ОСНОВИ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО загальнообов’язкове СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ
НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ
Кафедра фізичного виховання та безпеки життєдіяльності
ЗАТВЕРДЖУЮ
Завідувач кафедри ФВ та БЖД
Радомський І.П.
« ___» _____________2012 року
ЛЕКЦІЯ
з дисципліни «Охорона праці в галузі»
Тема №3: Соціальне страхування від нещасного
Випадку під час виконання трудових обов’язків
Обговорено
на засіданні кафедри ФВ та БЖД
«____» __________2012р.
Протокол №____
Київ - 2012
Тема 3. Соціальне страхування від нещасного
Випадку під час виконання трудових обов’язків
Навчальні та виховні цілі:
1. Довести до студентів нормативні положення щодо Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування та порядок відшкодування працівникам шкоди за втрату працездатності.
2. Виховувати у студентів почуття відповідальності за організацію безпечних методів виробничих процесів на підприємствах.
Метод: лекція
Час: 2 години (90 хв.)
Місце: лекційна зала.
План лекції:
І. Вступна частина – 5 хв.
ІІ. Основна частина – 70 хв.
1. Основи законодавства про загальнообов’язкове соціальне страхування.
2. Види загальнообов’язкового державного соціального страхування.
3. Відшкодування працівникам шкоди за втрату працездатності.
ІІІ. Заключна частина – 5 хв.
Література:
1. М.П.Гандзюк. Основи охорони праці // Підручник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Каравела, 2003. – 408 с.
2. Є.О.Геврик. Охорона праці // Навчальний посібник. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. – 280 с.
ОСНОВИ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО загальнообов’язкове СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ
Згідно ст. 253 КЗпП “особи, що працюють за трудовим договором на підприємствах або у фізичних осіб, підлягають обов’язковому державному соціальному страхуванню”.
Специфіка такого соціального захисту полягає в тому, що всі працівники, які працюють на договірній основі і сплачують внески до відповідних Фондів, автоматично стають суб’єктами державного соціального страхування без їх особистої згоди на те.
Це положення затверджено в “Основах законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, головна мета якого є соціальний захист працівників і надання їм необхідної соціальної допомоги. Але ці “Основи...” не являються актом прямої дії, і потребують їх регулюванню додатковими законодавчими актами, прийнятими відповідно до них.
В Україні діють наступні види державного соціального страхування:
1. Обов’язкове державне пенсійне страхування.
2. Обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття.
3. Обов’язкове соціальне страхування на випадок тимчасової втрати працездатності, народження і поховання.
4. Обов’язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
Для реалізації своїх завдань кожна із цих систем створює свій Фонд державного соціального страхування, який керує діяльністю даної системи і надає допомогу застрахованим працівникам.
В Україні нині діє чотири самостійних Фондів соціального страхування:
– Пенсійний Фонд України;
– Фонд соціального страхування на випадок безробіття;
– Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;
– Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.
Кожен із цих Фондів являється юридичною особою і має свою гербову печатку, свою символіку і статус, та здійснює:
– управління відповідним видом державного страхування;
– збір і акумуляцію страхових внесків;
– надання відповідної соціальної допомоги застрахованим працівникам.
Страховий полюс для всіх працівників відкривається автоматично з підписанням наказу про прийняття їх на роботу, а роботодавець стає страховиком усіх своїх працівників з моменту реєстрації підприємства у відповідних Фондах державного соціального страхування.
При цьому, кожному працівнику видається свідоцтво, яке є єдиним на всі види страхування і являється документом суворої звітності. Форма даного свідоцтва і порядок його видачі затверджується Кабінетом Міністрів України.