Форми виконання тренувальних вправ

Існують різні форми виконання тренувальних вправ: фронтально-індивідуальне опитування, хорове виконання, індивідуально-масове тренування, робота в парах, робота в міні групах тощо.

4. Основні та факультативні компоненти навчально-методичного комплексу з іноземної мови для початкової школи.

В методиці навчання ІМ до засобів навчання висуваються певні вимоги. Засоби навчання повинні:

- Виступати в матеріальній формі і виконувати свою основну функцію, а саме – бути таким засобом праці, який забезпечує реалізацію діяльності вчителя і діяльності учня у навчальному процесі з ІМ;

- Бути орієнтованими на цілі навчання, тобто сприяти досягненню цілей у процесі навчання ІМ;

- Бути інструментами реалізації методів і прийомів, що застосовуються у навчальному процесі, і забезпечувати управління діяльністю вчителя і діяльністю учня;

- Відповідати сучасним досягненням методики навчання ІМ і забезпечувати реалізацію новітніх технологій навчання ІМ.

Комплект для вчителя: Державний стандарт, Програма в ІМ, книжка для вчителя, посібник для позакласної роботи, набір фоно- і відеофонограм, таблиці, малюнки, збірник вправ, магнітна дошка, набір слайдів, діафільмів.

Комплект для учня: підручник, книжка для читання, довідники, словники, роздавальний навчальний матеріал, вправи на друкованій основі або на аудіокасеті, відеограми, комп’ютерні програми.

5. Методика формування іншомовної фонетичної компетенції: мета і зміст навчання вимови, принцип апроксимації, основні типи і види вправ для формування слухових навичок.

Метою навчання фонетичного матеріалу є формування слухо-вимовних і ритміко-інтонаційних навичок (на апроксимованому рівні).

слухо-вимовні навички – навички фонемно правильної вимови усіх звуків у потоці мовлення та розуміння всіх звуків при аудіюванні мовлення.

ритміко-інтонаційні навички – навички інтонаційно і ритмічно правильного оформлення мовлення і, відповідно, розуміння мовлення інших людей.

Фонетичні навички передбачають

1) автоматизовану рецепцію звуків (так званий "фонематичний слух") та інтонем, аналогією з фонематичним — "інтонаційний слух"),

2) їх (ре)продукцію —артикуляцію та інтонування.

Усі навички вимови мають характеризуватися якостями автоматизованості, гнучкості і сталості та формуватися поетапно.

Вимоги до вимови учнів

Фонематичність. Передбачає ступінь правильності фонетичного оформлення мовлення, достатню для того, щоб воно було зрозумілим для співрозмовника;

Швидкість. Передбачає ступінь автоматизованості вимовних навичок, яка дозволяє учням говорити в нормальному (середньо-нормальному) темпі мовлення (для англійської та французької мови — 130-150 слів за хвилину).

Принцип апроксимації.

В середній школі дуже важко досягти безпомилковості та автентичності вимови учнів.

Вимоги до вимови учнів здійснюються, виходячи з принципу апроксимації, тобто наближення до правильної вимови. З цією метою

1. обмежується обсяг фонетичного матеріалу, що вивчається;

2. допускається деяке зниження якості вимови окремих звуків та інтонаційних моделей.

Апроксимована вимова – вимова, в якій, як і в літературній вимові відсутні фонологічні помилки, але яка, на відміну від літературної вимови допускає нефонологічні помилки, тобто такі, що не заважають розуміти усні висловлювання та прочитане вголос цією мовою.

Навчання звуків іноземної мови

Поділ звуків англ.мови. За ознакою схожості/розбіжності звуків іноземної та рідної мов усі звуки іноземної мови умовно розділяють на три групи.

1. Звуки, максимально наближені до звуків рідної (української) мови за акустичними особливостями та артикуляцією (наприклад, англ.: [b, g, m, s, z].

Методика роботи з цими звуками. Формування навичок вимови названих звуків не викликає особливих труднощів, оскільки тут має місце позитивний перенос навичок з рідної мови в іноземну. Для засвоєння цих звуків можна обмежитися імітацією, ніяких інших вправ ця група не потребує.

2. Звуки, що відрізняються суттєвими ознаками. Звуки, які, на перший погляд, дуже схожі на звуки рідної мови, але відрізняються від них за суттєвими ознаками (наприклад, англ.: [е, і, і:, t, d, v, w, l]).

Методика роботи. Сприймання та відтворення звуків, що належать до другої групи, характеризується високим ступенем інтерференції. Учні автоматично переносять навички вимови цих звуків з рідної мови в іноземну, що призводить не тільки до появи акценту в мовленні, але й до помилок на рівні змісту. Звуки цієї групи вимагають від учителя посиленої уваги та спеціального тренування в різноманітних вправах, особливо в тих, де є контрастування з відповідними звуками рідної мови.

3. Звуки, що немає аналогів у рідній мові. Звуки, які не мають артикуляційних або акустичних аналогів у рідній мові учнів. [ 0, n, w, r, h]

Методика роботи. Звуки цієї групи також викликають значні труднощі при засвоєнні, тут має місце формування абсолютно нової артикуляційної бази.

Таким чином належність звука іноземної мови до тієї чи іншої із трьох згаданих груп зумовлює методику його засвоєння —

способи ознайомлення учнів зі звуком,

вибір вправ, що потрібні для оволодіння даним звуком у рецепції та (ре)продукції;

кількість вправ, що потрібні для оволодіння даним звуком у рецепції та (ре)продукції.