Зворотнійй зв'язок. Шерінг

Необхідною умовою діяльності тренінгових груп є зворотній зв'язок. Це один із основних чинників, що забезпечують ефективність психологічного тренінгу. З методичного погляду, зворотній зв'язок у психологічному тренінгу можна визначити як сукупність методів і прийомів, спрямованих на отримання учасниками і (або) ведучим інформації про те, як їх поведінка позначається на інших учасниках тренінгового процесу. Складниками цього є і певним чином організовані висловлювання ведучого і учасників групи, і набір спеціальних тренінгових процедур. А.Г. Грецов [28] вважає, що зворотній зв'язок може відбутися при виконанні двох умов:

1. Надходження відомостей про людину.

2. Готовність цієї людини прийняти їх.

Л.Ф. Анн розробила "Положення про зворотній зв'язок". "Зворотній зв'язок - це адресоване іншій людині повідомлення про те, що я про неї думаю, як я сприймаю наші з нею стосунки, які почуття у мене викликають її слова, дії, вчинки.

Пам'ятай!

Здійснюй зворотний зв'язок тільки тоді, коли тебе про це просять. Говорячи про свої думки і почуття, скажи про те, які конкретно слова, вчинки їх викликали. Не говори про людину в цілому. Говори так, щоб не образити іншу людину.

Не оцінюй.

Не давай порад. Фрази: "Я б на твоєму місці.", "Ти повинен." - заборонені.

Увага!

Зворотній зв'язок - не привід звести рахунки з тим, хто тобі давно не подобається. Якщо ти відчуваєш, що не можеш бути об'єктивним, краще промовчи. Зворотний зв'язок говорить про тебе стільки ж, скільки ти говориш про іншого. Говори про те, що тобі приємне, і про те, що тобі неприємне".

Д.У. Джонсон розглядає зворотній зв'язок як вираження почуттів і думок щодо поведінки іншої людини. На його думку, мета зворотного зв'язку - дати таку інформацію, яка допоможе партнерові зрозуміти, як його поведінка впливає на вас і як ви його сприймаєте. Тому важливо давати зворотній зв'язок так, щоб інформація не була загрозливою для партнера і не призводила до захисту ним його "Я". Чим більше захисних реакцій, тим менша вірогідність того, що партнер почує й зрозуміє ваш зворотній зв'язок. Далі автор наводить ознаки зворотнього зв'язку, які сприяють розумінню і не викликають захисних реакцій у партнера:

1. У зворотньому зв'язку потрібно звертати увагу на поведінку партнера, а не на його особистість.

2. Зворотній зв'язок варто будувати більше на спостереженні, ніж на умовисновку.

3. У зворотньому зв'язку повинен використовуватися більше опис, ніж власна думка.

4. У зворотньому зв'язку опис поведінки вірогідніше є як "більш або менш" такий, ніж або "такий", або "інший". У зворотньому зв'язку варто відображати поведінку, яка стосується певної ситуації "тут і зараз", а не поведінки "взагалі", "там" і "тоді".

5. У зворотньому зв'язку потрібно намагатися вивчати різні можливості, а не виголошувати відповіді або рішення.

6. У зворотньому зв'язку потрібно висловлювати більшою мірою свої думки або інформацію, ніж поради.

7. Потрібно звернути увагу на цінність зворотнього зв'язку для партнера. Він не повинен бути "виходом із становища" для того, хто його дає.

8. Зворотній зв'язок повинен містити ймовірніше ту кількість інформації, яку партнер може використати, ніж ту, яку ви маєте або вам хотілось би дати.

9. Передаючи зворотній зв'язок, необхідно враховувати чинники часу й місця так, щоб інформація, яка стосується партнера, сприймалась у сприятливий час.

10. Зворотній зв'язок повинен відображати більше того, що сказано, ніж того, чому це сказано. Коли зворотній зв'язок відображає що, як, коли, де щодо сказаного, він ґрунтується на характеристиках, які ми спостерігаємо" [32, с. 24-26].

