Недоліки існуючої системи професійної інформації та організації профорієнтаційної роботи

Аналізуючи комплексні дослідження сучасного стану профорієнтаційної роботи у школі, можна з впевненістю сказати, що він є незадовільним. Це проявляється в низькому рівні теоретичних знань вчителів з основ профорієнтаційної роботи в школі; стихійності, неконтрольованості та формалізмі у здійсненні профорієнтаційної робо1ти, скептичному ставленні до її ефективності; суттєвих розбіжностях у підходах щодо принципу поетапності в здійсненні профорієнтаційної роботи в школі; невідповідності між вербальними твердженнями і практикою роботи; незадовільному стані профорієнтаційної роботи шкільних психологів, лікарів, бібліотекарів; відсутності кабінетів, кутків профінформації; ненаданні професійних консультацій школярам; стихійності та поодинокості профорієнтаційних заходів у школі; невиконанні вимог «Положення про професійну орієнтацію молоді, яка навчається».

Результатом низького рівня інформованості молодих людей про світ професій є непідготовленість до самостійного отримання необхідної профінформації. Школярі незнайомі з професіограмами, системою класифікації типів професій, із умовами правильного вибору майбутньої професії, не усвідомлюють його важливості, що виявляється в другорядності факторів, що впливають на вибір, легковажному ставленні та поверховості мотивів вибору. Випускники затрудняються визначити власні домінуючі здібності, інтереси, вони не готові до здійснення науково-обгрунтованого професійного вибору.

Можна виділити наступні основні недоліки організації профорієнтаційної роботи:

1) відсутність спеціалістів-профорієнтологів у штатах загальноосвітніх шкіл та інших навчальних закладів;

2) недостатня профорієнтаційна підготовка педагогічних працівників;

3) низький рівень відповідного матеріально-технічного та інформаційно-методичного забезпечення;

4) відсутність чіткої взаємодії різних учасників профорієнтаційного процесу (органів працевлаштування, народної освіти, охорони здоров’я та ін.);

5) профорієнтація, по суті, так і не стала складовою частиною навчально-виховного процесу в школі;

6) профорієнтаційні заходи, як правило, розраховані на середнього учня, відсутній індивідуальний, диференційований підхід до особистості;

7) використовуються, головним чином, словесні, декларативні методи, без надання можливості кожному спробувати себе в різних видах діяльності;

8) низький рівень інформації про потреби суспільства в кадрах.

Недоліки існуючої системи професійної інформації:

Аналіз досвіду роботи навчальних закладів дозволяє зробити висновок, що в процесі переходу від навчальної до трудової діяльності молоді не вистачає інформації про :

• сучасний характер взаємовідносин між працівниками та підприємцями різних форм власності;

• нормативно-правові основи трудової діяльності в умовах перехідного періоду та становлення ринкової економіки;

• зміст і характер трудового середовища в різних-професійно-кваліфікаційних групах;

• відносини, цінності та загальні соціологічні фактори, що визначають характер трудових відносин в умовах конкретного регіону;

• порівняльні дані про доходи та рівень вартості життя представників різних професійно-кваліфікаційних груп у різних економіко-географічних регіонах;

• рівень необхідної професійної підготовки для працевлаштування та наступної трудової кар’єри по окремих професіях;

• особистісні якості, рівень їх розвитку, необхідний для оволодіння конкретною професією;

• особливості організації навчально-виховного процесу в професійних навчальних закладах різних типів;

• можливості одержання фінансової підтримки для здобуття професійної підготовки.

Таким чином, основними характерними труднощами профорієнтаційної роботи в школі є відсутність єдиної наукової системи профорієнтаційної роботи у школі, сучасної науково-методичної літератури із даної проблеми; застарілі підходи в організації роботи; слабка матеріально-технічна база шкіл; втрата інтересу та довіри до профорієнтаційних заходів з боку батьків та учнів; низький рівень знань з основ профорієнтаційної роботи у школі психологів і педагогів, відсутність педвузів, які б готували спеціалістів-профорієнтологів для школи.