Характеристика мислення в процесі прийняття рішень
Діяльність оператора пов’язана не тільки з прийманням інформації, але й з її аналізом та прийняттям необхідних рішень, що й відбувається за допомогою мислительних процесів. У сучасних СЛМ все більше функцій передається оператору, що веде до концентрації у нього складних мислительних завдань, які техніка вирішити не може. Працюючи в системі управління оператор повинен осмислити проблемну ситуацію, виявити конкретне завдання й знайти шляхи її вирішення.
Процес прийняття рішень може бути алгоритмізований і пошуковий.
При алгоритмізованому процесі прийняття рішень робота оператора пов’язана з пошуком та оцінкою заздалегідь відомих програм рішень.
При пошуковому – програма рішень наперед не відома, а створюється у процесі діяльності оператора, тому він часто обмежений в часі, і запізнення у прийнятті рішення може негативно відобразитись на роботі всієї системи.
Мислення – це активний процес відображення в мозку людини об’єктивної дійсності у формі понять, суджень та умовисновків, основу якого складає пошук і відкриття чогось нового.
У своїй діяльності оператор послуговується особливим типом мислення – оперативним мисленням.
Оперативне мислення – це такий шлях вирішення практичних завдань, який здійснюється на основі моделювання оператором об’єктів трудової діяльності, в результаті чого формується суб’єктивна модель передбчуваної сукупності дій, що забезпечує вирішення поставленого завдання. Оперативне мислення передбачає виявлення проблемної ситуації та комплекс мислительних і практичних перетворень.
Оперативне мислення характеризується такимиособливостями:
- єдність процесів сприймання та осмислення ситуації виявляється в тому, що процес прийняття рішення та процес його виконання зливаються у часі;
- відповідальність за прийняте рішення викликає значне емоційно-вольове напруження, тобто саме оперативне мислення протікає в екстремальних умовах.
В процесі оперативного мислення відбувається декодування інформації, яка надходить до оператора через інформаційні моделі. В процесі декодування відбувається переведення образу сигналу в оперативний образ керованого об’єкту чи процесу. Отже, оперативне мислення є образним, а оперативні образи виникають в результаті співставлення отриманої інформації з інформацією, що зберігається в пам’яті оператора. Оперативні образи характеризуються такими властивостями:
- прагматичність, оскільки формуються в процесі дій з обє’ктами;
- адекватність конкретній меті, залежно від завдання та умов його виконання;
- впорядкованість, оскільки інформація структурована;
- специфічність, оскільки відображають тільки ту інформацію, що необхідна для розв’язання конкретного завданняя.
Оперативне мислення складається з трьох компонентів:
- структурування – аналітико-синтетична діяльність оператора в якій елементи завдання організовуються в структурне ціле;
- динамічне впізнання – знаходження складових кінцевої ситуації (підзадач, проміжних ситуацій);
- формування алгоритму рішення – визначення певної послідовності дій (Г.К.Середа, Ю.Л.Трофімов).
Оперативне мислення виконує три функції:
1) рішення задач – реалізується у процесі непередбачуваних змін у процесі керування об’єктом;
2) планування – послідовність дій оператора для управління об’єктом;
3) декодування – переведення образу сигналу в оперативний образ.
Особливу роль в аналізі діяльності оператора відіграє розуміння суті прийняття рішень. Прийняття рішень необхідне в ситуації, котра характеризується невизначеністю, когнітивною складністю та дефіцитом часу. Ступінь невизначеності залежить від недостатності інформації. Прийняття рішень – це когнітивний процес, що протікає на яскравому емоційному фоні. Важливою характеристикою проблемної ситуації є стрес. Завдання, що потрібно вирішити може взаємодіяти з тими проблемами, котрі лежать за його межами. Якщо їх взаємодія приводить до конфлікту чи когнітивного дисонансу, то в ситуацію вводиться додатковий компонент стресу,що значно ускладнює вирішення завдання.
Основні стратегії поведінки в умовах прийняття рішень:
- "зробити вигляд, що нічого не сталось ";
- уникаючи рішучих дій, яких вимагає ситуація "реалізуватись" в сфері, де від тебе нічого не залежить;
- почати збирати інформацію, необхідну для прийняття рішення (Ю.К.Стрелков).
Процес прийняття рішень має таку структуру:
1) усвідомлення задачі –це мисленнєвий акт в якому в процесі аналізу виділяються (аналіз) нові елементи об’єкта, що зіставляються (синтез) з іншими. Відбувається усідомлення ролі та місця оператора у рішенні загальної задачі.
