Структурно-функціональна організація психічних станів
До складу психічного стану входять показники психічних процесів, фізіологічних реакцій, а також переживання й поведінка. Під час аналізу станів підкреслюється невід’ємність переживань і фізіологічних змін в організмі. Психологічний і фізіологічний аспекти психічного стану розглядаються такими, що становлять те ж саме явище. Так, Є. П. Ільїн (2005), визначаючи стан як системну реакцію, вводить в його структуру три рівні регулювання, які утворюють функціональну систему: психічний – переживання; фізіологічний – соматика і вегетатика; поведінковий (поведінка, спілкування, діяльність людини). Стан як цілісна реакція особистості в конкретній ситуації пов’язаний з формуванням певної функціональної системи, що передбачає переживання, гуморальну регуляцію з боку ендокринної і вегетативної нервової системи і рухові рівні.
У структуру психічного стану включаються мета діяльності, особливості спрямованості особистості, оцінка людиною певної ситуації, передбачення результату діяльності, загальна напруженість, загальний функціональний рівень, співвідношення домінуючих і загальмованих психічних компонентів і їх організація в цій структурі. У структуру психічних станів також входять афективні, когнітивні, вольові і мнемічні компоненти, мотиваційні, емоційні, активаційні процеси. При цьому відзначається, що структура психічного стану залежно від ситуації може змінюватися. Т. А. Немчин (1983) у структурі психічного стану виділяє два блоки – інформаційний і енергетичний. Інформація про диспозицію особистості і параметри очікуваного (потрібного) результату стимулює структури мозку, які запускають активаційні процеси соматичної регуляції та забезпечують енергетичну основу адаптації, пристосування до ситуації.
О. О. Прохоров (2005) відмічає відмінності в структурно-функціональній організації короткочасних і тривалих психічних станів (при цьому і ті й інші мають єдину енергоінформаційну основу). Принциповість відмінностей полягає в рівні енергетичної складової стану. У разі короткочасних станів має місце високий енергетичний потенціал і підтримка високої активності й ефективності усіх підсистем цілісної організації людини при здійсненні цілеспрямованої діяльності. При тривалих станах спостерігається низький рівень енергетичної складової, який характеризується комплексами пасивності, тяжкості, напруженості переживань, низьким рівнем психічної активності. Загальним в багатьох підходах до аналізу психічного стану є виділення в його структурі базової основи – енергетичної та інформаційної складових. Інформаційна складова – це процеси суб’єктивного віддзеркалення дійсності. Енергетична складова є сукупністю біохімічних і фізіологічних процесів в організмі.
Питання структури і функцій психічного стану тісно взаємозв’язані. У психологічній літературі дається надзвичайно широкий перелік функцій психічного стану і ставиться питання про «багатофункціональність психічного стану». Різними авторами називаються наступні функції: регулювання або регуляторна; інтеграції психічних процесів і психологічних властивостей; диференціація; віддзеркалення і організації психічних процесів і формування якостей особистості; заміщення недоліку інформації; організуюча і дезорганізуюча; орієнтування в середовищі; оцінки міри збігу отриманого результату і мети діяльності; узгодження потреб і спрямувань з можливостями і ресурсами індивіда; урівноваження людини із зовнішнім середовищем і т. ін.
Слід зазначити, що ряд авторів, ставлячи питання про функції психічного стану, виділяють з них головну. І до неї відносять саме функцію «урівноваження» людини із зовнішнім середовищем, яке постійно змінюється. Функція урівноваження полягає в активній організації процесу взаємодії людини з конкретними об’єктивними умовами. Урівноваженість – це збереження характеру динаміки і взаємодії підсистем психіки і соми в проміжках часу між двома послідовними, значущими для суб’єкта змінами середовища. Урівноваженість суб’єкта з соціальним і предметним середовищем забезпечує адекватність регуляторних процесів. Залежно від ситуації й особистісного сенсу функція урівноваження психічних станів може реалізуватися в інтеграції або дезінтеграції психіки і соматики, активізації або гальмуванні психічної активності, розвитку або самозбереженні.