Л.А. Петровська [87] пропонує таку диференціацію міжособистісного зворотного зв'язку:

1) навмисний-ненавмисний (передається свідомо або мимовільно);

2) вербальний-невербальний (відповідно до засобів передачі). Вона вважає, що налагоджений зворотний зв'язок є суттєвим у контексті будь-якого спілкування, а для того, щоб він досягнув свого найбільшого ефекту, повинен задовольняти дві умови: конструктивність та повноту й насиченість.

Під конструктивним зворотним зв'язком розуміють такий, який, по-перше, прямо подає реципієнтові реальні відомості про те, як він сприймається комунікатором, а, по-друге, дається у формі, яка сприяє і його сприйняттю, і можливому використанню.

Конструктивний зворотний зв'язок досягає своєї мети за дотримання таких умов:

1) описовий характер;

2) невідкладний зворотний зв'язок;

3) специфічність зворотного зв'язку, тобто він стосується конкретного прояву учасника, а не його поведінки в цілому;

4) релевантність зворотного зв'язку, тобто він повинен бути відповідний потребам комунікатора і реципієнта;

5) орієнтація зворотного зв'язку на властивості, які можуть бути змінені;

6) реалізація зворотного зв'язку в контексті взаємодії тренінгової групи.

Другою умовою зворотного зв'язку є його повнота й насиченість, тобто використання всіх форм і видів подачі зворотного зв'язку.

"Золоте правило" психологічного тренінгу полягає в тому, що на обговорення необхідно залишати часу вдвічі більше, ніж на виконання самої вправи.

Пусковим механізмом роботи в групі є зворотний зв'язок між учасниками й керівником групи. Для збільшення ефективності зворотного зв'язку доцільно дотримуватися правил, розроблених О.Д. Бреусом:

1) дотримання балансу при подачі учасникові групи позитивного й негативного зворотного зв'язку;

2) дотримання балансу при подачі зворотного зв'язку від різних джерел: відеозв'язку, зворотного зв'язку від членів групи, від керівника.

Схеми аналізу були побудовані з урахуванням того, щоб кожна з розіграних ситуацій спілкування давала можливість проаналізувати:

- відповідність своїх уявлень про почуття й уявлення партнера його почуттям і уявленням про себе (наскільки кожний із учасників групи орієнтується в інших людях);

- відповідність уявлень про себе уявленням про себе інших (наскільки точно кожний із учасників групи здатний доносити свій образ іншим, об'єктивувати назовні свої почуття, стани, ставлення й т. ін.);

- відповідність уявлень про себе своєму зображенню на відеозапису (наскільки уявлення про себе учасників групи відповідає тому, що вони бачать на екрані, тобто об'єктивують ззовні);

- свої уявлення про рівень домінування-підкорення себе й партнера в процесі спілкування й уявлення про це в партнера.

Іноді зворотний зв'язок ототожнюється з шерінгом (напр.

Шерінг - це поняття зі словника тренінгу, слово походить від англ. "to share" (ділитися). На тренінгу шерінг зазвичай відбувається після вправи або на початку/кінці тренінгового дня.

Мета шерінгу - усвідомлення своїх почуттів і внутрішніх процесів, що відбуваються, аналіз і закріплення досвіду, постановка мети на майбутнє.

Формат його такий: надається слово кожному учасникові (приблизно по 5 хвилин). Пропонується 3 питання:

1. Що я зараз відчуваю?

2. Чого я сьогодні навчився?

3. Яким я хочу бути завтра? Питання першого шерінгу:

- Представтеся і розкажіть щось про себе, що ви вважаєте за потрібне.