2) оцінка ситуації – це співідношення проаналізованих вимог задачі зумовами її виконання. Рух думок оператора відбувається від часткових фактів до загальних висновків за схемою “аналіз-синтез”. Проте, отримані висновки потребують перевірки, яку здійснюють шляхом зіставлення їх з фактами за рахунок дедуктивних операцій, тому хід думок розгортається за схемою “синтез-аналіз”.
3) оформлення рішення –етап, на якому оператор розміщує отримані висновки згідно пунктів плану рішення, класифікуючи та систематизуючи їх. (Г.К.Середа, Ю.Л.Трофімов, Б.Ф Ломов, М.А. Котик).
Умови ухвалення рішення багато в чому залежать від ступеня невизначеності ситуації, яка обумовлена великим числом об'єктів, недоліком інформації, її суперечливістю і т. ін.
Проблема вироблення й ухвалення рішення має наступні основні аспекти:
1) Логіко-психологічний — процес переробки інформації й ухвалення рішення пов'язаний з формулюванням задачі, пошуком, накопиченням і регулюванням необхідної інформації, виявленням і оцінкою проблемної ситуації, побудовою системи гіпотез і реалізацією висунутої програми дій.
2) Операціональний— процедура ухвалення рішення складається з інформаційної підготовки і власне ухвалення рішення. Зовнішня інформаційна підготовка полягає у визначенні кількості і якості необхідної інформації й в оптимальному її представленні. Внутрішня підготовка складається з пошуку, виділення, класифікації й узагальненні інформації про проблемну ситуацію, а також у побудові поточних образів (оперативних концептуальних моделей).
Процедура ухвалення рішення містить у собі наступні операції:
а) попереднє висунення еталонних гіпотез;
б) зіставлення поточних образів з еталонами й оцінка подібності між ними;
в) корекція образів і зіставлення гіпотез з досягнутими результатами;
г) вибір еталонної гіпотези чи її побудова, ухвалення рішення (принципу і програми дій).
3) Функціонально-динамічний — реалізація комплексу внутрішніх психологічних механізмів інформаційного пошуку і структурного аналізу сприйнятої інформації, побудова образів і їхнє зіставлення, порівняння поточної і раніше відбитої в пам'яті інформації, вирогіднісна оцінка реалізації апріорних процедур.
4) Особистісні аспекти процесів прийняття рішень пов'язані з визначенням впливу емоційно-вольової і мотиваційної сфер на протікання інформаційних процесів. Насамперед необхідно відзначити, що процес ухвалення рішення є особливою стадією вольової дії, пов'язаної як з підготовчим етапом вольового акта, постановкою й усвідомленням мети, так і з етапом виконання й оцінки прийнятого рішення. Характеристики процесів ухвалення рішення наведені у таблиці 4.
Характеристика процесів ухвалення рішення:
Окремі задачі | Методи їх рішення | Відповідні психічні процеси | Види рішення |
Виявлення сигналу | Інформаційний пошук по полю | Перцепція | Рішення про наявність чи відсутність сигналу |
Розрізнення | Інформаційний пошук за окремими ознаками | Перцепція | Рішення про розходження чи подібность сигналів |
Упізнання (ідентифікація) сигналу | Зіставлення з еталоном | Перцепція, довгострокова й оперативна пам'ять | Рішення про тип, вид сигналу |
Інтерпретація, декодування (ідентифікація) ситуації | Зіставлення з концептуальною моделлю | Довгострокова й оперативна пам'ять, оперативне мислення | Рішення про ситуацію |
Вибір стратегії | Зіставлення з метою й алгоритмами керування | Довгострокова й оперативна пам'ять, оперативне мислення | Рішення про стратегію впливу на систему (програма) |
Побудова плану дій | Зіставлення з наявними можливостями | Довгострокова й оперативна пам'ять, оперативне мислення | Рішення про конкретні дії (робочий план) |
Керуючі дії оператора
Прийняті оператором рішення реалізуються шляхом введення їх в машину. Керуючі дії можна виконати двома способами: моторним і мовним. Завдяки досконалості систем управління моторика оператора значно спрощується, рухи зводяться до натискання кнопок, ричагів тощо, тому важливими є не виконавчі акти, а центральні механізми регуляції керуючих дій.
За призначенням рухи можна поділити на три групи:
- гностичні –спрямовані на вивчення об’єкта (дотикові, вимірювальні);
- пристосувальні– установчі;
- робочі, виконавчі –за допомогою яких здійснюється вплив на орган управління.
Структура рухових компонентів залежить від задачі, яка вирішується. Рухові задачі поділяються:
- операції ввімкнення, вимкнення, перемикання;
- операції, які включають послідовні і повторювані рухи;
- маніпулювання органами управління при налагодженні апаратури;
- спостереження за змінними об’єктами.