, яка поки ще суперечить їхнiм особистям поглядам i переконанням.

Поступово виникає стереотип спiлкування, що супроводжується змiною кола спiлкуваiшя. Спiлкування з однокласниками редукується, стає менш емоцiно насиченішим, а потiм i байдужим. Такi хлогщi (однокласiники) поступово вiдтискуються на заднiй план i випадають iз середовища спiлкування.

І навпаки, вiдношення до членiв досугових, а потiм i крямiногенних груп, супроводжується повним задоволенням потреби в спiлкуваннi, стає усе бiльш емоцiйно насиченим. Оскiльки пiддiток оцiнює своїх спiльникiв по тому, як вони оцiнюють його, на скiльки йому емпанують, цiлком очевидно, що їхнi недолiки вiн не зауважує, iгнорує. Словом, пiдлiток волiє спiлкуватися з тими хлопцями, чиє вiдношення до нього найбiльш близьке його самосвiдомостi.

До зближення пiдлiткiв з досуговою кримiногенною группою в них, як правило, ще не сформувалися твердi негативнi погляди й установки.

Виключення становлять установки неповнолiтнiх iз аморальних родин, члени яких роблять антисоцiалънi вчiшки. Хоча й у цьому виладку не можна категорично стверджувати, що наявнiсть таких установок характерна буквально для всiх пiщiiткiв, вихiдцiв з таких родин [1].

для бiльшостi пiдлiткiв, що потралляють у такi групи, норми гщх груп спочатку далекi, нерщко вони коливаються, вирiшуючи питалая, чи залишилiся в них, чи прийняти цi норми. Важливу роль у подiбних випадках вiдiграють об’сктивнi й суб’сктивнi можллвостi самостверджеiшя. Раяiше вiдзначалося, що пiдлiтками найбiльше цiнуються такi ??дорослiт? якостi, як смiливiсть, вiрнiсть друговi, фiзкчна сила, эбереження тасмницi, групова солiдарнiсть та ш. демонстрацiя цих якостей дас можливiсть затвердитися в очах грулл, заслужити схваленля й членiв, особливо ватажка.

Таким чином, для одних пiдлiткiв эближення iз гругiою стас вирiшальним фактором у формувалнi його кримiногешшх орiснтацii, установок, поглядiв; в iнших негативне вiдлошенля до загальноприйиятих норм i цiнностей, перекрученi потреби бувають сформованi вже ралiше, у родинi, у результатi iашого )підліткового досвiду й під впливом груп стимулюються й змiцнюють. Крiм того, категорiя неповнолiтнiх доповшое й пiдсилює антисоцiальну спрямованiсть групових норм i поглядiв окремих членiв групи.

Ознакою бiльш повноЇ iдентифiкацii себе зi злочишим середовищем є наявнiсть у деяких пiдлiткiв таких атрибутiв злочивлоi субкультури, як татуювалня. Витатуювалi власнi iнiцiали, iмя, рiк народження, що зустрiчаються у пiддiткiв чоловiчоi статi, с вiдображеiшям примiтивного гтрагнення до самоствердження. Жiночi імена говорять про об’єкти закоханості, а чоловiчi — про “вiрних” друзів, з якими нерідко відбувався обряд “братання кров’ю: пiдлiтки, зробивши надрiзи на передплiччях, прикладають один до одного порiзи, що кровоточать. Звичайно татуювалня служить символiчним вiдображенням специфiчних пiщiiткових поведiнкових реакцiй — емансипацii, групувалвя з однолiтками. Ширяючяй гггах, сонце з розбiжiшми променями, розiрвалi кайдатш, перекручена вузлом колючий дрiт с емансипацiйними символами “вiльного життя”, непокори [4].

Бiльш важливою є пов’язана з реакцiєю групування символiка залучення до злочинного свiту. Знак “зона” - п’ять крапок: чотири по кутах квадрата й одна в його центрi символiзують чотири спостережнi вишки й пiдлiтка мiж ними — цим знаком дається знати, що підлiток був “пiд наглядом” - у спецiальнiй виховнiй установi, у колоії. Хрест позначає судимiсть або виклик на комiсiю зi справ неповнолiтнiх, зiрочка з восьми променiв — рiк у колонії. Сокира поруч зi знаком “зони” (“смерть у вязницi”) показує бажання навiчно злитися зi злочинним свiтом, i навпаки, квiтка або знак у виглядi перекресленого квадрата говорять про те, що пiдлiток зав’язав, вирiшив остаточно порвати з деліквентним середовищем.