- Скажіть, навіщо ви прийшли на тренінг? Або, що ви хочете отримати від тренінгу? (ті, хто відповідають на перший варіант - націлені на процес, на другий - для них важливо отримати відчутний результат). І.В. Шевцова ділить шерінг "зворотний зв'язок" (не розкручений) і шерінг "робота в зоні найближчого розвитку" (розкручений), змістовну сторону яких подамо у скороченому варіанті. Вона пише: "В контексті тренінгу, зона найближчого розвитку (ЗНР) означає потенційні можливості учасника, в межах яких він може сприйняти допомогу ведучого" [137].

Життєві уявлення учасників не мають ні усвідомленості, ні довільності.

Тільки коли учасники за допомогою ведучого піднімають їх до рівня наукових уявлень і понять, вони стають усвідомленими, а отже, контрольованими.

Шерінг "зворотний зв'язок" (не розкручений)

Тренер виступає в пасивній позиції - визначає мету зворотного зв'язку, ставить питання і слухає те, що говорять учасники. Змістовно цілями цього шерінгу можуть бути:

• Знайомство, надання особистісної інформації. Перший шерінг тренінгу може проходити саме так: "Представтеся і розкажіть щось про себе".

• Вітання, емоційне приєднання. Фрази тренера, як-от: "Я дуже радий тебе бачити" або "Я розумію, про що ти говориш" з відповідною емоційною реакцією.

• Інформація про стан "тут і зараз". Якщо впродовж шерінгу тренер спостерігає емоційні прояви, про які учасник не говорить, то задає питання "Що ти зараз відчуваєш?", і це дозволяє перевести почуття в зону усвідомлення. Дуже часто тренер цим і обмежується.

• Відповіді тренера на питання, які виникли, роз'яснення того, що відбувається. Ініціатива в постановці питання належить учасникові, тренер питання не провокує, але і не ухиляється від них.

• Діагностика і формування гіпотез. Навіть якщо тренер не займається випитуванням учасників, матеріал шерінгу дає можливість з великою часткою вірогідності сформулювати гіпотези щодо особистісних особливостей кожного, які проявлятимуться у вправах упродовж тренінгу.

Шерінг "робота в зоні найближчого розвитку" (розкручений)

Активність тренера на шерінгу - цілеспрямована, індивідуальна робота з кожним учасником. Мета - визначити зону найближчого розвитку кожного і попрацювати в ній.

• Визначення меж ЗНР, вибір напряму роботи й інструментарію. Тренер визначає напрям бесіди, який дасть учасникові нове усвідомлення власного матеріалу, обирає ті методи, які дозволять уникнути опору і будуть зрозумілі учасникові.

• Підняття "життєвих уявлень" учасників до наукових понять. Пояснення матеріалу учасникам з погляду психології, передача методів самодослідження.

• Допомога в здійсненні тих дій, які учасник не може виконати самостійно. Йдеться про психотерапевтичні методи, які дозволяють отримати новий досвід і бажання його здобути.

• Усунення перешкод на шляху розвитку у вигляді почуттів, переживань, установок. Психотерапевтична робота з проблемою.

• Демонстрація поведінки і можливостей, які визначають орієнтир формування змін в учасників. Феномен "дотягування до майстра" - тренер демонструє на шерінгу ту поведінку, ті можливості, які дуже бажані для цього учасника і доступні йому.

• Передача інструментарію, за допомогою якого можна здійснювати розвиток. Тренер активно демонструє той інструмент, яким він користується у своїй роботі, - називає, пояснює, описує і вчить ним послуговуватися. Це підтримує горизонтальні стосунки з учасниками і сприяє формуванню універсальних навичок самодослідження.

Основним методом "розкручування" шерінгу є, звичайно ж, питання. І чим більше їх в арсеналі тренера, тим він успішніший.

Крім питань, тренер може використати ті методи роботи, які доречні й ефективні саме з цим учасником. До того ж, різноманіття методів робить шерінг цікавим для всієї групи, утримує увагу, провокує внутрішню роботу [138, с. 82-84].

