Тема 9. продуктивність праці
Нормативи і норми праці
Одним з важливих завдань нормування праці є забезпечення приблизно однакової інтенсивності праці на різних за змістом і складністю роботах. Це можливо лише за умови, що норми затрат праці будуть розраховуватися на основі єдиної методологічної і нормативної бази. Нормативну базу становлять нормативні матеріали.
Нормативні матеріали (нормативи) розробляються науково-дослідними установами на єдиній методологічній основі, є універсальними і призначені для багаторазового використання на підприємствах при проектуванні норм затрат праці на конкретні роботи.
Нормативи праці
Нормативи режимів роботи устаткування – регламентовані величини, що забезпечують раціональне використання потужності виробничого устаткування. Розробляються за результатами лабораторних і виробничих досліджень і призначені для визначення машинного і машинно-автоматичного часу роботи.
Нормативи часу – регламентовані затрати часу на виконання окремих елементів операції або операції в цілому. Призначені для нормування машинних і ручних робіт, окремих прийомів ручної роботи, пов’язаних з управлінням і обслуговуванням обладнання. В практиці нормування застосовують нормативи підготовчо-заключного, основного, допоміжного часу, часу обслуговування робочого місця і часу перерв на відпочинок та особисті потреби, на технологічні потреби. Використовуються безпосередньо при обчисленні норм часу та норм виробітку.
Нормативи обслуговування – встановлені величини затрат часу на обслуговування одиниці устаткування, робочого місця або інших виробничих одиниць. Використовуються для розрахунку норм обслуговування і дозволяють встановити співвідношення між кількістю персоналу, що виконує функції обслуговування певних об’єктів, і кількістю цих об’єктів.
Нормативи чисельності – максимально допустима чисельність працівників певної категорії, потрібна для виконання встановленого обсягу робіт у відповідних організаційно-технічних умовах.
Нормативи підлеглості – визначають співвідношення між кількістю керівників (як правило, бригадирів, майстрів) і підлеглих їм працівників.
Норма праці визначається на основі одного або кількох трудових нормативів на конкретний вид роботи або на відпочинок в абсолютних величинах, залежно від особливостей організаційно-технічних умов трудового процесу.
Норми праці
1. Норма часу (НЧ)– час, об’єктивно необхідний для виготовлення одиниці доброякісної продукції або виконання одиниці робіт в нормальних організаційно-технічних умовах (люд.-год., люд.-дн., люд.-хв., вахто-год.).
Нормативна трудомісткість – норма затрат часу на виготовлення певного обсягу продукції або виконання певного обсягу робіт: TH = НЧ*Q, де Q – обсяг робіт чи продукції в натуральних показниках.
2. Норма виробітку (НВ)– кількість продукції (обсяг робіт), що виготовляється (виконується) в одиницю часу в нормальних організаційно-технічних умовах (в натуральних показниках).
НЧ = 1/НВ; НВ = 1/НЧ (за годину, коли працює один робітник);
за зміну (Т зм - тривалість зміни), якщо працює один робітник: НВ зм = Тзм/НЧ;
за зміну, якщо працює бригада (чр – чисельність робітників): НВ = (Тзм*чр)/НЧ.
Рівень виконання норми
§ якщо в масових процесах випускається однорідна продукція:
Рвик = (Qф/Qн(пл))*100%, де Q – обсяг продукції (робіт) в натуральних показниках, відповідно, фактичний та нормативний (плановий);
§ якщо випускається різнорідна продукція, до того ж неоднаковими партіями:
Рвик = (Тн/ Тф)*100%, де Тф – фактична трудомісткість (фактичний час виконання робіт, сума часу, відпрацьованого всіма робітниками).
Норма обслуговування– кількість виробничих об’єктів (машин, механізмів, виробничої площі, робочих місць), що їх повинен якісно обслуговувати працівник (група працівників) відповідної кваліфікації за одиницю часу.
Норма часу обслуговування– час, встановлений на обслуговування одного конкретного об’єкта.
Норма чисельності персоналу– розрахункова кількість працівників, необхідна для виконання одиниці робіт за визначений період часу або для якісного обслуговування виробничих об’єктів.
Норма підлеглості– оптимальна кількість працівників, що має підпорядковуватися одному керівникові для ефективного управління на певному рівні.
Норма співвідношення працівників – характеризує нормативні пропорції чисельності працівників різних категорій (наприклад, скільки необхідно основних і допоміжних робітників, конструкторів І та ІІ категорії).
Методи нормування праці
Методи нормування праці поділяються на аналітичні та сумарні.
Сумарні методи – норма проектується сумарно, в цілому на весь процес:
- досвідні – норма проектується на основі виробничого досвіду та інтуїції нормувальника;
- статистичні – використовують минулу інформацію, на яку не можна вплинути, і норма проектується на рівні середньої величини;
- порівняльні – за основу приймається діюча норма і за допомогою коригуючи коефіцієнтів встановлюється нова норма.
Норми, які проектуються на основі сумарних методів, називаються досвідно-статистичними. Вони не стимулюють до підвищення ПП і встановлюються на нові види продукції, експериментальну продукцію, разові роботи.
Щоб підвищити якість нормування необхідно застосовувати аналітичні методи.
Аналітичні методи передбачають проведення масових спостережень з метою аналізу трудового процесу і подальшого встановлення норм:
- аналітично-дослідні – проводять лабораторні дослідження (зважування, вимірювання швидкості й т.п.);
- аналітично-розрахункові – якщо інформація отримується в результаті розрахунків.
З допомогою аналітичних методів проектуються технічно обґрунтовані норми.
ТЕМА 9. ПРОДУКТИВНІСТЬ ПРАЦІ
Продуктивність праці – це показник її ефективності, результативності, що характеризується співвідношенням між обсягом продукції, робіт чи послуг та кількістю праці, витраченої на виробництво цього обсягу.
Для характеристики рівня продуктивності праці використовують два показники: виробіток і трудомісткість.
Виробіток – це прямий показник рівня продуктивності праці, що визначається кількістю продукції (робіт, послуг), виробленою одним працівником за одиницю часу, і розраховується за формулою:
В = Q/Зпр,
де В – виробіток;
Q – обсяг виробництва продукції (робіт, послуг);
Т – затрати праці на виробництво продукції (робіт, послуг).
Трудомісткість – обернений показник рівня продуктивності праці, що показує затрати праці на виробництво одиниці продукції (робіт, послуг):
Т = Зпр /Q.
Затрати праці можуть вимірюватися відпрацьованими людино-годинами, людино-днями, середньосписковою чисельністю працівників.