Часто наносяться слова-криптограми, типу “кiт” (“корiнний мешканець в’язницi”), “туз” (“вязниця вчить законам”) i т.д. У деяких таких криптограмах вiдображасться демонстративно зухвале вороже вiдношенпя до “чужих”. Малюнок у виглядi могильного хрестика над пагорбом означас “смерть буграм”, тобто акгивiстам [3]

У групах дiє жорстка дисплiна, свiй кодекс поведiнки: Попався - вiдповiдай сам, говори: “Нiчого не знаю, нiякої групи немає, дiяв один”. У ходi слiдства група веде своє контрслiдство. Зранку проводять “планерки” з тими, кого викликає слiдчий. Увечерi обговорюють показания потерпiллх, свiдкiв i виробляють свiй план, “як обiйти закон”. Для таких цiлей використовується спецiальна юридична лiтература [2].

З. Мотивацiя насильницьких злочинiв

До числа насильницьких злочинiв, вчинених пiдлiтками, відносятъся

хулiганство, убивство, нанесения тяжких тiлесних ушкоджень, згвалтування. В 2009 роцi питома вага зазначених злочинiв у загальнiй структурi злочинностi неповнолiтнiх складала: навмиснi вбивства — 0,6 %.. тяжкi тiлеснi ушкодження — 0,9 % згвалтування — 0,8 %, хулiганство — 7,5 % [З].

Таким чином, найбiльшу питому вагу серед насильницьких злочинiв

займають хулiганськi дiї. У бiльшостi випадкiв нанесения тiлесних ушкоджень, убивство починаеться саме й здiйснення групою хулiганських дiй — порушення громадського порядку, образи перехожих, грубого насильства над ними, що закiнчусться жорстоким побитгям. Таким чином, у бiльшостi випадкiв в основi нанесення тiлесних ушкоджень i вбивств лежать хулiганськi мотиви. Тому розкриггтя психологiчного механiзму хулiганських учинкiв вимагає спецiального розгляду.

Як показують результати кримiнологiчних дослiджень, в основi злочинiв, пов’язаних з порушеннями громадського порядку, лежить потреба пiдлiткiв у самоствердженнi, що задовольняється в такiй виродливiй формi.

Потреба в самоствердженнi властива кожнiй людинi, однак найбiльше яскраво вона проявляється н пiдлiткiв. Вона може проявлятвся в чисто зовнiшнiх, iнодi виродливих або смiшних формах, таких, як екстравагантнiсть в одязi й манерi поведiнки, бравада стосовно загальноприйвятвх норм i т.д. Основними сферами самоствердження пiдлiткiв, досягнення ними визнання, завоювання авторитету, популярностi є родина, школа, тобто офiдiйнi групи. Однак задоволення цiєї потреби в офiцiйних групах для деморалiзованих, соцiально запущених підлiтків рiзко ускладнено, а в бiлъшостi випадкiв i неможливо. Неблагополучна родина, недолiки у виховнiй дiяльностi в школi призводять до того, що в родинi й серед однокласникiв цi неповнолiтнi не домагаються успiху. Тому основною сферою самоствердження цих осiб стаотъ неофiцiйнi групи однолiткiв, спочатку досуговi, а потiм кримiногеннi, злочиннi. Самоствердження в цих групах вiдбувається помилковими, перекрученими способами, що виражаються в здiйсненнi аморальних, антисоцiальних дiй [2].

Таким чином, у багатьох випадках хулiганська протиправна поведiнка виступає як виродлива спроба пiдлiтка проявити своє “я”, як форма своєрiдного iлюзорного самоствердження.

Механiзм мотивацй хулiганської поведiнки має особливостi. По-перше, злочив у цьому випадку вiдбувається, як правило, без видимвх зовнiшнiх причин, що стало пiдставою для iснуючої думки про “безпричиннiсть” i

“безмотивнiсть” хулiганської поведiнки. По-друге, переважна бiльшiсть хулiганських дiй вiдбувасться в станi сп’яніння, що прискорює протiкання процесiв мотивацiї.