Отже, зворотний зв'язок і шерінг посіли вагоме місце в тренінговій практиці. Ведучий для себе обирає, що конкретно буде використовувати на тому чи іншому тренінгу. Ми вважаємо, що для тренінгу особистісного зростання більш прийнятним є шерінг розкручений. Це завжди міні-консультація, бесіда з дуже глибоким сенсом. Тренер говорить мало, але він веде цю бесіду, ненав'язливо, але точно спрямовуючи її в потрібне русло і завдяки цьому ефективність групової роботи суттєво зростає, і кожний її учасник відчуває зміни власного "Я".

Введення

1.Робота психокорекційної групи

2.Групова динаміка

3.Керівництво психокорекційної групою

4.Соціально - психологічний тренінг.

Висновок

Список використаної літератури

Введення

Групова психокорекція - це цілеспрямоване використання групової динаміки, тобто всієї сукупності взаємовідносин і взаємодій, що виникають між учасниками групи, включаючи іпсихолога, в корекційних цілях.

Психокорекційна група - це штучно створена мала група, об'єднана цілями міжособистісного дослідження, особистісного навчання, саморозкриття. Ця взаємодія «тут» і «тепер» при якому учасники вивчають відбуваються з ними процеси міжособистісної взаємодії в даний момент і в даному місці.

В якості самостійного напрямку групова психокорекція виступає лише в тому сенсі, що розглядає клієнта в соціально - психологічному плані, в контексті його взаємин і взаємодій з оточуючими, розсовуючи тим самим межі корекційного процесу та фокусуючись не тільки на індивіді і на його внутрішньоособистісної проблематики, а й на індивіді в сукупності його реальних взаємин і взаємодій з навколишнім світом.

Взаємини і взаємодії, в які вступає клієнт у групі, в значній мірі відображає його істинні взаємовідносини.

Група виступає як модель реального життя, де клієнт виявляє ті ж відносини, установки, цінності, ті ж способи емоційного регулювання й ті ж поведінкові реакції. Використання групової динаміки спрямоване на те, щоб кожен учасник мав можливість проявити себе, а так само на створення в групі ефективної системи зворотного зв'язку, що дозволяє клієнту адекватніше і глибше зрозуміти самого себе, побачити власні неадекватні відносини й установки, емоційні поведінкові стереотипи, які проявляються у міжособистісному взаємодії і змінити їх в атмосфері доброзичливості та взаємного прийняття.

Цілі і задачі групової психокорекції визначаються як розкриття, анамнез, усвідомлення та опрацювання проблем клієнта, його внутрішньоособистісних та міжособистісних конфліктів і корекція неадекватних відносин, установок, емоційних, поведінкових стереотипівна основі анамнезу та використання міжособистісної взаємодії.

Завдання групової психокорекції фокусуються на трьох складових самосвідомості:

1. Саморозуміння (когнітивний аспект)

2. Ставлення до себе (емоційний аспект)

3. Саморегуляція (поведінковий аспект)

У груповій психокорекції основним інструментом корекційного впливу виступає група, яка допомагає виявити і скоригувати проблеми клієнта за рахунок міжособистісної взаємодії і групової динаміки, сфокусованих на процесі «тут» і «тепер». На цій підставі іноді формується точка зору, згідно з якою групова психокорекція спрямована на опрацювання конфліктів у сфері межлічностоного взаємодії, у той час як індивідуальна - на розкриття, опрацювання глибинного внутрішньоособистісних конфліктів.

Один з найважливіших механізмів корекційного впливу в груповий психотерапії - виникнення і переживання клієнтом у групі тих емоційних ситуацій, які були у нього в реальному житті в минулому і були суб'єктивно нерозв'язними і неотреогірованнимі, - припускає опрацювання минулого негативного досвіду, який проявляється в актуальній, емоційної ситуації в групі, без якої неможливо домогтися позитивних, досить глибинних особистісних змін. Адекватне саморозуміння також не може бути досягнуто поза загальним контекстом формування розвитку особистості клієнта.