Техніка внутрішньовенних уливань
Навчальна мета: уміти робити внутрішньовенне вливання шляхом венопункції; приєднати систему до катетера, уведеного в підключичну вену; здійснити зміну флаконів під час інфузії; увести додатково лікарський препарат у вену; заповнити звільнену від рідини крапельницю; звільнити переповнену крапельницю; від'єднати систему.
Виховна мета: значення набуття вмінь і навиків роботи при використанні систем для інфузіиного введення розчинів.
Початковий обсяг знань: знати ускладнення, які найчастіше виникають при інфузіях.
Оснащення:
1) заповнена інфузійним розчином система;
2) штатив-підставка;
3) стерильні ватні тампони (4 тампони сухих, 4 тампони, зволожені 70% розчином етилового спирту);
4) стерильні серветки, стерильні гумові рукавички;
5) стерильний лоток;
6) лейкопластир (2 стрічки завширшки 1 см і завдовжки 8— 9 см);
7) джгут;
8) пружна подушечка (валик);
9) клейонка розміром ЗО х 20 см;
10) ниркоподібний лоток;
11) розчин гепарину (на 100 мл 0,9% розчину натрію хлориду 5000 ОД гепарину).
Ускладнення при інфузіях. Найчастіше при інфузіях спостерігається вихід голки з вени. При цьому розчин потрапляє в підшкірну жирову клітковину. У таких випадках інфузію припиняють і роблять пункцію в іншу вену.
Якщо в голці утворюється тромб, то припиняється надходження у вену рідини. У цьому випадку забороняється проштовхувати тромб шприцом через небезпеку виникнення емболії. Інфузію припиняють і в разі потреби роблять пункцію іншої вени іншою стерильною голкою.