Слiд зазначити ту обстановку, що хулiганство неповнолiтнiх найчастiше буває полiмотивацiйшiм, тобто вiдбувасться під впливом декiлькох мотивiв, а саме: мотивiв вимiщення й замiщення, мотиву помилкового ствердження. Мотиви замiщеная й вимiщення виражаються в тiм, що якщо первiсна мета стає недосяжною, то особа прагне замiнити її iншою — досяжкою. Завдяки дiям, що замiщають, вiдбувасться розрядка (знятгя) нервово-психiчної напруги. Подiбнi факти зустрiчаються в основному при здiйсненнi насильницьких злочинiв [1].

Значна роль у виникненнi агресивних форм поведiнки в дiтей належить виховання в родинi. Агресивнi почуття можуть формуватися вже в ранньому дитинствi в результатi вiдповiдноi реакцiї батькiв на агресивнi форми поведiнки дiтей. Якщо агресивна поведінка дитини заохочується навколишнiми, то в підлiтковому віцi в нього можуть сформуватися агресивнi почуття й установки стосовно людей i життєвих ситуацiй. Польський психолог Я. Рейковський, вiдзначаючи залежнiсть агресивностi неповнолiтнiх вiд характеру свого спiлкування з батьками, пише: “Бiльшiсть батькiв засуджують своiх дiтей за такi способи вираження злостi, як плювки, зухвалi вiдповiдi, удари по обличчю, уживання лайок i т.п. Деякi батьки засуджують всi форми фiзичноi агресii, тодi як iншi вчать своїх дiтей “не поступатися”, iнодi батьки заохочують фiзичну боротьбу хлопчикiв” [2]

Американський психолог Брайент Дж. Кретгi вказує наступнi шляхи формування в дитини агресивних тенденцiй у родині:

“1) Батьки заохочують агресивнiсть у свої дiтях безпосередньо або показують приклад (модель) вiдповiдної поведiнки стосовно iнших i навколишнього середовища. У цiлому ж дiти, якi спостерiгаючи агресивнiсть у дорослих, особливо якщо це значима i авторитетна для них людина, звичайно сприймають цю форму поведiнки,

2)батьки, які занадто рiзко придушують агресивнiсть у своiх дiтей,

виховують у дитини надмiрну агресивнiсть, яка буде проявлятися в бiльш зрiлих роках” [4].

Велике значення для появи й розвитку в дiтей агресивних форм поведiнки мають частi фiзичнi покарання, до яких вдаються батьки, що дотримуються авторитарної системи виховання. Є кримiнологiчнi данi, якi свiдчать про те, що джерела конкретних форм автисоцiальної поведiнки пiдлiткiв кореняться в конфлiктних вiдносинах батькiв. Так, 64,7 % обстежених пiдлiткiв-хулiганiв зiзналися, що до здiйснешiя першого злочину їх штовхнула ненормальна обстановка в родинi.

Патологiя подружнiх вiдносин продукує багато форм серйозних соціальних вiдхилень у поведiнцi особистостi аж до виражених форм кримiногенної поведiнки.

Мабуть, найбiльший кримiногенний потенцiал мають родини, де iснує — атмосфера постiйних сварок, якi переходять у бiйки мiж чоловiками, у побиття батьком або матiр’ю дитини. Погане ставлення до дитини найближчих їй людей— батька й матерi — ранить i озлобляє дитяче серце. Постiйно перебуваючи в ситуацiї стресу й фрустрації, намагаючись якось пристосуватися до важкої ситуацiї, уникнути жорстокостi старших, дiти змушенi за допомогою захисної iдентифiкацii шукати порочнi засоби самозахисту. Найпоширенiшi з них — неправда, хитрiсть, лицемiрство, пiдлабузнiцтво. Жорстоке вiдношення батькiв до дiтей, грубе приниження людськоi гiдностi приводить до виникнення в таких дiтей (за механiзмом вимiщення й реактивної освiти) озлобленостi, що згодом постiйно проривається у вiдносинах з однолiтками, а в пiддiтковому вiцi у невмотивованiй жорстокостi стосовно дорослих [1].

Особливу небезпеку представляють злочини, вчиненi численними за складом пiддiтковими групами. Їхнi дії вiдрiзняються високою iнтенсивнiстю, неприборканiстю, пiдвищеною агресивнiстю й жорстокiстю.

