Позов до гп
38. Цей висновок позбавляє жодної необхідності в перевірці правомірності головного арґументу ГП у відповідь на вчинений до нього позов: що він не мав повноваження надати ґарантії, яких домагалася пані Прітті.
39. Зі свого боку, я запитав би, чи справді ГП, як він сам стверджував, не міг, якби мав таку інформацію, публічно заявити про мотивування своїх рішень, яке б не збігалося з принципами судового переслідування, викладеними в Кодексі державних обвинувачів, і яке він зобов’язаний наводити, згідно зі статтею 10 Закону 1985 року про судове переслідування правопорушень. Такий крок, очевидно, потребує всебічного обговорення та надзвичайної обережності і може бути зроблений лише під наглядом генерального аторнея (з огляду на статтю 3 Закону 1985 року). Таку заяву вже мав нагоду зробити лорд-адвокат у Шотландії, тому я не вважаю, що ГП не має такого повноваження. Однак немає необхідності вивчати чи вирішувати це питання, оскільки, незважаючи на те, чи має ГП повноваження виступати з такою заявою, він не зобов’язаний робити це, і в будь-якому разі у цій справі від ГП потребувалася не заява щодо принципів судового переслідування, а попереднє надання імунітету від судового переслідування. Але на це, я досить переконаний, ГП повноваження не має. Згідно з Біллем про права 1688 року, державні органи не мають повноважень застосовувати закони, відстрочувати їхню дію та здійснювати правосуддя без згоди парламенту. Навіть якщо, всупереч моїй думці, ГП мав би повноваження надати згадану ґарантію, в цій справі це був би дуже помилковий крок з його боку. Якщо він не має жодних підстав піддавати твердження пані Прітті сумніву, тоді так само він не має жодних підстав для їх розслідування. Він не одержав жодної інформації взагалі стосовно засобів, які пропонувалися для припинення життя пані Прітті. Жодного медичного контролю запропоновано не було. Існувала очевидна небезпека, що її стан може погіршитися до тієї межі, коли вона сама вже не могла нічого зробити, щоб заподіяти собі смерть. ГП допустив би злочинне недбальство та грубе зловживання своїми повноваженнями, якби насмілився ґарантувати, що злочин, який мав бути вчинений, не стане підставою для судового переслідування. Лише один цей арґумент спростовує підстави для позову проти нього.
40. Я відхилив би цю апеляцію».
15. Інші судді висловили думку, яка збігалася з його висновками. Торкаючись статті 8 Конвенції, лорд Хоуп зазначив:
«100. ...Повага до «приватного життя», що є єдиною частиною статті 8, яка застосовується в цій справі, пов’язана зі способом життя людини. Те, в який спосіб вона вирішує провести завершальні моменти свого життя, є частиною її життя, і вона має право вимагати поваги і до цієї частини свого життя. У зв’язку з цим пані Прітті має право на самовизначення. У цьому сенсі її право на приватне життя зачіпається навіть тоді, коли віч-на-віч з невиліковною хворобою вона домагається не життя, а смерті. Але зовсім інша річ, якщо під цими словами розуміти позитивний обов’язок уможливити здійснення її бажання накласти на себе руки з допомогою іншої людини. Я вважаю, що таке тлумачення значення цих слів буде надмірно вільним».
II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ПРАВО І ПРАКТИКА