Кiлькiсна перевага (семеро-п’ятеро на одного) дозволяє їм безбоязно й безкарно вчигняти розбiйнi напади, хулiгавськi дiї, супроводжуючи їх жорстоким побитгям потерпiлих.

4. Мотивацiя корисливих злочинiв

У структурi злочинностi неповнолiтнiх питома вага корисливоi й корисливо-насильницької злочинностi (крадiжки, грабежi, розбої, викрадення автотранспортних засобiв, рекет, шахрайство) в 2008 роцi склала 82 %.

Результати численних дослiджень свiдчать про те, що мотиви корисливих злочинiв, вчинених пiдлiтками, нерiдко значно вiдрiзняються вiд спонукальних причин, харакгерних для злочинних дiй дорослих людей. Зокрема, крадiжки, грабежi, розбiйнi напади можуть бути пов’язанi не тiльки з користю, але й з бешкетництвом, iз прагненням затвердити свiй престиж у групi, посприяти товаришам, заволодiти предметами, особливо привабливими для пiдлiтка [З].

Так, розкрадання неповнолiтнiми державного й громадського майна не вiдрiзняються свiдомо корисливими прагненнями, стiйкiстю корисливих мотивiв. Бiльш нiж у половинi випадкiв вони пов’язанi з помилковою романтикою, бажанням заволодiти привабливою рiччю, неправильним розумiниям дружби й товариства, виникають iз прагнення виявити свою “дорослiсть”, показати смiливiсть, рiшучiсть.

Часто підлiтки роблять розкрадання, щоб добути грошi на спиртне.

Характерно також, що розкрадання державної власностi або громадського майна пiдлiтки вживали саме з тих об’сктiв, де зберiгалися спиртнi напої, тютюновi вироби, електротовари й деякi iншi предмети, що вiдпповiдали примiтивним, штучним або перекрученим потребам неповнолiтнiх.

Видiляють наступнi конкретнi мотиви корисливих злочинiв неповнолiтнiх: одержати спиртне, заволодiти привабливою рiччю, мати грошi на розваги, заготовити продукти й солодощi у зв’язку iз втечею з дому або органiзацiєю вечiрок, добути товаришам грошi i речi, задовольнити необхiднi потреби у харчуваннi, одязi й т.п. [2].

Рiзноманiтнi форми корисливоi мотивацii пiдлiткiв мають значну предметну визначенiсть.

У цiлому можна видiлити три групи корисливих мотивiв. У першу групу входятъ элочини з корисливо-споживчою орiєнтацiсю, тобто з домiнуванням

досить стiйких споживчих прагнень. У деяких пiдлітків виникають iстотнi матерiальнi запити, у той же час можлнвостi їхнъого задоволення обмеженi. При цьому в рядi випадкiв прагнення до володiння бажаним у них може бути вище, нiж у дорослих даний рiзновид мотивацiї (споживча) займає бiля половини всiєї корисливої мотивацiї. Предмети в злочинах з такою мотивацiєю викрадаються бiльш коштовнi. Це можуть бутя музичнi iнструменти й апаратура, мотоцикли й запаснi частини до них, магнiтофони й стереофонiчна апаратура, фотоапарати, модний “фiрмовий” одяг [З].

Другу групу корисливих мотивiв стаповлять злочини, мотиви в яких спрямованi на знаходження коштiв для купiвлi спиртного, солодощiв, для придбання речей. Данi мотиви становлять бiля чвертi всiєї мотивацiї. Для придбання спиртного неповнолiтнi викрадають годинник, транзистори, усiлякi ручнi вироби й потiм продають iх за заниженими цiнами. Так, наприклад, С., зустрiвши друга, вирiшИв вiдзначити зустрiч випивкою. Купивши в магазинi пляшку вина, розпили його в парку. Випитого їм виявилося мало. Оскiльки грошей у них уже не було, вони зробили крадiжку транзистора iз квартяри, а потiм продали його.

До третьої групи корисливих мотивiв входять злочини iз мотивами лжеромантизму, помилкового товариства.

Таким чином, коротке знайомство з особлявостями мотивацiї пiдлiткової злочинностi дозволяє зробити висновок, що в основi й насильницьких i корисливих злочинiв лежить статусна мотивацiя — мотивацiя самоствердження пiдлiтка, завоювання ним авторитету, особистого статусу в групi однолiткiв за допомогою мехалiзму реактивної освiти (самоствердження через насильство й споживання) [4.